Ухвала суду № 39198697, 05.06.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 червня 2014 року м. Київ К/800/52415/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого: Маслія В.І. (суддя-доповідач)

Суддів: Розваляєвої Т.С.,Черпіцької Л.Т.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Сумського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 18 липня 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2013 року у справі за позовом Приватного ремонтно-будівельного підприємства "Рембуд" до Сумського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про скасування постанови,

в с т а н о в и л а:

У квітні 2013 року Приватне ремонтно-будівельне підприємство "Рембуд" звернулось до суду з позовом до Сумського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, в якому просило скасувати постанову адміністративної колегії відповідача № 11 від 20.02.2013 року.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 18.07.2013 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.09.2013 року, позовні вимоги задоволено: скасовано постанову адміністративної колегії відповідача № 11 від 20.02.2013 року по справі № 02-06/06/2012 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладеня штрафу».

Не погоджуючись з судовими рішенями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку.В касаційній скарзі заявник просить скасувати оскаржувані судові рішення, та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 17.01.2013 року адміністративна колегія Сумського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, розглянувши подання 1-го відділу досліджень та розслідувань від 17.01.2013 р. №13 «Про початок розгляду справи» розпорядженням за №7 розпочала розгляд по справі №02-06/06-2013 за ознаками порушення у діях позивача, які полягають у стягненні протягом 2010-2012 років з мешканців житлових будинків плати за послуги з утримання будинків і споруд та при будинкових територій без врахування часткового відшкодування витрат суб'єктами господарювання-операторами телекомунікацій на утримання будинків, як плати за користування конструктивними елементами житлових будинків для розміщення телекомунікаційних мереж, передбаченого п.2 ст. 50 та ч. 1 ст. 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуг з утримання будинків і споруд та при будинкових територій.

20.02.2013 року адміністративною комісією відповідача було прийнято рішення №11 по справі №02-06/03/2013 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу у сумі 7000 грн.

Надаючи правову оцінку обставинам справи колегія суддів зазначає наступне.

За приписом частини першої ст. 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Зловживання монопольним (домінуючим) становищем є порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції (п. 2 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції"). Зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку, зокрема, визнається встановлення таких цін чи інших умов придбання або реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку (п. 1 ч. 2 ст. 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Частиною 1 статті 13 вищенаведеного Закону встановлено, що зловживанням монопольним (домінуючим) становищем є дії суб'єкта господарювання, який займає монопольне становище на ринку, що призвели або можуть призвести до ущемлення інтересів позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України "Про захист економічної конкуренції" суб'єкт господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, зокрема, якщо на цьому ринку у нього немає жодного конкурента.

Порядок визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання встановлюється Методикою визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, затвердженої розпорядженням Антимонопольного комітету України від 05.03.2002 №49-р, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 01.04.2002 за №317/6605 (із змінами), яка призначена для аналізу діяльності суб'єктів господарювання, груп суб'єктів господарювання та споживачів з виробництва, реалізації, придбання товарів, надання послуг, виконання робіт на загальнодержавних та регіональних ринках.

Відповідно до п.2 Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб’єктів господарювання на ринку, затвердженої Розпорядженням Антимонопольного комітету України від 5 березня 2002 року № 49-р, якою встановлено, що для виявлення ознак монопольного становища, Антимонопольний комітет України зобов’язаний провести наступні дії: - встановити об’єкти аналізу щодо визначення монопольного (домінуючого) становища, а саме суб’єкта господарювання (групи суб’єктів господарювання), конкретний товар (продукцію, роботи, послуги), який випускається, постачається, продається, придбавається (споживається, використовується) цим (цими) суб’єктом (суб’єктами) господарювання; - скласти перелік товарів (робіт, послуг), щодо яких має визначатися монопольне (домінуюче) становище суб’єкта господарювання і які мають ознаки одного товару, товарної групи; - скласти перелік основних продавців (постачальників, виробників), покупців (споживачів) товарів (товарних груп); - визначити товарні межі ринку; - визначити територіальні (географічні) межі ринку; - встановити проміжок часу, стосовно якого має визначатися становище суб’єктів господарювання на ринку – визначає часові межі ринку; - визначити обсяги товару, який обертається на ринку; - розрахувати частки суб’єктів господарювання на ринку; - скласти перелік продавців (постачальників, виробників), покупців (споживачів) товару (товарної групи) – потенційних конкурентів, покупців, які можуть продавати (постачати, виробляти), придбавати (споживати, використовувати) той самий або/та аналогічний товар (товарну групу) на ринку; - та визначити бар’єри вступу на ринок та виходу з ринку для суб’єктів господарювання, які продають (постачають, Виробляють), придбавають (споживають, використовують) або можуть продавати (постачати, виробляти), придбавати (споживати, використовувати) той самий або/та аналогічний товар (товарну групу) на ринку.

Як встановлено судами, ПРБП «Рембуд» прийшов на ринок по обслуговуванню житлових будинків і прибудинкових територій в результаті виграного конкурсу, проведеного Виконавчим комітетом Сумської міської ради. Тобто, до конкурсу допускались інші суб'єкти господарювання-конкуренти, бар'єрів та обмежень для доступу до конкурентів на ринок обслуговування ПРБП «Рембуд» не створював. Крім того, в межах обслуговування житлового фонду, ПРБП «Рембуд», на 12 мікрорайоні обслуговування житлового фонду виконується крім того, ЖЕКом «Компанія Федорченко», ТОВ «Оселя» та об'єднаними товариствами співвласників.

Враховуючи вищезазначене, відповідач, при прийнятті рішення, не провів належного дослідження ринку надання послуг з утримання будинків, а також монопольного (домінуючого) становища підприємства ПРБП «Рембуд» на такому товарному ринку, в передбаченому Методикою порядку. Відповідачем не надано належно допустимих доказів на підтвердження того, що позивач має здатність не допускати, усувати чи обмежувати конкуренцію завдяки своїй ринковій владі, обмежувати конкурентоспроможність інших суб'єктів господарювання та не зазнає значної конкуренції.

Частиною 2 статті 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування відповідно до їхніх повноважень, визначених законом .

Згідно п. п. 2 п. «а» ст. 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів щодо оплати побутових, комунальних, транспортних та інших послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади; погодження в установленому законом порядку цих питань з підприємствами, установами та організаціями, які не належать до комунальної власності.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позивач не міг встановити подвійний розмір відшкодування за використання конструктивних елементів будинку, оскільки до відання виконавчих органів міських рад належить виключне право на встановлювання в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на побутові, комунальні послуги. Крім того, як було встановлено в ході розгляду справи та не заперечується відповідачем, останнім не проводилась перевірка використання коштів, отриманих від суб'єктів господарювання-операторів телекомунікацій, а висновок про можливе подвійне відшкодування за використання конструктивних елементів будинку ґрунтується лише на припущеннях.

З огляду на викладене, підстав для скасування оскаржуваних судових рішень з мотивів, викладених в касаційні скарзі, не вбачається.

За правилами частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, то суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 220, 220-1, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу Сумського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України – залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 18 липня 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2013 року – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, що встановлені статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: