Рішення № 39195350, 03.06.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/4707/14 03.06.14

За позовомПриватного комерційно технічно-транспортного підприємства «МАГІСТРАЛЬ»До Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗБЕРЕЖЕННЯ ДОВІКІЛЛЯ»Простягнення 26 574, 00 грн.

Суддя Борисенко І.І.

Представники:

Від позивача Максименко Л. О. - за дов.

Від відповідача не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача на свою користь заборгованість за договором оренди нежилого приміщення (споруди) від 11.11.2013р. за № 00001-13 у сумі 26 547, 00 грн. та судовий збір.

Позивач через відділ діловодства суду надав заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить: збільшити позовні вимоги і стягнути з відповідача суму заборгованості в розмірі 48 459, 23 грн., з яких 44 208, 59 грн. основний борг, 1 653, 84 грн. - індекс інфляції, 486, 90 грн. - 3% річних, 2 190, 90 грн. - пені.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених ст. 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви. Під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік збільшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціна позову.

Суд приймає заяву про збільшення позовних вимог частково, а саме в частині суми заборгованості 44 208, 59 грн. При прийнятті заяви про збільшення позовних вимог в частині індексу інфляції, 3% річних та пені до розгляду, буде змінено і підстава і предмет позову, що відповідно до ст. 22 ГПК України є неможливим.

Отже, має місце нова ціна позову в розмірі 44 208, 59 грн., виходячи з якої й вирішується спір.

Відповідач у судові засідання не з'являвся, представників не направляв, про поважні причини неявки суд не повідомив, пояснень, витребуваних ухвалою суду від 24.03.2014р. про порушення провадження у справі, від 17.04.2014 р. та від 15.05.2014р. про відкладення розгляду справи не подав.

Ухвали суду про порушення провадження у справі та відкладення розгляду справи були надіслані за повідомленою суду адресою відповідача, яка є також адресою місцезнаходження відповідача, що зазначена в єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців а саме: 03083, м. Київ, проспект Науки, буд. 98, квартира 19.

На призначене судове засідання 03.06.2014р. представник відповідача не з'явився, витребуваних судом доказів не надав, будь-яких обґрунтованих заяв чи клопотань про відкладення судового засідання з зазначенням підстав щодо своєї неявки не направив, хоча про дату та час їх проведення повідомлений належним чином, про що зокрема свідчить наявний у матеріалах справи оригінал поштового відправлення, з якого слідує, що поштова кореспонденція з ухвалою суду про призначення судового засідання була вручена відповідачу 29.05.2014р.

Отже, відповідач завчасно був повідомлений про місце, дату та час судових засідань, і у разі наміру подати відзив на позовну заяву, письмові пояснення, додаткові документи, мав достатньо часу для цього.

За таких обставин, суд не вбачає за необхідне відкладати розгляд справи та відповідно до статті 75 ГПК України здійснює її розгляд за наявними в ній матеріалами.

За клопотанням Позивача, з метою забезпечення повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, спір у даній справі вирішено у строк у відповідності п.3 ст.69 ГПК України.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

11 листопада 2013 року між Позивачем та Відповідачем було укладено договір оренди нежитлового приміщення, яке розташоване за адресою: 08710, Київська область, Обухівський район, село Підгірці, вул. Васильківська, б.1.

Зазначене приміщення було передано Відповідачу за актом прийому-передачі від 11.11.2013р.

Згідно з п. п. 2 п. 7.1. Договору, Відповідач зобов'язався своєчасно здійснювати платежі за оренду приміщення, спожиту електроенергію.

Пунктом 5.2. Договору передбачено, що орендна плата та відшкодування за спожиту електроенергію сплачується у безготівковому порядку на розрахунковий рахунок Позивача наперед в період з 1-го та не пізніше 5-го числа кожного місяця.

Однак, Відповідач не виконав покладений на нього обов'язок зі сплати вчасно орендної плати та спожитої електроенергії, в зв'язку з чим за ним рахується борг по сплаті орендних платежів та платежів за спожиту електроенергію в розмірі 44 208, 59 грн.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, Господарський суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав:

Договір оренди нежилого приміщення (споруди) від 11.11.2013р. за № 00001-13 є договором оренди, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно із ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Матеріалами справи підтверджується факт передачі приміщення в оренду, користування ним відповідачем, а також існування у відповідача заборгованості по сплаті орендних платежів та платежів за спожиту електроенергію в розмірі 44 208, 59 грн. за період з листопада 2013р. по 24.березня 2014р.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Пунктами 1, 4 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 5.2. Договору передбачено, що орендна плата та відшкодування за спожиту електроенергію сплачується у безготівковому порядку на розрахунковий рахунок Позивача наперед в період з 1-го та не пізніше 5-го числа кожного місяця.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи пункту 5.2. Договору відповідач повинен був сплачувати орендну плату та відшкодування за спожиту електроенергію у безготівковому порядку на розрахунковий рахунок Позивача наперед в період з 1-го та не пізніше 5-го числа кожного місяця.

Проте, матеріали справи свідчать, що відповідач свого обов'язку зі сплати орендних платежів належним чином не виконав у зв'язку із чим заборгованість відповідача по орендній платі за період з листопада 2013р. по 24.березня 2014р.

склала 44 208, 59 грн., а строк виконання грошового зобов'язання на момент винесення рішення у справі настав.

Згідно ч. 3 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що одним із основних обов'язків орендаря є внесення орендної плати своєчасно і в повному обсязі.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Факт наявності боргу у Відповідача за договором оренди у сумі 44 208, 59 грн. за період з листопада 2013р. по 24.березня 2014р. Позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і Відповідачем не спростований, і тому ця сума має бути стягнута з відповідача.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи з вищенаведених норм закону, відповідачем належним чином протягом розгляду справи не було надано належних доказів по справі на спростування позовних вимог в частині стягнення заборгованості в розмірі 44 208, 59 грн.

В судовому засіданні, допустимими доказами, які знаходяться в матеріалах справи позивач довів, що його вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Витрати по оплаті судового збору, згідно ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗБЕРЕЖЕННЯ ДОВКІЛЛЯ» (03083, м. Київ. пр.-т Науки, 98, кв. 19; Код ЄДРПОУ: 38453543) на користь Приватного комерційно технічно-транспортного підприємства «МАГІСТРАЛЬ» (08710, Київська обл., Обухівський район, с. Підгірці, вул. Васильківська, 1-а; Код ЄДРПОУ: 13726916) суму заборгованості за Договором оренди нежилого приміщення №00001-13 від 11.11.2013р. в розмірі 44 208, 59 (сорок чотири тисячі двісті вісім грн. 59 коп.) та 1 827, 00 (одну тисячу вісімсот двадцять сім грн. 00 коп.) витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 10.06.2014р.

Суддя І.І.Борисенко