Ухвала суду № 39197731, 27.05.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

27 травня 2014 року

справа № 811/1192/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого судді: Коршуна А.О. (доповідач)

суддів: Панченко О.М. Чередниченко В.Є.

за участю секретаря судового засідання: Чепурко А.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Маловисківської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду

від 25.04.2013р. у справі №811/1192/13-а

за позовом:

Приватного підприємства «Новомиргородпаливо»

до:

про:

Маловисківської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області

визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

05.04.2013р. Приватне підприємство «Новомиргородпаливо» (далі – ПП «Новомиргородпаливо») звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Маловисківської міжрайонної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби (далі – Маловисківська МДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень / а.с. 3-9/.

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08.04.2013р. за вищезазначеним адміністративним позовом відкрито провадження в адміністративній справі №811/1192/13-а та справу призначено до судового розгляду / а.с. 1/.

Позивач, посилаючись у позовній заяві на те, що в результаті проведеної відповідачем позапланової невиїзної перевірки ПП «Новомиргородпаливо» за період з 01.04.2011р. по 31.12.2011р. з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Лугметпром 2010», податковим органом було зроблено висновок про те, що господарські операції не мають підтвердження реальності здійснення фінансово-господарської операції, так як не спричиняють реального настання правових наслідків, угоди укладено з порушенням ст. ст. 203, 215, 216,228,627 ЦК України в частині недодержання вимог цих статей в момент вчинення правочинів, товар (послуги) по правочинам з вищенаведеним контрагентом, що свідчить про відсутність права на формування податкового кредиту з урахуванням сум податку на додану вартість (далі – ПДВ), які сплачені у вартості товару отриманого від цього постачальника, що призвело до завищення податкового кредиту за квітень 2011р. на суму 30782,40 грн., безпідставного включення до складу витрат, що враховуються при визначенні об’єкта оподаткування з податку на прибуток за період, що перевірявся, витрат га суму 8164,32 грн. в частині взаємовідносин з ТОВ «Лугметпром-2010», у зв’язку з чим безпідставно занижено податок на прибуток за 2-4 квартал 2011р. на суму 1877,79 грн., та завищено суму бюджетного відшкодування за травень 2011р. на суму 30782,0 грн., що було відображено у акті перевірки, та за результатами перевірки податковим органом (відповідачем у справі) 25.03.2013р. було прийнято податкові повідомлення-рішення: - №0000112210, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на 30782,0 грн.; - №0000102210, яким збільшено суму грошового зобов’язання позивача з податку на прибуток на загальну суму 1878,0 грн., позивач вважає висновки податкового органу у акті перевірки та прийняті за результатами перевірки рішення безпідставним та необґрунтованим з огляду на те, що контрагент позивача – ТОВ «Лугметпром 2010», на момент укладення господарського договору з позивачем та виконання сторонами за договором своїх зобов’язань, був зареєстрований як юридична особа та платник податків, у тому числі ПДВ, придбані у цього контрагента позивачем товари були використані ним у подальшому у власній господарській діяльності, вартість придбаного товару позивачем сплачена, у позивача наявні усі первинні документи, які підтверджують факт виконання позивачем та його контрагентом своїх зобов’язань за договором, що свідчить про те, що ці угоди були укладені свідомо з метою настання певних наслідків, і саме на підставі цих належних первинних документів у відповідних звітних періодах позивачем формувалась податкова звітність та було визначено розмір валових витрат підприємства та сформовано податковий кредит, тому просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення відповідача №0000102210 та №0000112210 від 25.03.2013р..

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25.04.2013р. у справі №811/1192/13-а адміністративний позов задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Маловисківської МДПІ №0000102210 та №0000112210 від 25.03.2013р.. (суддя Кравчук О.В. ) /а.с. 143-146/.

Відповідач, не погодившись з постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25.04.2013р. у даній справі, подав апеляційну скаргу / а.с. 152-154/, у якій посилаючись на те, що судом першої інстанції під час розгляду даної справи не було з’ясовано усі обставини справи, які мають значення для її вирішення та зроблено висновки, які суперечать фактичним обставинам справи, що призвело до постановлення ним рішення у справі з порушенням норм чинного матеріального та процесуального права, тому просив суд скасувати постанову суду першої інстанції від 25.04.2013р. та постановити у справі нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні заявлених ним позовних вимог у повному обсязі.

Позивач у письмових запереченнях на апеляційну скаргу / а.с. 167-168/, посилаючись на те, що судом першої інстанції під час розгляду справи було об’єктивно та повно з’ясовано усі обставини справи та постановлено у даній справі обґрунтоване рішення без порушень норм чинного законодавства, просив апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції від 25.04.2013р. у даній справі залишити без змін.

У судовому засіданні 27.11.2013р. у даній справі Дніпропетровським апеляційним адміністративним судом здійснено процесуальне правонаступництво за замінено відповідача - Маловисківську міжрайонну державну податкову інспекцію Кіровоградської області Державної податкової служби, правонаступником - Маловисківською об’єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області (далі – Маловисківська ОДПІ) / а.с. 170-174, 180-181/.

Представники осіб, які беруть участь у розгляді справи у судове засідання не з’явились. Позивач та відповідач про день, годину та місце розгляду даної справи апеляційним судом повідомлені належним чином / а.с. 183-185/, позивач про поважність причин не явки свого представника у судове засідання, або про можливість розгляду справи у відсутність свого представника, суд у встановленому законом порядку не повідомив.

Відповідач надав суду клопотання / а.с. 186/, у якому просив суд перенести розгляд даної справи у зв’язку з неможливістю забезпечити явку представника відповідача через відсутність кошторисних призначень на відрядження працівників. Колегія суддів ознайомившись з матеріалами даної справи, вищезазначеним клопотанням відповідача вважає, що зазначені відповідачем причини відкладення розгляду справи не є поважними, тому відповідачу у задоволенні клопотання про перенесення розгляду справи необхідно відмовити.

За таких обставин колегія суддів вважає можливим розглянути дану справу у відсутність представників осіб, які беруть участь у розгляді справи, за наявними в матеріалах справи доказами.

Перевіривши у судовому засіданні доводи апеляційної скарги, матеріали даної адміністративної справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

ПП «Новомиргородпаливо», ідентифікаційний код 30078055, зареєстровано як юридична особа 29.09.1998р. Новомиргородською районною державною адміністрацією Кіровоградської області, та як платник податків, у тому числі ПДВ, підприємство перебуває на податковому обліку в Маловисківській ОДПІ, основним видом господарської діяльності позивача у даній справі є оптова торгівля паливом / а.с. 10-12/.

Під час розгляду даної адміністративної справи судом встановлено, що відповідачем у період з 13.02.2013р. по 19.02.2013р. було проведено позапланову невиїзну перевірку ПП «Новомиргородпаливо» за період з 01.04.2011р. по 31.12.2011р. з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Лугметпром 2010», за результатами якої було складено акт №6/2210/30912734 від 26.02.2013р. (далі – акт перевірки).

Як вбачається з наданої суду ксерокопії вищезазначеного акту перевірки / а.с. 29-49/ податковим органом за результатами перевірки було зроблено висновки про порушення ПП «Новомиргородпаливо»:

- ст.ст. 203,215,216,228 ЦК України в частині нікчемності правочинів, так як вони не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними, господарські операції, відображені у податковій звітності за квітень 2011р., не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій;

- п. 198.3, п. 198.6, п. 198.1 ст. 198, ст.ст. 201, 200.4 Податкового кодексу України в частині включення до складу податкового кредиту суми ПДВ у зв’язку з придбання товарів, який проведено на підставі нікчемного правочину, чим завищено суму податкового кредиту за квітень 2011р. на суму 30782,40 грн.;

- п.138.2, п.138.4, п.138.8 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в частині включення до складу витрат, що враховуються при визначені об’єкта оподаткування з податку на прибуток підприємства за період, що перевірявся, обсягів з придбання товарів на суму 8164,32 грн. в частині взаємовідносин з ТОВ «Лугметпром 2010», в результаті чого занижено податок на прибуток за 2-4 квартал 2011р. на суму 1877,79 грн.;

- п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України внаслідок чого завищено суму бюджетного відшкодування за травень 2011р. в розмірі 30782,0 грн.

За результатами перевірки, на підставі акту №6/2210/30912734 від 26.02.2013р., відповідачем у справі 25.03.2013р. було прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0000112210, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на 30782,0 грн. / а.с. 14-15/;

- №0000102210, яким збільшено суму грошового зобов’язання позивача з податку на прибуток на загальну суму 1878,0 грн. / а.с. 16/.

При цьому, крім вищезазначеного, з акту перевірки / а.с. 29-49/ вбачається, що вищезазначені висновки за результатами перевірки податковим органом також було зроблено з урахуванням акту перевірки контрагента позивача - ТОВ «Лугметпром 2010» №73/22/37178006 від 19.04.2012р., який складено податковими органами за місцем податкового обліку цього суб’єкта господарювання / а.с. 116-126/, у якому податковим органом за результатами перевірки усі угоди ТОВ «Лугметпром 2010» за перевіряємий період з постачальниками по ланцюгу постачання визнано такими, що не спрямовані не реальне настання наслідків, які обумовлені ними, у зв’язку з чим відповідачем у справі зроблено висновок про те, що податкові зобов’язання позивача по взаємовідносинам з ТОВ «Лугметпром 2010» не підтверджені, оскільки господарські операції з цим контрагентом не мають підтвердження реальності здійснення фінансово-господарської операції, так як не спричиняють реального настання правових наслідків, що свідчить про відсутність права на формування витрат, що враховуються при визначенні об’єкта оподаткування з податку на прибуток, та податкового кредиту з урахуванням господарських операцій з цим контрагентом, при цьому колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що під час розгляду даної адміністративної справи, як судом першої інстанції так і під час апеляційного перегляду, відповідачем у справі не було надано суду будь-яких належних доказів стосовно прийняття податковим органом за місцем обліку контрагента позивача - ТОВ «Лугметпром 2010» податкових повідомлень-рішень щодо визначення податкових зобов’язань цього суб’єкта господарювання за результатами проведеної перевірки щодо дотримання ними податкового та іншого законодавства на підставі акту перевірки №73/22/37178006 від 19.04.2012р..

Під час розгляду даної адміністративної справи судом встановлено, що позивачем (покупець) у справі з метою здійснення господарської діяльності 12.03.2011р. було укладено договір купівлі-продажу товару (вугілля) з ТОВ «Лугметпром-2010» (продавець), контрагент позивача за цим договором під час укладення договорів з позивачем у даній справі, та під час виконання сторонами своїх зобов’язань за договорам був у встановлений чинним законодавством спосіб зареєстрований у якості юридичної особи платника податків, при цьому у позивача у справі наявні усі документи за цим правочинам, які характерні для такого роду господарських взаємовідносин та обов’язковість ведення яких передбачена нормами законодавства України, та які свідчать про фактичне виконання сторонами своїх зобов’язань за цим договором, а саме про факт постачання продавцем товару покупцю та оплату покупцем вартості поставленого продавцем товару з урахуванням ПДВ , та подальше використання отриманих позивачем за цим договором товару у власній господарській діяльності, і які, у розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», є підставою для здійснення бухгалтерського обліку та фінансової звітності, і на підставі яких у відповідні звітні періоди позивачем формувались валові витрати підприємства та визначались податкові зобов’язання та податковий кредит, які були досліджені судом під час розгляду даної справи та долучені до матеріалів справи / а.с. 50-96/.

Щодо визнання податковим органом правочинів, які були вчинені протягом перевіряємого періоду, фіктивними та нікчемними, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити.

Аналіз положень ч. 1 ст. 204 ЦК України дає можливість визначити, що головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, яка встановлена законом, і правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Приймаючи до уваги положення ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» та ст. 20 Податкового кодексу України, які визначають функції податкових органів та основні засади їх діяльності, обсяг прав та обов’язків податкових органом, можливо зробити висновок про те, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю за дотриманням податкового законодавства та надання роз’яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків і жодною нормою чинного законодавства не передбачено право органу державної податкової служби, яким є відповідач у справі, самостійно, в позасудовому порядку визнавати нікчемними правочини і дані, які вказані платником податків в податкових деклараціях.

Враховуючи положення ст. 203, ч. 1 ст. 207, ст. 228 ЦК України, які пов’язують недійсність господарського зобов’язання з наявністю наступних обставин: невідповідність його змісту вимогам закону; наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави та суспільства, укладення правочину учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб’єктності) та порушення публічного порядку, у разі якщо правочин був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, та положення ст. 234 ЦК України відповідно до якої правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків є фіктивним, і фіктивний правочин визнається недійсним судом, і відповідачем у справі під час розгляду даної адміністративної справи в порушення вимог ст. 71 КАС України, не було надано суду будь-яких належних письмових доказів – судових рішень щодо визнання недійсними угод, які протягом перевіряємого періоду були укладені між позивачем та його контрагентом - ТОВ «Лугметпром 2010», як і не було надано суду доказів стосовно того, що ця угода порушує публічний порядок, суперечить моральним засадам суспільства та спрямована на заволодіння майном держави.

Аналіз норм чинного на момент виникнення спірних правовідносин податкового законодавства, дає можливість зазначити, що жодним нормативно-правових актом України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов’язання іншої юридичної особи, яка є його контрагентом у тих чи інших господарських зобов’язаннях, при цьому це стосується і податкових зобов’язань, оскільки відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тому при придбанні товару покупець зобов’язаний сплатити вартість товару продавцю, до складу якої входить податок на додану вартість, а продавець зобов’язаний внести цю суму податку на додану вартість до бюджету у відповідному звітному періоду, і у разі невиконання продавцем товару цього обов’язку саме на нього за це покладається відповідальність, і на продавця товару, який є платником податку, нормами чинного законодавства не покладено обов’язку здійснення контролю за дотриманням усіма постачальниками у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення ними господарської діяльності та сплати податків та зборів (обов’язкових платежів) у даному випадку , що свідчить про те, що несплата продавцем товару податку до додану вартість до бюджету в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем товару і не може бути підставою для позбавлення платника податку (покупця товару) на відшкодування податку на додану вартість, у разі якщо такий платник податку виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має усі визначені чинним законодавством документи на підтвердження розміру податкового кредиту.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного суду України від 31.01.2011р. у справі за позовом ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської ОДПІ в Закарпатській області про визнання недійним податкового повідомлення-рішення (реєстраційний номер в ЄДРСР – 14222198), яке відповідно до ст.. 244-2 КАС України є обов’язковим для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України, які зобов’язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного суду України.

Так, у вищезазначеній постанові Верховний суд України зазначив, що у разі коли контрагент не виконав свого зобов’язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що така правова позиція, щодо розв’язання спірних правовідносин, які виникли між сторонами у даній адміністративній справі, узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який під час розгляду справи «БУЛВЕС» АД проти Болгарії ( заява №3991/03) у рішенні від 22.01.2009р. зазначив, що платник податку не повинен нести наслідки невиконання постачальником його зобов’язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, та сплачувати пеню, оскільки такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

З огляду на вищенаведені обставини, які були встановлені судом під час розгляду справи та приймаючи до уваги положення п. 138.2, п. 138.4, п. 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 198.3,198.6, 198.2 ст. 198, ст. 200 Податкового кодексу України, колегія суддів вважає, що позивач у справі мав усі визначені чинним законодавством підстави для визначення податкових зобов’язань та формування податкового кредиту з урахуванням сум ПДВ, який ним було сплачено у вартості отриманих від його контрагента - ТОВ «Лугметпром 2010», у квітні 2011р. товару , та віднесення витрат по цим господарським операціям до складу валових витрат підприємства, оскільки у позивача у справі були наявні усі необхідні первинні документи, які засвідчують наявність певних юридичних фактів щодо фактичного здійснення господарських операцій, які у свою чергу надають право позивачу на формування податкового кредиту певного звітного періоду з урахуванням сум ПДВ сплаченого у вартості, який позивачем було отримано від його контрагента, що свідчить про те, що обрані відповідачем підстави для визначення позивачу грошових зобов’язань з податку на прибуток та зменшення податкового кредиту з ПДВ не відповідають вимогам Податкового кодексу України , які регулювали спірні правовідносини на момент їх виникнення, і висновок податкового органу про заниження позивачем протягом перевіряємого періоду податкових зобов’язань податку на прибуток та завищення податкового кредиту з ПДВ по операціям з ТОВ «Лугметпром 2010» є безпідставним, а тому суд першої інстанції зробив правильний висновок про неправомірність дій відповідача щодо прийняття податкових повідомлень-рішень №0000102210 та №0000112210 від 25.03.2013р. та постановив правильне рішення про задоволення заявлених позивачем у справі позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції об’єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення даної адміністративної справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права, які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються зібраними у справі доказами, будь-яких порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке б потягло за собою наявність підстав для скасування або зміни оскаржуваного судового рішення, не було встановлено, тому постанову суду першої інстанції від 25.04.2013р. у даній адміністративній справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача необхідно залишити без задоволення, оскільки доводи, які викладені у апеляційній скарзі відповідача, суперечать зібраним у справі доказам та фактичним обставинам справи, зводяться до переоцінки ним доказів, які були досліджені судом першої інстанції під час розгляду даної адміністративної справи і незгоди з висновками суду з оцінки обставин у справі, а також помилкового тлумачення заявником апеляційної скарги норм матеріального та процесуального права, а тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції у даній справі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Маловисківської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області - залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25.04.2013р. у справі №811/1192/13-а – залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення ухвали в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст виготовлено – 29.05.2014р.

Головуючий: А.О. Коршун

Суддя: О.М. Панченко

Суддя: В.Є. Чередниченко