Ухвала суду № 39197525, 03.06.2014, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" червня 2014 р. Справа № 918/305/14

Господарський суд Рівненської області у складі судді Качура А.М., розглянувши матеріали справи за позовом Приватного акціонерного товариства "Рівнеліфт"

до Кузнецовського міського комунального підприємства

про стягнення в сумі 342 952 грн. 02 коп.

Представники:

від позивача : Варжель В.М. (голова правління);

від позивача : Солімчук І.М. (довіреність 46-14 від 03.02.2014 року)

від відповідача : Діонісьєв І.М. (довіреність 2590 від 27.12.2013 року);

Статті 20, 22, 91, 107 Господарського процесуального кодексу України роз'яснені.

Відводи з підстав, передбачених статтею 20 ГПК України, відсутні.

Протокол судового засідання складено відповідно до статті 811 ГПК України.

У судових засіданнях: з 10.04.2014 року по 15.05.2014 року, з 29.05.2014 року по 03.06.2014 року, судом оголошувалися перерви.

Ухвалою суду від 15.05.2014 року строк розгляду спору продовжено на 15 днів.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У березні 2014 року Приватне акціонерне товариство "Рівнеліфт" (далі - товариство, позивач) звернулося до господарського суду Рівненської області з позовом до Кузнецовського міського комунального підприємства (далі - підприємство, відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 342952,02 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі укладеного між сторонами договору підряду № 290 від 01 грудня 2011 року товариство в листопаді-грудні 2012 року виконало роботи щодо технічного обслуговування ліфтів та обладнання диспетчиризації відповідача на загальну суму 342952,02 грн., у зв'язку з чим, 31 жовтня 2013 року листом № 400/06 на адресу відповідача були направлені акти здавання-приймання виконаних робіт з повного технічного обслуговування ліфтів та обладнання диспетчиризації для підписання, за вказані періоди. Проте, відповідач після отримання даних актів відмовився їх підписати та своїм листом повідомив, що умовами Договору підряду № 290 від 01.12.2013 року, акти здавання-приймання виконаних робіт надаються підрядною організацією у термін не пізніше останнього дня поточного місяця. Позивач не погодився з такою відмовою та зазначає в позові, що відповідно до норм чинного законодавства підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта. У свою чергу, обов'язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негано про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання атку виконаних робіт) законом покладений саме на замовника. На думку позивача відповідач безпідставно відмовився від прийняття робіт, своєчасно не заявивши про їх недоліки, а тому він не звільняється від обов'язку оплатити роботи, виконані за договором підряду.

29.05.2014 року через канцелярію суду позивачем подано заяву про зменшення позовних вимог відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача 173736,95 грн. боргу. Вказана заява прийнята судом до розгляду.

У поданому суду відзиві відповідач проти позовних вимог заперечив, вказавши, що акти виконаних робіт за листопад-грудень 2012 року, якими позивач обгрунтовує свої вимоги було направлено відповідачу 31.10.2013 року, тобто через рік після терміну, що встановлено для їх надання умовами договору. Вважає, що акти виконаних робіт надані позивачем повернуто правомірно, оскільки акти підрядником не було надано для узгодження у встановлені договором терміни, подані акти не відображають зміст господарської операції та не відповідають вимогам діючого законодавства.

Відповідач також вважає, що позивач своїми діями в односторонньому порядку змінив суттєві умови договору щодо здачі та прийняття підрядних робіт, що є неприпустимим. Данні дії позивача не відповідають істотним умовам договору, а прострочення термінів надання актів виконаних робіт позбавили замовника можливості належним чином прийняти роботу підрядника та оглянути її, оскільки роботи мають здаватися замовнику помісячно, що передбачає своєчасне надання актів виконаних робіт встановленої законом форми та змісту. Заперечуючи позовні вимоги відповідач посилається при цьому на судові рішення, що виносились господарським судом Рівненської області між тими ж сторонами, а саме, на рішення господарського суду Рівненської області № 918/1248/13 та рішення господарського суду Рівненської області 918/1571/13, якими було встановлено, що відповідно до Листів Міністерства фінансів України № 31-34000-10-16/11926 від 11.06.2007 року та № 31-08410-07/23-1994/1318 від 14.03.2012 року акт наданих послуг має містити обов'язкові реквізити.

У судовому засіданні 03.06.2014 року представники позивача підтримали позовні вимоги із підстав зазначених у позові та просили задовольнити позов повністю з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог. Представник відповідача заперечив проти позову з підстав зазначених у відзиві та просив суд, відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

01.12.2011 року між позивачем та відповідачем був укладений договір підряду № 290 (далі - Договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язується, на свій ризик, з використанням своїх матеріалів та устаткування виконувати за завданням відповідача на його об'єктах повне технічне обслуговування ліфтів і обладнання диспетчеризації, а відповідач зобов'язується приймати та оплачувати вищезазначені роботи.

Згідно пункту 1.2. Договору зазначені роботи виконуються підрядником протягом дії Договору з прийняттям та оплатою фактично виконаних робіт за місяць.

Проведення ремонту ліфтів та обладанання диспечеризації, необхідність якого виникає внаслідок порушень правил користування, здійснюється підрядником на підставі додаткового кошторису (пункт 1.3. Договору).

Відповідно до пункту 1.4. Договору, виконання підрядчиком робіт, передбачених дійсним договором, оформляється актом здавання-приймання виконаних робіт, що підписується сторонами протягом трьох робочих днів.

Пунктом 2.1. Договору передбачено, що вартість робіт визначається кошторисом (Додаток № 1) відповідно до фактичних витрат підрядника на підставі "Порядку встановлення вартості технічного обслуговування ліфтів та систем диспетчеризації" і становить - 168066,08 грн. з ПДВ за технічне обслуговування ліфтів та 20267,27 грн. з ПДВ за технічне обслуговування обладнання диспетчеризації.

Протягом 2012 року між позивачем та відповідачем було укладено ряд додаткових угод до Договору якими сторони врегульовували питання вартості виконаних робіт, а саме: Додаткова угода № 1 від 30.03.2012 року, відповідно до якої вартість технічного обслуговування становила 165646,02 грн. з ПДВ; Додаткова угода № 2 від 31.07.2012 року, відповідно до якої вартість технічного обслуговування становила 164502,17 грн. з ПДВ; Додаткова угода № 3 від 31.08.2012 року, відповідно до якої вартість технічного обслуговування становила 162687,08 грн. з ПДВ; Додаткова угода № 4 від 30.09.2012 року, відповідно до якої вартість технічного обслуговування становила 161779,56 грн. з ПДВ; Додаткова угода № 5 від 31.10.2012 року, відповідно до якої вартість технічного обслуговування становила 160645,15 грн. з ПДВ; Додаткова угода № 6 від 30.11.2012 року, відповідно до якої вартість технічного обслуговування становила 158905,70 грн. з ПДВ.

Оплата за цим договором проводиться в безготівковій формі, шляхом перерахування замовником коштів на поточний рахунок підрядника на підставі актів приймання-здавання виконаних робіт (пункт 3.1. Договору).

Пунктом 3.2. Договору встановлено, що оплата повного технічного обслуговування ліфтів та обладнання диспетчеризації здійснюється замовником протягом десяти календарних днів після підписання сторонами акта здавання-приймання виконаних робіт з технічного обслуговування ліфтів та обладнання диспетчеризації.

Як визначено пунктом 4.1.4. Договору, підрядник зобов'язаний не пізніше останнього дня поточного місяця подати замовникові на підписання акти здавання-приймання виконаних робіт.

У разі не підписання замовником акту здавання-приймання виконаних робіт або ненадання обгрунтованого заперечення на нього, підрядник має право призупинити виконання дійсного договору на час вирішення спірних питань (пункт 4.2. Договору).

Відповідно до пунктів 4.3.5.-4.3.6. Договору, замовник зобов'язаний прийняти виконані підрядником роботи та підписати акт здавання-приймання виконаних робіт протягом трьох робочих днів з дати їх одержання або в цей же термін надати обгрунтовану відповідь у випадку розбіжностей (зауважень); оплатити виконані підрядником роботи у розмірах і в строки, встановлені цим договором.

Відповідно до статті 510 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), сторонами у зобов'язанні є боржник та кредитор. Якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Згідно норм статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту, або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За своєю правовою природою спірний договір є договором підряду.

Стаття 837 ЦК України визначає, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договором визначено, що роботи мають бути виконані з врахуванням вимог, передбачених "Правилами будови і безпечної експлуатації ліфтів в Україні" та "Положенням про систему технічного обслуговування та ремонту ліфтів в Україні".

Відповідно до "Правил будови та безпечної експлуатації ліфтів" затверджених Наказом Державного комітету України з промислової безпеки № 190 технічне обслуговування ліфтів - це комплекс дій або дія для підтримання справного стану чи працездатності ліфта підчас використання його за призначенням. Наказом державного комітету України з питань житлово - комунального господарства № 150 від 10.08.2004 року визначено перелік робіт, що відносяться до капітального ремонту ліфтів. Відповідно до пункту 2 Положення про систему технічного обслуговування ліфтів в Україні затвердженого Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 73 від 10.04.2000 року система технічного обслуговування та ремонту ліфтів передбачає виконання за графіком робіт з метою забезпечення безперебійної, безпечної роботи ліфтів, а також запобігання передчасного спрацювання обладнання і підтримання їх належного технічного стану. Система технічного обслуговування та ремонту ліфтів складається з регламентних робіт, місячних ремонтів, квартальних ремонтів з відповідною періодичністю: регламентні роботи встановлюється спеціалізованою організацією; місячний ремонт - не рідше одного разу в 31 день для пасажирських ліфтів, для вантажних ліфтів - не рідше одного разу в 15 днів; квартальний ремонт - не рідше одного разу у три місяці.

Згідно пункту 3 Положення для забезпечення безпечної та безперебійної роботи ліфтів система технічного обслуговування та ремонту ліфтів має такі форми технічного обслуговування: - повне технічне обслуговування; - часткове технічне обслуговування; - технічне обслуговування за індивідуальними калькуляціями. Повне технічне обслуговування ліфтів, що передбачено умовами договору, включає регламентні роботи, місячний ремонт та квартальний ремонт.

Згідно положень статті 843 ЦК України, у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Відповідно до статті 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк, або за згодою замовника - достроково.

Замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи (частини 1, 2 статті 853 ЦК України).

Статтею 852 ЦК України визначено права замовника у разі порушення підрядником договору підряду.

Так, якщо підрядник відступив від умов договору підряду, що погіршило роботу, або допустив інші недоліки в роботі, замовник має право за своїм вибором вимагати безоплатного виправлення цих недоліків у розумний строк або виправити їх за свій рахунок з правом на відшкодування своїх витрат на виправлення недоліків чи відповідного зменшення плати за роботу, якщо інше не встановлено договором. За наявності у роботі істотних відступів від умов договору підряду або інших істотних недоліків замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Судом встановлено, що акти виконаних робіт, які є предметом дослідження у даній справі було направлено відповідачу 31 жовтня 2013 року, тобто із пропуском строку надання зазначених документів, чим позивач відступив від умов Договору, зокрема пункту 4.1.4.

Однак положеннями Договору сторони не визначили міру відповідальності за порушення підрядником строків надання актів здавання-приймання виконаних робіт на підпис замовнику.

Разом з тим, суд, враховуючи положення статті 852 ЦК України, зауважує, що у випадку коли позивач, як підрядник, відступив від умов договору, зокрема щодо несвоєчасного направлення актів здавання-приймання виконаних робіт і це погіршило роботу, або допустив інші недоліки в роботі, відповідач вправі за своїм вибором вимагати безоплатного виправлення цих недоліків у розумний строк або виправити їх за свій рахунок з правом на відшкодування своїх витрат на виправлення недоліків чи вимагати відповідного зменшення плати за роботу.

Проте, ні положення Договору, ні норми чинного законодавства не надають відповідачу права відмовлятись від виконання своїх зобов'язань в частині оплати виконаних робіт лише на підставі несвоєчасного направлення актів здавання-приймання виконаних робіт.

Відповідно до пункту 5.3. Договору, сторона не несе відповідальності за порушення договору, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання цього договору.

Судом також враховується, що позивач повторно направив відповідачу спірні акти із простроченням у зв'язку з тим, що прагнув усунути недоліки попередніх актів за ті ж періоди (листопад - грудень 2012 року) та на такі ж суми вартості виконаних робіт, які, як встановлено судом, були підписані і скріплені печаткою відповідача без зауважень.

Прийняття відповідачем виконаних підрядних робіт підтверджується їх частковою оплатою, зокрема платіжними дорученнями № 1120 від 08.05.2013 року, № 1283 від 31.05.2013 року, № 1290 від 03.06.2013 року, № 1587 від 16.07.2013 року; № 1709 від 31.07.2013 року та № 1839 від 20.08.2013 року, копії яких наявні в матеріалах справи.

Доказів направлення позивачу заперечень та розбіжностей як того вимагає Договір стосовно робіт виконаних у листопаді-грудні 2012 року відповідач суду не надав.

Натомість лист відповідача щодо відмови підписувати акти оскільки пропущений строк їх подання суд оцінює критично. Листом № 2006 від 08.11.2013 року відповідач відмовив позивачу у підписанні направлених останнім актів здавання-приймання виконаних робіт з посиланням на пропуск строку передбаченого 4.1.4., при цьому не навів будь-яких інших підстав повернення спірних актів без підпису.

Згідно приписів частини 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" обов'язковими реквізитами є: назва документа, дата і місце складання, назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади та прізвища осіб, або інші дані, що мають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

В судовому засіданні судом досліджено надані позивачем акти здавання-приймання виконаних робіт з технічного обслуговування ліфтів та обладнання диспетчеризації за листопад 2012 року та за грудень 2012 року. На думку суду вказані акти відповідають вимогам, що встановлює чинне законодавство до даного типу документів, а відтак, є належним доказом проведення відповідної господарської операції.

В судовому засіданні 03.06.2014 року позивачем було подано клопотання про призначення судової економічної експертизи щодо дослідження документального підтвердження розміру дебіторської заборгованості відповідача за виконані позивачем роботи.

Проте, з урахуванням закінчення строку розгляду спору визначеного статтею 69 Господарського процесуального кодексу України, а також відсутності потреби у спеціальних знаннях при вирішенні даного спору, суд відмовив у задоволенні даного клопотання.

Заявлений позивачем розмір позовних вимог (з урахуванням зменшення позовних вимог) повністю відповідає умовам Договору та становить заборгованість за виконані позивачем роботи у грудні 2012 року.

Враховуючи вищевказане, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Рівнеліфт" до Кузнецовського міського підприємства про стягнення 173736,95 грн. є обґрунтованими та доведеними, а тому підлягають до заволення.

Разом з тим, відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" (далі-Закон), сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Частиною 2 статті 7 Закону зазначено, що у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, повністю.

Судом встановлено, що позивачем згідно платіжного доручення № 159 від 19.03.2014 року сплачено 6859,04 грн. судового збору. Поданою до суду заявою від 29.05.2014 року вих. № 311/14, яка прийнята судом до розгляду, останній зменшив позовні вимоги з 342952,02 грн. до 173736,95 грн.

Відповідно до частини 2 статті 4 Закону ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Таким чином, враховуючи нову ціну позову, позивачу необхідно було сплатити 3474,72 грн.

Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку про необхідність повернення Приватному акціонерному товариству "Рівнеліфт" зайво сплачений судовий збір з Державного бюджету України в сумі 3384,32 грн.

На підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір у розмірі 3474,72 грн. суд покладає на відповідача.

Керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Рівненської області, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Кузнецовського міського комунального підприємства (34400, Рівненська область, м. Кузнецовськ, майдан Незалежності, 2, код ЄДРПОУ 30536302) на користь Приватного акціонерного товариства "Рівнеліфт" (33005, м. Рівне, вул. Боярка, 40А, код ЄДРПОУ 05523808) 173736,95 грн. заборгованості, 3474,72 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. Повернути ухвалою господарського суду Рівненської області Приватному акціонерному товариству "Рівнеліфт" з державного бюджету України зайво сплачений судовий збір в розмірі 3384,32 грн., сплачений згідно платіжного доручення № 159 від 18.03.2014 року, оригінал якого міститься в матеріалах справи № 918/305/14.

Повне рішення складено 10.06.2014 року

Суддя Качур А.М.