Рішення № 39201720, 12.06.2014, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12 червня 2014 р. Справа № 903/317/14

за позовом: Заступника прокурора Волинської області в інтересах держави в особі Департаменту житлово-комунального господарства та будівництва Волинської обласної державної адміністрації, м. Луцьк

до відповідача: Приватного підприємства "Луцьке ВІТ Сервіс", Луцький р-н., с.Липини.

про стягнення 341 282,37 грн.

Представники:

від позивача: Кривчук В.М. (довіреність №784/1.1.3 від 24.05.14р.)

від відповідача: Махнюк М.В. (довіреність від 23.07.2013р.)

в судовому засіданні взяв участь прокурор : Ревуха І.В. (посвідчення №025646 від 15.04.2014р.)

В судовому засіданні 03.06.2014р. на підставі п. 3 ст. 77 ГПК України було оголошено перерву до 10.06.2014р. до 10:30 год. для подачі відповідачем письмових пояснень щодо заяви про збільшення позовних вимог, доказів, які підтверджують виконання господарського зобов'язання за договором поставки №125.

В судовому засіданні 10.06.2014р. на підставі п. 3 ст. 77 ГПК України було оголошено перерву до 12.06.2014р. до 10:00 год. для подачі позивачем матеріалів та документів щодо фактичного виконання договору № 125.

Суть спору: Заступник прокурора Волинської області звернувся з позовом в інтересах держави в особі Департаменту житлово-комунального господарства та будівництва Волинської обласної державної адміністрації та просить розірвати договір поставки №125 від 09.10.2013 р., укладений між Департаментом житлово-комунального господарства та будівництва Волинської обласної державної адміністрації та Приватним підприємством "Луцьке ВІТ Сервіс", а також стягнути з відповідача - 341 282,37 грн. заборгованості в т.ч.: 297 999 грн. попередньої оплати; 18 773,93 грн. - пені; 20853,93 грн. штрафу; 2 059,60 грн. - інфляційних втрат; 1 553,91 грн. - 3% річних за даним договором.

В обґрунтування позовних вимог посилається на постанову про проведення перевірки при здійсненні нагляду за додержанням застосуванням законів від 11.03.2014р.(а.с. 8-9); лист заступника Департаменту житлово-комунального господарства та будівництва Волинської обласної державної адміністрації за №521/1.1.3 від 11.03.2014р.(а.с. 10); пояснення директора Департаменту ЖКГ та будівництва Волинської обласної державної адміністрації Харка М.С. від 11.03.2014р.(а.с.11-12); пояснення директора ПП "Луцьк ВІТ Сервіс" Твердого В.І. (а.с.13-14); рішення Волинської обласної ради №20/3 від 15.07.2013р. "Про внесення змін до рішення обласної ради від 26.12.2012р. №15/2 " Про обласний бюджет на 2013р." ( а.с. 15-19); договір поставки №125 від 09.10.2013р. з додатками до нього (а.с.20-22); вимоги в.о. директора Департаменту ЖКГ та будівництва Волинської обласної державної адміністрації за №07/1-277вих 14 від 11.03.2014р.(а.с.23); претензії від №179/1.1.3 від 27.01.2014р.; №576/1.1.3 від 17.03.2014р. (а.с. 24-27); повідомлення про розірвання договору поставки від 09.10.2012р. за №125 (а.с. 28); вимогу ГУДКС України у Волинській області за №07/1-276 вих 14 від 11.03.2014р. (а.с. 31); відповідь ГУ ДКС України у Волинській області за №15-17/267-1857 від 11.03.2014р. (а.с. 32); платіжні доручення №U985919 від 09.10.2013р.; №851 від 09.10.2013р. (а.с. 33-34); обороно сальдові відомості по рахунку 361 контрагенти за 2013р. Луцьк ВІТ Сервіс ПП, за 01.01.20104р.-18.03.2014р. виписки за 15.10.2013р. (а.с. 37-38).

Представник позивача та прокурор в судових засіданнях до матеріалів справи долучили:

- заяву за №829/1.1.5 від 06.05.2014р. (за вх.№01-29/4343/14) в якій вказали, що у провадженні судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, немає справи з спору між цими сторонами, про цей предмет, і з цих підстав та відсутнє рішення вище перелічених органів з даного спору. А також в департаменті ЖКГ та будівництва Волинської облдержадміністрації відсутній витяг з ЄДРПОУ;

- заяву за вх. №01-129/59/14 про зменшення позовних вимог в частині стягнення штрафних санкцій, а саме 3% річних в сумі 1543,06 грн., та інфляційних втрат в розмірі 1787,99 грн. Відповідно до заяви про зменшення позовних вимог позивач просить стягнути з відповідача 341 282,37 грн. заборгованості в т.ч.: 297 999 грн. попередньої оплати; 18 773,93 грн. - пені; 20 853,93 грн. штрафу; 1787,99 грн. - інфляційних втрат; 1543,06 грн. - 3% річних, дана заява судом розглянута та задоволена відповідно до ст. 22 ГПК України.

- заяву за вх. № 01-126/33/14 від 06.05.2014р. про продовження строку розгляду, дана заява судом задоволена та ухвалою суду від 06.05.2014р. продовжено строк розгляду до 15.06.2014р.;

- заяву з додатками за вх. №01-29/5369/14 від 02.06.2014р. в яких вказують, що непоставка обладнання монтажу на об'єкті «Реконструкція приміщення комунального закладу «Волинський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастрофи» у передбачений строк призвела до неможливості та утруднення виконання пріоритетних завдань у сфері охорони здоров'я, так як зазначений комунальний заклад є лікувально-профілактичним закладом охорони здоров'я, що забезпечує на території Волинської області організацію та надання екстреної медичної допомоги пацієнтам і постраждалим, які перебувають у невідкладних станах, у повсякденних умовах, особливий період та під час ліквідації наслідків надзвичайної ситуації, що в свою чергу може призвести до не надання в максимально короткі строки цілодобової, доступної, безоплатної, своєчасної та якісної екстреної та консультаційної медичної допомоги пацієнтам і постраждалим.

- заяву про збільшення позовних вимог за вх. №01-123/85/14 від 03.06.2014р. в частині стягнення суми попередньої оплати та господарських санкцій по договору поставки №125 від 09.10.2012р. за період з 16.01.014р. по 15.05.2014р. в сумі 375 881,33 грн., а саме пені в сумі 35 460,81 грн., 3% річних в сумі 3 095,29 грн., інфляційних втрат в розмірі 18466,30 грн. та штрафу 20 859,93 грн. Відповідно до заяви про зменшення позовних вимог позивач просить стягнути з відповідача 341 282,37 грн. заборгованості в т.ч.: 297 999 грн. попередньої оплати; 35460,81 грн. - пені; 20 859,93 грн. штрафу; 18 466,30 грн. - інфляційних втрат; 3059,29 грн. - 3% річних, дана заява судом розглянута та відхилена, оскільки при подачі даної заяви прокурор не дотримав вимог ГПК України.

- клопотання за вх. № 01-29/5712/14 від 12.06.2014р. про долучення до матеріалів справи листа Головного Управління Міндоходів у Волинській області від 24.03.2014р. №1955/10/03-20-15,1-10 про те, що у ПП «Луцьк ВІТ Сервіс» за 2013р. доходи становлять 3 519,3 тис. грн., сума податку на прибуток - 35, 97 тис. грн.

- клопотання за вх. №01-29/571/14 від 12.06.2014р. в якому зазначено, що поставлена відповідачем обладнання третій особі не відповідає специфікації, яка є додатком до договору поставки №125 від 09.10.2013р., а саме в акті не вказано дати його передачі та вартості товару. Назва товару не відповідає назві яка зафіксована в специфікації (додаток №1 до договору поставки), а саме: два кондиціонера прецизійний шафного типу з компресором MPS Inverte, високонапорними ЕС вентиляторами, електронними ТРВ і регулятором швидкості вентилятора конденсатора код ДКПП 28.25.1, тип, марка CLimaveneta ACCURAN-IAX 18 mod. Також звертає увагу суд на те, що ПП «Луцьк ВІТ Сервіс» не виконало належним чином взяті на себе зобов'язання за договором №125 від 09.10.2013р. та не поставив товар в строк до 15.01.2014р.

- заяву про зменшення позовних вимог за вх.№01-129/92/14 від 10.06.2014р. відповідно до якої в частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних відмовився, оскільки договір поставки не є грошовим зобов'язанням. Відповідно до заяви про зменшення позовних вимог позивач просить стягнути з відповідача 354 319, 74 грн. заборгованості, в т.ч.: 297 999 грн. попередньої оплати; 35 460,81 грн. - пені; 20 859,93 грн. штрафу.

Вказана заява, відповідаючи вимогам ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не суперечить законодавству України, не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, є прийнятою судом.

Згідно пункту 17 інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-8/2351 від 20.10.2006 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в першому півріччі 2006 року" та пункту 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/482 від 13.08.2008р., в разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи із якої вирішується спір.

В судовому засіданні представник позивача та прокурор зменшені позовні вимоги підтримали в повному об'ємі та просять суд позов задоволити.

Відповідач позовні вимоги не визнає. В заперечення позовних вимог представник відповідача долучив до матеріалів справи наступні документи:

- письмові пояснення за вх. № 01-29/5373/14 від 03.06.2014р. в яких заперечує позовні вимоги, посилаючись на те, що позивачем не було дотримано порядку встановленого законом, щодо дострокового розірвання договору поставки від 09.10.2013р. та будь-яких пропозицій від позивача щодо розірвання договору ПП «Луцьк ВІТ Сервіс» не отримував. Також звертає увагу суду на те, що ст. 625 ЦК України передбачена відповідальність за невиконання грошових зобов'язань не може бути застосована до непоставки товару.

- пояснення по суті клопотання про збільшення позовних вимог вх. №01-29/5575/14 від 10.06.2014р. в якому не погоджується з заявою прокурора, оскільки підстави для достроково розірвання ПП «Луцьк ВІТ Сервіс» повністю заперечує, проте не відмовляється від взятих на себе зобов'язань поставки та вказує, що зобов'язання за договором поставки будуть виконанні в повному об'ємі до 25.06.2014р.

- додаткові пояснення за вх. №01-29/5706/14 від 12.06.2014р. в яких просить суд врахувати часткове виконання зобов'язань відповідачем, майновий стан сторін, відсутність будь-яких реальних збитків позивача по даній справі. Також вказує, що позивач просить стягнути з відповідача всю суму передоплати, а тому просить врахувати важкий матеріальний стан - ПП «Луцьк ВІТ Сервіс» та зменшити розмір штрафних санкцій відповідно до норм ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України. Разом з тим, в судовому засіданні 12.06.2014р. за вх.№01-29/5713/14 представник відповідача подав письмові пояснення, в яких посилається на положення ч.3 ст. 549 Цивільного кодексу України, а також на п. 7.1 договору поставки та вважає, що пеня як вид неустойки не може бути нарахована за неналежне виконання зобов'язань по поставці товару.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечення проти позову підтримав.

Заслухавши пояснення представників сторін та прокурора, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

в с т а н о в и в:

09.10.2013р. між Департаментом житлово-комунального господарства та будівництва Волинської обласної державної адміністрації (замовником) та приватним підприємством «Луцьк ВІТ Сервіс» (постачальником) було укладено договір поставки №125 (а.с 20-21)

Відповідно до п.п. 1.1, 3.2, 5.1, 5.3, 5.4 сторони узгодили, що постачальник здійснює постачання та передає у власність замовнику обладнання для монтажу на об'єкті «Реконструкція приміщення комунального закладу «Волинський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастрофи» за переліком та ціною, зазначеними у додатку 1 (специфікація обладнання) до цього договору, який є невід'ємною частиною, а замовник зобов'язується прийняти й оплатити його. Загальна сума даного договору складає 297 999 грн. з ПДВ. Постачальник здійснює доставку товару замовнику протягом трьох місяців з дати отримання 100% передоплати. За взаємною згодою сторін сума договору може бути зменшена. Приймання-передача товару по кількості проводиться відповідно до товаросупровідних документів, по якості - відповідно до документів, що засвідчують його якість. Товар повинен передаватись замовнику в упаковці, яка відповідає характеру товару, забезпечує цілісність товару та збереження його якості під час перевезення.

Згідно п.п. 7.1 договору сторонами визначено, що у випадку затримки товару більше ніж на 10 календарних днів постачальник сплачує пеню у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості. За порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарі постачальник сплачує штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів.

Як встановлено матеріалами справи на виконання умов договору поставки 15.10.2013р. замовник - Департамент ЖКГ та будівництва Волинської ОДА провів попередню оплату у розмірі 100% від загальної вартості обладнання в сумі 297 999 гри. згідно п.3.2. договору, що підтверджується платіжним дорученням №851 від 09.10.2013, реєстрами бюджетних фінансових зобов'язань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів від 09.10.2013 № № Д-00000524, Д-00000426, а також листом начальника Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області за № 15-17/267-1857 від 11.03.2014р. (а.с. 32-36).

Водночас, постачальник взятих за умовами договору поставки №125 від 09.10.2013р. зобов'язання по поставці обладнання в строк до 15.01.2014р. не виконав.

Поданий ПП «Луцьк ВІТ Сервіс» акт передачі-устаткування не підтверджує факт поставки товару позивачу, як це визначено умовами договору.

З даного акту слідує, що відповідач поставив товар два виносних конденсатора LU (Італія) SHVN 61-2V/V R 410, холодопродуктивність 21 кВт, в комплекті з вібраторами (зовнішні блоки) (а.с. 101) третій особі - Комунальному закладу «Волинський обласний центр екстреної допомоги та медицини катастрофи».

В акті відсутні реквізити щодо поставки на підставі спірного договору №125 від 09.10.2013р., також даний акт складений без участі представника замовника, назва поставки обладнання не відповідає специфікації, яка є додатком до договору поставки №125 від 09.10.2013р.

Разом з тим, проведеною перевіркою прокуратури Волинської області додатково підтверджується, що поставлене відповідачем обладнання третій особі - Комунальному закладу «Волинський обласний центр екстреної допомоги та медицини катастрофи» не відповідає специфікації, яка є додатком до договору поставки №125 від 09.10.2013р., зокрема в акті не вказано дати його передачі та вартості товару. Назва товару не відповідає назві яка зафіксована в специфікації (додаток №1 до договору поставки), а саме: два кондиціонера прецизійний шафного типу з компресором MPS Inverte, високонапорними ЕС вентиляторами, електронними ТРВ і регулятором швидкості вентилятора конденсатора код ДКПП 28.25.1, тип, марка CLimaveneta ACCURAN-IAX 18 mod ( а.с. 123-149).

Зазначені обставини виключають підтвердження факту виконання відповідачем умов договору, як це визначено його п. 1.1.

Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України, ст.11 Цивільного кодексу України обов'язки суб'єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, непередбачених законом, але таких які йому не суперечать.

Як встановлено, між сторонами виникли цивільні права та обов'язки на підставі договору поставки № 125 від 09.10.2013р.

Частиною другою статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором. Законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України закріплює законодавче визначення купівлі-продажу, згідно з яким одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві). А покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України встановлено, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Судом встановлено, що ПП «Луцьк ВІТ Сервіс» не виконало належним чином взяті на себе зобов'язання за договором №125 від 09.10.2013р. та не поставив товар в строк до 15.01.2014р., а також не повернув бюджетні кошти - попередню оплату замовника в сумі 297 999 грн.

Отже, заявлена позивачем вимога про стягнення заборгованості по попередньої оплати товару в сумі 297 999 грн. підтверджена належними та допустимими доказами та підлягає до задоволення.

Статтею 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Отже, штраф та пеня є різновидами неустойки, які відрізняються тим, що розмір пені залежить від тривалості прострочення боржника, а штраф не залежить.

Згідно п.п. 7.1 договору сторонами визначено, що у випадку затримки товару більше ніж на 10 календарних днів постачальник сплачує пеню у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості. За порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарі постачальник сплачує штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів.

Отже, вимога позивача про стягнення штрафу в сумі 20 859,93 грн. за період з 16.01.2014р. -17.03.2014р. підтверджена належними та допустимими доказами, а тому підлягає до задоволення.

Позовна вимога про дострокове розірвання договору поставки №125 від 09.10.2013р. у зв'язку з його невиконанням та істотним порушенням його з боку відповідача підтверджена належними і допустимими доказами та підлягає до задоволення, при цьому суд виходив із такого.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно ч. 2 ст. 188 Господарського кодексу України передбачено, що сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Відсутність факту поставки товару позивачу - Департаменту ЖКГ та будівництва Волинської ОДА та неповернення відповідачем отриманої попередньої оплати є підтвердженням істотного порушення ним умов договору поставки №125 від 09.10.2013р., що дає підстави для розірвання договору відповідно до ст. 651 ЦК України.

Також, судом взято до уваги те, що істотним порушенням умов договору зі сторони постачальника - ПП «Луцьк ВІТ Сервіс» полягає у незаконному користуванні бюджетними коштами в порушення вимог Закону та умов договору поставки №125 від 09.10.2013р.

Разом з тим, позивачем дотримано порядок встановленого ст. 188 Господарського кодексу України щодо дострокового розірвання договору поставки №125 від 09.10.2013р. укладеного між Департаментом ЖКГ та будівництва Волинської обласної державної адміністрації та приватним підприємством «Луцьк ВІТ Сервіс» шляхом надіслання на адресу відповідача листів, претензій про врегулювання спору в добровільному порядку №179/1.1.3 від 27.01.2014, 17.03.2014 №576/1.1.3, 19.03.2014 та № 899/1.1.5 від 15.05.2014, які останнім залишені без задоволення.(а.с.24-25, 94-95).

У стягненні з відповідача пені в сумі 35 460,81 грн. позивачу слід відмовити, як безпідставно заявленій, оскільки згідно статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Отже, штраф та пеня є різновидами неустойки, які відрізняються тим, що розмір пені залежить від тривалості прострочення боржника, а штраф не залежить.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України пеня як різновид неустойки характеризується такими ознаками:

а) застосування виключно у грошових зобов'язаннях;

б) можливість встановлення тільки за такий вид порушення зобов'язання, як прострочення виконання (порушення умови про строки);

в) обчислення у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання;

г) триваючий характер - нарахування пені за кожний день прострочення

Частиною першою статті 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Таким чином, поняття штрафних санкцій є більш широким, ніж поняття неустойки, і включає в себе також адміністративно-господарські санкції, які застосовуються за порушення правил здійснення господарської діяльності. (Така правова позиція викладена у листі Вищого господарського суду від 07.04.2008, № 01-8/211 "Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України").

Згідно постанови Пленуму ВГС України від 17.12.2013р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» пеня - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Отже, обов'язок постачальника поставити товар за договором поставки не є грошовим зобов'язанням, а тому у випадку порушення строку поставки товару застосування до таких правовідносин положень Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» є безпідставним.

Отже, з врахуванням викладеного передбачена сторонами відповідальність за неналежне виконання зобов'язань за договором поставки №125 у вигляді нарахування пені згідно п.п 7.1 даного договору суперечить вищезазначеним нормам Закону.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Оцінюючи подані сторонами докази, що ґрунтується на повному, всебічному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позову частково в сумі 318 858,93 грн. в т.ч.: 297 999 грн. попередньої оплати та 20859,93 грн. штрафу.

Оскільки розгляд справи в суді доведено з вини відповідача, то судові витрати по справі на підставі ст. 44,49 ГПК України, слід покласти на нього.

Керуючись ст.ст. 144, 188, 230 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 549, 651, 655, 693, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 22, 33 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Розірвати договір поставки №125 від 09.10.2013р. укладеного між Департаментом житлово-комунального господарства та будівництва Волинської обласної державної адміністрації (43027, м. Луцьк, майдан Київський, буд. 9, код ЄДРПОУ 38527672) та Приватним підприємством «Луцьк ВІТ Сервіс» (43000, Волинська область, с.Липини, вул. Вереснева, 155, код ЄДРПОУ 34745548) .

3. Стягнути з Приватного підприємства «Луцьк ВІТ Сервіс» (43000, Волинська область, с.Липини, вул. Вереснева, 155, код ЄДРПОУ 34745548) на користь Департаменту житлово-комунального господарства та будівництва Волинської обласної державної адміністрації (43027, м. Луцьк, майдан Київський, буд. 9, код ЄДРПОУ 38527672) 318 858,93 грн. заборгованості в т.ч.: 297 999 грн. - попередньої плати та 20 859,93 грн. штрафу.

4.Стягнути з Приватного підприємства «Луцьк ВІТ Сервіс» (43000, Волинська область, с.Липини, вул. Вереснева, 155, код ЄДРПОУ 34745548) судовий збір в розмірі 6 825,64 грн. отримувач коштів - УДКСУ у м. Луцьку Волинської області, код отримувача 38009628, банк отримувача - ГУДКСУ у Волинської області, код банку отримувача (МФО) 803014, рахунок отримувача 31219206783002, код класифікації доходів бюджету - 22030001, код ЄДРПОУ суду - 03499885, призначення платежу судовий збір, за позовом Заступника прокурора Волинської області в інтересах держави в особі Департаменту житлово-комунального господарства та будівництва Волинської обласної державної адміністрації до Приватного підприємства «Луцьк ВІТ Сервіс».

5. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду, у відповідності до ст.85 ГПК України, набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 цього Кодексу.

Повний текст

рішення складено

13.06.2014р.

Суддя В.М. Дем'як