Ухвала суду № 39198382, 14.05.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 травня 2014 року м. Київ К/800/34547/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Костенка М.І., Приходько І.В.,розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2013 року

у справі № 2а-17922/12/2670

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «БІЗНЕСФІНАНС» (далі - позивач, ТОВ «ФК БІЗНЕСФІНАНС»)

до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ у Солом'янському р-ні м. Києва ДПС)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ «ФК БІЗНЕСФІНАНС» звернулось у грудні 2012 року до суду з позовом до ДПІ у Солом'янському р-ні м. Києва ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07.07.2012 року № 0000711705 та від 21.09.2012 року № 0001131705.

Постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 08.02.2013 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2013 року постанова окружного адміністративного суду міста Києва від 08.02.2013 року скасована та прийнята нова постанова, якою позовні вимоги задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить касаційну скаргу задовольнити, скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити без змін рішення суду першої інстанції. Вважає, що рішення суду апеляційної інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Позивач у своїх запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що рішення суду апеляційної інстанції є законним та обґрунтованими, прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, вважає касаційну скаргу відповідача необґрунтованою, а тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до ст. 2201 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 року по 31.12.2011 року, за результатами якої складено акт від 21.06.2012 року № 4665/22-417/35084758, яким зафіксовано встановлені перевіркою порушення позивачем вимог п. 168.4 ст. 168, пп. «а» п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України (далі - ПК України) в частині неперерахування податку на доходи фізичних осіб від інших видів діяльності на суму 149 363,29 гривні (код платежу 11011100 - податок на доходи фізичних осіб від інших видів діяльності) за 2011 рік. Даний висновок відповідача ґрунтується на тому, що станом на 31.12.2011 року позивачем не перераховано податок на доходи фізичних осіб від інших видів діяльності з доходу не працівника - ОСОБА_4 у сумі 149 363,29 гривні у листопаді 2011 року, на зазначений код платежу, а утримано, відображено по кредиту рахунка 6411 та перераховано платіжним дорученням № 134 від 15.11.2011 року в сумі 149 363,29 гривні на код платежу 11011400 (податок на доходи фізичних осіб від отриманого платником доходу внаслідок прийняття ним у спадщину майна, коштів, майнових чи немайнових прав).

При цьому з акту перевірки вбачається, що перевіркою також встановлено порушення пп. 3.2 п. 3 Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку затвердженого наказом ДПА України від 24.12.2010 року № 1020, а саме 15.03.2012 року ТОВ «ФК БІЗНЕСФІНАНС» подало до ДПІ у Солом'янському р-ні м. Києва ДПС уточнюючий розрахунок 1-ДФ за IV квартал 2011 року, згідно з яким вилучено нарахування, виплата доходу та утримання, перерахування податку на доходи фізичних осіб з ОСОБА_4, в той час згідно з карткою по рахунку 6411 податок на доходи фізичних осіб з доходу ОСОБА_4 у 4 кварталі 2011 року станом на 31.12.2011 року не сторновано з кредиту рахунка 6411.

На підставі акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000711705 від 07.07.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку інших ніж заробітна плата за основним платежем у розмірі 149 363,29 гривні та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 29 872,66 гривні.

За результатами адміністративного оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення, податковим органом скасовано рішення в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 29 872,66 гривні та збільшено штрафні (фінансові) санкції до 37 340,82 гривень, про що винесено відповідне податкове повідомлення-рішення від 21.09.2012 року № 0001131705, яким позивачу донараховано штрафні (фінансові) санкції на суму 7468,16 гривень.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що податкові повідомлення-рішення є правомірними, оскільки позивачем занижено грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб від інших видів діяльності у розмірі 149 363,29 гривні за листопад 2011 року, так як на момент проведення зазначеної перевірки позивачем, як податковим агентом, не було сплачено до Державного бюджету вказаної суми податкового зобов'язання саме за кодом платежу 11011100, який відповідає зазначеному податку.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає такий висновок суду першої інстанції помилковим та погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, який скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, виходив з наступного.

Відповідно до ст. 164 ПК України, загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Згідно з пп. «а» п. 176.2. ст. 176 ПК України, особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані: своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.

Так, відповідно до ч. 4 ст. 45 Бюджетного кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - БК України) передбачено, що податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок і не можуть акумулюватися на рахунках органів, що контролюють справляння надходжень бюджету (за винятком установ України, які функціонують за кордоном).

Приписами ч. 5 ст. 45 БК України передбачено, що податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.

Отже, аналіз норм БК України дає підстави для висновку, що усі податкові надходження, справляння яких передбачено законодавством України, є доходами бюджету. Податки і збори (обов'язкові платежі) визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.

Пунктом 22.4 ст. 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05.04.2001 року № 2346-III передбачено, що під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним: для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.

Як встановлено судом апеляційної інстанції та підтверджується матеріалами справи, між позивачем та TOB «Укркредит» укладено договір про відступлення права вимоги № 20110929-Г від 29.09.2011 року (далі - Договір про відступлення права вимоги), за яким позивач набув статусу Нового кредитора за договором про надання кредитної лінії № 106.840.06.19 від 22.11.2007 року, укладеним між ЗАТ «Агробанк» та громадянином ОСОБА_4, та Вигодонабувача за Полісом № 530531199 страхування засобів наземного транспорту, цивільної відповідальності, водія та пасажирів від 13.07.2007 року.

Розрахунки за Договором про відступлення права вимоги були проведені 30.09.2011 року шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок TOB «Укркредит».

Також, встановлено, що 10.11.2011 року позивач отримав від ПАТ «Банк Восток» (правонаступника прав та обов'язків ЗАТ «Агробанк») страхове відшкодування в сумі 879 714,65 гривень за страховим випадком, що стався з автомобілем Lamborgini, яке, згідно п. 5.5. Договору про надання кредитної лінії № 106.840.06.19 від 22.11.2007 року було направлене на погашення кредитної заборгованості ОСОБА_4

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що за даною подією позивачем у відповідності до вимог ПК України було обґрунтовано нараховано, утримано та сплачено до бюджету податок на доходи фізичної особи ОСОБА_4 у розмірі 149 363,29 гривні платіжним дорученням № 134 від 15.11.2011 року та відображено у звітності за IV квартал 2011 року, що встановлено податковим органом при перевірці.

Щодо позиції податкового органу, з якою погодився суд першої інстанції, про повторне визначення позивачу грошового зобов'язання в розмірі 149 363,29 гривні за IV квартал 2011 року та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 37 340,82 гривень згідно з оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями з підстав, що сплата позивачем податку на доходи фізичних осіб відбулась не на той рахунок Державного казначейства України, за кодом бюджетної класифікації 11011400 (податок на доходи фізичних осіб від отриманого платником доходу внаслідок прийняття ним у спадщину майна, коштів, майнових чи немайнових прав), тоді як правильним є рахунок Державного казначейства України 33111349700010 з кодом бюджетної класифікації 11011100 (податок на доходи фізичних осіб від інших видів діяльності), то колегія суддів касаційної інстанції вважає необґрунтованим та таким що не може слугувати підставою для висновку про заниження вже сплаченого грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, з наступних підстав.

Ініціювання позивачем сплати необхідної суми податку грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб до Державного бюджету було здійснено 15.11.2011 року Тобто, саме з цієї дати відбулось вилучення частини майна позивача (коштів), призначеної для сплати до бюджету в якості податку, у зв'язку з чим конституційний обов'язок позивача виконаний.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з позицією суду апеляційної інстанції, що помилкове визначення ним у платіжному дорученні коду бюджетної класифікації, визначеного для податку на доходи фізичних осіб від отриманого платником доходу внаслідок прийняття ним у спадщину майна, коштів, майнових чи немайнових прав, а не для податку на доходи фізичних осіб від інших видів діяльності, не є правовою підставою для висновку про несплату ним необхідної суми податку у визначений строк (заниження податку) та, як наслідок, для застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Разом з тим, колегія суддів касаційної інстанції вважає вірним та обґрунтованим висновок суду апеляційної інстанції, що рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 20.12.2011 року було відмовлено ПАТ «Банк Восток» у виплаті страхового відшкодування та зобов'язано ПАТ «Банк Восток» повернути на користь ПАТ «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» виплачене страхове відшкодування - не свідчить про переплату позивачем податку на доходи фізичних осіб в сумі 149 363,29 гривні, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку інших ніж заробітна плата, оскільки виплата доходу на користь фізичної особи мала місце і це самостійна подія, з якою ПК України пов'язує обов'язок податкового агента нарахувати, утримати та сплатити податок, а тому судом правомірно визнано помилковими доводи позивача у цій частині.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції вважає беззаперечною позицію суду апеляційної інстанції, що висновки суду першої інстанції про правомірність рішень відповідача щодо збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за листопад 2011 року та застосування штрафних (фінансових) санкцій є необґрунтованими та не відповідають обставинам справи.

Отже, судом апеляційної інстанції вірно встановлено, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права, та не правильного вирішення справи, у зв'язку з чим судом апеляційної інстанції правомірно та обґрунтовано скасовано постанову суду першої інстанції та ухвалено нову постанову про задоволення вимог ТОВ «ФК БІЗНЕСФІНАНС».

Відповідно до п. 3 ст. 2201 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів прийшла до висновку, що в межах касаційної скарги порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби - відхилити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2013 року у справі № 2а-17922/12/2670 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: підпис (підпис) І. О. Бухтіярова Судді: підпис (підпис) М. І. КостенкоПомічник судді підпис (підпис) І. В. Приходько З оригіналом згідно З оригіналом згідно З оригіналом згідно

Помічник судді