Рішення № 39203506, 22.05.2014, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "22" травня 2014 р. Справа № 906/474/14

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Кудряшової Ю.В.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КПП Центр" (с. Черляни, Городоцький район, Львівська область)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотрак Центр" (с. Болярка Житомирський район Житомирська область)

про стягнення 8197,85 грн.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 6326,99 грн. - основний борг, 415,67 грн. - пеня, 1265,39 грн. - 20% штрафу, 189,80 грн. - 3% річних.

Позивач в судове засідання не з'явився. В прохальній частині позову просив розглядати справу у відсутність їх представника.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причини неявки не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся вчасно і належним чином, про що свідчить копія реєстру на відправку рекомендованої з повідомленням кореспонденції за 14.05.14р.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача своєчасно та належним чином про час і місце розгляду справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Проте, відповідач своїм правом на участь у засіданні суду та наданні письмових або усних пояснень не скористався, а тому, беручи до уваги те, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами згідно із ст. 75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 16.11.12р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "КПП Центр" (постачальник/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Автотрак Центр" (покупець/покупець) було укладено договір поставки №540153 (а.с. 12-14), відповідно до якого постачальник зобов'язується передати покупцю товари (запасні частини до транспортних засобів) в асортименті, кількості і по ціні в українській гривні, згідно замовлення покупця, узгодженого сторонами шляхом факсоврго зв'язку, електронної пошти або в усній формі, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити його на Умовах даного договору. Тара (упаковка) входить в вартість товару. Підтвердженням факту узгодження сторонами найменувань, асортименту, кількості, ціни товару є прийняття покупцем товару по видатковій накладній, виданій постачальником, яка після її підписання сторонами має юридичну силу специфікації, в розумінні ст. 266 Господарського Кодексу України. Товар, прийнятий покупцем по видатковій накладній або узгоджений сторонами в рахунку-фактурі, переданому по факсу чи електронній пошті, не підлягає поверненню по ініціативі покупця, крім випадків і його невідповідності якості, або якщо кількість переданого товару перевищує кількість, заявлену покупцем (п.п. 1.2. договору).

Сторони домовились, що видаткові накладні підписані покупцем шляхом факсимільного зв'язку мають юридичну силу і є невід'ємною частиною цього договору. Оригінали передаються невідкладно (п.п. 1.3. договору).

Відповідно до п.п. 4.1.1. договору у випадку порушення термінів оплати товару покупець в першу чергу, зобов'язаний заплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожний календарний день про термінування, а потім заплатити суму основного боргу.

На виконання умов договору, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 63236,99 грн., що підтверджується видатковими накладними, копії яких містяться в матеріалах справи (а.с. 15-18).

Відповідач свої зобов'язання по оплаті поставленої йому продукції не виконав.

Позивач за вих. №90 від 18.06.13р. направив відповідачу претензію щодо сплати заборгованості., яку останній залишив без відповіді.

За таких обставин позивач звернувся до суду з даним позовом.

Крім цього, позивач просить стягнути з відповідача 415,67 грн. - пені, 1265,39 грн. - 20% штрафу та 189,80 грн. - 3% річних.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України).

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст. 173 ГК України).

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Так, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).

Враховуючи вищевикладене, господарський суд приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення основного боргу в сумі 6326,99 грн.

Згідно приписів ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

За змістом ч. 1 ст. 230 ГК України штраф та пеня є одними з видів штрафних санкцій, які визнаються як господарські санкції у вигляді грошової суми, котру учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Перевіривши розрахунки пені та 20% штрафу, суд вважає данні вимоги в сумі 415,67 грн. та 1265,39 грн. відповідно обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

У відповідності до ч. 2 вказаної статті боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача 3% річних становить 189,80 грн. Перевіривши дані нарахування, суд вважає останні правомірними та такими, що підлягають до задоволення.

Як визначає ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Відповідач не подав до суду жодного доказу на спростування позовних вимог, в тому числі доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів, тощо).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню.

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33,43,44,49,75,82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотрак Центр" (12414, Житомирська область, Житомирський район, с. Болярка, вул. Жовтнева, 20, ід. код 37055830)

- на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КПП Центр" (81500, Львівська область, Городоцький район, с. Черляни, вул. Польова, 97, ід. код 38169102) 8197,85 грн. заборгованості, з яких: 6326,99 грн. - основний борг, 415,67 грн. - пеня, 1265,39 грн. - 20% штрафу, 189,80 грн. - 3% річних, а також 1827,00 грн. сплаченого судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 27.05.14

Суддя Кудряшова Ю.В.

Віддрукувати:

1 - в справу;

2, 3 - сторонам (рек. з повід.)