Постанова № 39197257, 04.06.2014, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2014 року Справа № 5015/498/12 (5015/3143/11,26/34) Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого : Кравчука Г.А.,

суддів: Мачульського Г.М., Полянського А.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Львівського обласного управління АТ "Ощадбанк"на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 27.01.2014 р.у справі Господарського суду№ 5015/498/12 (5015/3143/11, 26/34) Львівської областіза заявою Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській областіпро перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Львівської області від 25.06.2010 р.за позовомГоловного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській областідоОбласного комунального підприємства Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки"за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Львівського обласного управління АТ "Ощадбанк"провизнання незаконним свідоцтва про право власності № 2094 від 14.07.1951 р. на будинок № 9 по вул. 17 Вересня у м. Львові в існуючій редакції; визнання незаконним реєстраційного посвідчення № 317 від 05.03.1992 р. на будинок № 9 по вул. Січових Стрільців у м. Львові в існуючій редакції; зобов'язання видати документ встановленого взірця, в якому врахувати відсутність підстав для реєстрації будинку № 9 по вул. Січових Стрільців у м. Львові в цілому за Ощадним банком України

в судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: не з'явились;відповідача: не з'явились; третьої особи: Бершадська І.М., дов. № 19-11/146 від 22.11.2013 р.; Шкіль М.І., дов. № 4798 від 17.06.2013 р.;

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2010 року Головне управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області (далі - Управління) звернулось до Господарського суду Львівської області з позовною заявою, у якій просило:

- визнати незаконним свідоцтво на право власності від 14.07.1951 р. № 2094 на будинок № 9 по вул. 17-го вересня у м. Львові в існуючій редакції, яким засвідчено, що вказане домоволодіння належить на праві власності Львівському облуправлінню Держтрудзберкас і Держкредиту;

- визнати незаконним видане Ощадбанку України 05.03.1992 р. за № 317 реєстраційне посвідчення на будинок № 9 по вул. Січових Стрільців у м. Львові в існуючій редакції, яким засвідчено, що вказаний будинок в цілому з приналежними до нього будівлями та спорудами зареєстрований на праві державної власності за Ощадним банком України;

- зобов'язати Обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" (далі - Бюро) видати документ встановленого зразка, в якому врахувати відсутність підстав для реєстрації будинку № 9 по вул. Січових Стрільців у м. Львові в цілому за Ощадним банком України.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 25.06.2010 р. у задоволенні позовних вимог Управління відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 25.08.2010 р. рішення Господарського суду Львівської області від 25.06.2010 р. залишено без змін.

Вказані рішення та постанова мотивовані тим, що Управління не довело факту порушення його прав та охоронюваних законом інтересів при складанні та видачі свідоцтва на право власності від 14.07.1951 р. № 2094 та реєстраційного посвідчення від 05.03.1992 р. за № 317, зокрема, не довело того, що в нього виникло будь-яке право на частину будинку № 9 по вул. Січових Стрільців (колишні вул. 3-го травня, вул. 17-го вересня) у м. Львові.

У червні 2011 року Управління звернулось до Господарського суду Львівської області з заявою про перегляд рішення Господарського суду Львівської області від 25.06.2010 р. за нововиявленими обставинами (далі - Заява за нововиявленими обставинами), у якій просило скасувати вказане рішення та задовольнити його позовні вимоги.

У якості нововиявлених обставин Управління, вказуючи, що органи МВС України у певній мірі є правонаступником органів НКВС Української РСР, посилалось на лист начальника прикордонних військ НКВС Українського округу генерал-майора Бурмака, в якому останній просив голову Виконавчого комітету Львівської міської ради депутатів трудящих закріпити під клуб приміщення будинку № 9 по вул. 3-го травня у м. Львові, на підставі котрого з відповідною резолюцією було видано постанову Виконавчого комітету Львівської міської ради депутатів трудящих № 26(25) від 07.08.1944 р. про закріплення приміщення будинку № 9 по вул. 3-го травня у м. Львові за Управлінням прикордонних військ НКВС Українського округу.

Заява за нововиявленими обставинами розглядалась господарськими судами неодноразово.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 23.06.2011 р. рішення Господарського суду Львівської області від 25.06.2010 р. залишено без змін.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 03.08.2011 р. ухвалу Господарського суду Львівської області від 23.06.2011 р. було залишено без змін.

Вказані судові акти були мотивовані тим, що обставини, на які Управління посилалось як на нововиявлені у Заяві за нововиявленими обставинами, не спростовують фактів, які були покладені в основу судового рішення, зокрема, постанова Виконавчого комітету Львівської міської ради депутатів трудящих № 26 від 07.08.1944 р. не містить номера будинку, а містить лише посилання на вул. 3-го травня, відтак вона не доводить факту закріплення за управлінням прикордонних військ НКВС Українського округу саме будинку № 9 по вул. 3-го травня у м. Львові.

Постановою Вищого господарського суду України від 28.12.2011 р. постанову Львівського апеляційного господарського суду від 03.08.2011 р. та ухвалу Господарського суду Львівської області від 23.06.2011 р. було скасовано. Справу передано на новий розгляд до Господарського суду Львівської області.

Вказану постанову суду касаційної інстанції було мотивовано неповнотою дослідження усіх обставин, які Управління вважає нововиявленими, та, відповідно, передчасністю висновків судів попередніх інстанцій, оскільки їх було зроблено виключно з урахуванням змісту постанови Виконавчого комітету Львівської міської ради депутатів трудящих № 26 від 07.08.1944 р., без надання оцінки змісту листа начальника прикордонних військ НКВС Українського округу генерал-майора Бурмака, датованого серпнем 1944 р., в якому останній просив голову Виконавчого комітету Львівської міської ради депутатів трудящих закріпити під клуб саме приміщення будинку № 9 по вул. 3-го травня у м. Львові.

За результатами нового розгляду справи рішенням Господарського суду Львівської області від 24.12.2012 р. (колегія суддів: Мазовіта А.Б., Березяк Н.Є., Мороз Н.В.) Заяву за нововиявленими обставинами задоволено, рішення Господарського суду Львівської області від 25.06.2010 р. скасовано. Прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог про визнання незаконними свідоцтва на право власності № 2094 від 14.07.1951 р. на будинок № 9 по вул. 17-го вересня у м. Львові та реєстраційного посвідчення № 31705.03.1992 р. на будинок № 9 по вул. Січових Стрільців у м. Львові в існуючих редакціях відмовлено. В іншій частині позовних вимог провадження у справі припинено.

Задовольняючи Заяву за нововиявленими обставинами місцевий господарський суд погодився із доводами Управління щодо наявності підстав для перегляду рішення Господарського суду Львівської області від 25.06.2010 р. за нововиявленими обставинами. В частині відмови у задоволенні позову вказане рішення мотивовано тим, що свідоцтво про право власності та реєстраційне посвідчення є лише документами, якими оформлюється відповідне право, але не є правочинами, на підставі яких це право виникає, змінюється або припиняється. При зверненні з позовом про визнання їх незаконними Управління не зазначило норми закону, що передбачають захист цивільних прав та інтересів вказаним способом. В частині припинення провадження у справі щодо позовних вимог про зобов'язання Бюро видати документ встановленого взірця, в якому врахувати відсутність підстав для реєстрації будинку № 9 по вул. Січових Стрільців у м. Львові в цілому за Ощадним банком України рішення прийнято з мотивів того, що такий спір підвідомчий судам адміністративної юрисдикції.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 27.01.2014 р. (колегія суддів: Давид Л.Л., Данко Л.С., Юрченко Я.О.) рішення Господарського суду Львівської області від 24.12.2012 р. в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання незаконними свідоцтва на право власності № 2094 від 14.07.1951 р. на будинок № 9 по вул. 17-го вересня у м. Львові та реєстраційного посвідчення № 317 від 05.03.1992 р. на будинок № 9 по вул. Січових Стрільців у м. Львові в існуючих редакціях скасовано та прийнято в цій частині нове рішення, яким вказані позовні вимоги задоволено. В частині припинення провадження рішення Господарського суду Львівської області від 24.12.2012 р. залишено без змін.

Скасовуючи рішення місцевого господарського суду, колегія суддів апеляційної інстанції погодилась з його висновком щодо наявності підстав для перегляду рішення Господарського суду Львівської області від 25.06.2010 р. за нововиявленими обставинами, однак виходила з того, що матеріалами справи підтверджується відсутність правових підстав для видачі оскаржуваних документів - свідоцтва на право власності № 2094 від 14.07.1951 р. та реєстраційного посвідчення № 317 від 05.03.1992 р. в існуючій редакції, якою засвідчено реєстрацію права державної власності на спірний будинок в цілому за Ощадним банком України. В іншій частині колегія суддів апеляційної інстанції погодилась із висновками місцевого господарського суду.

Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" в особі філії Львівського обласного управління АТ "Ощадбанк" (далі - Банк) звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить постанову Львівського апеляційного господарського суду від 27.01.2014 р. і рішення Господарського суду Львівської області від 24.12.2012 р. скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні Заяви за нововиявленими обставинами відмовити, рішення Господарського суду Львівської області від 25.06.2010 р. у справі № 26/34 залишити в силі. Викладені у касаційній скарзі вимоги Банк обґрунтовує посиланням на обставини справи, положення ст. ст. 15, 16, 316, 317, 319, 321, 328, 346, 386 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та ст. ст. 32-35, 42, 43, 45, 47, 82, 84, 112, 114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Інші особи, які беруть участі у справі не скористались правом, наданим ст. 1112 ГПК України, та відзив на касаційну скаргу Банку до Вищого господарського суду України не надіслали, що не перешкоджає касаційному перегляду судових актів, які оскаржуються.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами першої та другої інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Банку підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Як зазначалось вище, постановою Львівського апеляційного господарського суду від 25.08.2010 р. було залишено без змін рішення Господарського суду Львівської області від 25.06.2010 р.

При цьому господарськими судами було встановлено, що:

- Львівське обласне інвентаризаційне бюро "Укрінк" на підставі постанови Виконавчого комітету Львівської міської ради депутатів трудящих від 25.09.1944 р. № 179 видало Львівському облуправлінню Держбужзберкас і Держкредиту свідоцтво на право власності від 14.07.1951 р. № 2094 на будинок № 9 по вул. 17 вересня у м. Львові;

- Львівське міжміське бюро технічної інвентаризації на підставі постанови Виконавчого комітету Львівської міської ради трудящих від 25.09.1944 р. № 179 видало Ощадному банку України реєстраційне посвідчення від 05.03.1992 р. № 317 на будинок № 9 по вул. Січових Стрільців (колишні вул. 3-го травня, вул. 17-го вересня) у м. Львові;

- будинок № 9 по вул. Січових Стрільців у м. Львові належить на праві власності Банку;

- Управління не надало доказів, які б свідчили про виникнення у нього права на частину будинку № 9 по вул. Січових Стрільців у м. Львові.

За таких обставин господарські суди дійшли висновку про те, що Управління не довело факту порушення його прав та охоронюваних інтересів при складенні та видачі свідоцтва на право власності від 14.07.1951 р. № 2094 та реєстраційного посвідчення від 05.03.1992 р. за № 317, зокрема, не довело того, що в нього виникло будь-яке право на частину будинку № 9 по вул. Січових Стрільців (колишні вул. 3-го травня, вул. 17-го вересня) у м. Львові.

У заяві про перегляд рішення господарського суду Львівської області від 25.06.2010 р. за нововиявленими обставинами Управління, вказуючи, що органи МВС України у певній мірі є правонаступником органів НКВС Української РСР, у якості нововиявлених обставин посилалось на лист начальника прикордонних військ НКВС Українського округу генерал-майора Бурмака, на підставі якого з відповідною резолюцією було видано постанову Виконавчого комітету Львівської міської ради депутатів трудящих № 26 (25) від 07.08.1944 р. про закріплення приміщення будинку № 9 по вул. 3-го травня у м. Львові за Управлінням прикордонних військ НКВС Українського округу.

Скасовуючи постанову Львівського апеляційного господарського суду від 03.08.2011 р. і ухвалу Господарського суду Львівської області від 23.06.2011 р. та передаючи справу на новий розгляд до місцевого господарського суду з підстав неповноти дослідження усіх обставин, які Управління вважає нововиявленими, та, відповідно, передчасності висновків судів попередніх інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду наголошувала на необхідності надання правової оцінки усім обставинам, викладеним Управлінням у Заяві за нововиявленими обставинами, у тому числі, змісту листа начальника прикордонних військ НКВС Українського округу генерал-майора Бурмака, датованого серпнем 1944 р.

В силу ч. 1 ст. 11112 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Місцевим та апеляційним господарськими судами при прийнятті оскаржуваних судових актів на підставі матеріалів справи з'ясовано, що:

- 07.08.1944 р. начальник прикордонних військ НКВС Українського округу генерал-майор Бурмак звернувся до голови Львівської міської ради депутатів трудящих з листом № 10, у якому просив закріпити під клуб приміщення по вул. 3-го Травня, 9, яке до окупації займало управління прикордонних військ НКВС Львівського округу;

- у відповідь на звернення начальника прикордонних військ НКВС Українського округу Виконавчим комітетом Львівської міської ради депутатів трудящих було прийнято постанову № 25 (26) від 07.08.1944 р. "Про закріплення приміщень і будинків за Управлінням погранвійськ НКВС Української округи", якою закріплено за управлінням прикордонних військ НКВС Українського округу приміщення по вул. 3-го Травня, яке раніше займало управління прикордонних військ під клуб;

- вказану постанову було прийнято раніше за постанову № 179 від 25.09.1944 р. "Про закріплення за Обласним Управлінням Ощадних кас та Центральною Ощадкасою Залізничного району приміщення по вул. 3-го Травня ч. 9", на підставі якої видані оскаржувані свідоцтво на право власності від 14.07.1951 р. № 2094 та реєстраційне посвідчення від 05.03.1992 р. за № 317, у зв'язку із чим вказаний будинок не передавався Обласному Управлінню Ощадних кас та Центральній Ощадкасі Залізничного району в цілому, а лише в частині, за виключенням приміщень, переданих управлінню прикордонних військ НКВС Українського округу під клуб.

Досліджуючи обставини правонаступництва Управлянням прав та обов'язків управлінням прикордонних військ НКВС Українського округу, господарськими судами попередніх інстанцій було встановлено, що постановою ЦВК СРСР від 10.07.1934 р. на базі ОДПУ СРСР був створений НКВС, до складу якого увійшло, зокрема, Управління робітничо-селянської міліції (ГУРСМ). Після поділу НКВС СРСР 03.02.1941 р. на два наркомати - НКВС і НКДБ, наказом НКВС СРСР № 00212 від 26.02.1941 р. була створена нова структура - НКВС СРСР, до складу якої у 1941 - 1945 роках входило Головне управління міліції, що підтверджується листом Державного архіву СБУ №24/5-723 від 16.04.2010 р. У 1946 р. відбулось розділення НКВД на МВС і МДБ на підставі наказу УМВС по Львівській області № 0094 від 13.07.1946 р. У 1953 році відбулось об'єднання МДБ і МВС в єдине МВС. У 1954 році відбулось розділення системи МВС і МДБ, що підтверджується листом Управління інформаційних технологій ГУ МВС України у Львівській області № 4/4-567 від 06.07.2009 р. У відповідності до вказаного листа, за адресою м. Львів, вул. 17 Вересня, 9 був розташований клуб УВС.

Приймаючи оскаржувані судові рішення, як місцевий, так і апеляційний господарські суди дійшли висновку щодо наявності підстав для перегляду рішення Господарського суду Львівської області від 25.06.2010 р. за нововиявленими обставинами, оскільки ці обставини спростовують покладені в основу вказаного рішення мотиви про відсутність в Управління будь-яких прав на частину будинку № 9 по вул. Січових Стрільців у м. Львові, а відтак, і їх порушення.

Між тим, колегія суддів Вищого господарського суду України не може погодитись з такими висновками господарських судів попередніх інстанцій, оскільки вони не відповідають в повній мірі обставинам справи, нормам матеріального та процесуального права, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Як вірно зазначає Банк у касаційній скарзі з встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи не вбачається доведеності факту правонаступництва Управлянням прав та обов'язків управлінням прикордонних військ НКВС Українського округу за яким було закріплено частину спірного будинку № 9 по вул. Січових Стрільців (колишні вул. 3-го травня, вул. 17-го вересня) у м. Львові під клуб.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає недоречним посилання господарських судів у оскаржуваних судових актах на приписи ч. 1 ст. 35 ГПК України щодо загальновідомості факту такого правонаступництва, оскільки такі висновки судів ґрунтуються виключно на припущеннях, не підтверджуються положеннями законодавства та матеріалами справи.

При цьому, враховуючи недоведеність факту правонаступництва Управлянням прав та обов'язків управлінням прикордонних військ НКВС Українського округу, колегія суддів касаційної інстанції вважає також неправомірним посилання судів попередніх інстанцій на не спростування Банком загальновідомості таких обставин.

В силу ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З огляду на предмет та підстави позову у даній справі саме Управління мало довести наявність у нього порушених прав у зв'язку із виданням оскаржуваних свідоцтва на право власності від 14.07.1951 р. № 2094 та реєстраційного посвідчення від 05.03.1992 р. за № 317, однак, враховуючи вищевикладене, обставини, які Управління вважає нововиявленими цього не підтверджують.

Відповідно до ч. 1 ст. 112 ГПК України господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами.

Частиною 2 вказаної статті ГПК України визначено вичерпний перелік підстав для перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами, пунктом першим якої, зокрема, встановлено, що підставами для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Пунктами 1, 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 17 "Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами", зокрема, роз'яснено, що перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами є окремою процесуальною формою судового процесу, яка визначається юридичною природою цих обставин. До нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

Таким чином, з урахуванням того, що обставини, викладені Управлінням у Заяві за нововиявленими обставинами не спростовують мотивів покладених в основу рішення Господарського суду Львівської області від 25.06.2010 р. та не впливають на них, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає необґрунтованими висновки місцевого та апеляційного господарських судів про те, що вони є нововиявленими у розумінні ст. 112 ГПК України.

Відповідно до частини першої ст. 11110 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, постанова Львівського апеляційного господарського суду від 27.01.2014 р. та рішення Господарського суду Львівської області від 24.12.2012 р. підлягають скасуванню як такі, що прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

При цьому колегія суддів Вищого господарського суду України, зважаючи на повноту встановлення обставин справи, вважає за можливе прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви Управління про перегляд рішення Господарського суду Львівської області від 25.06.2010 р. у справі № 26/34 за нововиявленими обставинами та залишити вказане рішення в силі з наведених вище підстав.

Згідно з частиною першою, пунктом 11 частини другої ст. 11111 Господарського процесуального кодексу України за наслідками розгляду касаційної скарги суд приймає постанову. У постанові має бути зазначено, зокрема новий розподіл судових витрат у разі скасування чи зміни рішення.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111, 112 та 114 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Львівського обласного управління АТ "Ощадбанк" задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 27.01.2014 р. та рішення Господарського суду Львівської області від 24.12.2012 р. у справі № 5015/498/12 (5015/3143/11, 26/34) скасувати.

Прийняти нове рішення.

Заяву Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області про перегляд рішення Господарського суду Львівської області від 25.06.2010 р. у справі № 26/34 за нововиявленими обставинами залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Львівської області від 25.06.2010 р. у справі № 26/34 залишити в силі.

Стягнути з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області (79007, м. Львів, пл. Г.Григоренка, 3, код ЄДРПОУ - 08592247) на користь Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Львівського обласного управління АТ "Ощадбанк" (79000, м. Львів, вул. С.Стрільців, 9, код ЄДРПОУ - 09325703) 1 182 (одна тисяча сто вісімдесят дві) грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору за перегляд справи за нововиявленими обставинами.

Доручити Господарському суду Львівської області видати відповідний наказ.

Головуючий суддя Г.А. Кравчук

Суддя Г.М. Мачульський

Суддя А.Г. Полянський