Ухвала суду № 39198279, 14.05.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 травня 2014 року м. Київ К/800/22772/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Костенка М.І., Приходько І.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 31.01.2013 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2013 року

у справі № 2а-1670/7869/12

за позовом приватного підприємства «СУЛА-2009» (далі - позивач, ПП «СУЛА-2009»)

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби (далі - відповідач, Кременчуцька ОДПІ)

про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

ПП «СУЛА-2009» звернулось у грудні 2012 року до суду з позовом до Кременчуцької ОДПІ про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21.08.2012 року № 0000081555/124, № 0000051555/125, № 0000061555/126, № 0000071555/127.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 31.01.2013 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2013 року, позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Позивач в своїх запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

З наданих відповідачем документів вбачається, що в силу положень ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України Кременчуцька об'єднана державна податкова інспекція Полтавської області Державної податкової служби підлягає заміні її правонаступником Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Полтавській області.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено позапланову виїзну документальну перевірку позивача з питань правомірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних періодів за квітень 2012 року, за результатами якої складено акт перевірки № 2579/15-507/36618542 від 01.08.2012 року.

В акті перевірки податковий орган зазначає про порушення позивачем: п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 200.4, п. 200.6, п. 200.7, п. 200.14 ст. 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України), внаслідок завищення позивачем суми бюджетного відшкодування ПДВ у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних звітних періодів за квітень 2012 року на суму 99 563,00 гривні; п. 200.4, п. 200.6, п. 200.7, п. 200.14 ст. 200 ПК України у зв'язку із заниженням суми бюджетного відшкодування ПДВ у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних звітних періодів за травень 2010 року на суму 18 830,00 гривень; п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 200.4, п. 200.6, п. 200.7, п. 200.14 ст. 200 ПК України внаслідок завищення залишку від'ємного значення (р.24 декларації з ПДВ) за квітень 2012 року у розмірі 39 366,00 гривень.

21.08.2012 року відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення: № 0000081555/124, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 39 366,00 гривень; № 0000051555/125, яким підприємству відмовлено у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 18 830,00 гривень; № 0000061555/126, яким платнику збільшено суму відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 18 830,00 гривень; № 0000071555/127, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 80 733,00 гривні та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 20 183,25 гривні.

За наслідками адміністративного узгодження прийнятих податковим органом рішень, скарги позивача залишені без задоволення, а податкові повідомлення-рішення залишені без змін.

Підставою для прийняття податкових повідомлень рішень слугували висновки податкового органу про безтоварність господарських операцій між позивачем та ТОВ ВО «Моліс», тому як позивачем до перевірки не були надані докази фактичного переміщення товару, докази його зберігання, а також на актах приймання, видаткових накладних відсутня дата та номер акту.

Суди попередніх інстанцій, вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги повністю, виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що зменшення податкових зобов'язань у наступних періодах податку на додану вартість у розмірі 80 733,00 гривні стосується частини залишку від'ємного значення з ПДВ з попередніх періодів (декларація по ПДВ за квітень 2012 року) за травень 2011 року та зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 39 366,00 гривень, що пов'язані з взаємовідносинами позивача з ТОВ ВО «Моліс».

Так, судами встановлено, що 17.05.2011 року між ПП «СУЛА-2009» та ТОВ ВО «Моліс» укладено договір поставки № 02/17/05, за умовами якого позивач придбав масло селянське солодко-вершкове обсягом 60 тонн на суму 2 160 000,00 гривень, з них ПДВ - 360 000,00 гривень.

Фактичне виконання вказаного договору підтверджується наданими позивачем та дослідженими судами попередніх інстанцій договором, специфікацією, декларацією про оптову ціну на продовольчі товари, експертним висновком по якості ТМЦ, протоколом вимірювань харчових продуктів, актом приймання-передачі товару, видатковими та податковими накладними, виписками по банківських рахунках.

Також, судами встановлено, що передоплата по договору в сумі 1 439 406,00 гривень отримана ТОВ ВО «Моліс» була повернута позивачу, що підтверджується дослідженими судами листами від 01.05.2011 року, від 17.06.2011 року та банківською випискою від 01.06.2011 року. На суму передоплати, контрагентом позивача видано уточнюючу податкову накладну від 01.06.2011 року № 1010005/4 до податкової накладної № 1190001/4 від 19.05.2011 року.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що фактичне переміщення придбаного позивачем у ТОВ ВО «Моліс» масла селянського солодко-вершкового здійснено автотранспортом підприємства ТОВ «Дніпро-сервіс плюс», з яким позивач уклав 11.05.2011 року договір № 11 про надання послуг з перевезення вантажів, що підтверджується дослідженою судами копією договору, товарно-транспортними накладними.

При дослідженні судами попередніх інстанцій рахунків-фактур, актів здачі-прийняття послуг, банківських виписок встановлено, що пПоставка товару та його подальше зберігання в низькотемпературній камері, здійснювалася в м. Полтаву, вул. Зінківська, 51/2, а також м. Кременчук, вул. Профспілкова, 7, що використовується позивачем на праві оренди, згідно з договорів № 58/1 від 23.05.2011 року з ВАТ «Полтавахолод» та від 27.05.2012 року № 01/05/12 з ФОП ОСОБА_4

Судами попередніх інстанцій встановлено, що операції з придбання позивачем у ТОВ ВО «Моліс» масла селянського солодко-вершкового у обсязі 20 тонн відображені у первинному бухгалтерському та податковому обліку.

Подальше використання в діяльності позивача придбаного у ТОВ ВО «Моліс» масла підтверджено дослідженими судами копіями договорів поставки позивачем відповідних ТМЦ на користь ТОВ «Торговий дім «КУРС», ТОВ «Акрос Торг Груп», видатковими накладними, специфікаціями, банківськими виписками.

Крім цього, судами попередніх інстанцій встановлено, що на момент укладення та виконання вищевказаного договору ПП «СУЛА-2009» та ТОВ ВО «Моліс» мали статус юридичних осіб, були платниками ПДВ, ТОВ ВО «Моліс» є виробником масла селянського солодко-вершкового, згідно із довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 07.10.2011 року, одним із видів господарської діяльності ПП «СУЛА-2009» є, зокрема, оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, олією, тваринним маслом та жирами (код 51.33.0.).

Підпунктом 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Приписами пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду в тому числі у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п. п. 198.1, 198.2, 198.3. ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що суми податку на додану вартість заявлені (задекларовані) до бюджетного відшкодування у спірні періоди були фактично сплачені позивачем контрагентам-постачальникам у попередніх податкових періодах, тому віднесені до показників податкової звітності правомірно.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з судами попередніх інстанцій, які вірно вважають доводи відповідача про неврахування судом першої інстанції про дефектність видаткових накладних, актів приймання-передачі між позивачем та ТОВ ВО «Моліс», а саме відсутність в них дати та номеру акту, даних щодо осіб (прізвище, посада), які підписували дані первинні документи, такими, що не свідчать про відсутність здійснення господарської операції.

Крім того, судом апеляційної інстанції вірно зазначено, що можливі недоліки форми вказаних документів, не зумовлюють для них втрату доказової сили в розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та не виключають можливість їх використання платником при відображенні та (або) підтвердженні показників податкової звітності згідно ст. 44 ПК України.

Відповідно до пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 ПК України, яка визначає презумпцію правомірності рішень платника податку, самостійно визначені платником податку валові витрати і податковий кредит вважаються сформованими правомірно, доти контролюючим органом в установленому порядку не буде доведено факту невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

При дослідженні судами попередніх інстанцій наданих позивачем документів первинного бухгалтерського обліку та податкової звітності встановлено реальність (товарність) операцій, проведених ПП «СУЛА-2009» та ТОВ ВО «Моліс» в межах угоди № 02/17/05 від 17.05.2011 року.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про безпідставність винесення відповідачем податкових повідомлень-рішень від 21.08.2012 року № 0000071555/127, № 0000081555/124.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що по рядку 23 податкової декларації з ПДВ за квітень 2012 року позивачем зменшено податкові зобов'язання у наступних періодах на 18 830,00 гривень, використавши таким чином наявний залишок від'ємного значення з ПДВ попередніх періодів, який виник у відносинах позивача та ТОВ «Фірма «Мега Трейд» у березні 2010 року.

Так, судами встановлено, що 15.03.2010 року позивач придбав у ТОВ «Фірма «Мега-Трейд» за договором купівлі-продажу нежитлові приміщення, які розташовані у м. Кременчуці Полтавської області по вул. Пролетарська, 30-А, що підтверджується нотаріально посвідченим договором, витягом з Державного реєстру правочинів, витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно. Зазначене приміщення обліковують по основним фондам ПП «Сула-2009». Податок на додану вартість за угодою склав 133 333,00 гривні. Реальність операції за угодою відповідачем не заперечується.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що правильність формування показників податкової звітності з ПДВ за березень 2010 року відповідачем перевірялася, порушень податковим органом не зафіксовано, що підтверджується довідками ДПІ від 25.06.2010 року № 3319/23-209/36618542.

Також, судами встановлено, що право на податковий кредит в сумі ПДВ 133 333,00 гривні виникло у ПП «Сула-2009» за першою подією, що настала (передача позивачу об'єкта купівлі-продажу) та підтверджується дослідженою судами попередніх інстанцій належним чином оформленою податковою накладною.

Судами зазначено, що відповідачем не заперечується, що позивач відображав у податкових деклараціях з ПДВ розмір вищевказаного податкового кредиту з моменту виникнення відповідного права, зменшуючи його в наступних податкових періодах на суми податкових зобов'язань. Починаючи з березня 2010 року в податкових деклараціях з ПДВ позивач відображав: по рядку 18 - позитивне значення та сплачував відповідні кошти до державного бюджету, по рядку 24 - від'ємне значення як різницю між податковими зобов'язаннями і податковим кредитом, в тому числі із вираховуванням відповідних сум. Сторонами не заперечується, що позивач подавав заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування, чи заяви про повернення суми бюджетного відшкодування суду не надано.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з судами попередніх інстанцій, які вірно вважають помилковим висновок відповідача про те, що частина залишку від'ємного значення у розмірі 18 830,00 гривень за березень 2010 року мала бути заявлена платником до відшкодування в декларації за травень 2010 року, тобто в тому періоді, в якому платник мав право на одержання бюджетного відшкодування, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Пунктами 200.2, 200.3, 200.4 вказаної статті передбачено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 ст. 200 ПК України, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 ст. 200 ПК України, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього кодексу), а в разі відсутності податкового боргу зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації (пункт 200.7 статті 200 ПК України).

При цьому відповідачем не враховано, що під час виникнення спірних правовідносин, платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету, визначалися нормами Закону України «Про податок на додану вартість», а особливості справляння податків, загальнообов'язкових зборів (платежів) Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Відповідно до пп. 7.7.11 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (яка діяла на час придбання приміщення) не мають права на отримання бюджетного відшкодування особи, які були зареєстровані як платники податку на додану вартість менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ПП «Сула-2009» зареєстроване платником податку на додану вартість 25.02.2010 року, тобто менше ніж за 12 місяців до місяця (березень 2010 року), за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування. В акті податкової перевірки відповідачем не заперечується, що у період до квітня 2012 року позивач заявляв ПДВ в бюджетне відшкодування у розмірі податку із сум фактично сплачених продавцю за договором купівлі-продажу нерухомого майна від 15.03.2010 року, оскільки мав дебіторську заборгованість перед ТОВ «Фірма «Мега-Трейд».

Відповідно до пп. 7.7.2. п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Крім того, пп. 15.3.1 п. 15.3 ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачено, що заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Отже, судами попередніх інстанцій вірно зазначено, що за змістом наведеної норми попереднім податковим періодом може бути будь-який податковий період, який передує звітному, тому визначення суми ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню, може здійснюватися за будь-який попередній податковий період, а не лише за період, який передував звітному.

Враховуючи вище встановлені обставини, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про безпідставність збільшення позивачу податковим органом суми бюджетного відшкодування за травень 2010 року на відповідну суму.

Крім того, судом апеляційної інстанції вірно зазначено, що п. 102.5 ст. 102 ПК України передбачено, що подання заяви про відшкодування надміру сплачених грошових зобов'язань є правом позивача, яким він може скористатися протягом встановленого пунктом 102.5 статті 102 Податкового кодексу України періоду, для повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, тобто, заява може бути подана не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14, ст. 102, ст. 200 ПК України).

Пункт 102.5 ст. 102 ПК України не регламентує обмежень в часі щодо можливості віднесення платниками податків від'ємного значення до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, у зв'язку з чим положення строків давності, визначені даним пунктом Податкового кодексу України, не можуть бути застосовані до сум від'ємного значення, задекларованих позивачем в податковій декларації з ПДВ за квітень 2012 року в рядку 24.

Податковий кодекс України не передбачає терміну давності для відображення від'ємного значення сум ПДВ, що переноситься на майбутні податкові періоди.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про безпідставність податкових повідомлень-рішень від 21.08.2012 року № 0000061555/126 та №0000051555/125.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 3 ст. 220-1 71 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 55, 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Замінити сторону у справі - Кременчуцьку об'єднану державну податкову інспекцію Полтавської області Державної податкової служби її правонаступником - Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Полтавській області.

Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області - відхилити.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 31.01.2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2013 року у справі № 2а-1670/7869/12 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.О. Бухтіярова

Судді: М.І. Костенко

І.В. Приходько