Рішення № 39201877, 12.06.2014, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" червня 2014 р.Справа № 916/1585/14

За позовом Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі, якою є Феодосійська філія Державного підприємства "Адміністрація морських портів України";

до відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "ПРОМБУДСЕРВІС"

про стягнення 124893,33грн.

Суддя Гуляк Г.І.

Представники:

Від позивача: не з'явився;

Від відповідача:Голоденко М.Ю. - за дорученням;

Суть спору: Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Феодосійська філія Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "ПРОМБУДСЕРВІС" про стягнення 124893,33 гривень, з якої заборгованість з урахуванням індексу інфляції за договором №76/11 від 13.03.2013 року складає 37 135,26 гривень, 3% річних в сумі 113,81 гривень та пеня в сумі 479,94 гривень; заборгованість за договором №18-П-ФЕФ-14 від 27.02.2014 року в сумі 18 459,85 гривень, 3% річних в сумі 45,35 гривень та пеня в сумі 189,98 гривень; заборгованість за договором №67 - П-ФЕФ-13 від 29.11.2013 року з урахуванням індексу інфляції складає 65 727,68 гривень. 3% річних в сумі 203,96 гривень, пеню в сумі 860,49 гривень; заборгованість за наданні послуги вантажного перевезення в сумі 1 641,12 гривень, 3% річних в сумі 6,84 гривень та пені в сумі 29,05 гривень.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 28.04.2014р. порушено провадження по справі № 916/1585/14.

12.06.2014 року до матеріалів справи надійшло клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи, клопотання відхилено.

У судовому засіданні від 12.06.2014р. представником відповідача надав клопотання про залучення до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Товариство з обмеженою відповідальністю „МАСТ-БУД", вказане клопотання судом відхилено.

Відповідач у судове засідання з'явився, письмового відзиву на позовну заяву до суду не надав, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника позивача та без письмових заперечень відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянув матеріали справи та заслухавши пояснення представника відповідача, суд встановив:

Між Державним підприємством «Феодосійський морський торговельний порт» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Промбудсервіс» було укладено договір № 76/11 від 13.03.2013 року про надання послуг по забезпеченню електропостачанням та водопостачанням. Додатковою угодою від 01 листопада 2013 року до Договору № 76/11 були внесені зміни в частині постачальника, змінивши його на Державне підприємство «Адміністрація морських портів України». Згідно договору № 76/11 ДП «АМПУ» (надалі позивач) зобов'язано було забезпечити електропостачання та водопостачання через власні мережі об'єктів ТОВ «БК «Промбудсервіс» (надалі відповідач), а відповідач зобов'язаний своєчасно сплачувати за надані послуги.

Відповідно до п. 8.4 Договору № 76/11 на підставі показників засобів обліку (лічильник електроенергії, водомір) оформлюється акт виконаних робіт із зазначенням обсягів використаної електричної енергії і води, який підписується представниками Власника мереж і Користувача, тобто позивачем та відповідачем.

Згідно пункту 8.5 Договору № 76/11 плата за надані послуги по забезпеченню електроенергією та водою проводиться користувачем на підставі розрахункового документа, отриманого від власника мереж з урахуванням компенсації власнику мереж вартості використаної користувачем електроенергії за тарифом постачальника електроенергії та води за тарифом постачальника води.

Період сплати отриманого рахунку складає 5 днів, згідно п. 8.6 договору, користувач зобов'язаний сплатити послуги та компенсувати витрати власника мереж по забезпеченню електропостачанням та водопостачанням на протязі 5 (п'яти) днів з дати виставленого рахунку власником мереж.

Як зазначає позивач у своєму позові, відповідачу на підставі показників засобів обліку і відповідних актів наданих послуг були виставлені наступні рахунки: № 01/58 від 27.01.2014р. на суму 12 980,55 грн.; № 02/189 від 24.02.2014р. на суму 15 867,46 грн.; № 03/258 від 05.03.2014р. на суму 6 293,08 грн.; № 03/278 від 18.03.2014р. на суму 1 916,29 грн., на загальну суму 37 057,38 гривень.

Крім того позивачем на підставі п.9.2.1 договору, нараховано пеню в сумі 479,94 гривень, 3% річних в сумі 113, 81 гривень та сума заборгованості з урахуванням індексу інфляції складає 37 135,25 гривень, загальна сума заборгованості за договором складає 37729,01 гривень.

Між сторонами було укладено договір № 18-П-ФЕФ-14 від 27.02.2014 року, за умовами якого позивач здійснює послуги по наданню під'їзних шляхів для виконання подачі/забирання вагонів з вантажем, які надходять на адресу відповідача, а відповідач в свою чергу зобов'язався своєчасно сплачувати надані послуг позивачу в порядку, встановленим розділом 4 Договору.

Пункт 4.5 договору передбачає, що оплата послуг позивача проводиться шляхом перерахування відповідачем грошових коштів на поточний рахунок позивача на протязі 10 (десяти) банківських днів з моменту надання позивачем рахунку і акту наданих послуг за наслідками роботи за попередній місяць. На підставі довідок та актів виконаних робіт відповідачу були виставлені наступні рахунки: № 01/101 від 31.01.2014р. на суму 9 571,55 грн.; № 02/219 від 28.02.2014р. на суму 8 067,79 грн.;№03/281 від 16.03.2014р. на суму 820,51 грн., на загальну суму 18 459,85 гривень.

Крім того позивачу за порушення строку сплати, вказаного у п. 4.5 договору, відповідач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від простроченої суми за кожен день прострочення. Нарахування пені здійснюється до дати зарахування грошових коштів на поточний рахунок позивача. Сума боргу виплачується з урахуванням індексу інфляції за весь період прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, згідно пункт 5.2 договору 18-П-ФЕФ-14.

Таким чином загальний розмір заборгованості відповідача за договором № 18-П-ФЕФ-14 розраховується і складає станом на 01 квітня 2014 року: 18 459,85 гри. (основний борг) + 45,35 гри. (3% річних) + 189,98 грн. (пеня в розмірі подвійної ставки НБУ) = 18695,18 грн.

Між сторонами було укладено договір № 67-П-ФЕФ-13 від 29.11.2013 року на готельне обслуговування. Згідно зазначеного договору позивач надає відповідачу готельні послуги у Готелі «Моряк», що знаходиться за адресою: м. Феодосія, вул. Леніна, 8, а відповідач зобов'язаний сплатити та прийняти ці послуги в порядку, встановленому договором.

Згідно п. 4.3 договору, відповідач сплачує вартість проживання своїх співробітників протягом 5-ти банківських днів з дати виставлення позивачем рахунку-фактури, шляхом банківського переводу грошових коштів на поточний рахунок позивача. На підставі актів здачі-приймання послуг відповідачу були виставлені наступні рахунки: №01/50 від 23.01.2014р. на суму 15 536,39 грн.; №01/89 від 31.01.2014р. на суму 18 104,13 грн.; № 02/209 від 28.02.2014р. на суму 23 109,72 грн.; № 03/276 від 14.03.2014р. на суму 8 775,60 грн., на загальну суму 65 525,84 гривень.

В разі порушення строку сплати послуг відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період, за який нараховується пеня від суми, яка підлягає сплаті, за кожен день прострочення. Отже, загальний розмір заборгованості відповідача за договором № 67-П-ФЕФ-13 розраховується і складає станом на 01 квітня 2014 року: 65 727,68 гри. (основний борг з урахуванням індексу інфляції) + 203,96 гри. (3% річних) + 860,49 грн. (пеня в розмірі подвійної ставки НБУ) = 66 792,13 гри.

Крім того відповідач 23 січня 2014 року надіслав листа, вих. № ф2301/2, з проханням, у зв'язку із виробничою необхідністю надати бортову автомашину «МАЗ» на 24 січня 2013 року, додатково відповідач гарантував сплату. 28 січня 2014 року було складено акт приймання-передачі наданих послуг, згідно якого послуги по перевезенню вантажів бортовою автомашиною ФФ ДП «АМПУ» МАЗ-6303 держ. № ак5705ск, згідно шляхового листа № 377014 від 24.01.2014 року для ТОВ «БК «Промбудсервіс» надані в повному обсязі. За надані послуги Замовник сплачує виконавцю 1 631 грн. 33 коп. У сторін відсутні взаємні претензії. Позивачем 31 січня 2014 року був виставлений рахунок № 01/98 на суму 1 631,33 грн., однак у встановлений законом строк відповідач рахунок не сплатив. Отже, загальний розмір заборгованості відповідача складає станом на 01 квітня 2014 року: 1 641,12 грн. (основний борг з урахуванням індексу інфляції) + 6,84 грн. (3% річних) + 29,05 грн. (пеня в розмірі подвійної ставки НБУ) = 1 677,01 гривень.

Посилаючись на порушення відповідачем взятого на себе зобов'язання за вказаними вище договорами щодо своєчасної оплати наданих послуг Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Феодосійська філія Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" змушено було звернулося до господарського суду Одеської області з позовом за захистом свого порушеного права.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд дійшов до висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню з наступних підстав:

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори-основний вид правомірних дій -це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

У відповідності зі ст.204 ЦК України договори укладені між сторонами по справі, як цивільно-правові правочини є правомірними на час розгляду справи, оскільки їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобов'язання за цими договорами мають виконуватися належним чином.

Відповідно до п. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, Цивільного кодексу України та інших правових актів.

В ході розгляду справи встановлено, між сторонами було укладено декілька договорів, а саме договір № 76/11 від 13.03.2013 року про надання послуг по забезпеченню електропостачанням та водопостачанням та додаткова угода від 01 листопада 2013 року до нього. Як зазначає позивач у своєму позові, відповідачу на підставі показників засобів обліку і відповідних актів наданих послуг були виставлені наступні рахунки: № 01/58 від 27.01.2014р. на суму 12 980,55 грн.; № 02/189 від 24.02.2014р. на суму 15 867,46 грн.; № 03/258 від 05.03.2014р. на суму 6 293,08 грн.; № 03/278 від 18.03.2014р. на суму 1 916,29 грн., на загальну суму 37 057,38 гривень.

Із матеріалів справи не вбачається коли саме позивачем були направлені рахунки відповідачу, доказів вручення чи направлення не надано, щодо актів наданих послуг суд не приймає як доказ оскільки акти від 21 лютого 2014 року, від 5 березня 2014 року, від 18 березня 2014 року, не підписані відповідачем та доказів вручення чи направлення у справі немає.

Відповідно до п.4.1 договору №76/11 від 13.03.2013 року, відповідач зобов'язаний до 20 числа щомісячно надавати показники електролічильника та водоміра. Вказані докази у матеріалах відсутні.

Також згідно п.4.2 договору сплатити послуги та компенсувати витрати відповідач повинен на протязі п'яти днів з дати виставлення рахунків, доказів направлення чи вручення рахунків позивачем не надано.

Таким чином суд доходить висновку що стягнення лише заборгованості, яка складає 37 057,38 гривень, згідно рахунків № 01/58 від 27.01.2014р. на суму 12 980,55 грн.; № 02/189 від 24.02.2014р. на суму 15 867,46 грн.; № 03/258 від 05.03.2014р. на суму 6 293,08 грн.; № 03/278 від 18.03.2014р. на суму 1 916,29 грн..

Судом також досліджено виконанням сторонами зобов'язань за договором № 18-П-ФЕФ-14 від 27.02.2014 року, за умовами якого позивач здійснює послуги по наданню під'їзних шляхів для виконання подачі/забирання вагонів з вантажем, які надходять на адресу відповідача, а відповідач в свою чергу зобов'язався своєчасно сплачувати надані послуг позивачу в порядку, встановленим розділом 4 Договору. Пунктом 4.4. договору передбачено, що документами які підтверджують надання послуг за договором є підписаний належними представниками обох сторін акт та п.4.5 договору сторони узгодили, що оплата послуг здійснюється на протязі 10 банківських днів з моменту надання позивачем рахунку та акту наданих послуг за підсумками роботи поточного місяця.

Так позивачем як доказ надано рахунок від 31.01.2014 року 301/101, довідка №7 та акт виконаних робіт узгоджений та підписаний сторонами на загальну суму 9571,55 гривень, інші рахунок №02/219 від 28.02.2014 року, №03/281 від 16.03.2014 року , довідка №9, №11 та акт від 16.03.2014 року суд не приймає, оскільки відсутні докази підписання акту та направлення чи вручення рахунків відповідачу.

Таким чином суд вважає доведеною належним чином лише заборгованість в сумі 9 571,55 гривень, з якої слід нарахувати пеню, річні.

Початком нарахувань є дата 11 лютого 2014 року по 1 квітня 2014 року, розмір пені складає 167,04 гривень, 3 % річних в сумі 38,55 гривень.

Стосовно виконання взятих зобов'язань сторонами за договором № 67-П-ФЕФ-13 від 29.11.2013 року на готельне обслуговування, суд вважає за необхідне зазначити наступне, згідно умов договору позивач надає відповідачу готельні послуги у Готелі «Моряк», що знаходиться за адресою: м. Феодосія, вул. Леніна, 8, а відповідач зобов'язаний сплатити та прийняти ці послуги в порядку, встановленому договором. Згідно п. 4.3 договору, відповідач сплачує вартість проживання своїх співробітників протягом 5-ти банківських днів з дати виставлення позивачем рахунку-фактури, шляхом банківського переводу грошових коштів на поточний рахунок позивача.

Позивачем як доказ надано акти здачі-приймання послуг відповідачу та рахунки: №01/50 від 23.01.2014р. на суму 15 536,39 грн.; №01/89 від 31.01.2014р. на суму 18 104,13 грн.; № 02/209 від 28.02.2014р. на суму 23 109,72 грн.; № 03/276 від 14.03.2014р. на суму 8 775,60 грн., на загальну суму 65 525,84 гривень.

Судом досліджені надані докази та приймає їх частково лише на суму 15536,39 гривень та 18104,13 гривень, які оформленні належним чином, підписані сторонами та скріплені печатками, інші акти на суму 22109,72 гривень та 8775,60 гривень не можуть бути належним доказом у господарській справі, оскільки відсутні печатки та підписи уповноважених сторін.

Таким чином суд стягує заборгованість за договором №67-П-ФЕФ-13 від 29.11.2013 року в сумі 33640,52 гривни.

Щодо нарахування штрафних санкцій то суд виходить з умов договору та вважає, що початком нарахувань є дата 26 січня 2014 року до 1 квітня 2014 року, розмір пені на суму заборгованості 15536, 39 гривень складає 359,68 гривень та річні за вказаний період складають 83 гривни; на суму 18104,13 гривень початком нарахувань є дата 6 лютого 2014 року до 1 квітня 2014 року та розмір пені складає 348,19 гривень та річні в сумі 80,35 гривень.

Стосунки, які склалися між сторонами на підставі листа відповідача від 23.01.2014 року щодо виробничої необхідності у вантажному автомобілі, підтверджується актом підписаним сторонами 28 січня 2014 року на суму 1631,33 гривень, але доказів направлення рахунку № 01/98 від 31.01.2014 року позивачем не надано, крім того позивем не доведено саме з якої дати відповідачем порушено строки оплати, таким чином суд стягує лише заборгованість в сумі 1 631,33 гривень.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частинами 1, 2 ст. 217 Господарського кодексу України передбачено, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до приписів ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У відповідності до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, а також оцінюючи надані документальні докази в їх сукупності, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Феодосійська філія Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" шляхом присудження до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "ПРОМБУДСЕРВІС" заборгованості за договором № 76/11 від 13.03.2013 року 37 057,38 гривень, заборгованості за договором № 18-П-ФЕФ-14 від 27.02.2014 року 9 571,55 гривень, пені в сумі 167,04 гривень та річних в сумі 38,55 гривень, заборгованість за договором № 67-П-ФЕФ-13 від 29.11.2013 року в сумі 33 640,52 гривни, пеню в сумі 707,87 гривень та річні в сумі 163,35 гривень, заборгованість за актом наданих послуг автоперевезення в сумі 1631,33 гривень.

Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, ст.ст. 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "ПРОМБУДСЕРВІС" (67661, Одеська область, Беляївський район, с. Нерубайське, вул. Зелена, 20-а, код ЄДРПОУ 25433556) на користь Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (01135, м. Київ, пр. Перемоги, 14, код ЄДРПОУ 38727770, Феодосійська філія Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрація Феодосійського морського порту 98100, м. Феодосія, вул. Горького, 14, код ЄДРПОУ 38728491) заборгованість за договором № 76/11 від 13.03.2013р в сумі 37 057 /тридцять сім тисяч п'ятдесят сім/ гривень 38 копійок; заборгованість за договором № 18-П-ФЕФ-14 від 27.02.2014 року в сумі 9 571 /дев'ять тисяч п'ятсот сімдесят одна/ гривна 55 копійок, пеню в сумі 167 /сто шістдесят сім/ гривень 04 копійки, 3% річних в сумі 38 /тридцять вісім/ гривень 55 копійок; заборгованість за договором № 67-П-ФЕФ-13 від 29.11.2013 року в сумі 33 640 /тридцять три тисячі шістсот сорок/ гривень 52 копійки, пеню в сумі 707 /сімсот сім/ гривень 87 копійок, 3% річні в сумі 163 /сто шістдесят три/ гривни 35 копійок; заборгованість за актом наданих послуг автоперевезення в сумі 1631 /одна тисяча шістсот тридцять одна/ гривна 33 копійки, витрати по сплаті судового збору в сумі 1661 /одна тисяча шістсот шістдесят одна/ гривна 8 копійок.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України

Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Повне рішення складено 16 червня 2014 року .

Суддя Гуляк Г.І.