Ухвала суду № 39194938, 29.05.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2014 р. Справа № 876/1101/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Матковської З.М.,

суддів: Довгої О.І., Затолочного В.С.

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо - комерційна фірма «Декор» на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2013 року у адміністративній справі №819/2641/13-а за позовом Управління Пенсійного фонду України в Миколаївському районі Львівської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Декор» про стягнення заборгованості,-

В С ТА Н О В И В :

УПФ України в Миколаївському районі Львівської області звернулося в суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Декор» про відшкодування витрат по виплаті та доставці пенсії, призначених відповідно до пункту "а" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" виставлених до відшкодування у вересні, жовтні 2013 року в розмірі 88878,00 грн.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2013 року позов задоволено. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю виробничо - комерційна фірма «Декор» на користь управління Пенсійного фонду України в Миколаївському районі Львівської області витрати на виплату і доставку пенсій призначених на пільгових умовах за Списком №1 виставлених до відшкодування у вересні, жовтні 2013 року в розмірі 88878 (вісімдесят вісім тисяч вісімсот сімдесят вісім) грн. 00 коп.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що постанова суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою, прийнятою з неправильним та неповним дослідженням доказів і встановленням обставин у справі та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову.

Сторони в судове засідання не з'явились, хоча належним чином були повідомлені про дату судового засідання. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне. ТзОВ «Виробничо - комерційна фірма «Декор» зареєстроване як юридична особа перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Миколаївському районі Львівської області, та являється платником збору до Пенсійного фонду України, а об'єктом його оподаткування є також витрати на виплату і доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Наявність заборгованості «Виробничо - комерційна фірма «Декор» з фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за вересень - жовтень 2013 року складає 88878,00 грн.

Суд першої інстанції позов задовольнив з тих підстав, що у відповідача наявна заборгованість по фактичних витратах Пенсійного фонду на виплату та доставку пільгових пенсій, яка в добровільному порядку не сплачена, тому підлягає стягненню в судовому порядку.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає їх вірними, такими що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1 ст. 2 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» для юридичних осіб, незалежно від форми власності, бюджетних, громадських та інших установ та організацій, до об'єкту оподаткування відносить фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пункту «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Вимогами пункту 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що після 01.01.2004 року зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, який діяв до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до п. 6.1 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженою Постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року №21-1 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 6 січня 2004 р. за №64/8663), відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в таких розмірах: для платників, зазначених у підпункті 2.1.1 пункту 2.1 цієї Інструкції (крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку), - також 100 відсотків фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до абзацу першого частини 2 Прикінцевих положень.

Згідно п. 6.8. Інструкції, підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Оскільки відповідачем фактичні витрати на виплату та доставку пільгових пенсій відшкодовані не були, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про підставність позовних вимог позивача про стягнення з відповідача в користь позивача 88878,00 грн.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Приведені в апеляційні скарзі доводи, висновку суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування постанови суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.

Керуючись статтями 160, 167, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо - комерційна фірма «Декор» - залишити без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2013 року у адміністративній справі №819/2641/13-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після надіслання її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя З.М. Матковська

Судді О.І. Довга

В.С. Затолочний