Ухвала суду № 39198089, 26.05.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 травня 2014 року м. Київ К/9991/40754/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді: Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.,розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргу Сарненської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області

на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 20.01.2011 р.

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 01.06.2011 р.

у справі №2а-6291/10/1770

за позовом Приватного підприємства «Надія»

до Сарненської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Надія» звернулось до суду з позовом до Сарненської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 20.01.2011 р., залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 01.06.2011 р., позов задоволено повністю, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 29.11.2010 р. №0000522350/0, присуджено на користь позивача із Державного бюджету судовий збір у розмірі 3,40 грн.

Не погодившись з вказаними судовими рішеннями, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій з підстав порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу на адресу суду касаційної інстанції не надіслав.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, 26.11.2010 р. було складено акт №54/23/22555603 про результати позапланової виїзної перевірки позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за червень, липень, серпень та вересень 2010 р., які виникли за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалося у період з 01.05.2010 р. по 30.09.2010 р.

На підставі вказаного акта перевірки від 26.11.2010 р. № 54/23/22555603 начальником було прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.11.2010 р. № 0000522350/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування, що декларувалася на розрахунковий рахунок на суму 2950 грн., яке є предметом оскарження у даній справі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як свідчать матеріали справи, позивачем до складу податкового кредиту за серпень 2010 р. було включено податкові накладні виписані ПП ОСОБА_4 у звязку з придбанням паливно-мастильних матеріалів, а саме: № 0040100826001 від 26.08.2010 р. на суму 42 652,75 грн., у т.ч. ПДВ 7108,79 грн., № 0040100830008 від 30.08.2010 р. на суму 21 548,15 грн., у т.ч. ПДВ 3591,36 грн., № 040100801021 від 31.08.2010 р. на суму 70 140,78 грн., у т.ч. 11 690,13 грн., № 0040100831007 від 31.08.2010 р. на суму 5592,24 грн., у т.ч. ПДВ 932,04 грн., №0040100831016 від 31.08.2010 р. на суму 3741,10 грн., у т.ч. ПДВ 623,51 грн.

Оплата проводилася шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень.

Завищення позивачем податкового кредиту за спірний період зумовлене, на думку відповідача, відсутністю підтверджуючих документів щодо списання паливно-мастильних матеріалів (дизпалива) у серпні 2010 у кількості 2662 л. на суму без ПДВ 14 752,00 грн., отриманих від ПП ОСОБА_4

Так, згідно з приписами п. 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до приписів пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8№ цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з приписами пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, у позивача були наявні податкові накладні, які за змістом відповідають вимогам пп. 7.2.1 п. 7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Крім того, згідно долучених до матеріалів справи копій подорожніх листів та товарно-транспортних накладних на підприємстві використовується для виробничих потреб автомобільний транспорт.

При цьому згідно копій авансових звітів, фіскальних чеків та квитанцій автомобільний транспорт, що використовується в рамках господарської діяльності заправляється на автозаправних станціях ПП ОСОБА_4, де знаходиться на відповідальному зберіганні попередньо придбане пальне.

Наведене дало судам обґрунтовані підстави для висновку, що придбання паливно-мастильних матеріалів пов'язане з господарською діяльністю позивача, як наслідок податковий кредит сформований з дотриманням вимог податкового законодавства.

Крім того, з досліджених декларацій податку на додану вартість за 2010 р. суди дійшли правомірного висновку, що позивачем було заявлено до бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок податок на додану вартість з дотриманням вимог пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанції.

На підставі викладеного та зважаючи на приписи ч. 3 ст. 220№ КАС України судова колегія Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що порушень або неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального чи процесуального права не вбачається, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити - без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Сарненської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області залишити без задоволення.

2. Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 20.01.2011 р. та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 01.06.2011 р. у справі №2а-6291/10/1770 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.