Постанова № 39199401, 12.06.2014, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2014 року справа № 823/1371/14

11 год. 30 хв. м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Гараня С.М.,

при секретарі - Рахліній В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Тальнівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаської області про визнання протиправною та скасування вимоги,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Тальнівської ОДПІ ГУ Міндоходів у Черкаської області, в якому просить визнати протиправною та скасувати вимогу відповідача від 06.05.2014р. № Ф-93-25 про сплату ОСОБА_1 недоїмки по єдиному внеску за січень-березень 2014р. в сумі 1 267,94грн.

Обґрунтовуючи вимоги, позивач зазначила, що вона є фізичною особою-підприємцем, яка обрала спрощену систему оподаткування, крім того, є пенсіонером за віком, отримує відповідну пенсію, а тому, у відповідності до ч.4 ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» не потребує соціального страхування і може брати участь у страхуванні лише в добровільному порядку.

10.06.2014р. від ФОП ОСОБА_1 надійшла заява, в якій остання позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила розглядати справу за її відсутності, на підставі наявних в справі матеріалів.

Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання також не з'явився, на адресу суду направив письмові заперечення, в яких зазначив, що на позивача не розповсюджуються положення ч.4 ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», оскільки останньому призначена пенсія із зниженням пенсійного віку, у відповідності до ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». З огляду на те, що на момент звернення до суду позивач не досягла загальновстановленого пенсійного віку, вона зобов'язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування на загальних підставах. У вказаних запереченнях відповідач просив розглядати справу за відсутності представника Тальнівської ОДПІ ГУ Міндоходів у Черкаської області, за наявними в справі матеріалами.

Відповідно до ч.4 ст.122 КАС України, якщо всіма особами, які беруть участь у справі, буде заявлено клопотання про розгляд справи за їх відсутності, то судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.

Пунктом 10 ч.1 ст.3 КАС України визначено, що письмовим провадженням у справі є розгляд і вирішення адміністративної справи судом першої, апеляційної чи касаційної інстанції без виклику осіб та проведення судового засідання на основі наявних у суду матеріалів у випадках, встановлених цим Кодексом.

За таких обставин, суд вирішив провести розгляд справи за відсутності сторін на підставі наявних матеріалів справи в порядку письмового провадження.

Частиною 1 ст.41 КАС України передбачено, що у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

ОСОБА_1 зареєстрована, як фізична особа-підприємець Тальнівською районною державною адміністрацією Черкаської області 13.12.2002р., за ідентифікаційним номером - НОМЕР_1, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця (а.с.7).

З 01.01.2012р. позивач перебуває на спрощеній системі оподаткування, що підтверджується свідоцтвом платника єдиного податку серії НОМЕР_2 (а.с.8).

Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_3 ОСОБА_1 є громадянкою, яка постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю (Категорія 4), окрім того, позивачем до суду надано копію пенсійного посвідчення серії НОМЕР_4 від 18.10.2013р., за яким ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 перебуває на обліку в Пенсійному фонді України як пенсіонер за віком, термін дії - довічно (а.с.6).

У відповідності до п.191.1.2 ст.191 Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України в зв'язку з проведенням адміністративної реформи» від 04.07.2013р. №404-VII, в редакції від 11.08.2013р., функції з контролю за своєчасністю подання платниками податків та платниками єдиного внеску передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків, зборів, платежів віднесено до компетенції контролюючих органів (органів доходів і зборів).

06.05.2014р. Тальнівською ОДПІ ГУ Міндоходів у Черкаської області прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-93-25, в якій від позивача вимагається сплатити суму недоїмки по єдиному внеску на загальну суму 1 267,94грн. (а.с.11).

Вважаючи зазначене рішення протиправним та таким, що прийняте з порушення вимог чинного законодавства, ФОП ОСОБА_1 звернулася до суд для його скасування.

Спеціальним законом, який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, є Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» №2464-VI від 08.07.2010р. (надалі - Закон №2464).

Відповідно до ст.1 Закону №2464 єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Платниками єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування згідно п.4 ч.1 ст.4 Закону №2464 є, зокрема: фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

З огляду на викладені вище норми Закону №2464, ФОП ОСОБА_1 є страхувальником, в розумінні цього Закону, та зареєстрована, як платник єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Згідно з п.7 розділу І Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України» №3609-VI від 07.07.2011р. (надалі - Закон №3609-VI), ст.4 Закону №2464 доповнено ч.4, згідно якої особи, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу і обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Враховуючи, що дані зміни відповідно до п.1 розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону №3609-VI набули чинності з дня, наступного за днем його опублікування, а саме з 06.08.2011р., тому нарахування сум єдиного внеску особам, визначеним в ч.4 ст.4 Закону №2464 після серпня 2011 року - є неправомірним. Тобто, дії суб'єкта владних повноважень по прийняттю вимоги від 06.05.2014р. № Ф-93-25 є протиправними, в зв'язку з чим остання має бути скасована.

Стаття 1 Закону України від 09.07.2003р. №1058-VI «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (надалі - Закон №1058) передбачає чітке визначення поняття «пенсіонер» - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.

Частиною 1 ст.26 Закону №1058 визначено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.

Нормативним актом, який визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення є Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991р. №796-XII (надалі - Закон №796).

Відповідно до ч.1 ст.55 Закону №796, особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» залежно від категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, для встановлення пільг і компенсацій.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.14 Закону №796 для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема: особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, - категорія 4.

Таким чином, спеціальним законом встановлені умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення.

Аналіз норм чинного законодавства дає підстави зробити висновок, що «пенсіонер за віком» - це та особа, яка перебуває на обліку у відповідному територіальному управлінні Пенсійного Фонду України та отримує пенсію за віком, незважаючи на те, що її вік менший ніж вік визначений ч.1 ст.26 Закону №1058, оскільки норми діючого пенсійного законодавства при наявності певних, визначених законом умов, передбачають призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку.

Суд наголошує, що позивачеві призначена пенсія за віком відповідно до ст.26 Закону №1058 із застосуванням ст.55 Закону №796 (пенсійний вік для ФОП ОСОБА_1 було зменшено, в зв'язку з тим, що остання працює або проживає на територіях радіоактивного забруднення). На думку суду ця обставина підтверджує той факт, що позивач вийшла на пенсію саме за віком, хоч і на пільгових умовах, що і зазначається в її пенсійному посвідченні.

З урахуванням викладеного, зважаючи на положення ч.4 ст.4 Закону №2464, суд дійшов висновку, що ФОП ОСОБА_1, як особа, якій призначено пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку, звільнена від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, як пенсіонер та фізична особа-підприємець, яка обрала спрощену систему оподаткування, оскільки, призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку не впливає на статус позивача, як пенсіонера за віком. Більш того, з серпня 2011р. такі пенсіонери за віком можуть бути платниками єдиного соціального внеску лише виключно на добровільних засадах.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 15.04.2014р.

Статтею 2442 КАС України передбачено, що рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

З урахуванням вищевказаного, суд зазначає, що позовна вимога ФОП ОСОБА_1 щодо скасування вимоги Тальнівської ОДПІ ГУ Міндоходів у Черкаської області від 06.05.2014р. № Ф-93-25, якою позивача зобов'язано сплатити недоїмку до мінімального страхового внеску в сумі 1 267,94грн., є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Натомість, суд звертає увагу, що позивачем невірно визначено спосіб захисту свого порушеного права, оскільки позовна вимога про визнання протиправною та скасування вимоги відповідача від 06.05.2014р. № Ф-93-25 не містять різних способів захисту, а є одним і тим же способом, сформульованим у різних словесних формах, разом з тим суд наділений повноваженням скасувати рішення чи окремі його положення, якщо йдеться про правовий акт індивідуальної дії.

Відповідно до вимог ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 159 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Скасувати вимогу Тальнівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаської області від 06.05.2014р. № Ф-93-25 про стягнення з ОСОБА_1 недоїмки по сплаті єдиного внеску на загальну суму 1 267 (одна тисяча двісті шістдесят сім) грн. 94 коп.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 сплачений нею судовий збір в сумі 182 (сто вісімдесят дві) грн. 70 коп., згідно квитанцій № 81 від 13.05.2014р. та № 141 від 27.05.2014р.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка подається до Київського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня її проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя С.М. Гарань