Рішення № 39200785, 10.06.2014, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" червня 2014 р. Справа № 918/725/14

Господарський суд Рівненської області у складі судді Кочергіної В.О., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Санвіт-Холдінг" м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-торговельного підприємства "Агропереробка" с. Велика Омеляна Рівненського району Рівненської області

про стягнення 28 432 грн. 34 коп., з яких 25 177 грн. 60 коп. - заборгованості за поставлений товар, 286 грн. 30 коп. - 3% річних, 1 611грн. 37 коп. - інфляційних втрат, 1 357 грн. 07 коп. - пені.

Представники сторін: не з'явились

В судовому засіданні, відповідно до ст.85 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Ухвалою суду від 27.05.2014р. порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду в засіданні господарського суду на 10.06.2014р.

Представники сторін в судове засідання 10.06.2014р. не з'явились, незважаючи на те, що належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення – ухвали суду про порушення провадження у справі від 27.05.2014р.

10.06.2014 року на адресу суду від представника позивача надійшла телеграма про проведення розгляду справи за відсутності представника ТОВ "Санвіт-Холдінг".

Відповідач своїми процесуальними правами не скористався, зокрема, явку повноважного представника для участі в судовому засіданні не забезпечив, відзиву на позов не подав, про поважність причин неявки суд не повідомив. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Згідно з абз. 1 п.3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011р. (із змінами і доповненнями) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи викладене, подане позивачем клопотання про проведення розгляду справи за відсутності його представника, зважаючи на те, що при зверненні до суду з позовом позивачем подано достатньо доказів для вирішення спору по суті та те, що відповідач своїми процесуальними правами не скористався, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності його представника, відповідно до ст.75 ГПК України, за наявними в матеріалах справи доказами.

Суть спору:

Як вбачається із позовної заяви позивач просить суд стягнути з відповідача 28 432 грн. 34 коп., з яких 25 177грн. 60 коп. - заборгованості за поставлений товар, 286 грн. 30 коп. - 3% річних, 1 611грн. 37 коп. - інфляційних втрат, 1 357 грн. 07 коп. - пені, нарахованих за період з 03.01.2014р. по 19.05.2014р. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань згідно договору №98 від 28.10.2013р. Наголошує, що позовні вимоги підтверджені наявними в матеріалах справи доказами, а саме: договором №98 від 28.10.2013р., видатковою накладною №РН-0001452 від 12.11.2013р., видатковою накладною №РН-0001638р. від 12.12.2013р., видатковою накладною №000300 від 11.11.2013р., виписками по банківському рахунку.

Відповідач письмового відзиву на позов не подав, позовні вимоги по суті та за розміром не оспорив.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

28.10.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю ВТП "Агропереробка" (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Санвіт-Холдінг" (Постачальник) укладено договір №98.

За умовами договору Постачальник зобов'язався передати, а Покупець зобов'язався прийняти та оплатити в порядку передбаченим договором гофропродукцію, далі товар, асортимент, кількість, ціна якого визначена в специфікаціях (п. 1.1 договору).

Згідно п.2.1 договору Постачальник зобов'язався формувати асортимент та кількість товару в партії на підставі та у відповідності із заявкою Покупця, а також передавати всі приналежності та документи, що стосуються товару і підлягають переданню разом із ним.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що фактичний асортимент та кількість товару визначається у специфікаціях та видаткових накладних. Якість товару, що постачається, повинна відповідати стандартам, технічним умовам та іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості.

Відповідно до п.5.1 договору приймання Товару здійснюється: за кількістю згідно видаткових накладних Постачальника, за якістю згідно технічної документації. Покупець повинен звірити кількість товару при відвантажені.

За умовами п.6.1 договору ціна товару зазначається в специфікаціях, що видаються на підставі асортименту замовленого Покупцем, сума яких складає загальну суму договору.

Відповідно до п.6.3 договору Покупець зобов'язався провести розрахунок за отриманий товар протягом 21 (двадцяти одного) календарного дня з моменту отримання товару. Датою отримання товару вважати дату підписання видаткових накладних.

Розрахунки за отриманий товар здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника (п.6.4 договору).

Пунктом 7.1 договору визначено, що в випадку порушення строків оплати Покупцем або строків відвантаження товару Постачальником винна сторона сплачує на користь потерпілої, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого чи не відвантаженого Товару за кожен день прострочення.

За умовами п.10.1 договір вступає в силу з моменту підписання його Постачальником і Покупцем і діє до 31 грудня 2014 р.

Договір підписано уповноваженими представниками та скріплено печатками сторін.

На виконання умов договору позивач, відповідно до видаткових накладних №РН-0001452 від 12.11.2013р., №РН-0001638 від 12.12.2013р., передав, а відповідач прийняв товар на загальну суму 35 177 грн. 60 коп.

Відповідач взяті на себе зобов'язання щодо оплати отриманого товару виконав частково в сумі 10 000 грн. 00 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи виписками по банківському рахунку позивача.

На час розгляду справи заборгованість відповідача за отриманий згідно договору №98 від 28.10.2012 року товар становить 25 177 грн. 00 коп.

За порушення термінів виконання грошових зобов’язань позивачем за період з 03.01.2014р. по 19.05.2014р. нараховано відповідачу 286 грн. 30 коп. - 3% річних, 1611 грн. 37коп.- інфляційних втрат відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України) та 1357грн. 07коп. - пені, відповідно до п.7.1 договору.

Аналізуючи наявні в матеріалах справи докази, оцінюючи їх у сукупності, судом приймається до уваги наступне:

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст.174 Господарського кодексу України, господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Частиною 1 ст.179 Господарського кодексу України визначено, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Згідно ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 691 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до положень ч.1 та ч.2 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

В силу ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до вимог ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив зобов’язання, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Факт наявності у відповідача заборгованості перед позивачем підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме: видатковими накладними, випискою по банківському рахунку щодо часткової оплати вартості товару.

Відповідачем не подано доказів оплати заборгованості, що є предметом позову, а також не спростовано факту отримання товару.

За таких обставин, в повній мірі дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення 25 177 грн. 60 коп. боргу є обґрунтованими, підтвердженими належними доказами та такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача 1357грн. 07 коп. - пені, 1611грн. 37 коп. - інфляційних втрат, 286 грн. 30 коп. - 3% річних, нарахованих за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті поставленого товару, відповідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України та п.7.1 договору судом враховується.

Згідно ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ст. 548 Цивільного кодексу України). Виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми не своєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пунктом 7.1 договору визначено, що випадку порушення строків оплати Покупцем або строків відвантаження товару Постачальником винна сторона сплачує на користь потерпілої, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого чи не відвантаженого Товару за кожен день прострочення.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи наведені правові приписи, зважаючи на визначені умовами договору строки оплати поставленого товару, заявлені у позовній заяві періоди нарахування та перевіривши вірність розрахунків заявлених до стягнення сум, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення 1357 грн. 07коп. - пені, 1611грн. 37коп. - інфляційних втрат та 283грн. 51коп. - 3% річних обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню. У решті заявлених до стягнення 3% річних у розмірі 2 грн. 79 коп. у позові необхідно відмовити.

Відповідно до ст.49 ГПК України оплата судових витрат покладається на відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 1, 12, 22, 33, 34, 44, 49, 75, 82-84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Санвіт-Холдінг" м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничого-торгівельного підприємства "Агропереробка" с. Велика Омеляна Рівненського району Рівненської області про стягнення 28432грн. 34коп. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю виробничого-торгівельного підприємства "Агропереробка" (Рівненська область, Рівненський район, с. Велика Омеляна, вул. Ярослава Гашека, 120, код 22572180) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Санвіт-Холдінг" (м. Київ, вул. Ялтинська, 5-Б, код 32304939) 25 177 грн. 60 коп. (двадцять п’ять тисяч сто сімдесят сім гривень 60 коп.) - основного боргу, 283 грн. 51 коп. (двісті вісімдесят три гривні 51коп.) - 3% річних, 1611грн. 37коп. (одна тисяча шістсот одинадцять гривень 37коп.) - інфляційних втрат, 1357 грн. 07 коп. (одна тисяча триста п'ятдесят сім гривень 07 коп.) - пені, 1826 грн. 82 коп. (одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень 82 коп.) - витрат по оплаті судового збору.

Видати наказ.

У решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 13.06.2014р.

Суддя Кочергіна В.О.

Віддруковано 4 примірники:

1 - до справи;

2 - позивачу рекомендованим (02099, м. Київ, вул. Ялтинська,5-Б);

3 - позивачу рекомендованим (02660, м. Київ, вул. М. Раскової,23, оф.704);

4 - відповідачу рекомендованим (35360, Рівненська обл., Рівненський р-н. с. Велика Омеляна, вул. Я. Гашека, 120).