Ухвала суду № 39198577, 26.05.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" травня 2014 р. м. Київ К/800/6409/14

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

за участю секретаря Ковтун О.С.

представника позивача Крупи В.М.,

представника відповідача Шмігеля Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю « 361 Україна»

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23.01.2014

у справі № 2а-4048/11/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю « 361 Україна»

до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 21.08.2013 позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м.Києва ДПС від 11.03.2010 № 0001742302 та № 0001752302.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.01.2014 постанову суду першої інстанції скасовано. У задоволенні позову відмовлено.

ТОВ « 361 Україна» подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України судом касаційної інстанції в судовому засіданні здійснено заміну відповідача у справі - Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби її правонаступником - Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Підставою для визначення позивачеві за оспорюваними податковими повідомленнями-рішеннями від 11.03.2011 № 0001742302 грошового зобов'язання з податку на прибуток у загальній сумі 379923 грн., в тому числі 303938 грн. основного платежу та 75985 грн. штрафних (фінансових) санкцій, та № 0001752302 про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 302428 грн., в тому числі 241942 грн. основного платежу та 60486 грн. штрафних (фінансових) санкцій, слугували висновки перевірки, викладені в акті від 22.02.2011 № 119/23-2/35427919, про порушення вимог п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР, п.п. 7.5.1 п. 7.5, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.2.1, п.п. 7.2.3, п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР.

Порушення полягало у необґрунтованому віднесенні до складу валових витрат та до складу податкового кредиту витрат та податку на додану вартість відповідно, сплачених у зв'язку з придбанням у ТОВ «Анаель-Ком», ПП «Абісаль» послуг за відсутності відповідних первинних документів. При цьому податковий орган виходить з того, що акти здачі-приймання робіт (надання послуг) не підтверджують господарських операцій з вказаними контрагентами, оскільки в них не зазначено місця складання, обсягу, одиниці виміру та часу їх здійснення. Також податковий орган вказує на відсутність у контрагентів трудових ресурсів, виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень, транспорту, сировини для здійснення основного виду діяльності, на формування позивачем податкового кредиту на підставі податкових накладних, оформлених з порушенням вимог Закону України «Про податок на додану вартість», не включення ПП «Абісаль» суми ПДВ до податкових зобов'язань та не сплати її до держбюджету.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 26.04.2012 було скасовано оскаржувані податкові повідомлення-рішення, а постановою суду апеляційної інстанції - скасовано постанову суду першої інстанції і відмовлено в задоволенні позову.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 08.04.2013 було скасовано постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 26.04.2012 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2012, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Суд касаційної інстанції виходив з того, що судові рішення ухвалені без повного та всебічного з'ясування обставин, що мають значення для справи, і вказав, що при вирішенні справи судам необхідно дослідити фактичне придбання робіт, послуг, у зв'язку з чим судам необхідно було аналізувати умови їх поставки, досліджувати первинні бухгалтерські документи, складені під час здійснення господарських операцій, підстави, порядок, зміст, обсяги придбаних послуг відповідно до умов договорів, мету придбання таких послуг, та яким чином здійснювалося їх виконання.

При цьому зверталася увага судів на те, що зазначені відповідачем підстави, з яких також виходив суд апеляційної інстанції, не можуть бути самостійними підставами для висновку про нереальний характер господарських операцій, оскільки деякі дефекти в оформленні документів (зокрема відсутність окремих реквізитів або помилки при їх заповненні), за наявності інших первинних документів, якими підтверджується факт реального придбання платником податку (покупцем) послуг, можуть ставити під сумнів вчинення господарської операції, однак достеменно не свідчать про нереальний характер господарських операцій. Тому, при вирішенні справи необхідно детально з'ясовувати зміст господарської операції, порядок, обсяги придбаних послуг відповідно до умов договорів, мету придбання таких послуг (використання в господарській діяльності), та оцінювати всі докази в їх сукупності. Також зверталася увага на те, що несплата постачальником податкових зобов'язань, порушення ним певних вимог податкового законодавства та правил ведення господарської діяльності, за умови фактичного здійснення господарської операції, яка призвела до зміни активів покупця послуг (товару), не може бути підставою для висновку про неправомірне формування покупцем валових витрат та податкового кредиту.

Направляючи справу на новий розгляд, суд касаційної інстанції вказав, що суд апеляційної інстанції обмежився доводами податкового органу, викладеними в акті, зокрема щодо недоліків актів здачі-приймання, відсутності у контрагентів основних засобів, на витрати з придбання яких нараховується амортизація, та трудових ресурсів, необхідних для виконання послуг, не з'ясувавши характеру та змісту таких послуг з метою оцінки можливості їх виконання, використання в господарській діяльності та, не спростувавши висновків суду першої інстанції щодо наявності первинних документів, складених за наслідками вчинення господарських операцій.

Однак, при новому розгляді справи суд апеляційної інстанції в супереч вимог ч. 5 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України не врахував обов'язкових для нього висновків і мотивів, з яких були скасовані судові рішення, не перевірив повноту та правильність встановлених судом першої інстанції обставин, що мають значення для вирішення спору та їх правової оцінки, не дослідив та не оцінив всіх доводів позивача та посилань на обставини, якими він обґрунтовував позовні вимоги, та обставин, якими податковий орган обґрунтовував власну позицію, допустивши ті ж самі помилки, що і суд апеляційної інстанції при розгляді справи першого разу.

Порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, згідно з ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування судового рішення і направлення справи на новий розгляд.

При новому розгляді справи суду апеляційної інстанції слід врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю « 361 Україна» задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23.01.2014 скасувати, а справу направити на новий розгляд до Київського апеляційного адміністративного суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

Ю. І. Цвіркун