Ухвала суду № 39203257, 29.05.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2014 року Справа № 13461/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Макарика В.Я.

суддів - Глушка І.В. Большакової О.О.

за участю секретаря судового засідання - Ливак М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області на Львівського окружного адміністративного суду від 15.10.2013р. по справі № 813/5572/13-а за позовом ТзОВ "Астра" до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

ТзОВ "Астра" звернулося в суд з позовом до ДПІ у Залізничному районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26.04.2013 року за №0001002210/9799.

У відповідності до вимог ст.55 КАС України допущено процесуальну заміну правонаступника відповідача ДПІ у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області.

Підставами позову було те, що відповідно до договору, укладеного між позивачем та ТзОВ "Флексограл", товариству було надано послуги з технічної підтримки та супроводу доставки автотехніки, що полягали в необхідній діагностиці технічного стану, виготовлення ключів, забезпеченні необхідних запчастин та ремонті транспортних засобів для гарантування їх справності та можливості доставки в Україну, а тому податок на додану вартість правомірно віднесено до складу податкового кредиту.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 15.10.2013р., адміністративний позов задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано прийняте Державною податковою інспекцією у Залізничному районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби податкове повідомлення-рішення від 26.04.2013 року за №0001002210/9799. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Астра" (код ЄДРПОУ 20842675), що знаходиться за адресою м.Львів, вул.Збиральна, 7, 567 грн. 00 коп. (п'ятсот шістдесят сім гривень 00 копійок) сплаченого судового збору.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, відповідач ДПІ у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області, оскаржила її в апеляційному порядку та просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Апелянт свої вимоги мотивує тим, що судом 1 інстанції неповно з'ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, висновки суду вважає необґрунтованими з підстав викладених в апеляційній скарзі, та порушено норми матеріального та процесуального права. Зокрема апелянт зазначає, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатись до складу податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, що не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності згідно із ч.4 ст. 196 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Як встановлено судом та стверджується матеріалами справи, що за результатами позапланової виїзної перевірки СП УПП ТзОВ "Астра" з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні взаєморозрахунків з ТзОВ "Флексограл" за період з 01.12.2011 року по 30.04.2012 року, ДПІ у Залізничному районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби складено акт №1322/22-10/20842675 від 11.04.2013 року та прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.04.2013 року за №0001002210/9799, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 56700 грн. 00 коп., в тому числі за основним платежем - 37800 грн. 00 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 18900 грн. 00 коп.

Перевіркою встановлено порушення п.198.2, п.198.3, п.198.4, п.198.6 ст.198 ПК України в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість на загальну суму 37800 грн. 00 коп.

Як видно з акта перевірки, підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень стало те, що в порушення наведених норм податкового законодавства позивач відобразив в податковому обліку по податку на додану вартість господарські операції із ТзОВ "Флексограл".

Як передбачено п.198.1 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.3 цієї ж статті, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.3 цієї ж статті визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту, у відповідності до вимог абзац.1 п.198.6 ст.198 ПК України, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Водночас, статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996-XIV, з наступними змінами та доповненнями визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було,

відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Так між СУПП ТзОВ "Астра" (замовник) та ТзОВ "Флексограф" (виконавець) 12.12.2011 року було укладено договір про надання послуг згідно з умов якого виконавець зобов'язується за завданням замовника надати послуги, в порядку та на умовах, визначених цим договором.

В підтвердження виконання вищенаведеного договору позивачем надано акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) - організації технічної підтримки та супровід при доставці обладнання з Польщі згідно з договору про надання послуг від 12.12.2011 року, податкові накладні та платіжні доручення.

В свою чергу, орган державної податкової служби в акті перевірки посилається на акт перевірки Броварської ОДПІ Київської області від 13.09.2012 року за №111/22-5/37721961 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ "Флексограл" з питань підтвердження господарських відносин з підприємствами - постачальниками та підприємцями - постачальниками за періоди: грудень 2011 року - квітень 2012 року", яким встановлено, що товариством відображено в податковій звітності правові взаємовідносини з суб'єктами господарювання - постачальниками та покупцями без мети реального настання правових наслідків з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків. Також, продовжується в акті перевірки, у платника податків відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, а тому господарські операції товариства з підприємцями постачальниками та підприємствами - покупцями, у відповідності ч.1,5 ст.203, п.1,2 ст.215 ст.228 ЦК України, є нікчемними і в силу ст.216 ЦК України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Як стверджується матеріалами справи директор ТзОВ "Астра" Гарасимчук Р.П. в судовому засіданні пояснив, що товариством було придбано вживану автомобільну техніку (7 автомобілів RENAULT PREMIUM) у нерезидента в Польщі з метою її подальшої реалізації в Україні. Придбані транспортні засоби не були новими, а попередньо знаходились в лізингу та були відібрані в лізингоодержувачів у зв'язку з порушенням умов договору лізингу, а тому такі знаходились в дуже поганому технічному стані, що не дозволяв їх негайно транспортувати в Україну. Для цього позивачем було з ТзОВ "Флексограл" укладено договір про надання послуг від 12.12.2011 року з технічної підтримки та супроводу доставки автотехніки, що полягали в необхідній діагностиці технічного стану, виготовлення ключів, забезпеченні необхідних запчастин та ремонті транспортних засобів для гарантування їх справності та можливості доставки в України.

Даний факт придбання позивачем автомобілів RENAULT PREMIUM підтверджується наявними в матеріалах справи листом VFS International AB від 16.11.2011 року, вантажно-митними деклараціями, договорами купівлі-продажу та додатками до цих договорів.

Як встановлено судом, що в подальшому придбані та відремонтовані автомобілі RENAULT PREMIUM були використані позивачем у своїй господарській діяльності, зокрема були реалізовані покупцям згідно договорів комісії, що підтверджується наявними договорами комісії, актами здачі-прийняття транспортних засобів та звітами комісіонера про виконання договору комісії.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що прямими доказами в підтвердження обставин правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість є надані позивачем докази. Подані відповідачем докази не є прямими та в своїй сукупності не можуть вказувати на протиправність дій позивача при оподаткуванні згаданих господарських операції.

Також, матеріалами справи спростовуються посилання відповідача на дефекти податкової правосуб'єктності ТзОВ "Флексограл", як на обставину, що вказує на нереальність згаданих господарських операцій з врахуванням наступного.

В матеріалах справи наявний Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, витяг з офіційного веб-сайту Міністерства доходів і зборів України, свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, згідно з яких контрагент платника податків на час здійснення господарських правовідносин був зареєстрований у встановленому законом порядку та являвся платником податку на додану вартість.

Крім того, наявність зазначених документів у позивача підтверджує його добросовісність та обачність, оскільки ним була зібрана оприлюднена інформація, яка б вказувала на недобросовісність його контрагентів.

А відтак, вищенаведені докази в своїй сукупності вказують на реальність господарських операцій.

Також слід зазначити,що відповідно до п.198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, як випливає з вищенаведеного, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

В зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний спір, на підставі правильно встановлених обставин справи та визначених їм правовідносин, прийшов до обґрунтованих і законних висновків. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції і не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи і відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Тобто, постанова суду першої інстанції відповідає вимогам ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України щодо вимог законності та обґрунтованості судових рішень, і підстав для її скасування і відповідно задоволення апеляційної скарги колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 41, 160, 195, 196, ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206, 254 КАС України, Львівський апеляційний адміністративний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15.10.2013р. у справі № 813/5572/13- - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя: В.Я.Макарик

Судді: І.В.Глушко

О.О.Большакова

Повний текст ухвали складений 03 червня 2014 року.