Рішення № 39195338, 03.06.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/4564/14 03.06.14

За позовомКомунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама»До Товариства з обмеженою відповідальністю «Зеркало»Простягнення 106 062, 28 грн.

Суддя Борисенко І.І.

Представники:

Від позивача Борисюк О.В. - за дов.

Від відповідача не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача на свою користь суму заборгованості в розмірі 106 062, 28 грн., з яких: основний борг - 88 478, 28 грн., 3% річних - 769, 73 грн., індекс інфляції - 742, 75 грн., пеню - 2 799, 78 грн., 15 % штрафу - 13 271, 74 грн. та судові витрати в розмірі 2 121, 25 грн. за Договором від від 19.11.2013р. №1284 на право тимчасового користування місцем для розтошування рекламного засобу, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Києва.

Відповідач у судові засідання не з'являвся, представників не направляв, про поважні причини неявки суд не повідомив, пояснень, витребуваних ухвалою суду від 24.03.2014 р. про порушення провадження у справі та ухвалою суду від 17.04.2014р. про відкладення розгляду справи не подав.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України станом на 19.03.2014р. місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю «Зеркало»: 02222, м.Київ, просп.. Маяковського, б.47.

Водночас, ухвали суду від 24.03.2014р. та від 17.04.2014р. направлені на зазначену адресу відповідача. Дані ухвали суду були повернуті суду поштою з зазначенням: „за закінченням встановленого строку зберігання " .

Тому повернення ухвал господарського суду від 24.03.2014р., 17.04.2014р. з зазначенням: „за закінченням встановленого строку зберігання " з урахуванням конкретних обставин даної справи є належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасника судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій, тому спір розглядається за наявними у справі доказами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

За клопотанням позивача від 13.05.2014р., спір вирішено у більш тривалий строк, ніж встановлено частиною першою ст.69 ГПК України.

Розглянувши надані учасником судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

19 листопада 2013 року між Позивачем та Відповідачем було укладено Договір №1284/13 на право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення рекламного (-их) засобу (-ів), що перебуває (-ють) у комунальній власності територіальної громади м. Києва.

Відповідно до п. 1.1. Договору на підставі відповідного наказу дозвільного органу про встановлення пріоритету на місце (-я) для розміщення рекламного (-их) засобу (-ів), дозволу (-ів) на розміщення зовнішньої реклами на певний строк та у певному місці, наданого (-их) на підставі розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Розповсюджувачеві надається право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення рекламного (-их) засобу (-ів) (далі - РЗ), що перебуває (-ють) у комунальній власності територіальної громади м. Києва, його районів або повноваження щодо розпорядження яким (-и) здійснюють органи місцевого самоврядування м. Києва (далі - Право тимчасового користування), за умов повного дотримання Розповсюджувачем цього Договору та Порядку розміщення реклами в місті Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 22.11.2011р. №37/6253, з наступними змінами та доповненнями (далі - Порядок), а Розпоряджувач зобов'язується користуватися наданим йому Правом тимчасового користування, своєчасно та згідно з умовами цього Договору перераховувати плату за Право тимчасового користування виключно на поточний рахунок Підприємства, належним чином, своєчасно та у повному обсязі виконувати свої обов'язки за цим Договором та не зловживати наданими Розпоряджувачу правами.

Відповідно до п. 5.2.3. Договору, Відповідач зобов'язався не пізніше 25 числа поточного місяця отримувати та сплачувати рахунки за Право тимчасового користування, у тому числі у разі встановлення пріоритету.

Згідно з п. 6.8. Договору, плата за право тимчасового користування нараховується Позивачем щомісячно та перераховується Відповідачем не пізніше 25 числа поточного місяця, виключно на поточний рахунок Позивача, в розмірах, зазначених в рахунках. Факт неотримання рахунку не звільняє Розповсюджувача зовнішньої реклами від здійснення плати за Право тимчасового користування.

Однак, в порушення зазначених пунктів Договору, Відповідач не здійснив з Позивачем розрахунків за право тимчасового користування місцями для розміщення ОЗР згідно рахунків-фактур відповідно до довідки про стан розрахунків за період з 01.11.2013р. по 28.02.2014р. на загальну суму 88 478, 28 грн.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, Господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав:

Між сторонами було укладено договір на право тимчасового користування місцем для розміщення рекламного засобу, який за своєю правовою природою є договором оренди, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України, Глави 30 Господарського кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до п.5.2.3. договору відповідач зобов'язаний не пізніше 25 числа поточного місяця, отримувати та сплачувати рахунки за право тимчасового користування, у тому числі у разі встановленого пріоритету.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи пунктів 5.2.3. Договору відповідач повинен був сплачувати орендну плату не пізніше 25 числа місяця, отримувати та сплачувати рахунки за право тимчасового користування, у тому числі у разі встановленого пріоритету.

Проте, матеріали справи свідчать, що відповідач свого обов'язку зі сплати не виконав, у зв'язку із чим виникла заборгованість відповідача по оплаті за тимчасове користування місцем для розміщення рекламного засобу.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися - належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для неналежного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Матеріалами справи підтверджується факт тимчасового користування місцями для розміщення рекламних засобів.

Факт наявності боргу у Відповідача перед Позивачем в розмірі 88 478, 28 грн. за період з листопада 2013р. по лютий 2014р. Позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і Відповідачем не спростований і тому ця сума має бути стягнута з відповідача.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п.7.2. Договору, розповсюджувач за несвоєчасне або неповне внесення плати сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє на момент сплати пені, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Відповідно до п. 7.3 Договору №001672/767/10 за прострочення внесення платежів за тимчасове користування місцем для розміщення РЗ що складає більше 1 місяця, Розповсюджувач зовнішньої реклами, додатково сплачує штраф у розмірі 15 відсотків простроченої суми.

Отже, порушення відповідачем строків оплати, передбачених п. 5.2.3. є порушенням зобов'язання, що відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України тягне за собою правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплату неустойки.

Тому, Позивачем також правомірно заявлена вимога про стягнення з відповідача пені за неналежне виконання зобов'язання, відповідно до договору.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема в разі прострочення.

Таким чином, за прострочення терміну платежу з відповідача належить стягнути пеню у сумі 2 799, 78 грн. та 13 271, 74 грн. штрафу, відповідно до розрахунку Позивача з яким суд погоджується та вважає обґрунтованим.

З огляду на наявність прострочення грошового зобов'язання, позивач також правомірно нарахував відповідачу суму боргу з урахуванням 3% річних від простроченої суми за весь час прострочення, відповідно до ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.

Згідно здійсненого позивачем розрахунку з відповідача також підлягає стягненню 742, 75 грн. індексу інфляції та 769, 73 грн. 3 % річних, відповідно до ст. 625 ЦК України та п. 7.2. договору, з яким суд також погоджується та вважає обґрунтованим.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи з вищенаведених норм закону, відповідачем належним чином протягом розгляду справи не було надано належних доказів по справі на спростування уточнених позовних вимог.

В судовому засіданні, допустимими доказами, які знаходяться в матеріалах справи позивач довів, що його позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Витрати по оплаті судового збору згідно ст. 49 ГПК України покладаються на Відповідача.

Керуючись ст. ст.49, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Зеркало» (02222, м. Київ, проспект Маяковського, 47; Код: 34343922) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама» (04070, м. Київ, Боричів узвіз, 8, п/р 26003002029541 у Києво-Святошинському відділенні ПАТ КБ «Хрещатик», МФО 300670, Код ЄДРПОУ 26199714) суму заборгованості в розмірі 88 478, 28 (вісімдесят вісім тисяч чотириста сімдесят вісім) грн. 28 коп., 3 % річних в розмірі 769 (сімсот шістдесят дев'ять) грн. 73 коп., індекс інфляції в розмірі 742 (сімсот сорок дві) грн. 75 коп., пеню в розмірі 2 799 (дві тисячі сімсот дев'яносто дев'ять) грн. 78 коп., 15 відсотків штрафу в розміру 13 271 (тринадцять тисяч двісті сімдесят одна) грн. 74 коп. та судовий збір в розмірі 2 121 (дві тисячі сто двадцять одна) грн. 25 коп.

Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено:10.06.2014р.

Суддя І.І.Борисенко