Постанова № 39202729, 28.05.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

28 травня 2014 року 16:46 № 826/6249/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., при секретарі судового засідання Хилі І.В., за участю представників: позивача - Антонової Г.І.,Семенова О.І. , відповідача - Галика О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справуза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-інжинірингова компанія «ПРИМА ТЕРМ»доДержавної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києвіпровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11 грудня 2013 року № 0008482208, № 0008492208, -На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 28 травня 2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

12 травня 2014 року до Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельно-інжинірингова компанія «ПРИМА ТЕРМ» (далі - ТОВ «БІК «ПРИМА ТЕРМ», позивач) з адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11 грудня 2013 року № 0008482208, № 0008492208, прийнятих Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, відповідач).

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що з боку ТОВ «БІК «ПРИМА ТЕРМ» заниження податку на додану вартість в періоді, що перевірявся на суму 388 075 грн.; заниження податку на прибуток в періоді, що перевірявся на суму 407 479 грн., як це зазначено в акті перевірки, не відбулося.

Позивач зазначає, що господарські операції між ним та ТОВ «ВІНДСТЕЙТ» мали реальний характер, що підтверджується належним чином оформленими первинними документами.

Згідно витягів з Єдиного реєстру податкових накладних, податкові накладні, що були виписані контрагентом позивача, були зареєстрованими у порядку і строки, передбачені чинним законодавством.

Також, в період здійснення позивачем фінансово-господарських відносин з ТОВ «ВІНДСТЕЙТ», останнє перебувало на обліку в ЄДРЮОФОП, в ЄДРПОУ, в ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС.

На переконання позивача, висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки ТОВ «БІК «ПРИМА ТЕРМ», не відповідають дійсності та фактичним обставинам, жодним чином не підтверджені, суперечать первинним документам, що містять відомості про господарські операції, які підтверджують та фіксують факти здійснення операцій між підприємством позивача та ТОВ «ВІНДСТЕЙТ».

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги повністю підтримали та просили їх задовольнити.

Контролюючий орган подав заперечення проти адміністративного позову, в яких зазначає, що позивачем, з урахуванням акту ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ВІНДСТЕЙТ» (код за ЄДРПОУ 37884410) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.03.2012 року по 31.12.2012 року» від 26.02.2013 року № 718/22-8/37884410, дані якого, зокрема, були предметом дослідження під час проведення перевірки підприємства позивача та відповідно до яких по ТОВ «ВІНДСТЕЙТ» не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із контрагентами, їх вид, обсяг, якість та розрахунки, що свідчить про існування транзитних послуг, порушені приписи Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Податкового кодексу України, що призвело до заниження ПДВ на загальну суму 388 075 грн. та податку на прибуток на загальну суму 407 479 грн.

За таких обставин, відповідач вважає, що на підставі виявлених порушень, ним правомірно прийняті податкові повідомлення-рішення.

В наданих запереченнях, відповідач просить в задоволенні позовних вимог повністю відмовити, в судовому засіданні проти задоволення адміністративного позову представник відповідача заперечував.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельно-інжинірингова компанія «ПРИМА ТЕРМ» (ідентифікаційний код юридичної особи 32977678) зареєстроване Солом'янською районною у місті Києві державною адміністрацією 07.06.2004 р. за № 10731050001006780. Вказане товариство розташоване за адресою: 03124, м. Київ, вул. Миколи Василенка, буд. 7-А. Фактично суб'єкт господарювання знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Святошинська, 34.

ТОВ «БІК «ПРИМА ТЕРМ» взято на податковий облік в органах державної податкової служби 11.06.2004 р., на час проведення перевірки та складання акту товариство перебувало на обліку в ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві.

Згідно Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 200050361 від 08.06.2012 р., виданого замість свідоцтва № 100077080, ТОВ «БІК «ПРИМА ТЕРМ» є платником податку на додану вартість з 21.06.2004 р. (індивідуальний податковий номер 329776726584).

В період з 11.11.2013 р. по 15.11.2013 р. Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-інжинірингова компанія «ПРИМА ТЕРМ» (код за ЄДРПОУ 32977678) з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині повноти нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ «ВІНДСТЕЙТ» (код за ЄДРПОУ 37884410) за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2012 р., за результатами якої складено Акт № 2389/26-58-22-08-11/32977678 від 22 листопада 2013 року (далі - Акт № 2389/26-58-22-08-11/32977678).

Вказаною перевіркою встановлено порушення наступних вимог:

- п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704 та ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-XIV (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 388 075 грн., в т.ч. по періодам:

- травень 2012 року на суму 49 117 грн.;

- червень 2012 року на суму 83 602 грн.;

- липень 2012 року на суму 103 259 грн.;

- серпень 2012 року на суму 152 097 грн.;

- пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704 та ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-XIV (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 407 479 грн., в т.ч. по періодам:

- за І півріччя 2012 року на суму 139 355 грн.;

- за III квартали 2012 року на суму 407 479 грн.;

- за 2012 рік на суму 407 479 грн.

29 листопада 2013 року позивач до контролюючого органу подав заперечення на Акт № 2389/26-58-22-08-11/32977678.

У висновку відповідача, складеного за результатами розгляду заперечень, від 06 грудня 2013 року № 16228/10/26-58-22-08-09, висновки, викладені в акті № 2389/26-58-22-08-11/32977678 залишено без змін, а заперечення - без задоволення.

11 грудня 2013 року ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, на підставі Акта перевірки № 2389/26-58-22-08-11/32977678, прийняла податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0008482208, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та відповідно до п. 123.1 ст. 123, п. 6 розділу XX Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями) за порушення пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704 та ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-XIV (із змінами та доповненнями), збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 611 219 грн., з якої сума грошового зобов'язання за основним платежем складає 407 479 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 203 740 грн.

11 грудня 2013 року ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, на підставі Акта перевірки № 2389/26-58-22-08-11/32977678, прийняла податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0008492208, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та відповідно до п. 123.1 ст. 123, п. 7 розділу XX Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями) за порушення п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704 та ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-XIV (із змінами та доповненнями), збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 582 112 грн., з якої сума грошового зобов'язання за основним платежем складає 388 075 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 194 037 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення оскаржені позивачем в порядку процедури адміністративного оскарження до Головного управління Міндоходів у м. Києві та Міністерства доходів і зборів України, які своїми рішеннями відповідно від 05.02.2014 р. № 1165/10/26-15-10-06-15 та від 07.04.2014 р. № 6130/6/99-99-10-01-15 його скарги залишили без задоволення, а податкові повідомлення-рішення - без змін.

Незгода з зазначеними вище податковими повідомленнями-рішеннями відповідача обумовила позивача звернутись до суду.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд погоджується з доводами Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-інжинірингова компанія «ПРИМА ТЕРМ», виходячи з наступного.

Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України, Податкового кодексу України (далі - ПК України), Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), Господарського кодексу України (далі - ГК України), Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» від 15.05.2003 р. № 755-IV (далі - Закон № 755-IV), Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV), Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерством фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704 (далі - Положення № 88).

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Приписами п. 1.1 ст. 1 ПК України (в редакції, чинній в момент проведення перевірки) визначено, що Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Приписами п. 198.6 ст. 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.

Для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно з метою подальшого продажу таке право зберігається до моменту продажу такого заставленого майна.

Згідно з п. 201.4 ст. 201 ПК України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Пунктом 201.6 ст. 201 ПК України визначено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Контролюючі органи за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

У відповідності до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.

Крім того, згідно з пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це контролюючому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до контролюючого органу.

Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

Статтею 9 Закону № 996-XIV визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо.

Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця.

Регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні.

Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов'язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.

Підприємство вживає всіх необхідних заходів для запобігання несанкціонованому та непомітному виправленню записів у первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку та забезпечує їх належне зберігання протягом встановленого строку.

Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Копії первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку можуть бути вилучені у підприємства лише за рішенням відповідних органів, прийнятим у межах їх повноважень, передбачених законами. Обов'язковим є складання реєстру документів, що вилучаються у порядку, встановленому законодавством.

Вилучення оригіналів таких документів та регістрів забороняється, крім випадків, передбачених кримінальним процесуальним законодавством.

Згідно з п. 2.4 Положення № 88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

В ході дослідження матеріалів справи судом встановлено, що на виконання умов договору підряду на виконання робіт з будівництва газової частини та фундаментів лузгової частини лузгово-газового котельного комплексу № 171-10 від 03.01.2012 р., договору підряду на виконання робіт з будівництва резервуарного парку зберігання олії олієпресового цеху № 173-10 від 12.01.2012 р. та договору на виконання будівельних робіт № 193-12 від 15.02.2012 р., по умовам яких позивач в якості підрядника та субпідрядника взяв не себе функції з виконання визначених даними договорами робіт, 03 травня 2012 року між ТОВ «БІК «ПРИМА ТЕРМ» (далі - Замовник) та ТОВ «ВІНДСТЕЙТ» (далі - Виконавець) (далі разом - Сторони) був укладений Договір підряду № 218-С (далі - Договір № 218-С).

По умовам Договору № 218-С, Виконавець бере на себе зобов'язання своїми силами і засобами та з матеріалів Замовника виконати необхідний комплекс робіт з монтажу обладнання та трубопроводів насосної станції II-го підйому комплексу по переробці курчат бройлерів ВП «Птахофабрики «Вінницький бройлер» (надалі «Роботи»), а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи (п. 1.1 Договору № 218-С).

Загальна вартість робіт, здійснюваних за даним Договором, складає суму, вказану в Додатку № 1 (Протокол погодження договірної ціни) і складає 294 704 грн. 40 коп., в т.ч. ПДВ 20% - 49 117 грн. 40 коп. (п. 2.1 Договору № 218-С).

01 червня 2012 року між ТОВ «БІК «ПРИМА ТЕРМ» (далі - Замовник) та ТОВ «ВІНДСТЕЙТ» (далі - Виконавець) (далі разом - Сторони) був укладений Договір підряду № 222-С (далі - Договір № 222-С).

По умовам Договору № 222-С, Виконавець бере на себе зобов'язання своїми силами і засобами та з матеріалів Замовника виконати наступні роботи (надалі «Роботи»): будівництво лузгово-газового котельного комплексу; будівництво резервуарного парку для зберігання олії ємністю 9 000 м3 (улаштування зовнішньої естакади для транспортування олії) на об'єкті: Внутрішньогосподарський комплекс по виробництву кормів ПрАТ «Зернопродукт МХП» в м. Ладижин, Вінницької обл., а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи (п. 1.1 Договору № 222-С).

Загальна вартість робіт, здійснюваних за даним Договором, складає суму, вказану в Додатках № 1 і № 2 (Протоколи погодження договірної ціни) і складає 501 608 грн. 64 коп., в т.ч. ПДВ 20% - 83 601 грн. 44 коп. (п. 2.1 Договору № 222-С).

02 липня 2012 року між ТОВ «БІК «ПРИМА ТЕРМ» (далі - Замовник) та ТОВ «ВІНДСТЕЙТ» (далі - Виконавець) (далі разом - Сторони) був укладений Договір підряду № 232-С (далі - Договір № 232-С).

По умовам Договору № 232-С, Виконавець бере на себе зобов'язання своїми силами і засобами та з матеріалів Замовника виконати наступні роботи (надалі «Роботи»): будівництво лузгово-газового котельного комплексу; будівництво резервуарного парку для зберігання олії ємністю 9 000 м3 (улаштування зовнішньої естакади для транспортування олії) на об'єкті: Внутрішньогосподарський комплекс по виробництву кормів ПрАТ «Зернопродукт МХП» в м. Ладижин, Вінницької обл., а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи (п. 1.1 Договору № 232-С).

Загальна вартість робіт, здійснюваних за даним Договором, складає суму, вказану в Додатках № 1 і № 2 (Протоколи погодження договірної ціни) і складає 619 550 грн. 70 коп., в т.ч. ПДВ 20% - 103 258 грн. 45 коп. (п. 2.1 Договору № 232-С).

01 серпня 2012 року між ТОВ «БІК «ПРИМА ТЕРМ» (далі - Замовник) та ТОВ «ВІНДСТЕЙТ» (далі - Виконавець) (далі разом - Сторони) був укладений Договір підряду № 236-С (далі - Договір № 236-С).

По умовам Договору № 236-С, Виконавець бере на себе зобов'язання своїми силами і засобами та з матеріалів Замовника виконати наступні роботи (надалі «Роботи»): будівництво лузгово-газового котельного комплексу; будівництво резервуарного парку для зберігання олії на об'єкті: Внутрішньогосподарський комплекс по виробництву кормів ПрАТ «Зернопродукт МХП» в м. Ладижин, Вінницької обл., а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи (п. 1.1 Договору № 236-С).

Загальна вартість робіт, здійснюваних за даним Договором, складає суму, вказану в Додатках № 1 і № 2 (Протоколи погодження договірної ціни) і складає 912 583 грн. 59 коп., в т.ч. ПДВ 20% - 152 097 грн. 27 коп. (п. 2.1 Договору № 236-С).

Вартість робіт за вказаними вище договорами визначалась фактично виконаними роботами, підтвердженими довідками про вартість виконаних будівельних робіт (та витрати) за формою КБ-3 та актами приймання виконаних підрядних робіт, які є основою для проведення взаємних розрахунків за формою КБ-2.

Розрахунки між позивачем та його контрагентом за підрядні роботи проводились у безготівковій формі, що належним чином підтверджується банківськими виписками по рахунку позивача.

На виконання умов вказаних вище договорів Виконавцем були виписані наявні в матеріалах справи податкові накладні № № 636 від 31.05.2012 р., 582 від 27.06.2012 р., 693 від 31.07.2012 р., 723 від 31.08.2012 р.

З наявних в матеріалах справи витягів з Єдиного реєстру податкових накладних № № 1-4 від 17.04.2014 р. вбачається, що вищезазначені податкові накладні були зареєстрованими у порядку і строки, передбачені чинним законодавством.

Виходячи з аналізу встановлених фактів, суд зазначає наступне.

Договори № № 218-С, 222-С, 232-С, 236-С від імені ТОВ «БІК «ПРИМА ТЕРМ» підписані директором Вакуленком В.М., а від імені ТОВ «ВІНДСТЕЙТ» - директором Пишінським Ю.В.

Окрім цього, судом встановлено, що на момент підписання податкових накладних за Договорами № № 218-С, 222-С, 232-С, 236-С, контрагент позивача був зареєстрований як платник податку.

В результаті фінансово-господарської діяльності обох підприємств судом було встановлено, що ТОВ «БІК «ПРИМА ТЕРМ» правомірно було сформовано податковий кредит на підстав податкових накладних, виписаних ТОВ «ВІНДСТЕЙТ».

За вказаних обставин, суд критично ставиться до аргументів контролюючого органу, який в ході перевірки документального підтвердження господарських відносин, їх реальності та повноти відображення в обліку з ТОВ «ВІНДСТЕЙТ» використав дані, що містяться в акті ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ВІНДСТЕЙТ» (код за ЄДРПОУ 37884410) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.03.2012 року по 31.12.2012 року» від 26.02.2013 року № 718/22-8/37884410, постанові слідчого СУ ГУ МВС України в м. Києві про призначення позапланової перевірки від 18.04.2013 р. та який дійшов висновку про відсутність правочину між ТОВ «БІК «ПРИМА ТЕРМ» та ТОВ «ВІНДСТЕЙТ» як такого, що спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно даних Акту «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ВІНДСТЕЙТ» (код за ЄДРПОУ 37884410) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.03.2012 року по 31.12.2012 року» від 26.02.2013 року № 718/22-8/37884410 (далі - Акт № 718/22-8/37884410), ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС не встановлено фактичного місцезнаходження ТОВ «ВІНДСТЕЙТ». В зв'язку з цим, до ГВПМ ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС передано запит № 255/9/22-8 від 26.02.2013 р. на встановлення фактичного місцезнаходження ТОВ «ВІНДСТЕЙТ» та його посадових осіб.

Також, згідно даних відповідача, що містяться в Акті № 2389/26-58-22-08-11/32977678, свідоцтво про реєстрацію платника податку (ТОВ «ВІНДСТЕЙТ») на додану вартість від 16.03.2012 р. № 200036073, видане ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС, індивідуальний податковий номер - 378844126552 анульоване 25.04.2013 р.

Оцінивши вказані вище дані, суд зазначає, що перевіряємим періодом у підприємства позивача при взаємовідносинах з ТОВ «ВІНДСТЕЙТ» був період 2010-2012 рр., натомість факти відсутності за місцезнаходженням та анулювання свідоцтва контрагента позивача виявлені в 2013 р., що свідчить про реальність господарських операцій між двома суб'єктами господарювання в періоді, що перевірявся.

Також, суд враховує той факт, що підставою для проведення перевірки позивача слугувала Постанова слідчого СУ ГУ МВС України в м. Києві про призначення позапланової перевірки від 18.04.2013 р. в рамках кримінального провадження № 12012110000000565.

Разом з тим, згідно наявних в матеріалах справи даних (лист СУ ГУ МВС України в м. Києві від 13.12.2013 р. № 12/1-149-аз) вбачається, що 21.09.2013 р. прокуратурою Печерського району м. Києва вказане вище кримінальне провадження закрито з підстав п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України.

Отже, станом на момент прийняття контролюючим органом рішення від 11.11.2013 р. про проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача з підстав, визначених в пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 ПК України, кримінальне провадження № 12012110000000565 вже було закрите.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що Товариством з обмеженою відповідальністю «ВІНДСТЕЙТ» на користь позивача виконані роботи, визначені в Договорах № № 218-С, 222-С, 232-С, 236-С, що підтверджується виписаними, належним чином оформленими, податковими накладними.

Інших доказів безтоварності угод позивача з його контрагентом, відповідачем не надано.

Відповідно до визначення частини 1 статті 3 ГК України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

В листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11 зазначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємства або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудження основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Верховним Судом України та Вищим адміністративним судом України неодноразово наголошувалося, що у чинному законодавстві України відсутнє визначення поняття «добросовісний платник податків». Так само законодавство не містить певних критеріїв добросовісності платника податків. Водночас, слід визнати обґрунтованим застосування на практиці цього підходу, оскільки подібне розмежування платників податків дозволяє індивідуалізувати юридичну відповідальність особи та забезпечити дотримання правопорядку у галузі оподаткування навіть за наявності певних прогалин у законодавстві.

У разі, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву у їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та сформовані валові витрати достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних.

Згідно з п. 5.2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 року № 984, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за № 34/18772 в разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно, з-поміж іншого, зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.

Проте, відповідач, під час проведення перевірки, на надав належної оцінки наявним первинним документам.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається саме на нього, якщо він заперечує проти адміністративного позову, судових рішень про визнання правочинів недійсними та обвинувального вироку суду, який би стосувався позивача та/або його контрагента не надав, матеріали справи таких відомостей не містять.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві не доведено, що зміст зазначених вище угод не відповідають дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договорів або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Суд також звертає увагу на те, що позивач, як Замовник, не може нести відповідальності ні за несплату податків контрагентом (ТОВ «ВІНДСТЕЙТ»), ні за можливу недостовірність відомостей про нього, наведених у реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Крім того, чинне законодавство не покладає на платника податків обов'язку перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим, як відносити відповідні суми ПДВ до податкового кредиту та формувати витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємства.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби», якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського Суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі «Булвес»АД проти Болгарії» Європейський Суд з прав людини дійшов такого висновку: «…Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності».

Вищенаведений висновок Європейський Суд з прав людини повторно підтвердив у рішенні по справі «Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії», у пункті 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Отже, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

Рішення Європейського Суду з прав людини згідно з статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» мають в Україні значення джерела права. Більше того, частина 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України вимагає врахування практики Європейського Суду з прав людини при вирішенні справ.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що господарські операції ТОВ «БІК «ПРИМА ТЕРМ» з його контрагентом ТОВ «ВІНДСТЕЙТ» здійснювалися в межах звичайної господарської діяльності обох підприємств, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Відтак, збільшення сум грошових зобов'язань за платежами: податок на прибуток приватних підприємств та податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) та нарахування штрафних (фінансових) санкцій було здійснено відповідачем неправомірно, що свідчить про протиправність та необґрунтованість прийнятих ним податкових повідомлень-рішень від 11 грудня 2013 року № 0008482208, № 0008492208, у зв'язку із чим вони підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Частиною третьою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого, вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності своїх рішень.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог і на підставі ч. 2 ст. 11, п. 1 ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за необхідне адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-інжинірингова компанія «ПРИМА ТЕРМ» повністю задовольнити.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує на користь позивача здійснені ним документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 487,20 грн. з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 69-71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-інжинірингова компанія «ПРИМА ТЕРМ» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 11 грудня 2013 року № 0008482208, № 0008492208.

3. Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-інжинірингова компанія «ПРИМА ТЕРМ» понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім гривень 20 копійок).

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя І.М. Погрібніченко

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 02.06.2014 р.