Постанова № 39194900, 05.06.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2014 р. Справа № 804/7174/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддяЛяшко О.Б., при секретаріСтавицькому О.В., за участю: представника позивача представника відповідача Ясногора І.В., Кисельова А.В., Мірошниченка, А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровський трубний завод" до Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Дніпровський трубний завод» 22 травня 2014 року звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 05 травня 2014 року за № 0000222210.

В обґрунтування заявлених позивних вимог позивач посилається на те, що він не погоджується з висновками акту № 03/14/36053445 від 10 квітня 2014 року про проведення перевірки стану дотримання законодавства України з питань державної митної справи ТОВ «Дніпровський трубний завод». Як зазначає позивач під час митного оформлення товару, за митними деклараціями, вказаними у табл. № 2 до акту перевірки від 10 квітня 2014 року позивач надав до митниці усі необхідні та достатні документи, які вимагає діюче законодавство для митного оформлення імпортного товару, у т.ч. й документи, які підтверджують розподілення транспортних витрат (виділення вартості транспортних витрат на транспортування товару після ввезення на митну територію України). Також позивач не погоджується з позицією відповідача, що розподілення транспортних витрат на витрати за межами країни та витрати в межах країни, повинно бути відображено обов'язково в одному документі - акті приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг), тобто що первинний документ може бути тільки один. ТОВ «Дніпровський трубний завод» зазначає, що приведені дані в таблиці № 3 акту перевірки від 10 квітня 2014 року, спростовуються документами, які були надані до Дніпропетровської митниці.

Представники відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечували, посилаючись на те, що в ході проведення перевірки було вивчено податкову інформацію підприємства та здійснено вибіркову перевірку декларацій по податку на додану вартість. За результатами перевірки Головним управління Міндоходів у Дніпропетровській області встановлено заниження позивачем митної вартості імпортного товару на суму 65659,60 грн., а також на суму 470815,61 грн. З огляду на викладене, представники відповідача вважають, що прb винесенні спірного податкового повідомлення-рішення суб'єкт владних повноважень діяв на підставі та у межах наданої йому компетенції.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

ТОВ «Дніпровський трубний завод» (код ЄДРПОУ 36053445) зареєстроване у якості юридичної особи, що підтверджується копією Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи Серії А01 № 049433.

Головним управлінням Міндоходів у Дніпропетровській області 10 квітня 2014 року складено акт № 03/14/36053445 про проведення перевірки стану дотримання законодавства України з питань державної митної справи ТОВ «Дніпровський трубний завод» (код ЄДРПОУ - 36053445).

За результатами вищевказаної перевірки відповідачем було встановлено наступні порушення законодавства України:

- ч. 2 ст. 52 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-УІ, в результаті чого занижено суму митної вартості товарів, як бази оподаткування податком на додану вартість, згідно наведених декларацій у таблицях № 2 та № 3;

- п. 190.1 ст. 190 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість при ввезенні, згідно наведених декларацій у таблицях № 2 та № 3.

Тобто на думку Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області ТОВ «Дніпровський трубний завод» були порушені вимоги митного законодавства України в частині визначення митної вартості товарів, що спричинило невірне визначення податкового зобов'язання підприємства, як суб'єкта податкової відповідальності у розумінні Податкового кодексу України, при митному оформленні товару, згідно наведених декларацій у таблицях № 2 та № 3

Позивачем 18 квітня 2014 року було подано письмові заперечення за вих. № 12041785 від 17 квітня 2014 року на акт перевірки № 03/14/36053445 від 10 квітня 2014 року, проте, відповіддю за вих. № 2423/10/04-36-2210-11 від 28 квітня 2014 року, у задоволенні заперечень ТОВ «Дніпровський трубний завод» було відмовлено.

Головним управлінням Міндоходів у Дніпропетровській області 05 травня 2014 року за № 0000222210 винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р», яким ТОВ «Дніпровський трубний завод» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: «Податок на додану вартість із ввезених на територію України товарів, код бюджетної класифікації 14010300, (028)» на 134118,80 грн., з яких: за основним платежем + 107295,04 грн.; за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 26823,76 грн.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що:

- сума 13131,92 грн. - це сума донарахованого податку на додану вартість, який виник в результаті заниження митної вартості імпортного товару на суму 65659,60 грн.;

- сума 94163,12 грн. - це сума донарахованого податку на додану вартість, який виник в результаті заниження митної вартості товару на суму 470815,61 грн.

Так у п. 3.1 акту перевірки № 03/14/36053445 від 10 квітня 2014 року вказано, що на порушення п. 2 ст. 52 Митного кодексу України, при самостійному визначенні митної вартості, підприємством не були надані достовірні, повні та об'єктивні відомості про митну вартість товару, що призвело до її заниження у сумі 65659,60 грн. та 470815,61грн.

Пунктом 2 частини 2 статті 52 Митного кодексу України встановлено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Так, на думку відповідача вся сума транспортних витрат (як поза територією України, так і в межах території України) повинна була бути включена до митної вартості товару.

Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

У п. 6 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України встановлено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Згідно п. 2 ч. 11 ст. 58 Митного кодексу України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті. До митної вартості не включаються витрати на транспортування після ввезення за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, що документально підтверджені та які піддаються обчисленню.

Судом встановлено, що ТОВ «Дніпровський трубний завод» під час митного оформлення товару, за митними деклараціями, вказаними у табл. № 2 до акту перевірки № 03/14/36053445 від 10 квітня 2014 року, надало до митниці документи, які підтверджують розподілення транспортних витрат (виділення вартості транспортних витрат на транспортування товару після ввезення на митну територію України).

З матеріалів справи вбачається, що експедиторами, які перевозили імпортний товар, оформлений за митними деклараціями, представленими у табл. № 2 до акту перевірки № 03/14/36053445 від 10 квітня 2014 року, у позивача були укладені договори на транспортно-експедиційні послуги, а саме:

- з ТОВ «Компанія «Евротехмаш» - Договір № ЕТМ-М 117 від 02 лютого 2012 року;

- з ФОП ОСОБА_5 - Договір № 09/11-12 від 09 листопада 2012 року;

- з ТОВ «Гранд Лоджистікс Кампані» - Договір № 2011 від 20листопада 2012 року;

- з ФОП ОСОБА_6 - Договір № 18/02-3 від 18 лютого 2013 року;

- з ФОП ОСОБА_7 - Договір № 101м від 18 лютого 2013 року;

- з ТОВ «Корн» - Договір № 1 від 30 січня 2013 року;

- з ТОВ «Корн» - Договір № 1 від 28 березня 2013 року;

- з Компанією «Odyssey Shipping Service LLC» - Договір № OSS-000201-1/13 від 12 червня 2013 року;

- з ТОВ «Техпроект» - Договір б/н від 13листопада 2013 року;

- з ПП «Дніпро-трейд» - Договір № 21/11 від 21 листопада 2013 року.

По факту виконання транспортно-експедиційних робіт підписані Акти приймання-передачі виконаних робіт. До актів, як їх невід'ємна частина, додавалися Довідки про розподілення транспортних витрат. Такі довідки додавалися до кожної митної декларації.

Ці довідки транспортно-експедиційних компаній, обов'язково використовуються при митному оформленні товару, та зазначаються у графі 44 митної декларації, їх електронні копії, разом з митною декларацією, зберігаються в Митній службі України.

Відповідачем у акті перевірки № 03/14/36053445 від 10 квітня 2014 року зазначено, що розподілення транспортних витрат на витрати за межами країни та витрати в межах країни, повинно бути відображено обов'язково в одному документі - Акті приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг).

Згідно п. а) ст. 1 Митної конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП (Конвенція МДП) 1975 року (Україна бере участь у Митній конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП, згідно Закону України «Про участь України у Митній конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП (Конвенції МДП 1975 року)» від 15.07.1994 № 117/94-ВР) термін «операція МДП» означає перевезення вантажу від митниці місця відправлення до митниці місця призначення з дотриманням процедури, так званої процедури МДП, встановленої у цій Конвенції.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частинами 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З огляду на викладене, суд вважає, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій з відображення транспортних послуг є належні первинні документи, що містять всі необхідні реквізити та відповідають вимогам, установленим чинним законодавством для первинних документів, і які фіксують факт здійснення конкретної господарської операції.

Для бухгалтерського обліку господарських операцій з транспортування імпортованого товару, зокрема для розподілення вартості транспортних послуг на вартість транспортних послуг за межами України (та вартість яка додається до фактурної вартості імпортного товару та створює митну вартість імпортного товару) та вартість транспортних послуг в межах митної території України (та вартість яка не включається до митної вартості імпортного товару) позивач керувався сукупністю первинних документів:

- Актами приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг);

- Довідками перевізника про розподілення вартості транспортних витрат (які є обов'язковим додатком і до кожної митної декларації і до Акту приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг).

Отже, суд приходить до висновку, що позивач належним чином оформив первинними документами здійснені господарські операції, правомірно відобразив результати цих операцій у податковому обліку, зокрема щодо вартості вказаних послуг на митній території України та поза її межами, отже не порушував ч. 2 ст. 52 Митного кодексу України та не занижував суму митної вартості товарів на 65659,60 грн.

Також судом встановлено з акту перевірки № 03/14/36053445 від 10 квітня 2014 року, що при визначенні митної вартості товару, на думку відповідача, позивач повинен був застосувати, не перший основний метод визначення митної вартості, а шостий резервний метод. В результаті застосування не шостого резервного методу, а першого основного, визначена митна вартість товару занижена на суму 470815,61 грн.

Так, між ТОВ «Дніпровський трубний завод» (Покупець) та Компанією UNI TUBE LTD (Китай) (Постачальник) 03 червня 2010 року було укладено контракт № 100603 поставку товару - труби бурильні безшовні із чорних металів, різних діаметрів.

Згідно контракт № 100603 від 03 червня 2010 року, найменування, ціна, кількість товару визначається у відповідній специфікації до цього контракту, яка є його невід'ємною частиною та копії яких долучені до матеріалів справи.

Судом встановлено, що за контрактом № 100603 від 03 червня 2010 року був поставлений товар, на який оформлені митні декларації:

- № 110000013/2011/316332 від 08 вересня 2011 року;

- № 110070000/2012/310327 від 08 травня 2012 року;

- № 110070000/2012/317840 від 26 липня 2012 року;

При митному оформлені товару, який був завезений згідно комерційного рахунку UT100603-08 від 18 липня 2011 року, самостійно визначену згідно статті 52 Митного кодексу України та заявлену позивачем у митній декларації № 110000013/2011/316294 від 07 вересня 2011 року митну вартість 2295,00 USD за тонну, Дніпропетровська митниця своїм рішенням про визначення митної вартості товарів № 110000013/2011/301287/2 від 07 вересня 2011 року підвищила до 2880,00 USD за тонну і здійснила митну очистку товару на імпорт, який був завезений згідно комерційного рахунку UT100603-08 від 18 липня 2011 року, за цією ціною згідно ВМД № 110000013/2011/316332 від 08 вересня 2011 року.

При ввезені наступної партії товару, згідно рахунку № UT100603-312 від 12 березня 2012 року позивачем знову була самостійно визначена, згідно статті 52 Митного кодексу України, та заявлена у митній декларації № 110070000/2012/310327 митна вартість 2300,00 USD за тонну.

ТОВ «Дніпровський трубний завод» звернулося до Дніпропетровської торгово-промислової палати і отримало та представило до відділу митних платежів Дніпропетровської митниці разом з митною декларацією висновок експерта № ГО-3236 від 08 травня 2012 року про те, що ринкова вартість заявлених до оформлення бурильних труб, які поставляються згідно контракту № 100603 від 03 червня 2010 року є 2300,00 USD за тонну.

Дніпропетровською митницею було здійснено оформлення товару, який був завезений згідно рахунку № UT 100603-312 від 12 березня 2012 року, за ціною 2300,00 USD за тонну, як це вказав позивач.

Судом встановлено, що аналогічно було проведено митне оформлення товару згідно митних декларацій № 110070000/2012/317840 від 26 липня 2012 року, який був завезений згідно рахунку № UT100603-L від 12 червня 2012 року за ціною 2300,00 USD за тонну.

Відповідно до положень статті 49 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Отже, оскільки, згідно ст. 57, ч. 1 ст. 64 Митного кодексу України, резервний метод визначення митної вартості оцінюваних товарів застосовуються тільки у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, то позивач при оформленні спірних декларацій використав основний метод визначення митної вартості товару і ця вартість прийнята інспектора митниці.

Нормами законодавства не передбачено безпосередньої залежності при визначенні митної вартості товарів певної поставки від визначеної митної вартості за попередніми поставками товарів. Процедура митного оформлення товарів за конкретною поставкою товарів здійснюється безпосередньо з урахуванням всіх обставин існуючих на час здійснення такої процедури.

З огляду на викладене, суд вважає, що як під час митного оформлення митних декларацій, так і під час перевірки позивач надав, усі документи, які необхідні і достатні для митного оформлення, у зв'язку з чим ТОВ «Дніпровський трубний завод» не порушував ч. 2 ст. 52 Митного кодексу України та не занижував суму митної вартості товарів на 470815,10 грн.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд прийшов до висновку, що наведені в позовній заяві обставини підтверджуються належними та достатніми доказами, які свідчать про обґрунтованість позовних вимог позивача до податкового органу про скасування податкового повідомлення-рішення.

Статтею 124 Конституції України передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, водночас частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади (до яких належать органи державної податкової служби) та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно п.1 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Заперечуючи проти позову, відповідач, який відповідно до норм Податкового кодексу України та за визначенням Кодексу адміністративного судочинства України є суб'єктом владних повноважень, правомірність свої дій не довів, у зв'язку з чим суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи вищезазначене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровський трубний завод» - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми "Р" Головного Управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 05 травня 2014 року № 0000222210, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Дніпровський трубний завод» визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 134118,80 грн., з яких: за основним платежем 107295,04 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 26823,76 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровський трубний завод» (код ЄДОРПОУ 36053445) судовий збір у розмірі 268,25 грн. (двісті шістдесят вісім грн. 25 коп.).

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 10 червня 2014 року

Суддя О.Б. Ляшко