Рішення № 39195437, 06.05.2014, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78

Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 травня 2014 р. Справа № 923/274/14

Господарський суд Херсонської області у складі судді Соловйова К.В. при секретарі Степановій Н.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Фермерського господарства Огури Івана Івановича, смт. Томаківка Дніпропетровської області

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Югтранзитсервіс-Агропродукт", с.Новорайськ Бериславського району Херсонської області

про стягнення 369 621,55 грн.

за участю представників сторін:

від позивача - Мельник Г.М., уповн. представник, довіреність від 16.01.2014 р.;

від відповідача - не прибув.

Обставини справи: провадження у справі порушено за позовом Фермерського господарства Огури Івана Івановича (позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Югтранзитсервіс-Агропродукт" (відповідач) з вимогами про стягнення з відповідача 369 621,55 грн., з яких 340 040,00 грн. заборгованості з оплати послуг, 2042,96 грн. інфляційних втрат, 5 254,32 грн. річних (3 %) та 22 284,27 грн. пені. Позов обґрунтований ст.ст. 525, 526, 625 Цивільного кодексу України, ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та твердженнями про неналежне виконання відповідачем зобов'язань з оплати послуг за договором №210/2013 від 31.05.2013р. про надання послуг.

В судовому засіданні 27.03.2014р. представником позивача надано суду додаткові письмові докази на обґрунтування позову (а.с.34-36).

Відповідач надав відзив на позовну заяву (а.с.42), згідно з яким визнав позов частково, в частині вимог про стягнення 340 040,00 грн. заборгованості з оплати послуг. В іншій частині відповідач позов не визнає, стверджуючи про здійснення позивачем неправильного розрахунку заявлених до стягнення 22 284,27 грн. пені, 2 042,96 грн. втрат від інфляції та 5254,32 грн. річних (3%). Зокрема, про неправильне визначення позивачем дати, з якої грошове зобов'язання є простроченим відповідачем та неврахування сум здійсненої відповідачем часткової оплати послуг позивача за договором № 210/2013 від 31.05.2013р. Проте, відповідних контррозрахунків пені, втрат та річних відповідач суду не надав.

Відповідач належним чином повідомлений судом про місце та час розгляду справи.

Ухвалу про порушення провадження у справі від 12.03.2014р., ухвалу від 27.03.2014р. про відкладення розгляду справи на 22.04.2014р. та листа суду від 03.04.2014р. про перенесення розгляду справи з 22.04.2014р. на 06.05.2014р. було надіслано судом відповідачеві поштою, згідно ст. 64 ГПК України, за зареєстрованим в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (ЄДР) за станом на час розгляду даної справи місцезнаходженням відповідача, згідно витягу на нього з ЄДР (а.с.38-39). Першу з цих ухвал було надіслано рекомендованим листом з повідомленням, а інші ухвалу та лист - рекомендованими листами. До суду повернулося та залучено судом до матеріалів справи поштове повідомлення (а.с.30) з відміткою про вручення 20.03.2014р. за місцезнаходженням відповідача рекомендованого листа з зазначеною ухвалою суду від 12.03.2014р. Надіслані судом відповідачу рекомендовані листи з вказаними ухвалою суду від 27.03.2014р. та листом суду від 03.04.2014р. не повертався до суду без вручення відповідачеві.

Представник відповідача у судове засідання 06.05.2014р., як і у судове засідання 27.03.2014р. не прибув.

Відповідно до ст.77 ГПК України неявка представника сторони у судове засідання є підставою для відкладення розгляду справи у разі, якщо за його відсутності неможливо розглянути певну справу. Неявка представника відповідача не унеможливлює розгляд справи № 923/274/14. Суд не визнавав обов'язковою явку представників сторін у судове засідання 06.05.2014р. Розгляд справи за відсутності представника відповідача, при тому, що відповідача належним чином повідомлено судом про місце та час розгляду справи, не є порушенням процесуальних прав відповідача.

Після закінчення розгляду справи, в судовому засіданні 06.05.2014р., відповідно до ст.85 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши представника позивача, суд -

в с т а н о в и в:

Фермерське господарство Огури Івана Івановича (надалі - позивач) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Югтранзитсервіс - Агропродукт" (надалі - відповідач) 31.05.2013р. уклали між собою договір № 210/2013 про надання послуг (надалі - договір).

Відповідно до п.1.1., п.2.1.1., п.2.2.1. та п.2.2.4. договору позивач (виконавець за договором) зобов'язався у період з 25.06.2013р. по 20.07.2013р. надати послуги з збирання комбайнами, у кількості 2 (дві) одиниці, прямим комбайнуванням, врожаю 2013 року зернових, технічних та масляних культур на площах відповідача (замовника за договором), а саме, пшениці у Бериславському та Великоолександрівському районах Херсонської області на площах 800 га, а також, ріпаку у Бериславському районі Херсонської області на площі 600 га, а відповідач, в свою чергу, зобов'язався забезпечити заправку комбайнів позивача пальним для збирання врожаю на цих площах згідно зазначених у договорі норм витрат пального, прийняти та оплатити вказані послуги позивача на умовах договору.

Відповідно до п.3.1. договору вартість послуг проводиться із розрахунку на 1 га площі збирання та встановлюється згідно додаткової угоди до договору. Згідно з п.3.5. договору відповідач проводить оплату по факту виконання послуг відповідно до рахунку позивача протягом 30-ти банківських днів з дня отримання такого рахунку. Згідно з п.3.6. договору оплата здійснюється відповідачем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача.

Відповідно до угоди № 1 від 14.06.2013р. до договору сторони цього договору встановили, що ціна послуг позивача з збирання пшениці у Бериславському та Великоолександрівському районах Херсонської області на площах 800 га становить 300,00 грн. (без ПДВ) за 1 га, а загальна ціна послуги складає 240 000,00 грн. (без ПДВ).

Відповідно до угоди № 2 від 14.06.2013р. до договору сторони цього договору встановили, що ціна послуг позивача з збирання ріпака у Бериславському районі Херсонської області на площах 600 га становить 350,00 грн. (без ПДВ) за 1 га, а загальна ціна послуги складає 210 000,00 грн. (без ПДВ).

Згідно з актом прийому-здачі виконання сільськогосподарських робіт від 30.06.2013р. відповідачем прийнято від позивача послуги вартістю 124 590,00 грн. (без ПДВ) з збирання врожаю озимої пшениці на площі 415,3 га та послуги вартістю 93975грн. (без ПДВ) з збирання врожаю озимого ріпаку на площі 268,5 га, з загальною вартістю вказаних послуг 262 278,00 грн. (з ПДВ).

Згідно з іншим актом прийому-здачі виконання сільськогосподарських робіт від 30.06.2013р. відповідачем прийнято від позивача послуги вартістю 69 720,00 грн. (з ПДВ) з збирання врожаю озимого рапсу на площі 166,0 га.

Згідно з актом прийому-здачі виконання сільськогосподарських робіт від 08.07.2013р. відповідачем прийнято від позивача послуги вартістю 59 850,00 грн. (з ПДВ) з збирання врожаю озимого рапсу на площі 142,5 га.

Загальна вартість прийнятих на підставі вказаних актів відповідачем від позивача послуг з збирання врожаю становить 391 848,00 грн.

391 848,00 грн. = 262 278,00 грн. + 69 720,00 грн. + 59 850,00 грн.

За текстом кожного з цих трьох актів прийому-здачі виконання сільськогосподарських робіт вказано про те, що позивач та відповідач не мають претензій одне до одного з приводу наданих обсягів послуг.

08.07.2013р. позивач склав рахунок № 15 на оплату вказаних наданих згідно договору послуг вартістю 391 848,00 грн. (а.с.18). На даному рахунку наявна скріплена відтиском печатки відповідача та підписом посадової особи відповідача відмітка: "В реєстр оплати включено 17.07.13".

Відповідач сплатив грошовими коштами 45 000,00 грн. за вказані послуги позивача, а саме, сплатив 20000,00 грн. 14.10.2013р. та 25000,00 грн. 31.10.2013р., що підтверджується виписками банків по рахунках сторін договору (а.с.36-37, 56-63). Також, відповідач передав позивачеві на підставі видаткової накладної від 09.07.2013р. №ЮАЮТ0000468 та згідно довіреності відповідача від 09.07.2013р. № 27 дизельне пальне вартістю 6 808,00 грн. (а.с.35, 55). Тобто, з матеріалів справи слідує, що відповідач в рахунок оплати послуг позивача за договором передав позивачеві матеріальні цінності та грошові кошти, у загальному розмірі 51 808,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону та договору. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Згідно з ч. 2 ст.193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Згідно з ч. 7 ст. 193 цього ж Кодексу не допускається одностороння відмова від виконання умов договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний оплатити послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Станом на час розгляду даної справи заборгованість відповідача перед позивачем з оплати послуг за договором становить 340 040,00 грн.

340 040,00 грн. = 391 848,00 грн. (загальна вартість послуг, які надано за договором) - 51 808,00 грн. (сума часткової оплати таких послуг)

Відповідач визнав факт існування власної заборгованості перед позивачем у розмірі 340040,00 грн. за договором, згідно з відзивом на позовну заяву (а.с.42). При цьому, відповідач не надав доказів погашення цієї заборгованості повністю або частково.

За вказаних встановлених судом фактичних обставин та на підставі наведених правових норм позовні вимоги про стягнення з відповідача 340040,00 грн. заборгованості з оплати послуг згідно договору, підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також річні (3%) від простроченої суми, якщо інший розмір річних не встановлений договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, зокрема, пеня, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Згідно з ч. 6 ст. 231 цього ж Кодексу штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

За приписом ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з п.5.1. договору у випадку порушення зобов'язання, що виникає з даного договору сторона несе відповідальність, що визначена цим договором, та (або) чинним законодавством України. Відповідно до п.5.4. договору сторона, що прострочила виконання зобов'язання за цим договором, сплачує іншій стороні пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день такого прострочення.

Суд відхиляє твердження відповідача, що містить у собі відзив на позовну заяву, про неправильність розрахунків заявлених до стягнення сум пені, втрат від інфляції та річних.

Зокрема, твердження відповідача про неправильне визначення позивачем дати, з якої грошове зобов'язання є простроченим відповідачем, суд відхиляє з наступних підстав.

У рахунку від 08.07.2013р № 15 на сплату 391 848,00 грн. за послуги згідно договору наявна відмітка, що скріплена відтиском печатки відповідача та підписом посадової особи відповідача, а саме: "В реєстр оплати включено 17.07.13". Ця відмітка, за висновком суду, свідчить, саме, про наявність у розпорядженні відповідача за станом на 17.07.2013р. даного рахунку. Під час розгляду справи відповідачем не заперечувався факт наявності зазначеної відмітки на рахунку від 08.07.2013р. № 15, а також, факт нанесення цієї відмітки, саме, посадовцем відповідача. При цьому, відповідач не надав суду доказів отримання вказаного рахунку пізніше ніж 17.07.2013р. З зазначених підстав суд критично оцінює твердження відповідача про недоведення факту наявності у розпорядженні відповідача за станом на 17.07.2013р. вказаного рахунку на оплату послуг, оскільки у цих твердженнях відповідач не навів та не обґрунтував будь-якими доказами підстав для здійснення зазначеної відмітки, у випадку відсутності за станом на 17.07.2013р у розпорядженні відповідача цього рахунку.

Згідно з п.3.5. договору строк для здійснення відповідачем оплати наданих позивачем послуг встановлений у банківських днях. При цьому, поняття (термін) "банківський день" чинним законодавством або ж сторонами за текстом договору не визначено. За таких обставин, суд приймає значення цього поняття як "робочий день банку, який здійснюватиме перерахування грошових коштів відповідача, в оплату товару позивача, на розрахунковий рахунок позивача". За загальним правилом, що містить у собі ч. 1 ст. 52 Кодексу Законів про працю України, в Україні встановлюється п'ятиденний робочий тиждень з двома вихідними. Згідно з цим же Кодексом, допускається встановлення шестиденного робочого тижня, з одним вихідним днем.

Матеріалами справи не підтверджено факт встановлення в банках, в яких обслуговуються позивач або відповідач, або ж в будь-яких інших банках шестиденного робочого тижня, з одним вихідним днем та, відповідно, факт здійснення банківських операцій протягом шести днів на тиждень.

В межах періоду з 17.07.2013р. по 31.07.2014р. неробочими є дні 20, 21, 27 та 28 липня.

У серпні 2013 року неробочими є дні 03, 04, 10, 11, 17, 18, 24, 25, 26 та 31 серпня.

З урахуванням цього та виходячи з положень щодо строку оплати послуг, які містить у собі п.3.5. договору, суд дійшов висновку про наявність у відповідача обов'язку здійснити оплату послуг позивача, які було надано згідно договору, протягом 30-ти робочих днів з 17.07.2013р. (дня отримання рахунку на оплату цих послуг), виходячи з встановленого згідно з ч. 1 ст. 52 Кодексу Законів про працю України п'ятиденного робочого тижня, а саме, протягом періоду часу з 17.07.2013р. по 28.08.2013., включно. З вказаних підстав, зобов'язання з оплати вказаних наданих позивачем послуг вартістю 391 848,00 грн., є простроченим відповідачем саме, з 29.08.2013р.

Твердження відповідача про неврахування позивачем при розрахунку пені, втрат від інфляції та річних, сум здійсненої відповідачем часткової оплати послуг за договором суд відхиляє з наступних підстав.

Як доведено матеріалами справи та не заперечується відповідачем у відзиві загальна вартість наданих позивачем відповідачеві послуг за договором складає 391848,00 грн. Так само, доведено матеріалами справи та не заперечується за текстом відзиву відповідача, що сума здійсненої відповідачем часткової оплати цих послуг складає 51 808,00 грн. Виходячи з цього неоплачений відповідачем залишок вартості послуг позивача складає 340 040,00 грн.

Суд зазначає про те, що у разі неврахування відповідачем вказаної часткової оплати нарахування штрафних санкцій здійснювалося б на суму більшу ніж 340 040,00 грн.

Додатково, суд зазначає, що з 29.08.2013р по 30.10.2013р розмір заборгованості відповідача перед позивачем з оплати послуг за договором перевищував 340 040,00 грн.: тобто, з 29.08.2013р. по 30.10.2013р. позивач мав усі фактичні та правові підстави для нарахування пені, втрат від інфляції та річних на суму більшу ніж та, на яку фактично позивачем було здійснено відповідні нарахування.

Розрахунки заявлених позивачем до стягнення з відповідача 22 284,27 грн. пені та 5254,32 грн. річних (3 %) (а.с.24-25) судом перевірено. Ці розрахунки є правильними. Під час розгляду справи відповідач не надав суду доказів сплати 22 284,27 грн. пені та 5254,32 грн. річних (3 %) повністю або частково.

За вказаних встановлених судом фактичних обставин та на підставі наведених правових норм позовні вимоги про стягнення з відповідача 22 284,27 грн. пені, а також, 5254,32 грн. річних (3 %) підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо здійсненого позивачем розрахунку втрат від інфляції у розмірі 2 042,96 грн. за період часу з вересня 2013 року по листопад 2013 року, включно, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Розрахунок цих втрат від інфляції здійснено позивачем без додержання положень ст.625 Цивільного кодексу України, згідно з якими боржник зобов'язаний сплатити на користь кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, саме, за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання, а не за окремі періоди такого прострочення.

Відповідач є таким, що построчив виконання грошового зобов'язання перед боржником з з 29.08.2013р. та до теперішнього часу (06.05.2014р.).

Згідно із позовною заявою позивачем заявлено, у зв'язку із простроченням виконання грошового зобов'язання за договором, позовні вимоги про стягнення з відповідача річних (3%) за період часу з 29.08.2013р. по 04.03.2014р., включно, а також, про стягнення пені за період часу з 29.08.2013р. по 28.02.2014р. (кінцеву дату періоду нарахування пені визначено з урахуванням обмежень згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України). Виходячи з положень ст. 625 Цивільного кодексу України період, за який здійснюється нарахування втрат від інфляції, має кореспондуватися (відповідати) періодам, за які здійснюється нарахування пені та річних, у зв'язку із простроченням виконання відповідного грошового зобов'язання. Проте, при нарахуванні втрат від інфляції вказану вимогу позивачем не дотримано: не здійснено нарахування втрат від інфляції за грудень 2013 року, а також, за січень та лютий 2014 року.

Разом з тим, суд зазначає, що індекси інфляції становлять: 100,00 % за вересень 2013 року, 100,4 % за жовтень 2013 року, 100,2 % за листопад 2013 року, 100,5 % за грудень 2013 року, 100,2 % за січень 2014 року, 100,6 %. за лютий 2014 року.

Середній індекс інфляції за період часу з вересня 2013 року по лютий 2014 року, включно, складає 1,019. Це значення середнього індексу інфляції розраховано судом шляхом множення відповідних щомісячних індексів інфляції за вказаний період часу.

1,019 = 1,00 х 1,004 х 1,002 х 1,005 х 1,002 х 1,006

При цьому, у здійсненому позивачем розрахунку 2 042,96 грн. втрат від інфляції застосовано значення середнього індексу інфляції 1,00601.

Суд зазначає, що застосування при розрахунку втрат від інфляції більшого за величиною середнього індексу інфляції ніж фактично застосовано у розрахунку (у даному випадку, 1,019 замість 1,00601) об'єктивно призведе до збільшення загального розміру таких втрат.

Під час розгляду даної справи відповідач не надав суду доказів сплати 2 042,96 грн. втрат від інфляції повністю або частково.

За вказаних встановлених судом фактичних обставин та на підставі наведених правових норм позовні вимоги про стягнення з відповідача 2 042,96 грн. втрат від інфляції підлягають задоволенню у повному обсязі.

Додатково, суд зазначає про наступне.

Відповідно до ст. 44 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом.

Статтею 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному її розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява подається до суду. Згідно з п. 2.1 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір за ставкою 2 % ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат. При поданні у березні 2014 року до господарського суду позовної заяви з вимогами про стягнення 369 621,55 грн. позивачем сплачено 7 400,00 грн. судового збору за платіжним дорученням № 2 від 27.02.2014р. Відповідно ж до п. 2.1 ч. 2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви з вимогами про стягнення 369 621,55 грн. має бути сплачений судовий збір у розмірі 2 % від ціни позову, що становить 7392,43 грн.

7392,43 грн. = (369 621,55 грн. / 100 %) х 2 %.

Таким чином різниця між фактично сплаченою позивачем сумою судового збору та сумою судового збору, яка за законом підлягала сплаті за подання цього позову, становить 7,57 грн. = 7 400,00 грн. - 7 392,43 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. Зайве сплачена позивачем сума судового збору у розмірі 7,57 грн. підлягає поверненню позивачеві.

Згідно з ст. 49 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позов задовольняється у повному обсязі, у зв'язку з чим судовий збір повністю, у сумі 7392,43 грн., має бути покладений на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" суд -

в и р і ш и в:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Югтранзитсервіс-Агропродукт" (місцезнаходження: 74360, Херсонська обл., Бериславський район, с.Новорайськ, вул. Промислова, буд. 3; ідентифікаційний код юридичної особи 33731096; р/р26005011050301 в ПАТ "Альфа - Банк" у м.Києві, МФО 300346) на користь Фермерського господарства Огури Івана Івановича (місцезнаходження: 53500, Дніпропетровська обл., Томаківський район, смт. Томаківка, вул. І. Франка, буд. 15-Б; ідентифікаційний код юридичної особи 32831521; р/р2600610478401 в АТ "МетаБанк", МФО 313582) 340 040 (триста сорок тисяч сорок) грн. 00 коп. заборгованості з оплати послуг, 5 254 (п'ять тисяч двісті п'ятдесят чотири) грн. 32 коп. в якості річних, 2042 (дві тисячі сорок дві) грн. 96 коп. втрат від інфляції, 22 284 (двадцять дві тисячі двісті вісімдесят чотири) грн. 27 коп. пені та 7 392 (сім тисяч триста дев'яносто дві) грн. 43 коп. компенсації по сплаті судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. Повернути Фермерському господарству Огури Івана Івановича (місцезнаходження: 53500, Дніпропетровська обл., Томаківський район, смт. Томаківка, вул. І. Франка, буд. 15-Б; ідентифікаційний код юридичної особи 32831521) зі спеціального рахунку державного бюджету (р/р № 31215206783002, МФО 852010, код ЄДРПОУ - 37959779, одержувач УДКСУ у місті Херсоні, Банк ГУДКСУ у Херсонській області) 7 (сім) грн. 57 коп. сплаченого згідно із платіжним дорученням № 2 від 27.02.2014р. судового збору.

Оригінал платіжного доручення № 2 від 27.02.2014р. знаходиться у матеріалах судової справи № 923/274/14.

Повне рішення складено 12.06.2014р.

Суддя К.В. Соловйов