Рішення № 39195348, 14.05.2014, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 32/13/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.05.2014 Справа № 908/674/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Арис-ЮГ" (03028, м. Київ, проспект Науки, 41, оф. 442)

до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1; АДРЕСА_2)

про стягнення 59653,27 грн. Суддя Н.А. Колодій

представники:

від позивача: Коркін П.П., довіреність б/н від 10.01.2014 р.

від відповідача: ОСОБА_4, на підставі довіреності № 2 від 01.04.2014р.

Суть спору:

До господарського суду Запорізької області 04.03.2014 р. звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Арис-ЮГ" з позовною заявою до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення з відповідача 59653,27 грн., які складаються 58540,46 грн. основного боргу за договорами № 438 та № 438/4 від 02.11.2012 р., 197,27 грн. - 3% річних та 915,54 грн. пені.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 05.03.2014 р. справа № 908/674/14 прийнята суддею Колодій Н.А. до свого провадження, справі присвоєно номер провадження 32/13/14, справа призначена до розгляду на 02.04.2014 р.

Ухвала направлялась на адресу сторін в установленому законом порядку. Поштові повідомлення свідчать, що сторони належним чином повідомлені про дату, час і місце проведення судового засідання. Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що сторони належним чином повідомлені про час і місце судового засідання.

Ухвалою суду від 27.03.2014р. у зв'язку з перебуванням судді Колодій Н.А. у службовому відрядженні розгляд справи відкладено до 23.04.2014 р.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 23.04.2014 р. судом на підставі ч. 3 ст. 69 ГПК України за клопотанням відповідача процесуальний строк вирішення спору у справі № 908/674/14 продовжений на п'ятнадцять діб, розгляд справи відкладено до 14.05.2014 р.

Позивач на адресу господарського суду Запорізької області надсилав клопотання (вих. № 214 від 01.04.2014 р. та вих. № 361 від 13.05.2014 р.), якими повідомив, що відповідач після звернення позивача до суду з позовом, частково здійснив оплату в сумі 1500 грн. в рахунок погашення заборгованості (на доказ чого суду надано копії платіжних доручень), на момент розгляду справи в суді заборгованість складає 57040,46 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати на відрядження для участі представника позивача в судових засіданнях, які позивач вважає іншими судовими витратами, пов'язаними з розглядом справи.

Заявлені вимоги позивач обґрунтовує ст. ст. 624, 625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198, 230 Господарського кодексу України та умовами договорів № 438 та № 438/4 від 02.11.2012 р.

Представник відповідача підтвердив всі обставини, що викладені в позовній заяві та визнає основний борг у розмірі 57040,46 грн. та проти нарахування 197,27 грн. - 3% річних та 915,54 грн. пені не заперечив.

За письмовим клопотанням представників сторін розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

У засіданні суду 14.05.2014 р., на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

02.11.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Арис-Юг" (позивач по справі) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (відповідач по справі) було укладено договір № 438 (надалі - договір).

Згідно умов договору позивач зобов'язався надати послуги по заправленню автотранспорту відповідача та по наданню додаткових послуг на підставі пред'явлених відповідачу пластикових карток, а відповідач зобов'язався оплатити надані послуги (п. п. 1.1., 1.2 договору).

Відповідно до п. п. 2.1.1., 2.1.2., 2.1.3. договору позивач зобов'язується:

- передати відповідачу за актом пластикові картки в погодженому асортименті та кількості, на умовах даного договору та протоколів до нього (п. 2.1.1.);

- забезпечити заправку дизельним паливом автотранспорту відповідача на автозаправних станціях (далі - АЗС), вказаних у переліку АЗС (згідно порядку роботи АЗС) за умови надання пластикової картки (п. 2.1.2.);

- щомісячно проводити з підприємством звірку взаємних розрахунків. Звірка проводиться не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним. Рахунки-фактури на оплату надсилаються щонеділі по факсу чи в електронному вигляді. Реєстри надсилаються підприємству щонеділі електронною поштою, у разі відсутності -факсом (п. 2.1.3.).

Розділом 3 (п.п. 3.1. - 3.2) договору передбачено, що ціна послуг заправки автотранспорту, діюча між сторонами для розрахунків по даному договору (далі - ціна), визначається на підставі діючої ціни на автозаправній станції за умов, передбачених в протоколах, що є невід'ємною частиною договору.

Ціна палива та послуг заправки автотранспорту на АЗС фіксується в платіжній квитанції (чек, виданий терміналом). У разі відсутності ціни в платіжній квитанції (чек), ціна АЗС визначається відповідно до прейскуранта цін автозаправних станцій, що знаходиться на офіційному сайті довірителя: www.ariscard.com.

Прийняттям ціни підприємством є факт заправки автотранспорту, що направляється підприємством на АЗС.

Знижки у разі передплати надаються підприємству на підставі протоколу узгодження умов розрахунків, який є невід'ємною частиною даного договору (п. 3.1.).

Строк, на протязі якого підприємство сплачує вартість відпущеного палива та наданих послуг, в т.ч. винагороду, вказується в протоколі узгодження умов розрахунків (п. 3.2).

Відповідно до протоколу № 3 від 16.01.2014 р. узгодження умов розрахунків при обслуговуванні пластиковими картками до договору № 438 від 02.11.2012 р., встановлений наступний строк оплати заправки автотранспорту дизельним паливом: 5 календарних днів з моменту виставлення рахунку.

Також, 02.11.2012 між ТОВ "Арис -Юг" (далі - товариство, комісіонер) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (підприємство, комітент) було укладено договір № 438/4 (далі -договір 438/4 з усіма змінами, додатками та доповненнями), відповідно до умов якого товариство відповідно до договору комісії № 01/01 від 01.01.2011 від імені та за рахунок комітента зобов'язується надати послуги по заправці автотранспорту підприємства дизельним паливом та надати додаткові послуги на підставі пред'явлених підприємством пластикових карток "АРИС" за межами митної території України. Підприємство зобов'язується оплатити комісіонеру надані послуги .

Відповідно до пп. 2.1.1., 2.1.2., 2.1.3. договору 438/4 комісіонер від свого імені та за рахунок комітента зобов'язується:

- передати підприємству за актом пластикові картки в погодженому асортименті та кількості, на умовах даного договору та протоколів до нього (п. 2.1.1.);

- забезпечити заправку паливом автотранспорту підприємства на автозаправних станціях (далі - АЗС), вказаних у переліку АЗС (згідно порядку роботи АЗС) за умови надання пластикової картки "АРИС" (п.2.1.2.);

- щомісячно проводити з підприємством звірку взаємних розрахунків. Звірка проводиться не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним. Рахунки-фактури на оплату надсилаються щонеділі по факсу чи в електронному вигляді. Реєстри надсилаються підприємству щонеділі електронною поштою, у разі відсутності -факсом (п. 2.1.3.).

Розділом 3 (п.п. 3.1. - 3.3.) договору передбачено, що ціна послуг заправки автотранспорту, діюча між сторонами для розрахунків по даному договору (далі - ціна), визначається на підставі діючої ціни на автозаправній станції за умов, передбачених в протоколах, що є невід'ємною частиною договору.

Ціна палива та послуг заправки автотранспорту на АЗС фіксується в платіжній квитанції (чек, виданий терміналом). У разі відсутності ціни в платіжній квитанції (чек), ціна АЗС визначається відповідно до прейскуранта цін автозаправних станцій, що знаходиться на офіційному сайті довірителя: www.ariscard.com.

Прийняттям ціни підприємством є факт заправки автотранспорту, що направляється підприємством на АЗС.

Знижки у разі передплати надаються підприємству на підставі протоколу узгодження умов розрахунків, який є невід'ємною частиною даного договору (п. 3.1.).

Строк, на протязі якого підприємство сплачує вартість відпущеного палива та наданих послуг, в т.ч. винагороду, вказується в протоколі узгодження умов розрахунків (п. 3.2.).

Відповідно до протоколу № 4 від 16.01.2014 р. узгодження умов розрахунків при обслуговуванні пластиковими картками до договору № 438/4 від 16.01.2014 р., встановлено наступний строк оплати заправки автотранспорту нафтопродуктами та додаткових послуг: 5 календарних днів з моменту виставлення рахунку.

Ціна послуг по заправці автотранспорту для розрахунків за даним договором визначається на підставі діючої ціни на автозаправних станціях на момент отримання нафтопродуктів з урахуванням п. 3 даного договору та п. 3 даного протоколу.

Позивачем на виконання умов договорів № 438 та № 438/4 від 02.11.2012 р. були передані відповідачу пластикові картки у кількості 7 штук, що підтверджується Актами приймання-передачі магнітно - чипових карток "АРИС": № 572 (6 шт.) та № 572/2 (1 шт.).

Відповідно до Актів приймання передачі наданих послуг та звірки взаємних розрахунків № ЗкП-000120 (438)-У від 31.12.2013 р., № ЗкП-000120 (438/4)-З від 31.12.2013 р.:

· за договором № 438 від 02.11.2012 р. відповідачу було відпущено паливо та надані послуги на суму 34694,58 грн. з урахуванням ПДВ (4345 л);

· за договором № 438/4 від 02.11.2012 р. відповідачу було відпущено паливо та надані послуги на суму 31295,88 грн. з урахуванням ПДВ (7779,710 л).

Позивач виставив відповідачу для оплати послуг за договорами рахунки, копії яких містяться в матеріалах справи.

Як вбачається з зазначених Актів, рахунки -фактури отримані відповідачем своєчасно.

Відповідач взяті на себе зобов'язання за договорами № 438 та № 438/4 не виконав, оплату послуг, зазначеного в видаткових накладних не здійснив в повному обсязі.

Станом на 04.03.2012 р. заборгованість відповідача складає: 58540,46 грн. -сума основного боргу, 915,54 грн. -сума пені, 197,27 грн.-3 % річних.

Оцінивши та проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, надані письмові докази у їх сукупності, вислухавши представників сторін, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково виходячи з наступного.

Статтею 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 902 Цивільного кодексу України, виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Договір, укладений сторонами з дотримання вимог, необхідних для чинності правочину, у тому числі відповідно до чинних нормативно-правових актів, має обов'язкову силу для сторін. Будучи пов'язаними взаємними правами та обов'язками (зобов'язаннями), сторони не можуть в односторонньому порядку відмовлятись від виконання зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є право відношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань. Аналогічні норми містяться в ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Факт надання ТОВ "Арис - Юг" послуг та палива за договорами № 438 та № 438/4 від 02.11.2012 р. підтверджується Актами приймання передачі наданих послуг та звірки взаємних розрахунків № ЗкП-000120 (438)-У від 31.12.2013 р., № ЗкП-000120 (438/4)-З від 31.12.2013 р., що містяться в матеріалах справи.

Відповідач гарантійним листом від 15.01.2014 р. визнав заборгованість за отримані послуги по заправці транспортних засобів дизельним паливом по договором № 438 та № 438/4 від 02.11.2012 р.

Після порушення провадження у справі (05.03.2014 р.) відповідач частково погасив борг, перерахувавши на розрахунковий рахунок позивача 1500 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 1103 від 20.03.2014 р. (на суму 500 грн.), № 1113 від 28.03.2014 р. (на суму 500 грн.), № 1138 від 17.04.2014 р. (на суму 500 грн.) та Актом звірки взаємних розрахунків сторін.

За таких обставин провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 1500 грн. підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України через відсутність предмету спору.

Оскільки відповідач не надав суду доказів сплати боргу в сумі 57040,46 грн., наявність цієї заборгованості визнав, суд дійшов висновку, що вимога про стягнення основного боргу в сумі 57040,46 грн. обґрунтована та підлягає задоволенню.

У зв'язку з простроченням відповідачем грошового зобов'язання позивачем заявлена вимога про стягнення з боржника 197,27 грн. - 3 % річних.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вимога позивача про стягнення 197,27 грн. - 3 % річних є обґрунтованою і підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь 915,54 грн. пені за неналежне виконання умов договору.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 р. N 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 4.2. договорів у разі порушення строку або умов оплати, передбачених договом чи прoтоколом узгодження умов розрахунків, підприємство сплачує товариству пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочки.

Судом перевірено розрахунок позивача та встановлено, що вимога позивача про стягнення 915,54 грн. пені за неналежне виконання умов договору є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, загальна сума заборгованості відповідача складає 58153,27 грн., яка складається з 57040,46 грн. -сума основної заборгованості, 197,27 грн. - 3% річних та 915,54 грн. -сума пені згідно розрахунку, наданого позивачем.

Доказів виконання взятих на себе зобов'язань за договорами № 438 та № 438/4 від 02.11.2012 р. а саме документального підтвердження оплати послуг позивачу, відповідач суду не представив.

Враховуючи викладене, суд вважає вимоги позивача обгрунтованими.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

За приписами п. 6.2., абз. 4 п. 6.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України» відшкодування судових витрат здійснюється у разі їх документального підтвердження судовим експертам, перекладачам, іншим особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень, а також адвокатам, а не будь-якій особі, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Отже витрати по оплаті переїзду, витрати по оплаті проживання у готелі, добові витрати на відрядження, пов'язані з забезпеченням явки у судові засідання уповноважених представників сторін у справі, не відшкодовуються.

Згідно ст.ст. 44, 49 ГПК України, судовий збір слід покласти на відповідача, тому що частина боргу ним погашена після звернення позивача з позовною заявою до господарського суду.

Керуючись ст. ст. 44, 49, п. 1-1 ст. 80, ст. ст. 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

Вирішив:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Арис-ЮГ" до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення 59653,27 грн. задовольнити частково.

2. В частині стягнення 1500 грн. основного боргу провадження у справі припинити

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (юридична адреса: АДРЕСА_1; фактична адреса: АДРЕСА_2 код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Арис-ЮГ" (03028, м. Київ, проспект Науки, 41, оф. 442, код ЄДРПОУ 31745725) 57040 (п'ятдесят сім тисяч сорок) грн. 46 коп. основного боргу, 197 (сто дев'яносто сім) грн. 27 коп. - 3% річних, 915 (дев'ятсот п'ятнадцять) грн. 54 коп. та 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору. Видати наказ.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст., ст. 84, 85 ГПК України "16" травня 2014 р.

Суддя Н.А. Колодій

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.