Постанова № 39202647, 22.05.2014, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 травня 2014 р. Справа № 805/5514/14

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лазарєва В.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі міста Горлівки до відділу державної виконавчої служби Будьоннівського районного управління юстиції у місті Донецьку про скасування постанови від 17.03.2014 року про повернення виконавчого документа стягувачу,-

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2014 року Управління Пенсійного фонду України у Центрально-Міському районі міста Горлівки звернулося до суду із адміністративним позовом до відділу державної виконавчої служби Будьоннівського районного управління юстиції у місті Донецьку (далі – ВДВС) про скасування постанови від 17.03.2014 року про повернення виконавчого документа стягувачу.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 15.04.2014 року на адресу УПФ надійшла постанова відповідача про повернення виконавчого листа, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», у зв’язку з тим, що у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Позивач вважає таке рішення відповідача протиправним, оскільки, згідно роздруківки з електронного реєстру підприємство – боржник не перебуває в процесі припинення, а отже є діючим і веде господарську діяльність. Позивач зазначає про неповноту дій, спрямованих на встановлення майнового стану боржника. Крім того, на думку позивача, відсутність коштів на рахунках боржника сьогодні не означає їх відсутність в подальшому. Також, позивач зазначає, що підприємство – боржник має відокремлені підрозділи (філії) рахунки яких взагалі не були перевірені.

У зв’язку з чим позивач звернувся до суду із даним позовом в якому просить скасувати постанову ВДВС від 17.03.2014 року про повернення виконавчого документа стягувачу.

Представник позивача у судове засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. 22.05.2014 року через канцелярію до суду надійшла заява про розгляд справу без участі представника позивача.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. 22.05.2014 року надійшла заява про розгляд справи в порядку письмового та пояснення, в яких зазначено що з метою забезпечення виконання зведеного виконавчого провадження постановами державного виконавця накладено арешт на майно боржника, здійснено запити до обліково- еєструючих органів щодо встановлення майнового стану боржника.

На підставі довідок органів ДПС України накладено арешт на кошти, що обліковуються на відкритих в установах банку рахунках боржника.

Згідно Інформаційної довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна від 17.03.2014 встановлено, що відомості про право власності на нерухоме майно, зареєстроване за ПАТ «Укрвуглепромтранс» (код ЄДРПОУ 00180373), відсутні.

ПАТ «Укрвуглепромтранс» (код ЄДРПОУ 00180373) є підприємством, частка держави у статутному фонді якого складає 100 відсотків. Майно, не задіяного у виробничому процесі та на яке можливо звернути стягнення, у боржника відсутнє.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» встановлено мораторій на застосування примусової реалізації майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних фондах яких частка держави становить не менше 25 відсотків.

Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області категорично заборонено здійснювати реалізацію будь-якого майна ПАТ «Укрвуглепромтранс».

Таким чином, представник відповідача зазначив, що оскільки здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку майна боржника виявилися безрезультатними, ВДВС мало всі підстави для прийняття постанови про повернення виконавчого документу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 122, ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається в порядку письмового провадження.

З’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти нього, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, судом встановлено наступне.

Постановою заступника начальника відділу державної виконавчої служби Будьоннівського районного управління юстиції у місті Донецьку від 26.12.2013 року відкрито виконавче провадження № 41350809 по примусовому виконанню виконавчого листа № 805/12295/13а, виданого 14.11.2013 року Донецьким окружним адміністративним судом про стягнення з ПАТ «Укрвуглепромтранс» на користь УПФУ в Центрально-Міському районі міста Горлівки заборгованості у розмірі 5338,52 грн.

03.01.2014 року заступником начальника відділу державної виконавчої служби Будьоннівського районного управління юстиції у місті Донецьку, виконавче провадження № 41350809 приєднано до зведеного виконавчого провадження № 39630867.

Постановою ВДВС від 17.03.2014 року, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», вищевказаний виконавчий документ повернуто стягувачеві.

Позивач оскаржує вищевказану постанову, як таку, що прийнята із порушення вимог чинного законодавства.

Суд при вирішенні справи керувався принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому суд, оцінюючи спірне рішення відповідача, виходить з критеріїв оцінки рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, встановлених ч. 3 ст. 2 КАС України, у відповідності до приписів якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Правовідносини, що виникли між сторонами регулюються Законом України «Про виконавче провадження» № 606-XIV від 21 квітня 1999 року (із змінами та доповненнями) (далі – Закон № 606) у відповідності до преамбули якого цей Закон визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, Інструкцією з організації примусового виконання рішень, що затверджена Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (далі – Інструкція № 512) та іншими нормативно - правовими актами.

Статтею 1 Закону № 606 встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

У відповідності до положень ст. 17 зазначеного Закону, примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом, зокрема, виконавчих листів, що видаються судами, рішень інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу.

Відповідно до статей 6, 11 Закону № 606, п. 2.1. Інструкції № 512 державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб. Державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Як вбачається з пояснень представника відповідача, при прийнятті оскаржуваної постанови державний виконавець керувався Законом України «Про проведення мораторію на примусову реалізацію майна» та п. 2 ч. 1 ст. 47, ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про проведення мораторію на примусову реалізацію майна» встановлено мораторій на застосування примусової реалізації майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних фондах яких частка держави становить не менш 25 відсотків, до вдосконалення визначеного законами України механізму примусової реалізації майна.

Статтею 2 цього Закону встановлено, що під примусовою реалізацією майна підприємств розуміється відчуження об'єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, що забезпечують ведення виробничої діяльності цими підприємствами, а також акцій (часток або паїв), що належать державі в майні інших господарських товариств в передані до статутних фондів цих підприємств, якщо таке відчуження здійснюється шляхом звернення стягнення на майно боржника за рішеннями, що підлягають виконанню Державною виконавчою службою, крім рішень щодо виплати заробітної плати та інших виплат, що належить працівнику у зв'язку із трудовими відносинами, та рішень щодо зобов'язань боржника з перерахуванням фондам загальнообов'язкового державного соціального страхування заборгованості із сплати внесків до цих фондів, яка виникла до 1 січня 2011 року , та з перерахуванням органам Пенсійного фонду України заборгованості за сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

З аналізу зазначеної норми вбачається, що обмежена примусова реалізація майна підприємств, у статутних фондах яких частка держави становить не менш 25 відсотків, а саме відчуження об'єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, що забезпечують ведення виробничої діяльності цими підприємствами, акцій (часток або паїв), що належать державі в майні інших господарських товариств в передані до статутних фондів цих підприємств з урахуванням визначених ст. 2 цього Закону винятків.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними. Згідно частині 2 вказаної статті про наявність обставин, зазначених у частині першій цієї статті, державний виконавець складає акт.

Отже, вищенаведена норма чинного законодавства надає право державному виконавчу повернути виконавчий документ стягувачу за відсутності у боржника майна, на яке може бути звернуто стягнення та якщо державним виконавцем здійсненні всі, передбачені Законом № 606, заходи щодо розшуку такого майна, які виявилися безрезультатними.

Згідно наданих представником відповідача документів, а саме: копія статуту ПАТ «Укрвуглепромтранс», докази накладення арешту на розрахункові рахунки боржника у банках, лист Регіонального відділення фонду державного майна України по Донецькій області, який є розпорядником майна, про відмову у погодженні реалізації майна боржника, акт державного виконавця про відсутність майна за юридичною адресою підприємства – боржника, дійсно свідчать про відсутність у боржника майна, на яке може бути звернуто стягнення.

Разом з тим, згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців в боржника - ПАТ «Укрвуглепромтранс» наявні декілька відокремлених підрозділів, а саме: 1) Стахановська колійна машинна станція ПАТ «Укрвуглепромтранс», код ЄДРПОУ ВП: 05428079, місцезнаходження ВП: 93850, Луганська обл., місто Кіровськ, вул. Оровського, буд. 1; 2) Свердловська колійна машинна станція ДХК «Укрвуглепромтранс», код ЄДРПОУ ВП: 00179097, місцезнаходження ВП: 94803, Луганська обл., місто Свердловськ, вул. Зелена, буд. 1; 3) Горлівські майстерні по ремонту рухомого складу ПАТ «Укрвуглепромтранс», код ЄДРПОУ ВП: 00176377, місцезнаходження ВП: 84603, Донецька обл., місто Горлівка, вул. Катеринича, буд. 2Б.

У відповідності до ч. 4 ст. 65 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець може звернути стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що знаходяться на його рахунках, а також на рахунках, відкритих боржником - юридичною особою через свої філії, представництва та інші відокремлені підрозділи.

Судом встановлено, що ВДВС не були здійсненні дії у межах виконавчого провадження щодо виявлення та перевірки відповідних рахунків вищевказаних відокремлених підрозділів ПАТ «Укрвуглепромтранс».

Окрім того, у відповідності з п. 4.1.1. Інструкції № 512 у разі виконання рішень про стягнення коштів з юридичних осіб державний виконавець перевіряє також наявність майна боржника за даними балансу. Копію балансу державний виконавець може отримати безпосередньо у боржника або у відповідних державних органів.

Судом встановлено, що відповідачем не були здійсненні, передбачені законом, заходи щодо витребування відповідного балансу.

З урахуванням встановлених обставин, суд вважає, що відповідачем не були здійснені всі, передбачені Законом № 606, заходи щодо розшуку майна боржника - ПАТ «Укрвуглепромтранс», а отже в останнього були відсутні законні підстави для повернення виконавчого листа № 805/12295/13а, виданого 14.11.2013 року Донецьким окружним адміністративним судом про стягнення з ПАТ «Укрвуглепромтранс» на користь УПФУ в Центрально-Міському районі міста Горлівки заборгованості у розмірі 5338,52 грн.

Крім того, суд звертає увагу на те, що у відповідно до ч. 2 ст. 47 Закону № 606, про наявність обставин, зазначених у пунктах 2-6 частини першої цієї статті, державний виконавець складає акт.

Таким чином, законом чітко визначені підстави та порядок прийняття рішення про повернення виконавчого документа, за якими державний виконавець повинен скласти відповідний акт про неможливість виконання рішення.

Судом встановлено, що відповідачем, у порушення вищевказаних вимог Закону, не було складено відповідний акт про наявність зазначених ним обставин.

Згідно із ст.ст. 71, 86 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням встановлених обставин, суд вважає, що відповідач не довів правомірність прийнятого ним рішення, а отже дійшов висновку, що постанова відділу державної виконавчої служби Будьоннівського районного управління юстиції у місті Донецьку від 17.03.2014 року № 41350809 про повернення виконавчого документу стягувачеві, прийнята відповідачем не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, не обґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття відповідних рішень.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги УПФ України в Центрально-Міському районі м. Горлівки до ВДВС Будьоннівського районного управління юстиції у м. Донецьку про скасування постанови від 17.03.2014 року про повернення виконавчого документа стягувачу є повністю обґрунтованими та підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 112, 159, 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Позов Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі міста Горлівки до відділу державної виконавчої служби Будьоннівського районного управління юстиції у місті Донецьку про скасування постанови від 17.03.2014 року про повернення виконавчого документа стягувачу – задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову відділу державної виконавчої служби Будьоннівського районного управління юстиції у місті Донецьку від 17.03.2014 року ВП № 41350809 про повернення Управлінню Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі міста Горлівки виконавчого листа № 805/12295/13а, виданого 14.11.2013 року Донецьким окружним адміністративним судом.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 КАС України, і може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд у порядку, визначеному статтею 186 КАС України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Лазарєв В.В.