Ухвала суду № 39201431, 10.06.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Головуючий у 1-й інстанції: Погрібніченко І.М. Суддя-доповідач: Епель О.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2014 року Справа: № 826/2185/14

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Ісаєнко Ю.А., Федотова І.В.,

за участю секретаря Бабенка Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Київській області на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 березня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Київській області про визнання протиправними та скасування рішень від 20.11.2013 року № 7/1019/2011/03, від 16.12.2013 року № 7/10-59/1612/03 та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_2 ( далі - позивач ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Київській області ( далі - відповідач ) про визнання протиправними та скасування рішень Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Київській області від 20.11.2013 року № 7/1019/2011/03, від 16.12.2013 року № 7/10-59/1612/03 про повернення декларації про готовність об'єкта до експлуатації та зобов'язання відповідача зареєструвати зазначену декларацію.

Окружний адміністративний суд міста Києва своєю постановою від 12 березня 2014 року адміністративний позов задовольнив.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати зазначену постанову суду та ухвалити нову про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, так як, на думку апелянта, оскаржуване рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Згідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до частини 1 статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 07.11.2013 року ОСОБА_2 надіслав на адресу відповідача декларацію про готовність об'єкта до експлуатації із доданими до неї документами з метою прийняття в експлуатацію об'єкта будівництва ( садового будинку ), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

20.11.2013 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю в Київській області ( далі - Інспекція ) позивачу було повернуто зазначену декларацію.

02.12.2013 року ОСОБА_2 повторно надіслав відповідачу пакет документів для прийняття в експлуатацію об'єкта будівництва за адресою: АДРЕСА_1.

Однак, за результатами розгляду поданих документів відповідач повторно повернув заявнику подану ним декларацію, тим самим відмовивши у прийнятті спірного об'єкта будівництва до експлуатації.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, нормами Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» ( далі - Закон № 3038-VI ), Порядком прийняття в експлуатацію індивідуальних ( садибних ) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських ( присадибних ) будівель і споруд, прибудов до них, громадських будинків та будівель і споруд сільськогосподарського призначення I та II категорій складності, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт, і проведення технічного обстеження їх будівельних конструкцій та інженерних мереж, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 19.03.2013 року № 95 (далі - Порядок № 95), Інструкцією про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженою наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 04.05.1999 року № 43 ( далі - Інструкція № 43 ), яка була чинною на момент складання спірного державного акту на право власності на земельну ділянку, Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження форм державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою» від 02.04.2002 року № 449 ( далі - Постанова № 449 ), яка була чинною на момент складання спірного державного акту на право власності на земельну ділянку.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У п. 9 Прикінцевих положень Закону № 3038-VI зазначено, що інспекції державного архітектурно-будівельного контролю до 31 грудня 2013 року безоплатно протягом 10 робочих днів з дня подання заяви власниками (користувачами) земельних ділянок, на яких розміщені об'єкти будівництва, збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт, за результатами технічного обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж приймають в експлуатацію: індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, збудовані у період з 5 серпня 1992 року до 12 березня 2011 року; збудовані до 12 березня 2011 року: громадські будинки I і II категорій складності; будівлі і споруди сільськогосподарського призначення I і II категорій складності.

Аналогічні правові норми містяться у п. 3.1 Порядку № 95.

Згідно з п. 3.2 Порядку № 95, замовник або його уповноважена особа подає особисто або надсилає рекомендованим листом з описом вкладення до Інспекції за місцезнаходженням об'єкта заяву про прийняття в експлуатацію об'єкта за формою, наведеною у додатку 3 до цього Порядку, до якої додаються: - два примірники заповненої декларації; - звіт про проведення технічного обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж об'єкта з висновком про їх відповідність вимогам надійності і безпечної експлуатації (крім індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, прибудов до них загальною площею до 300 квадратних метрів включно, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них загальною площею до 100 квадратних метрів включно); - засвідчені в установленому порядку копії: - документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, на якій розміщено об'єкт; - технічного паспорта.

П. 3.4 Порядку № 95 передбачено, що дані, зазначені в декларації, повинні узгоджуватись з документами, які подаються разом з нею.

Відповідно до п. 3.5 Порядку № 95, Інспекція повертає замовнику декларацію, якщо вона подана чи оформлена з порушенням вимог, установлених цим Порядком, у тому числі у разі виявлення невідповідності поданих документів вимогам законодавства та виявлення недостовірних відомостей у поданих документах.

У п. 3.6, 3.7 Порядку № 95 також закріплено, що в разі прийняття рішення про повернення декларації Інспекція у строк, передбачений для її реєстрації, надсилає замовнику письмове повідомлення про прийняте рішення з обґрунтуванням причин повернення. Після усунення недоліків, що стали підставою для прийняття рішення про повернення декларації, замовник може повторно подати до Інспекції документи, згідно з цим Порядком.

При цьому, згідно з п. 3.9, 3.10 Порядку № 95, один примірник декларації після проведення реєстрації повертається замовнику, а другий залишається в Інспекції, яка її зареєструвала. Датою прийняття в експлуатацію об'єкта є дата реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації.

Отже, з викладених правових норм вбачається, що для прийняття в експлуатацію відповідним територіальним органом Інспекції об'єкта самочинного будівництва необхідною є сукупність наступних умов: 1) звернення зацікавленої особи до зазначеного суб'єкта владних повноважень із заявою та переліком документів, регламентованим п. 3.2 Порядку № 95; 2) узгодженість даних, зазначених у декларації про готовність об'єкта до експлуатації, із відомостями, які містяться в інших поданих документах; 3) достовірність таких документів та їх відповідність вимогами законодавства.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 звернувся до відповідача із повним пакетом документів, перелік яких визначено у п. 3.2 Порядку № 95. При цьому, підставою для прийняття Інспекцією оскаржуваних рішень щодо повернення позивачу декларації про готовність об'єкта будівництва до експлуатації стала неузгодженість даних, зазначених у вказаній декларації, відомостям, які містяться у документі про право власності на землю, а саме: у декларації позивачем вказано місцезнаходження самочинного об'єкта будівництва за адресою: АДРЕСА_1, а в державному акті про право власності на земельну ділянку - Обухівський район, Старобезрадичівська сільська рада, с/т «Підгірне», а також невідповідність років будівництва садового будинку, зазначених у декларації, інформації у звіті про проведення технічного обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж об'єкта ( далі - звіт ).

Втім, дослідивши обставини справи, судова колегія встановила, що вищевказаний державний акт на право власності на земельну ділянку повністю відповідає вимогам Інструкції № 43 та Постанови № 449, які діяли на момент його складання. Більш того, як було правильно встановлено судом першої інстанції та вбачається зі змісту вказаних нормативно-правових актів, у разі надання у власність земельної ділянки їй присвоюється індивідуальний кадастровий номер, а не номер участку на якому вона розташована, а отже відсутність у спірному державному акті позначки «АДРЕСА_1», яка міститься у декларації про готовність об'єкта будівництва до експлуатації, надісланій ОСОБА_2 відповідачу, не є підставою для висновку про неузгодженість відомостей, зазначених у цих документах.

Окрім цього, доводи відповідача щодо суперечності відомостей про роки будівництва спірного об'єкта, вказаних у декларації даним у звіті, спростовуються матеріалами справи, оскільки як у декларації, так і у звіті чітко вказано, що спірний садовий будинок побудований у 2011 році.

Посилання апелянта на відсутність в нього повноважень щодо прийняття в експлуатацію спірного об'єкта будівництва на підставі приписів п. 9 Прикінцевих положень Закону № 3038-VI колегія суддів вважає необґрунтованими, безпідставними і такими, що суперечать нормам чинного законодавства в галузі містобудівної діяльності, оскільки у відповідності до вказаної правової норми, на яку посилається Інспекція, кінцевою датою прийняття в експлуатацію, зокрема, садових будинків є 31.12.2013 року, а згідно зі змістом п. 3.9, 3.10 Порядку № 95, Інспекція зобов'язана зареєструвати декларацію про готовність об'єкта будівництва до експлуатації в день її надходження, незалежно від того, буде прийнята зазначена декларація вказаним суб'єктом владних повноважень чи ні. І саме цей день вважається днем прийняття об'єкта в експлуатацію, навіть якщо декларація повернута особі, яка її подала, та направлена забудовником до Інспекції через певний час після усунення недоліків. Відтак, оскільки з матеріалів справи чітко вбачається, що ОСОБА_2 вперше надіслав відповідачу декларацію та необхідний пакет документів 07.11.2013 року, а вдруге звернувся 02.12.2013 року, то колегія суддів вважає, що ним не були пропущені строки, установлені п. 9 Прикінцевих положень Закону № 3038-VI.

Таким чином, відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, діючи у порушення вимог ч. 2 ст. 71 КАС України, не довів правомірність оскаржуваних рішень та не переконав суд у своїй правоті.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно наявності достатніх та необхідних правових для задоволення адміністративного позову та приходить до висновку про те, що судом першої інстанції було повно встановлено фактичні обставини справи, правильно визначено норми матеріального та процесуального права, які підлягають застосуванню, із дотриманням вимог ст. 159 КАС України.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на це, судова колегія вважає необхідним апеляційну скаргу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Київській області залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 березня 2014 року - без змін.

Керуючись ст. ст. 41, 159, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Київській області залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 березня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Епель О.В.

Судді: Ісаєнко Ю.А.

Федотов І.В.