Постанова № 39202746, 03.06.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03 червня 2014 року 16 год. 45 хв. № 826/6164/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Данилишина В.М., суддів Качура І.А., Келеберди В.І., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" до Державної виконавчої служби України, третя особа: публічне акціонерне товариство "Мостобуд", про визнання неправомірною бездіяльності відповідача та зобов'язання його вчинити певні дії.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва 08 травня 2014 року надійшов позов публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (далі - позивач) до відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України (далі - первинний відповідач), третя особа: публічне акціонерне товариство "Мостобуд" (далі - ПАТ "Мостобуд"), про визнання неправомірною бездіяльності відповідача щодо проведення заходів примусового характеру, а саме проведення опису та арешту майна боржника, а також зобов'язання відповідача здійснити заходи примусового характеру, а саме провести опис, накласти арешт та визначити вартість нежитлових будівель, літери "А-1", "А1-4", "Б-1", "В-1", "Г-1", "К-3", "М-1", "Н-2", "Л-1", "О-1", "Р-3", "С-1", "Т-1", "У-1", загальною площею 11135,0 кв.м., що знаходяться за адресою: місто Харків, вулиця Калініна, 89, реєстраційний номер в ДРПВНМ 1598992, які належать на праві власності ПАТ "Мостобуд" (далі - нежитлові будівлі).

В обґрунтування позову представник позивача зазначила, що посадовими особами відповідача не виконуються положення Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закон), створюються штучні перешкоди з метою затягування часу для проведення заходів примусового характеру, що призводить до порушення прав та законних інтересів позивача як сторони виконавчого провадження.

Ухвалою суду від 20 травня 2014 року відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до судового розгляду колегією суддів у судовому засіданні, та, відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 53 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача допущено ПАТ "Мостобуд" (далі - третя особа).

У судовому засіданні 28 травня 2014 року судом, згідно з ч. 1 ст. 52 КАС України, допущено заміну первинного відповідача на належного - Державну виконавчу службу України (далі - відповідач).

У ході судового розгляду справи представник позивача підтримала позов та просила задовольнити його повністю.

Представник відповідача не визнала позов та просила відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову, наданих суду у судовому засіданні 28 травня 2014 року. Пояснила, що позов не підлягає задоволенню, оскільки відповідачем вчинено дії щодо примусового виконання виконавчого документа, що передбачені положеннями Закону.

Представник третьої особи у судове засідання 28 травня 2014 року не прибув, хоча про дату, час та місце судового розгляду справи третя особа повідомлена належним чином, заява про розгляд справи за відсутності її представника до суду не надійшло. Поряд з цим, письмове клопотання представника третьої особи від 28 травня 2014 року про відкладення розгляду справи судом залишено без задоволення у зв'язку з відсутністю обґрунтованих підстав.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у судовому засіданні 28 травня 2014 року судом, відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України, прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження, про що третю особу повідомлено письмово.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Державним виконавцем відповідача 27 березня 2013 року прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 37255268 (далі - виконавче провадження), а саме з виконання виконавчого напису від 16 листопада 2012 року № 850, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу про звернення стягнення на нерухоме майно, вказане у договорі іпотеки, посвідченому приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 13 лютого 2007 року, та зареєстрованому у реєстрі за № 307 (далі - виконавчий напис). Боржником у виконавчому провадження є третя особа, стягувачем - позивач.

08 липня 2013 року старшим державним виконавцем відповідача прийнято постанову ВП № 37255268, якою доручено державним виконавцям відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області у десятиденний строк з моменту отримання постанови здійснити заходи примусового характеру з виконання виконавчого напису, а саме провести опис і арешт нежитлових будівель.

31 липня 2013 року старшим державним виконавцем відповідача прийнято постанову про відкладення провадження виконавчих дій ВП № 37255268 до 14 серпня 2013 року.

19 травня 2014 року відповідачем прийнято постанову ВП № 37255268, якою скаргу представника позивача на бездіяльність державного виконавця задоволено частково, зобов'язано старшого виконавця відповідача провести виконавчі дії по виконанню виконавчого напису у порядку, встановленому законом.

21 травня 2014 року старшим державним виконавцем відповідача прийнято постанову ВП № 37255268 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, якою накладено арешт на нежитлові будівлі, літери "А-1", "А1-4", "Б-1", "В-1", "Г-1", "К-3", "М-1", "Н-2", "Л-1", "О-1", "Р-3", "С-1", "Т-1", "У-1", загальною площею 11135,0 кв.м., розташованих за адресою: Харківська область, місто Харків, вулиця Калініна, 89, які належать третій особі.

Так, згідно зі ст. 1, ч. 1, п. 4 ч. 2 ст. 17, ч. 1 ст. 19, ч.ч. 1, 2 ст. 25, ч. 1 ст. 27, ст. 32, ч. 1 ст. 35, ч.1 ст. 52, ч.ч. 1, 4 ст. 57 Закону (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи: виконавчі написи нотаріусів.

Державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в ст. 17 цього Закону: за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення; за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді; у разі якщо виконавчий лист надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду в порядку, встановленому законом; в інших передбачених законом випадках.

Державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У разі ненадання боржником у строки, встановлені ч. 2 ст. 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; інші заходи, передбачені рішенням.

За наявності обставин, що перешкоджають провадженню виконавчих дій, або у разі несвоєчасного одержання сторонами документів виконавчого провадження, внаслідок чого вони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом, державний виконавець може відкласти виконавчі дії за заявою стягувача чи боржника або з власної ініціативи на строк до десяти робочих днів. Про відкладання провадження виконавчих дій державний виконавець виносить відповідну постанову, про що повідомляє сторонам.

Звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Копії постанови державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення боржнику та банкам чи іншим фінансовим установам або органам, зазначеним у ч. 2 цієї статті та органам, що ведуть Державний реєстр обтяжень рухомого майна. Постанова державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

У ході розгляду справи судом з'ясовано, що доводи представників позивача про бездіяльність відповідача щодо вчинення дій, направлених на здійснення заходів примусового характеру, а саме проведення опису та арешту майна боржника є безпідставними та необґрунтованими, оскільки наявними у матеріалами справи доказами підтверджується зворотне, а саме прийняття, як уже зазначено вище, постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

При цьому, суд зазначає, що у матеріалах справи, у тому числі серед наданих представником відповідача копій виконавчого провадження, відсутні докази отримання позивачем постанов відповідача, у тому числі про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, прийнятих у ході примусового виконання виконавчого напису.

Поряд з цим, враховуючи, що відповідачем вчинено дії, направлені на виконання виконавчого напису, зокрема прийнято постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, а також доручено державним виконавцям відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області провести виконавчі дії щодо опису та арешту нежитлових будівель у межах виконавчого провадження, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією доручення від 23 травня 2014 року № 238/14, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для визнання протиправною бездіяльності відповідача та, як наслідок, зобов'язання його вчинити певні дії.

Згідно з ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Із системного аналізу викладених положень та обставин суд вбачається, що позов публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" до Державної виконавчої служби України, третя особа: публічне акціонерне товариство "Мостобуд", про визнання неправомірною бездіяльності відповідача та зобов'язання його вчинити певні дії є безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. У зв'язку з ухваленням судового рішення на користь суб'єкта владних повноважень та відсутністю з його сторони судових витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 24, 25, 69-71, 86, 128, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити повністю у задоволенні позову публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль".

Копії постанови направити сторонам та третій особі (вручити їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Головуючий суддя В.М. Данилишин

Суддя І.А. Качур

Суддя В.І. Келеберда