Рішення № 39197508, 04.06.2014, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" червня 2014 р.Справа № 916/1052/14

Господарський суд Одеської області у складі:

судді В.С. Петрова

при секретарі Н.В. Комендатенко

за участю представників:

від прокуратури - Риженко М.Ю.,

від позивачів:

1) Державного концерну „Укроборонпром" - Пащук В.В.,

2) ДП „Науково-дослідний інститут „Шторм" - Гавриленко І.О., Мороз В.В.,

від відповідача - Гузь Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Одеського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Державного концерну „Укроборонпром" та Державного підприємства „Науково-дослідний інститут „Шторм" до Товариства з обмеженою відповідальністю „Золота рибка" про стягнення заборгованості у розмірі 176084,48 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Одеський прокурор з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Державного концерну „Укроборонпром" та Державного підприємства „Науково-дослідний інститут „Шторм" до Товариства з обмеженою відповідальністю „Золота рибка" про стягнення заборгованості у розмірі 344 033,00 грн. за договором про відшкодування податку за землю, посилаючись на наступне.

На підставі розпорядження Малиновської районної адміністрації Одеського міськвиконкому від 20.08.2001 року №663-А/01-0429.10.2001 виконавчий комітет Одеської міської ради видав ДП НДІ „Шторм" свідоцтво на право власності на нежитлові будівлі та споруди, які розташовані за адресою м. Одеса, вул. Терешкової, 27.

У подальшому рішенням Одеської міської ради від 11.03.2003 року затверджено проект відведення та надання науково-дослідному інституту „Шторм" із земель міста (земель промисловості) земельної ділянки загальною площею 3,4584 га для експлуатації та обслуговування комплексу адміністративно-виробничих будівель та споруд.

Надалі, 15.04.2005 року між державою в особі Верховної Ради України, від імені якої діє ДП „НДІ „Шторм" (продавець) та ТОВ „Золота рибка" (покупець) укладено договір купівлі-продажу нежитлових будівель та споруд, розташованих за адресою: м. Одеса, вул. В. Терешкової, 27, площа забудови яких складає 740,9 кв.м.

Водночас, у зв'язку з продажем адміністративних будівель керівництво ДП „НДІ „Шторм" 26.09.2005 року звернулось до Одеської міської ради з клопотанням (вих. 010/12-536) про вилучення частини земельної ділянки, яка розташована за адресою м. Одеса, вул.. Терешкової 27, 27а, 27б, на користь нового власника ТОВ „Золота рибка". Проте, як зазначає прокурор, на даний момент правоустановчі документи, які необхідні для вилучення частини земельної ділянки на користь нового власника, не оформлені. Однак, ТОВ „Золота рибка" фактично використовує земельну ділянку площею 6253 кв.м, яка за погодженням керівництва ДП „НДІ „Шторм" та ТОВ „Золота рибка" була огороджена металевою сіткою для користування відповідача.

Крім того, 01.09.2011 року між ДП „НДІ „Шторм" та ТОВ „Золота рибка" був укладений договір про відшкодування податку на землю, метою укладання якого є врегулювання питань землекористування між ДП „НДІ „Шторм" та ТОВ „Золот рибка" до оформлення останнім в Одеській міській раді у встановленому законом порядку документів на землекористування та компенсування податку на землю.

Згідно п. 3 договору № 6 від 01.09.2011 р. об'єктом укладеного договору є компенсація податку на земельну ділянку, загальною площею 6253 кв.м, яка знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. В. Терешкової, 27.

Відповідно до п. 7 договору № 6 від 01.09.2011 р. ТОВ „Золота рибка" повинно відшкодувати ДП „НДІ „Шторм" податок на земельну ділянку, який розраховується відповідно до вимог діючого законодавства та погоджується сторонами, а саме згідно річної ставки земельного податку за 1 кв. м. на підставі наданих ТОВ „Золота рибка" рахунків.

Так, прокурор зазначає, що згідно інформації, наданої ДПІ у Малиновському районі м. Одеси, ДП „НДІ „Шторм" сплачує земельний податок з січня 2005 року по теперішній час за земельну ділянку, що розташована за адресою: м. Одеса, вул. В. Терешкової, 27. Проте, відповідач, порушуючи вимоги п. 7 договору, не відшкодовує ДП „НДІ „Шторм" податок за користування земельною ділянкою, внаслідок чого сума основного боргу ТОВ „Золота рибка" за договором в період з 01.09.2011 р. по 28.02.2014 р. складає 344 033,00 грн.

Наразі прокурор зазначає, що у зв'язку з невиконанням ТОВ „Золота рибка" умов договору № 6 від 01.09.2011 р. ДП „НДІ „Шторм" неодноразово зверталися до контрагента з листами, письмовими претензіями щодо відшкодування податку на земельну ділянку, але з боку ТОВ „Золота рибка" не було здійснено жодного платежу на виконання умов договору.

Вказані обставини стали підставою для звернення прокурора до суду із заявленим позовом в інтересах держави в особі Державного концерну „Укроборонпром" та ДП „Науково-дослідний інститут „Шторм". При цьому представлення інтересів держави у заявленому позові прокурор обґрунтовує наступним.

Згідно Постанови Кабінету Міністрів України "Про утворення державного концерну "Укроборонпром" від 29.12.2010 року № 1221 було утворено Державний концерн "Укроборонпром" з включенням до його складу державних підприємств згідно з додатком. Вказане обумовлено метою підвищення ефективності функціонування державних підприємств, які провадять господарську діяльність у сфері розроблення, виготовлення, реалізації, ремонту, модернізації та утилізації озброєння, військової і спеціальної техніки та боєприпасів і беруть участь у військово-технічному співробітництві з іноземними державами.

Відповідно до п. 1 Статуту Державного концерну "Укроборонпром", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.08.2011 р. № 993 та зареєстрованого Державним реєстратором 07.10.2011 р. за номером 10741020000040740, Державний концерн "Укроборонпром" є державним господарським об'єднанням, утвореним відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 року № 1221 "Про утворення Державного концерну "Укроборонпром", функції з управління Концерном та контроль за його діяльністю здійснює Кабінет Міністрів України.

Відповідно до ст. 1 Закону України „Про управління об'єктами державної власності" від 21 вересня 2006 року N 185-V (з наступними змінами та доповненнями) управління об'єктами державної власності - це здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб'єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об'єктів, пов'язаних з володінням, користуванням розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

До переліку суб'єктів управління об'єктами державної власності, згідно зі ст. 4 вищевказаного Закону, відносяться, зокрема, державні господарські об'єднання, державні холдингові компанії, інші державні господарські організації.

При цьому ч. 2 ст. 2 Закону України „Про управління об'єктами державної власності" передбачено, що особливості управління об'єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі визначаються Законом України "Про особливості управління об'єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі".

Наразі прокурор посилається на те, що в преамбулі Закону України „Про особливості управління об'єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі" від 16.06.2011 р. № 3531-VІ наголошено, що цей Закон визначає особливості та правові основи управління об'єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі.

Відповідно до ст. 1 названого Закону його метою є визначення особливостей управління об'єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі, шляхів підвищення ефективності функціонування підприємств оборонно-промислового комплексу та забезпечення здійснення контролю за їх діяльністю.

В силу положень ст. 2 Закону України „Про особливості управління об'єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі до об'єктів управління державної власності в оборонно-промисловому комплексі належить майно державних підприємств оборонно-промислового комплексу, в тому числі казенних підприємств, які входять до складу державного концерну "Укроборонпром".

У відповідності до ст. 3 Закону України „Про особливості управління об'єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі" суб'єктами управління об'єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі є: Кабінет Міністрів України; державний концерн "Укроборонпром".

Згідно зі ст. 4 Закону України „Про особливості управління об'єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі" державний концерн "Укроборонпром" (далі - Концерн) є уповноваженим суб'єктом господарювання з управління об'єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі. До складу Концерну входять державні підприємства оборонно-промислового комплексу, в тому числі казенні підприємства (далі - учасники Концерну), на основі фінансової залежності від одного або групи учасників Концерну, який виконує функції із забезпечення науково-технічного і виробничого розвитку, а також провадить інвестиційну, фінансову, зовнішньоекономічну та інші види діяльності. Учасники Концерну не перебувають в управлінні органів виконавчої влади.

Відповідно до статуту Державного підприємства „Науково-дослідний інститут „Шторм" (нова редакція 2012 року, затверджена наказом Концерну від 27.09.2012 р. № 166) підприємство засноване на державній власності та передане в управління Концерну, є його учасником. Метою діяльності ДП „НДІ „Шторм" є отримання прибутку шляхом здійснення господарської та комерційної діяльності у відповідності і на умовах, визначених законодавством України.

В свою прокурор стверджує, що невиконання або неналежне виконання умов договору відшкодування податку на землю контрагентом ДП „НДІ „Шторм" завдає збитків державному підприємству, а відтак і державі.

Таким чином, прокурор зазначає, що державний концерн "Укроборонпром" є суб'єктом, уповноваженим здійснювати функції держави щодо управління державним майном та управління підприємствами - учасниками об'єднання у оборонно-промисловому комплексі. При цьому спеціальними законодавчими актами Концерну надано право здійснювати повноваження та правомочності, пов'язані із реалізацією функцій держави, якими першочергово наділені виключно органи державної влади. Оскільки учасники концерну, одним із яких є ДП „НДІ „Шторм", перебувають виключно в управлінні державного концерну „Укроборонпром" і Кабінету Міністрів України, та не можуть перебувати в управлінні будь-яких органів виконавчої влади (зокрема міністерств), Концерн є належним позивачем щодо вимог, пов'язаних із відновленням прав держави у зв'язку із істотним порушенням відповідачем власних зобов'язань перед ДП „НДІ „Шторм".

Ухвалою господарського суду Одеської області від 21.03.2014 р. позовну заяву Одеського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 916/1052/14, при цьому розгляд справи призначено в засіданні суду.

У судовому засіданні 14.05.2014 р. представник прокуратури подав заяву про зменшення розміру позовних вимог до 176 084,48 грн. (а.с. 110-111). Так, представник прокуратури наголосив, що у зв'язку зі здійсненням позивачем ДП „НДІ „Шторм" перерахунку заборгованості за договором про відшкодування податку на землю виникла необхідність у зменшенні розміру позовних вимог. Зокрема, згідно податкових декларацій з плати за землю річна ставка податку за 1 кв.м земельної ділянки становить 0,88 грн. Відповідно до договору об'єктом укладеного договору є компенсації податку на земельну ділянку загальною площею 6253 кв.м. З урахуванням вищезазначеного, сума основного боргу ТОВ „Золота рибка" за договором відшкодування податку на землю за період 01.09.2011 року по 01.04.2014 року складає 176 084,48 грн. Таким чином, представник прокуратури просить суд задовольнити зменшені позовні вимоги в повному обсязі.

Позивач - Державний концерн "Укроборонпром" позовні вимоги прокурора підтримує повністю, про що зазначено у поясненнях по справі (а.с. 86-90).

Позивачем - ДП „Науково-дослідний інститут „Шторм" письмових пояснень стосовно заявленого позову не надано, проте представник у судовому засіданні позовні вимоги прокурора підтримав повністю та просив їх задовольнити.

Відповідач у відзиві на позов (а.с. 103-104) зазначив, що з позовом не згоден, при цьому наголошуючи, що самостійно визначити реальність, правильність та законність розрахунку відповідач не може, так як невідомо, за яку площу позивачі бажають отримати відшкодування податку на землю. У договорі № 6 про відшкодування податку на землю зазначена земельна ділянка площею 6253 м.кв., а у дійсності відповідач користується іншим розміром земельної ділянки. Крім цього, відповідач стверджує, що регулярно сплачує податок на земельну ділянку, що знаходиться під будинками, які належать на право власності відповідачу.

Також у письмових поясненнях (а.с. 157-158) відповідач посилався на те, що до теперішнього часу відповідачу не надана копія договору оренди земельної ділянки на підтвердження того, що НДІ „Шторм" дійсно є належним користувачем земельної ділянки, також не встановлені межі земельної ділянки, що передана у користування відповідачу. У зв'язку з цим, на думку відповідача, неможливо на сьогоднішній час встановити ні вартість орендної плати за земельну ділянку, ні розмір земельної ділянки, що передана у користування відповідачу, що робить неможливим встановити розмір відшкодування податку на землю. Так, ТОВ „Золота Рибка" сплачує самостійно податок на землю за земельну ділянку. Вартість податку на землю визначалась згідно нормативної оцінки землі. Під будинками, що знаходяться у власності відповідача, знаходиться земельна ділянка у розмірі 3 002,90 кв.м. Річна сума податку на землю 2014 року складає 32 775,75 грн., а щомісячна сума податку на землю за 2014 рік складає 2 731,31 грн. Вартість орендної плати за 1 м2 земельної ділянки складає 0,9095 грн. На підтвердження понесених витрат на податок на землю НДІ „Шторм" надав квитанцію про сплату 23 180 грн. щомісячно податку на землю, тобто 0,67 копійок за 1 м2. Між тим відповідач зазначає, що у договорі від 01.09.2011 року зазначена загальна площа земельної ділянки, тобто разом з площею, що знаходиться під будинками, за яку відповідач сплачує податок на землю регулярно. При цьому відповідач звертає увагу на те, що розмір земельної ділянки, що використовується ТОВ „Золота Рибка", до теперішнього часу не встановлений. Тому навіть з розрахунку позивача відшкодування податку на землю повинне бути визначено, виходячи з площі земельної ділянки 3250,10 кв.м (6 253 кв.м - 3 002,90 кв.м), що помножується на 0,67 грн., в результаті чого сума дорівнює 2 177,57 грн. щомісячно замість 9556,47 грн. Відтак, на думку відповідача, позивачі незаконно намагаються стягнути з відповідача 7378,90 грн. щомісячно, а всього за позовом 132820,20 грн. (7378,90 грн. х 18 місяців). До того ж, на думку відповідача, навіть при вказаних розрахунках встановити правильний розрахунок відшкодування на землю встановити неможливо, оскільки не встановлена площа та межа земельної ділянки, не встановлена нормативна оцінка землі та не наданий договір оренди земельної ділянки укладений між ОМР та НДІ „Шторм".

В свою чергу прокурор, не погоджуючись з позицією відповідача, надав пояснення (а.с. 181-182), в яких зазначає, що згідно листа заступника начальника ДПІ у Малиновському районі м. Одеси Одеської області від 12.02.2013 року №830/9/15-3 ТОВ „Золота Рибка" сплачує земельний податок за площу 3002,3 кв.м, що розташована за адресою м. Одеса вул. В. Терешкової, 27. Тобто, відповідач будучи власником об'єктів нерухомого майна, відповідно до податкового законодавства України сплачує податок за земельні ділянки, на яких безпосередньо розташовані будівлі, що належать відповідачу. Водночас для обслуговування цих будівель та споруд відповідач має необхідність у використанні та фактично використовує земельну ділянку значно більшою площею ніж та яку займають її об'єкти нерухомого майна. Зокрема, 01.08.2005 р. директор ТОВ „Золота рибка" звернувся до Одеського міського голови з проханням надати дозвіл на розробку проекту відводу в оренду земельної ділянки орієнтовною площею 0,9846 га з метою проведення реконструкції та подальшої експлуатації об'єктів нерухомого майна, що належать ТОВ „Золота рибка". В свою чергу у 2006 році на замовлення ТОВ „Золота рибка" Управління архітектури та містобудування виконавчого комітету Одеської міської ради підготувало висновок про можливість надання в оренду вищевказаної земельної ділянки. Також представник прокуратури стверджує, що ТОВ „Золота рибка" протягом тривалого часу намагалось оформити право користування земельною ділянкою площею 0,9846 га, яка необхідна для обслуговування об'єктів нерухомого майна ТОВ „Золота рибка" за адресою: м. Одеса, вул. В. Терешкової, 27, а отже підприємство зацікавлене у закріпленні за ним у передбаченому законом порядку права користування земельною ділянкою площею, значно більшою (9846 кв.м - 3002,9 кв.м = 6844 кв.м) ніж ту, яку займають об'єкти нерухомого майна.

Позивач - Державний концерн "Укроборонпром" також надав свої заперечення на пояснення відповідача щодо заявленого позову (а.с. 194-196).

Клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі до розгляду справи за позовом ТОВ „Золота рибка" до ДП „Науково-дослідний інститут „Шторм" про визнання недійсним договору відшкодування податку на землю від 01.09.2011 р. судом залишено без задоволення з огляду на ненадання заявником належних доказів прийняття судом до розгляду вказаного позову про визнання договору недійсним.

Заслухавши пояснення представників прокуратури та сторін, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

На підставі розпорядження Малиновської районної адміністрації Одеського міськвиконкому від 20.08.2001 року № 663-А/01-0429.10.2001 виконавчим комітетом Одеської міської ради було видано ДП „Науково-дослідний інститут „Шторм" свідоцтво на право власності на нежитлові будівлі та споруди, які розташовані за адресою м. Одеса, вул. Терешкової, 27.

Рішенням Одеської міської ради від 11.03.2003 року № 1501-ХХІV був затверджений проект відведення земельної ділянки науково-дослідному інституту „Шторм" та останньому надано із земель міста (земель промисловості) земельну ділянку загальною площею 3,4584 га для експлуатації та обслуговування комплексу адміністративно-виробничих будівель та споруд. Також вказаним рішенням був затверджений договір.

15 квітня 2005 року між Державою в особі Верховної Ради України, від імені якої діє ДП „Науково-дослідний інститут „Шторм" (продавець) та ТОВ „Золота рибка" (покупець) укладено договір купівлі-продажу нежитлових будівель та споруд, розташованих за адресою: м. Одеса, вул. В. Терешкової, 27, площа забудови яких складає 740,9 кв.м. Відповідно до акту прийому-передавання від 30.08.2005 р. відповідач прийняв від ДП „НДІ „Шторм" корпуси № 6 та № 7 загальною площею 740,9 кв.м. В той же час питання землекористування не було врегульоване вкказним договором.

Як випливає з матеріалів справи, у зв'язку з продажем вищевказаних адміністративних будівель ДП „Науково-дослідний інститут „Шторм" подало до Одеської міської ради клопотання (лист від 26.09.2005 року вих. 010/12-536, а.с. 191) про вилучення частини земельної ділянки, яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. Терешкової 27, 27а, 27б, на користь нового власника ТОВ „Золота рибка".

Проте, як зазначає прокурор, на даний момент правоустановчі документи, які необхідні для вилучення частини земельної ділянки на користь нового власника, не оформлені.

Так, ТОВ „Золота рибка" з 2005 року (з моменту набуття права власності на об'єкти нерухомого майна) неодноразово зверталось до ДП „НДІ „Шторм" та Одеської міської ради з метою узгодження та оформлення права користування земельною діяльною площею 0,9846 га, за адресою: м. Одеса, вул. В. Терешкової, 27.

Зокрема, 01.08.2005 р. ТОВ „Золота рибка" звернулось до Одеського міського голови (лист № 041) з проханням надати дозвіл на розробку проекту відводу в оренду земельної ділянки орієнтовною площею 0,9846 га з метою проведення реконструкції та подальшої експлуатації об'єктів нерухомого майна, що належать ТОВ „Золота рибка".

Так, на замовлення ТОВ „Золота рибка" Управління архітектури та містобудування виконавчого комітету Одеської міської ради підготувало висновок № 56/529 від 28.02.2006 р. про можливість надання в оренду вищевказаної земельної ділянки.

Вказані обставини та наявні в матеріалах справи копії листів відповідача свідчать про те, що ТОВ „Золота рибка" протягом тривалого часу намагалось оформити право користування земельною ділянкою площею 0,9846 га, яка необхідна для обслуговування об'єктів нерухомого майна ТОВ „Золота рибка" за адресою: м. Одеса, вул. В. Терешкової, 27.

Наразі, як встановлено судом, 01.09.2011 року між ДП „Науково-дослідний інститут „Шторм" та ТОВ „Золота рибка" був укладений договір № 06 відшкодування податку на землю, метою укладання якого є врегулювання питань землекористування між землекористувачем - ДП „НДІ „Шторм" та власником будівель та споруд - ТОВ „Золота рибка" за адресою: м. Одеса, вул. Терешкової, 27, до оформлення останнім в Одеській міській раді у встановленому законом порядку документів на землекористування та компенсування податку на землю.

В п. 2. вказаного договору передбачено, що з метою забезпечення заїзду на територію, яка знаходиться у користуванні ДП „НДІ „Шторм", ТОВ „Золота рибка" за свій власний рахунок організовує монтаж автоматичних воріт та передає безоплатно ДП „НДІ „Шторм".

Згідно п. 3 договору його об'єктом є компенсація податку на земельну ділянку, загальною площею 6253 кв.м, яка знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. В. Терешкової, 27.

Відповідно до п. 7 договору ТОВ „Золота рибка" відшкодовує ДП „НДІ „Шторм" податок на земельну ділянку, який розраховується відповідно до вимог діючого законодавства та погоджується сторонами, а саме згідно річної ставки земельного податку за 1 кв. м. на підставі наданих ТОВ „Золота рибка" рахунків.

За умовами п. 8 договору відшкодування земельного податку сплачується в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок ДП „НДІ „Шторм" не пізніше 5 числа кожного місяця, наступного за розрахунковим.

В п.6 договору зазначено, що останній набуває чинності з моменту його підписання та дії до моменту належного оформлення ТОВ „Золота рибка" прав на земельну ділянку, вказану в п. 1 договору.

Як випливає зі змісту договору, зазначена у ньому земельна ділянка відображена на узгодженій сторонами схемі генерального плану, що є додатком № 1 до договору. Під час розгляду справи прокурором було зазначено та позивачем підтверджено, що вказаний додаток після узгодження не було повернуто ДП „НДІ „Шторм".

Як з'ясовано судом, ТОВ „Золота рибка" не здійснило оформлення у встановленому законом порядку прав на земельну ділянку.

Наразі прокурор стверджує, що ТОВ „Золота рибка" фактично використовує земельну ділянку площею 6253 кв.м, яка за погодженням керівництва ДП „НДІ „Шторм" та ТОВ „Золота рибка" була огороджена металевою сіткою для користування відповідача. Вказане відповідачем не спростовано.

Відтак, укладений між сторонами по справі - ДП „НДІ „Шторм" та ТОВ „Золота рибка" договір відшкодування податку на землю є чинним, а відтак підставою для виникнення у сторін за цим договором зобов'язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України). В свою чергу згідно ст. 629 ЦК України вказаний договір є обов'язковим для виконання його сторонами.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Так, згідно інформації, наданої ДПІ у Малиновському районі м. Одеси, ДП „НДІ „Шторм" сплачує земельний податок з січня 2005 року по теперішній час за земельну ділянку, що розташована за адресою: м. Одеса, вул. В. Терешкової, 27. Проте, відповідач, порушуючи вимоги п. 7 договору, не відшкодовує ДП „НДІ „Шторм" податок за користування земельною ділянкою. Зокрема, згідно податкових декларацій з плати за землю річна ставка податку за 1 кв.м земельної ділянки становить 0,88 грн., з урахуванням чого сума основного боргу ТОВ „Золота рибка" за договором відшкодування податку на землю за період 01.09.2011 року по 01.04.2014 року складає 176 084,48 грн. Наразі зі матеріалів справи вбачається, що листом ДП „НДІ „Шторм" від 12.05.2014 р. на адресу відповідача були направлені рахунки-фактури за період з 03.10.2011 р. по 30.04.2014 р. на сплату спірної суми відшкодування податку на землю, а саме: від 03.10.2011 (за вересень 2011), № 210 від 31.10.2011 (за жовтень 2011), № 211 від 15.12.2011 (за листопад 2011), № 228 від 30.12.2011 (за грудень 2011), №23 від 24.02.2012 (січень 2012), № 38 від 30.03.2012 (лютий-березень 2012), № 71 від 28.04.2012 (за квітень 2012), №71 від 30.05.2012 (за травень 2012), № 344 від 31.07.2012 (за червень - липень 2012), від 31.08.2012 (за серпень 2012), № 256 від 30.09.2012 (за вересень 2012), № 285 від 31.10.2012 (за жовтень 2012), № 326 від 30.11.2012 (за листопад 2012), № 326 від 20.02.2012 (за грудень 2012), № 464 від 31.01.2013 (за січень 2013), № 488 від 28.02.2013 (за лютий 2013), № 532 від 31.03.2013 (за березень 2013), № 570 від 30.04.2013 (за квітень 2013), № 608 від 31.05.2013 (за травень 2013), № 647 від 30.06.2013 (за червень 2013), № 678 від 31.07.2013 (за липень 2013), № 708 від 31.08.2013 (за серпень 2013), № 767 від 30.09.2013 (за вересень І 2013), № 902 від 31.10.2013 (за жовтень 2013), №928 від 28.11.2013 (за листопад 2013), № 962 від 31.12.2013 (за грудень 2013), № 5 від 31.01.2014 (за січень 2014), № 6 від 28.02.2014 (за лютий 2014), № 6 від 31.03.2014 р. (за березень 2014), № 121 від 30.04.2014 р. (за квітень 2014), копії яких містяться в матеріалах справи (а.с. 121-150).

В силу статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

Однак, як з'ясовано судом, сума боргу відповідачем не сплачена, такі докази в матеріалах справи відсутні.

Доводи відповідача про відсутність встановлених меж земельної ділянки, яка ним використовується, суд вважає безпідставними з огляду на таке. Як вже зазначалось, в п. 3 спірного договору про відшкодування земельного податку визначено, що його об'єктом є земельна ділянка загальною площею 6 253 м2, яка відображена на узгодженій сторонами схемі генерального плану (додаток № 1 до договору), що знаходиться за адресою вул. Терешкової, 27, м. Одеса. При цьому як зазначалось під час розгляду справи представниками НДІ „Шторм", схема генерального плану неодноразово надсилалась (передавалась) ТОВ „Золота рибка" задля її узгодження, але відповідачем вказаний генеральний план не було узгоджено.

До того ж в п. 3 договору прямо передбачено загальну площу ділянки, компенсувати земельний податок на яку зобов'язалось ТОВ „Золота рибка", що становить 6 253 кв.м.

Так, розрахунок належних сум компенсації за договором проводився ДП „НДІ „Шторм" саме відповідно до узгодженої сторонами площі земельної ділянки. Тобто, узгодження меж земельної ділянки не має значення для визначення суми компенсації.

Більш того, вказані відповідачем обставини не звільняють його від обов'язку компенсувати ДП „НДІ „Шторм" земельний податок, адже відповідно до ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Також суд вважає необґрунтованими доводи відповідача про неможливість визначення розміру належної компенсації. Так, договором встановлено порядок визначення вказаного розмірі податку, згідно якого сума належної компенсації визначається ДП „НДІ „Шторм", після чого останній надсилає ТОВ „Золота рибка" відповідний рахунок, який має бути погоджений і сплачений останнім. В матеріалах справи містяться надіслані ДП „НДІ „Шторм" на адресу ТОВ „Золота рибка" копії рахунків, які не сплачені відповідачем.

До того ж на підтвердження правомірності розрахованих сум земельного податку до суду були надані податкові декларації ДП „НДІ „Шторм", а також повідомлення ДПІ у Малиновському районі м. Одеси, згідно із якими і визначено ставку земельного податку за один квадратний метр.

Відповідачем у поясненнях наведено свої розрахунки сум земельного податку, що нібито мали б ним сплачуватись на користь ДП „НДІ „Шторм", проте вказані розрахунки не підтверджені жодними належними доказами.

До того ж відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Статтею 638 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Ст. 180 Господарського кодексу України визначені істотні умови договору, якими, зокрема є предмет, ціна та строк дії договору.

Згідно ч. 1 ст. 628 того ж Кодексу зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Так, підписання вказаного договору № 06 відшкодування податку на землю свідчить про те, що при його укладенні між сторонами була досягнута згода по всім істотним його умовам. Отже, внаслідок укладення сторонами цього договору у них виникли права та обов'язки за таким договором, відмова від виконання яких не допускається.

Між тим несплатою позивачу - ДПІ „НДІ „Шторм" спірної суми заборгованості за вище вказаним договором відповідач порушив умови вказаного договору, що є недопустимим згідно ст. 525 Цивільного кодексу України.

Так, невиконання зобов'язання або виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов'язання.

Відтак, суд вважає обґрунтованими вимоги прокурора про стягнення з відповідача суми відшкодування податку за землю в розмірі 176084,48 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Разом з тим слід зазначити, що чинним процесуальним законодавством передбачено право прокурора на звернення до господарського суду в інтересах держави з позовною заявою, в якій прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Пунктом 5 статті 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадян або держави в суді у випадках, встановлених законом.

Відповідно до ст. 36-1 Закону України „Про прокуратуру" представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва у суді інтересів держави - наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою. Формами представництва є: 1) звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб; 2) участь у розгляді судами справ; 3) внесення апеляційного, касаційного подання на судові рішення або заяви про їх перегляд за нововиявленими обставинами. З метою вирішення питання наявності підстав для внесення касаційного подання у справі, розглянутій без участі прокурора, прокурор має право знайомитися з матеріалами справи в суді, робити виписки з неї, отримувати копії документів, що знаходяться у справі. Прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом.

Частина перша статті 2 Господарського процесуального кодексу України, в якій визначено підстави порушення справ у господарському суді, відносить до таких підстав позовні заяви прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Відповідно до положень частини третьої цієї статті прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, у позовній заяві самостійно визначає, у чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Як зазначено в пункті 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року N 3-рп/99, поняття „орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", що міститься в частині другій статті 2 ГПК України, означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави.

При цьому представлення інтересів держави у заявленому позові прокурор обґрунтовує наступним.

Указом Президента України «Про заходи щодо підвищення ефективності діяльності оборонно-промислового комплексу України" № 1245/2010 від 28.12.2010 р. Кабінет Міністрів України було зобов'язано здійснити заходи щодо створення державного господарського об'єднання „Укроборонпром" з державних підприємств, які здійснюють господарську діяльність у сфері розроблення, виготовлення, реалізації, ремонту, модернізації та утилізації озброєння, військової і спеціальної техніки та боєприпасів, беруть участь у військово-технічному співробітництві з іноземними державами.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про утворення Державного концерну „Укроборонпром" № 1221 від 29.12.2010 р. було утворено Концерн. Згідно із додатком до Статуту Державного концерну „Укроборонпром", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 993 від 31.08.2011 р., до складу підприємств-учасників Концерну включено ДП „НДІ „Шторм".

Законом України „Про особливості управління об'єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі" від 16.06.2011 р. Концерн наділено владними повноваженнями щодо управління майном, зокрема, державних підприємств оборонно-промислового комплексу.

В силу положень ст. 2 Закону України „Про особливості управління об'єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі до об'єктів управління державної власності в оборонно-промисловому комплексі належить майно державних підприємств оборонно-промислового комплексу, в тому числі казенних підприємств, які входять до складу державного концерну "Укроборонпром".

У відповідності до ст. 3 Закону України „Про особливості управління об'єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі" суб'єктами управління об'єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі є: Кабінет Міністрів України; державний концерн "Укроборонпром".

Згідно зі ст. 4 Закону України „Про особливості управління об'єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі" державний концерн "Укроборонпром" (далі - Концерн) є уповноваженим суб'єктом господарювання з управління об'єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі. До складу Концерну входять державні підприємства оборонно-промислового комплексу, в тому числі казенні підприємства (далі - учасники Концерну), на основі фінансової залежності від одного або групи учасників Концерну, який виконує функції із забезпечення науково-технічного і виробничого розвитку, а також провадить інвестиційну, фінансову, зовнішньоекономічну та інші види діяльності. Учасники Концерну не перебувають в управлінні органів виконавчої влади.

В ст. 7 Закону України „Про особливості управління об'єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі" визначено функції у процесі управління об'єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі Концерн.

В абзаці 3 підпункту 1 частини 1 статті 20 Закону України „Про Кабінет Міністрів України" зазначено, що Кабінет Міністрів України здійснює делегування, зокрема, суб'єктам господарювання окремих повноважень щодо управління об'єктами державної власності.

Виходячи зі змісту положень Статуту Концерну, КМ України було делеговано Концерну повноваження щодо управління об'єктами державної власності.

Отже, Концерн є суб'єктом господарювання, якому Верховною Радою України та делеговано Кабінетом Міністрів України владні повноваження з управління об'єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі, до яких, з-поміж іншого, належить майно ДП „НДІ „Шторм". Тобто, Концерн виконує функції власника щодо державного майна, у т.ч. переданого ДП „НДІ „Шторм".

Відтак, суд вважає представництво інтересів позивачів прокуратурою цілком правомірним та належним чином обґрунтованим.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги прокурора відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим підлягають задоволенню.

Щодо судових витрат по даній справі господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Порядок сплати та розмір судового збору визначені Законом України від 08.07.2011 р. „Про судовий збір" (зі змінами із змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 6 жовтня 2011 року N 3828-VI), який набрав чинності 01 листопада 2011 р.

Так, згідно підпунктів 1, 2 пункту 2 ч. 2 ст. 4 вказаного Закону ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат, а за подання позовної заяви немайнового характеру становить 1 розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому подана відповідна заява.

З огляду на те, що на 01.01.2014 р. встановлено розмір мінімальної заробітної плати - 1218 грн., відповідно за подану прокурором у 2014 році позовну заяву майнового характеру розмір судового збору становить 3521,69 грн. (1176084,48 грн. х2%).

Згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Як зазначено в п. 4.6 Постанови Пленуму ВГСУ № 7 від 21.02.2013 р. „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" (із змінами та доповн.), приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору.

Враховуючи вищенаведене та те, що рішення відбулось на користь позивача, який звільнений від сплати судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору до державного бюджету покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Одеського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Державного концерну „Укроборонпром" та Державного підприємства „Науково-дослідний інститут „Шторм" до Товариства з обмеженою відповідальністю „Золота рибка" про стягнення заборгованості у розмірі 176084,48 грн. задовольнити.

2. СТЯГНУТИ з Товариства з обмеженою відповідальністю „Золота рибка" (65078, м. Одеса, вул. Валентини Терешкової, буд. 27А; код ЄДРПОУ 32623570; р/р 26008010026839 в ПАТ „ВТБ Банк", МФО 321767) на користь держави - державного концерну „Укроборонпром" в особі Державного підприємства „Науково-дослідний інститут „Шторм" (65078, м. Одеса, вул. Валентини Терешкової, буд. 27; код ЄДРПОУ 14311608К р/р 26004311127701 в АБ „Південний", МФО 328209) заборгованість за договором про відшкодування податку за землю в розмірі 176084/сто сімдесят шість тисяч вісімдесят чотири/грн. 48 коп.

3. СТЯГНУТИ з Товариства з обмеженою відповідальністю „Золота рибка" (65078, м. Одеса, вул. Валентини Терешкової, буд. 27А; код ЄДРПОУ 32623570; р/р 26008010026839 в ПАТ „ВТБ Банк", МФО 321767) на користь державного бюджету (отримувач: ГУ ДКСУ в Одеській області, код ЄДРПОУ 37607526, рахунок № 31210206783008, банк отримувача: ГУ ДКСУ в Одеській області, МФО 828011, код бюджетної класифікації 22030001; код ЄДРПОУ господарського суду Одеської області 03499997) судовий збір в сумі 3521/три тисячі п'ятсот двадцять одна/грн. 69 коп.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 10.06.2014 р.

Суддя Петров В.С.