Ухвала суду № 39201962, 05.06.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/1024/14 Головуючий у 1-й інстанції: Волков А. С. Суддя-доповідач: Беспалов О.О.

У Х В А Л А

Іменем України

05 червня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Беспалова О. О.

суддів: Грибан І. О., Губської О. А.

за участю секретаря: Тур В. В.

представника позивача Городецької А. Д., представника відповідача Назарук О. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 03 березня 2014 р. у справі за адміністративним позовом іноземного підприємства "Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед" до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Іноземне підприємство "Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед" до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання незаконними дій щодо проведення документальної виїзної перевірки та складання за результатами перевірки акта перевірки від 07.10.2013 р. № 191/10-06-22-02/21651322 та визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 03 березня 2014 р. позовні вимоги задоволено частково.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 22.10.2013 р. № 0007342202, № 0007372202.

У частині позовних вимог про визнання незаконними дій Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області щодо проведення документальної виїзної перевірки Іноземного підприємства "Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ПП "Ауріс-М" за період з 01.04.2012 р. по 07.10.2013 р. та складання за результатами перевірки акта перевірки від 07.10.2013 № 191/10-06-22-02/21651322 провадження у справі закрито.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та постановити нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явились, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду - без змін з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, за результатами перевірки Броварською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Київській області прийнято два податкових повідомлення-рішення:

- від 22.10.2013 р. № 0007342202, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)" на загальну суму 262899,00 грн., у тому числі: 175266,00 грн. - за основним платежем; 87633,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

- від 22.10.2013 р. № 0007372202, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів" на загальну суму 276044,00 грн., у тому числі: 184029,00 грн. - за основним платежем; 92015,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Висновки податкового органу пов'язуються із здійсненням позивачем господарських зобов'язань, які виникли на підставі договору, укладеного між позивачем і приватним підприємством "Ауріс-М" з приводу придбання транспортно-експедиційних послуг з організації перевезення вантажів автомобільним транспортом по території України.

Такі висновки зроблено посадовими особами податкового органу на підставі даних, одержаних від іншого податкового органу, який стверджував, що у контрагента відсутні адміністративно-господарські можливості для виконання зобов'язань за договором, а саме: виробничо-складські приміщення, трудові ресурси, виробничі потужності. Крім того, на думку посадових осіб податкового органу, контрагент позивача задіяний у схемах з незаконної мінімізації податкових зобов'язань та проведенні транзитних фінансових потоків.

Так між позивачем і приватним підприємством "Ауріс-М" (експедитор) укладено договір від 30.12.2011 р. № У-203-11 про надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом, згідно з яким експедитор зобов'язувався надати транспортно-експедиційні послуги з організації та забезпечення перевезення вантажів автомобільним транспортом по території України, а замовник зобов'язувався прийняти та оплатити ці послуги.

На підставі вказаного договору експедитор зобов'язувався здійснювати організацію перевезень на підставі заявок замовника, розсилати товарно-транспортну документацію, здійснювати розрахунки з учасниками транспортного процесу, приймати участь у складанні актів та вирішувати претензійні питання.

Враховуючи особливості технологічного процесу позивача та значної потреби у наданні послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом, що надаються великою кількістю перевізників, адміністрування перевезень на підставі вказаного договору здійснювалось за допомогою системи електронних торгів.

Вказаним способом позивач розміщував заявки на перевезення у системі електронних торгів, а експедитор та перевізники, маючи персональні логін та пароль, підтверджували заявку та зобов'язувались виконати перевезення вантажу, дотримуючись умов вказаного договору.

Надання послуг за вказаним договором супроводжувалось веденням обліку перевезень, складанням товарно-транспортної документації. Оплата послуг здійснювалась згідно з тарифами, передбаченими договором, на підставі рахунків-фактур, виставлених експедитором та актів здавання-приймання наданих послуг.

У період з травня по грудень 2012 року на підставі вказаного договору експедитор надав позивачу послуги з організації 175 перевезень вантажів автомобільним транспортом на загальну суму 1049400,00 грн., у тому числі ПДВ - 174900,00 грн.

На підтвердження факту надання послуг в матеріалах справи наявні: список перевезень, що містить відомості про номер автомобіля, дату та номер завантаження, отримувача вантажу, кількість і назву товару; копії товарно-транспортних накладних; актів здавання-приймання послуг, що містять відомості про маршрут, за яким здійснювалось перевезення, марку автомобіля, період перевезення та вартість послуг; листи від одержувачів вантажу (лист товариства з обмеженою відповідальністю "АНД-Груп" від 28.02.2014 р. вих. № 35/02; лист товариства з обмеженою відповідальністю "Олга-Логістик" від 27.02.2014 р. вих. № 5; лист товариства з обмеженою відповідальністю "Прод-Транс"), в яких повідомляється про факт одержання вантажу (безалкогольних напоїв під торговельною маркою «The Coca-Cola Company») від позивача, а також про те, що перевезення товару здійснювалось приватним підприємством "Ауріс-М".

Оплата послуг ПП "Ауріс-М" здійснювалась позивачем на підставі рахунків-фактур. Суми за надані послуги позивач перерахував на рахунок контрагента кошти в загальному розмірі 1049401,56 грн., у тому числі ПДВ - 174900,26 грн., що підтверджується оригіналом довідки банку позивача.

Кошти у сумі 874499,74 грн. (вартість послуг без ПДВ), сплачені ПП "Ауріс-М", позивач відніс до складу валових витрат та відобразив у податкових деклараціях з податку на прибуток за півріччя 2012 року та 9 місяців 2012 року.

На підтвердження розрахунків між сторонами та сплати сум податку на додану вартість у складі ціни товару за вказаними господарськими операціями позивач отримав від ПП "Ауріс-М" 175 податкових накладних на загальну суму 1049401,56 грн., у тому числі ПДВ - 174900,26 грн. Вказану суму податку на додану вартість позивач включив до складу податкового кредиту за період з квітня по грудень 2012 року, відобразив у податкових деклараціях з податку на додану вартість за відповідні податкові (звітні) періоди та реєстрах отриманих податкових накладних.

ПП "Ауріс-М" є юридичною особою, що зареєстрована 02.02.2007 р. виконавчим комітетом Дніпродзержинської міської ради Дніпропетровської області; стан юридичної особи - не перебуває в процесі припинення. Основним видом діяльності даного контрагента є інша допоміжна діяльність у сфері транспорту.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 138.2 ст. 138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Приписами п. 201.10 ст. 201 ПК України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З огляду на вищезазначені норми, колегія суддів дотримується позиції, що необхідною умовою для віднесення сплачених цін за товари (послуги) до валових витрат та сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Господарські операції для визначення податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність таких операцій.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з ПДВ навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Аналогічної позиції дотримується Вищий адміністративний суд України, який зазначає, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Як зазначалося вище, до матеріалів справи судом першої інстанції долучено та досліджено первинні документи в обсязі, що є, на думку колегії суддів, достатнім для підтвердження позивачем реальності господарських операцій з контрагентом.

Між тим, пунктом 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р., встановлено, що первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціальних форм, затверджених міністерствами та відомствами України.

Вантаж, не оформлений ТТН, не приймається до перевезення (п. 47 Статуту автотранспорту). Про факт надання автотранспортних послуг свідчать товарно-транспортні документи, дорожні листи вантажного автомобіля, що підтверджують рух вантажу від пункту відправлення до пункту призначення (передання вантажу одержувачу).

Відповідно п. 11.1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 р. за № 128/2568, основними документами на перевезення вантажів є товарно - транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Однак, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що Законом України від 05.07.2011 р. №3565-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо усунення надмірного державного регулювання у сфері автомобільних перевезень» було внесено зміни до ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» у частині виключення дорожніх (маршрутних) листів з переліку документів, що повинен мати при собі водій та на вимогу пред'являти для перевірки.

Крім того, зазначеним Законом внесені зміни до Закону України «Про автомобільний транспорт» у частині виключення з тексту цього Закону слів «дорожній лист».

Неузгодженість даного питання між законами та підзаконними актами дозволяє автоперевізнику здійснювати перевезення вантажу без дорожнього листа, а тому колегія суддів відсутність цих доказів в матеріалах справи не враховує в якості обставини, що може свідчити про відсутність реальності господарських операцій.

Також даних акта перевірки вбачається, що податковий орган не виявив і не відобразив жодних порушень у фінансово-господарських первинних документах позивача, а податкові повідомлення-рішення ґрунтуються виключно на опосередкованих даних одержаних від інших податкових органів, які стосуються аналізу податкової звітності контрагента - ПП "Ауріс-М".

Водночас, акт перевірки від 07.10.2013 р. № 191/10-06-22-02/21651322 складено посадовими особами податкового органу з помилкою щодо обсягу оподатковуваних ПДВ операцій.

Так в акті перевірки (т.1, а. с. 23) у зведеній таблиці зазначено, що згідно з податковою накладною від 16.05.2012 р. № 135 вартість транспортно-експедиційних послуг становить 4896,00 грн., у тому числі ПДВ - 816,00 грн. (рядок 23), у той час як в дійсності за вказаною податковою накладною вартість послуг становить 2700,00 грн., у тому числі ПДВ - 450,00 грн. Ця помилка призвела до невірного встановлення обсягу оподатковуваних ПДВ операцій та сум податку на додану вартість, віднесених позивачем до податкового кредиту.

Зважаючи на те, що позивач є єдиним виробником безалкогольного напою «Кока-Кола» на території України, а отже, і первісним реалізатором вказаного товару, колегія суддів приходить до висновку, що постачання продукту виробництва є основною складовою економічної вигоди позивача і прямо залежить від обсягу операцій.

В такому випадку, визначальним при вирішенні справи, з огляду на статус позивача як єдиного виробника товару, при достатності підстав вважати, що товар дійсно був реалізований 15 дистриб'юторам та 3 філіям позивача, є доказовість факту перевезення реалізованого товару перевізником, відмінним від платника податку, яким виписані податкові накладні.

Зважаючи на те, що відповідачем факт залучення до перевезення будь-яких третіх осіб не доведено, та беручи до уваги наявність в матеріалах справи належним чином оформлених первинних документів, колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача.

З огляду на це, колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги відповідача безпідставними, а рішення суду першої інстанції таким, що прийнято з дотриманням норм процесуального права.

Згідно статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення в частині його оскарження відповідно до норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни в цій частині відсутні.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 03 березня 2014 р. у справі за адміністративним позовом іноземного підприємства "Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед" до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 03 березня 2014 р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя О. О. БеспаловСуддя І. О. ГрибанСуддя О. А. Губська (Повний текст ухвали виготовлено 10.06.2014 року)

.

Головуючий суддя Беспалов О.О.

Судді: Грибан І.О.

Губська О.А.