Ухвала суду № 39200939, 10.06.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Головуючий у 1-й інстанції: Донець В.А. Суддя-доповідач: Епель О.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2014 року Справа: № 826/2632/14

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Ісаєнко Ю.А., Федотова І.В.,

за участю секретаря Бабенка Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 квітня 2014 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ :

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 ( далі - позивач ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві ( далі - відповідач ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10.02.2014 року № 0004801701.

Окружний адміністративний суд міста Києва своєю постановою від 01 квітня 2014 року адміністративний позов задовольнив.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати зазначену постанову суду та ухвалити нову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, так як, на думку апелянта, оскаржуване рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Згідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до частини 1 статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 є фізичною особою-підприємцем ( далі - ФОП ) та перебуває на податковому обліку Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві як платник податку на додану вартість.

Державною податковою інспекцією у Деснянському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві було проведено невиїзну документальну позапланову перевірку правомірності включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість ( далі - ПДВ ) ФОП ОСОБА_2 при здійсненні ним правовідносин з товариством з обмеженою відповідальністю «Капексбуд» ( далі - ТОВ «Капексбуд» ) за період з 01.03.2013 року по 30.06.2013 року, за результатами якої складено акт від 17.01.2014 року № 84/26-52-17-01/НОМЕР_2.

Згідно з висновками зазначеного акту перевірки, відповідачем було встановлено порушення ФОП ОСОБА_2 вимог податкового законодавства, що призвело до заниження ПДВ на суму 16 172,00 грн.

На підставі та на виконання акту перевірки від 17.01.2014 року № 84/26-52-17-01/НОМЕР_2 відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.02.2014 року № 0004801701, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з ПДВ на загальну суму 20 215,00 грн., з яких 16 172,00 грн. - за основним платежем та 4 043,00 грн. - штрафних ( фінансових ) санкцій.

Спірні правовідносини регулюються нормами Податкового кодексу України ( далі - ПК України ), Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» ( далі - Закон № 996-XIV ), Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 ( далі - Положення № 88 ).

Так, відповідно до п. 198.1. ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та надання послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, в силу вимог п. 198.2. ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Порядок складення платником податку-продавцем податкової накладної та надання її покупцю визначено статтею 201 ПК України.

Відповідно до п. 201.1. ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 ПК України.

Згідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, з наведених законодавчих положень вбачається, що підставою для виникнення права платника податків на формування податкового кредиту є наявність одночасно двох умов: 1) первинної документації, зокрема, належним чином оформлених податкових накладних; 2) наявність в осіб, які здійснюють нарахування податку та складання податкових накладних, статусу платника податку.

Отже, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції та установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції.

При цьому, дослідивши обставини справи, колегія суддів встановила, що здійснення фінансово-господарської діяльності ФОП ОСОБА_2 з ТОВ «Капексбуд» у період, за який відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку, за договором купівлі-продажу від 25.02.2013 року № 05 підтверджується відповідною первинною документацією, а саме: накладними, рахунками-фактури, видатковими та податковими накладними, банківськими виписками, що складені у відповідності з вимогами ст. 9 Закону № 996-XIV та п. 2.4 Положення № 88.

Таким чином, оскільки витрати позивача за договором, укладеним між ФОП ОСОБА_2 і ТОВ «Капексбуд» були відображені у відповідних податкових накладних, складених на підставі правовідносин між позивачем та зазначеним контрагентом, який на момент виникнення спірних правовідносин був зареєстрований як платник ПДВ, первинні документи виписані та зареєстровані відповідно до вимог чинного законодавства, то колегія суддів вважає, що невизнання відповідачем права позивача на формування податкового кредиту на підставі зобов'язань із ТОВ «Капексбуд» є необґрунтованим та безпідставним.

Крім того, у матеріалах справи наявна первинна документація, підтверджуюча реалізацію позивачем товару ( автомобільних запчастин ), придбаного у ТОВ «Капексбуд» за спірним договором купівлі-продажу, третім особам, а саме: накладні та податкові накладні, виписані ФОП ОСОБА_2 на користь ТОВ «Авто Столиця», ТОВ «Гарант-Автотехнік», ТОВ «Сервіс Столиця».

Посилання апелянта на акт про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача - ТОВ «Капексбуд», а також на висновок ГВПМ ДПІ в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про результати відпрацювання ризикового платника податків стосовно відсутності ТОВ «Капексбуд» за податковою адресою, що на думку апелянта, свідчить про безтоварність операцій, проведених між ФОП ОСОБА_2 і вказаним суб'єктом господарювання, та, відповідно, про порушення позивачем вимог податкового законодавства при здійсненні господарської діяльності, не ґрунтуються на нормах права, з огляду на наступне.

Зі статті 61 Конституції України випливає, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншого суб'єкта підприємницької діяльності, зокрема, у галузі податкових правовідносин.

Отже, при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні оцінюватися відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому, відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Відтак, колегія суддів вважає, що апелянт, який є суб'єктом владних повноважень, діючи в порушення вимог ч. 2 ст. 71 КАС України, не довів правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та не переконав суд у своїй правоті.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно наявності підстав для визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві від 10.02.2014 року № 0004801701 та приходить до висновку про те, що судом першої інстанції було повно встановлено фактичні обставини справи, правильно визначено норми матеріального та процесуального права, які підлягають застосуванню, із дотриманням вимог ст. 159 КАС України.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на це, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 квітня 2014 року - без змін.

Керуючись ст. ст. 41, 159, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 квітня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Епель О.В.

Судді: Ісаєнко Ю.А.

Федотов І.В.