Ухвала суду № 39198458, 02.06.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" червня 2014 р. м. Київ К/800/60998/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Хмільницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області

на ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12.11.2013

та постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 07.10.2013

по справі № 802/3680/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавництво «Поділля»

до Хмільницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Видавництво «Поділля» звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Хмільницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області від 30.08.2013 № 0000532200 та № 0000542200; визнання протиправним акта перевірки № 7-22-31189562 від 16.08.2013.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 07.10.2013 закрито провадження у справі в частині позовних вимог про визнання протиправним акта перевірки № 7-22-31189562 від 16.08.2013.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 07.10.2013, яка залишена без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12.11.2013, позов задоволено; визнано протиправними та скасовано спірні податкові повідомлення-рішення, з підстав обґрунтованості позовних вимог.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції; прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Видавництво «Поділля» з питань дотримання вимог валютного законодавства згідно контракту № ВІEL 10123/04-11 від 06.05.2011 укладеного з фірмою нерезидентом «ВІELОMATIK LEUZE GmbH & Co.KG» (Німеччина), складено акт № 7-22-31189562 від 16.08.2013, в якому зафіксовано порушення: ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» в частині порушення законодавчих термінів надходження товару від нерезидента по контракту № ВІEL 10123/04-11 від 06.05.2011, укладеному з фірмою нерезидентом «ВІELОMATIK LEUZE GmbH & Co.KG» (Німеччина); ст. 1 Указу Президента України № 319/94 від 18.06.1994 «Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, що знаходяться за її межами», п. 1 ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» № 15-93 від 19.02.1993, п. 5 Порядку подання фінансової звітності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2000 № 419 в частині невиконання вимог щодо порядку декларування валютних цінностей станом на 01.01.2012, в частині невиконання вимог щодо порядку декларування валютних цінностей станом на 01.01.2012.

На підставі результатів вказаної перевірки, 30.08.2013 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0000532200 про нарахування штрафних санкцій в розмірі 170 грн.

- № 0000542200 про нарахування пені в розмірі 1 378 547,97 грн.

Матеріалами справи встановлено, що 06.05.2011 між ТОВ «Видавництво «Поділля» (покупець) та фірмою «ВІELОMATIK LEUZE GmbH & Co.KG», Німеччина (продавець) укладено письмовий контракт № ВІEL 10123/04-11 від 06.05.2011, предметом якого визначено, що продавець продає, а покупець купує автоматичну лінію для виробництва зошитів ВІELОMATIK Р 15-90В на загальну суму 1 044 840 євро.

За умовами контракту автоматична лінія для виробництва зошитів поставляється в листопаді 2011 року після отримання продавцем передплати в розмірі 30% від загальної вартості контракту.

На виконання умов зазначеного контракту 13.05.2011 позивачем здійснено передплату в розмірі 30% від загальної вартості контракту.

22.11.2011 контрагентом поставлено на митну територію України товар, обумовлений контрактом, що підтверджено відтиском штампу Ягодинської митниці «Під митним контролем».

Приймаючи спірні податкові повідомлення-рішення, податковий орган виходив з того, що моментом імпорту слід вважати дату завершення оформлення вантажно-митних декларацій, яка здійснена 23.02.2012, про що свідчить відтиск штампу митниці на вантажно-митних деклараціях; неподання позивачем податкової звітності, обов'язковість подання якої передбачена Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» та Указом Президента України «Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами».

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що поставку товару за контрактом № ВІEL 10123/04-11 від 06.05.2011 здійснено 22.11.2011, хоча граничним терміном надходження товару після передплати, здійсненої 13.05.2011 було 09.11.2011, відтак податковим органом правильно здійснено нарахування пені з 10.11.2011, однак помилково визначено дату імпорту саме 23.02.2012, що сприяло нарахуванню неправильного розміру пені, адже пеня нараховувалась протягом періоду, починаючи з 10.11.2011 по 23.02.2012; позивач не повинен був декларувати цінності, які знаходяться за межами України в порядку, визначеному Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» та Указом Президента України «Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами».

Однак, висновки судів попередніх інстанцій є передчасними та такими, що зроблені без повного та всебічного з'ясування обставин у справі.

Статтею 69 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Згідно зі ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення вказаним вимогам не відповідають.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) (ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»).

Моментом здійснення експорту (імпорту), в силу вимог ст. 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» є момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

Згідно зі ст. 6 Митного кодексу України Межі митної території України є митним кордоном України. Митний кордон України збігається з державним кордоном України, за винятком меж території спеціальних митних зон та меж штучних островів, установок і споруд, створених у виключній (морській) економічній зоні України, на які поширюється виключна юрисдикція України. Межі території спеціальних митних зон та штучних островів, установок і споруд, створених у виключній (морській) економічній зоні України, на які поширюється виключна юрисдикція України, становлять митний кордон України.

За змістом ст. 43 цього Кодексу у разі ввезення на митну територію України товарів і транспортних засобів, митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України.

Відповідно до ст. 92 вказаного Кодексу, якщо митне оформлення товарів і транспортних засобів у повному обсязі відповідно до їх митного режиму здійснюється не в місці перетинання митного кордону, митному органу у пункті пропуску на митному кордоні України подаються транспортні, комерційні та інші супровідні документи, що містять відомості про товари і транспортні засоби, достатні для прийняття рішення про можливість їх пропуску через митний кордон України.

Отже, вирішальним є перетин митного кордону України, як умова здійснення імпорту.

Митне оформлення товарів, як наступна подія після перетину митного кордону, має інше правове значення.

Поняття «перетин товаром митного кордону України» та «пропуск через митний кордон України» не є тотожними, і обов'язковими для врахування при вирішенні питання визначення дати імпорту, оскільки пропуск через митний кордон України, крім митного контролю можуть підлягати санітарно-епідеміологічному, ветеринарному, фітосанітарному, радіологічному, екологічному контролю та контролю за переміщенням культурних цінностей.

В даному випадку суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний адміністративний суд, правильно визначив з урахуванням зазначених норм матеріального права, дату перетину товаром митного кордону України за вищевказаним контрактом, однак, скасовуючи в повному обсязі податкове повідомлення-рішення № 0000542200 від 30.08.2013, суд не витребував та не дослідив здійсненого податковим органом розрахунку пені за кожний день прострочення вартості недопоставленого товару позивачу згідно контракту № ВІEL 10123/04-11 від 06.05.2011, з розмежуванням, встановлених в судовому порядку, днів прострочення.

Слід зазначити, що ч. 1 ст. 81 Кодексу адміністративного судочинства України передбачано можливість суду призначити експертизу та, за необхідності, розглянути питання про можливість проведення експертизи для визначення правильності нарахування податковим органом пені згідно ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» за контрактом № ВІEL 10123/04-11 від 06.05.2011.

Також судами попередніх інстанцій не досліджено обставин справи в розрізі із встановлеми актом перевірки порушеннями ст. 1 Указу Президента України «Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, що знаходяться за її межами», п. 1 ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю».

Однак, встановлення даних обставин має важливе значення для правильного вирішення даної справи.

Згідно з ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

За вказаних обставин, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку про необхідність скасування рішень судів попередніх інстанцій та направлення справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді слід взяти до уваги вищезазначене та прийняти законне і обґрунтоване рішення відповідно до норм матеріального та процесуального права, надати належну правову оцінку обставинам у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Хмільницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області задовольнити частково.

Ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12.11.2013 та постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 07.10.2013 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ч. 6 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та оскарженню не підлягає.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний