Постанова № 39193630, 10.06.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

10 червня 2014 року 15 год. 42 хв. № 826/6171/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: Головуючого - судді Дегтярьової О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справуза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Вітіс Груп» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві, - третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Головне управління Міндоходів у Київській області; - про скасування податкового повідомлення - рішення від 13 січня 2014 року № 0000202205, -

В С Т А Н О В И В:

Товариством з обмеженою відповідальністю «Вітіс Груп» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Вітіс Груп») заявлені позовні вимоги до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві), третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Головне управління Міндоходів у Київській області (далі по тексту - третя особа, ГУ Міндоходів у Київській області), - про скасування податкового повідомлення - рішення від 13 січня 2014 року № 0000202205.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що у ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві не було правових підстав для нарахування штрафних санкцій за здійснення реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку за місцем реалізації та зберігання. Як основний аргумент обґрунтованості своїх позовних вимог позивач приводить те, що товар, виявлений під час проведення фактичної перевірки, обліковувався у відповідності до вимог чинного законодавства на підтвердження чого представникам відповідача були надані оборотно-сальдова відомість по рахунку 281 за період з вересня по грудень 2013 року.

Крім того, під час перевірки не було зафіксовано факту реалізації товарів, що виключає притягнення позивача до відповідальності на підставі статті 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

В судових засіданнях по справі представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував та просив у його задоволенні відмовити. У письмових запереченнях б/н від 03.06.2014р. зазначив про правомірність оскаржуваного податкового повідомлення - рішення. В обґрунтування викладеної позиції посилався на встановлення під час перевірки позивача зберігання на складі з метою оптової реалізації алкогольних напоїв без дотримання правил обліку товарних запасів на складах. Ненадання суб'єктом господарської діяльності первинних документів, а саме: товарно-транспортних накладних, податкових накладних, карток складського обліку типової форми № М-12, журналу обліку вантажів, що стало підставою для застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення вимог пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Представник третьої особу в судові засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

03 червня 2014 року в судовому засіданні судом було ухвалено перейти до письмового провадження на підставі ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на таке.

Судом встановлено, що працівниками Головного управління Міндоходів в Київській області у період з 05 по 13 грудня 2013 року на підставі пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України та наказу від 02.12.2013р. №280 була проведена фактична перевірка складу, що розташований за адресою: Київська область, м. Бровари, Об'їзна дорога, 8 та належить суб'єкту господарювання - ТОВ «Вітіс Груп» з питань додержання суб'єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами.

За результатами зазначеної перевірки 16.12.2013р. складено Акти (довідку) №0057/26/59/22/36126345, в якому зафіксовано, що на момент перевірки на складі провадиться зберігання з метою оптової реалізації алкогольних напоїв та облік товарних запасів на складі не ведеться, а саме: на складі зберігається 378 пляшок 0,75 л вина виноградного ігристого сухого білого «Brut blanc de Blancs, Grandial» 11% об. (виробник Франція: «Les Grands Chais den France» (Ля Гран Ше де Франс, дата розливу зазначена на пляшках 4309111070063) по оптовій ціні 60,00 грн. за пляшку на загальну суму 22680,00 грн. На зазначену алкогольну продукцію не пред'явлено жодного документа (товарно-транспортні накладні, податкові накладні, картки складського обліку типової форми №М-12, а також журнал обліку вантажів, що надійшли типової форми М-1, тощо), що підтверджує ведення обліку товарних запасів на складах.

У зв'язку з виявленням відсутності будь-яких документів, що підтверджуються ведення обліку товарних запасів на складі, працівниками податкового органу зроблено висновки про порушення суб'єктом господарювання вимог пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

13.01.2014 року ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві на підставі Акта перевірки №0057/26/59/22/36126345 від 13.12.2013р. та згідно розрахунку штрафних (фінансових) санкцій (штрафу), копія якого наявна в матеріалах справи, прийняла спірне податкове повідомлення - рішення № 0000202205, яким згідно з пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та ст. 20 «Про застосування, за порушення п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» на ТОВ «Вітіс Груп» накладено штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 45 360, 00 грн.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, суб'єкт господарювання оскаржив його в адміністративному порядку, подавши 23.01.2014р. скаргу до Головного управління Міндоходів у м. Києві за вих. №234.

За результатами розгляду відповідної скарги, рішенням від 21.03.2014р. №2685/10/26-15-10-09-25 податкове повідомлення - рішення від 13.01.2014р. залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

За результатами розгляду скарги ТОВ «Вітіс Груп» від 04.04.2014р. вих. №052, рішенням Міністерства доходів і зборів України від 17.04.2014р. №7054/6/99-99-10-01-02-15 у її задоволенні відмовлено, а податкове повідомлення - рішення від 13.01.2014 року та рішення ГУ Міндоходів у м. Києві від 21.03.2014р. №2685/10/26-15-10-09-25 залишені без змін.

Не погоджуючись з позицією податкових органів та вважаючи податкове - повідомлення рішення протиправним, ТОВ «Вітіс Груп» звернулось з відповідним позовом до суду.

При вирішення даного спору суд виходить з наступного.

Основним нормативно-правовим актом, що врегульовує спірні правовідносини є Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995р. №265/95-ВР у відповідній редакції (далі по тексту - Закон України від 06.07.1995р. №265/95-ВР).

Відповідно до п. 12 ст. 3 названого Закону суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо), при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

До суб'єктів підприємницької діяльності, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ст. 20 Закону України від 06.07.1995р. №265/95-ВР).

Згідно з приписами ст. 6 вказаного Закону облік товарних запасів фізичною особою - підприємцем ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для суб'єктів малого підприємництва. Обов'язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів.

Нормативно-правовим актом, що визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні є Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. № 996-ХІV (в редакції на момент спірних правовідносин) (далі по тексту - Закон України від 16.07.1999р. № 996-ХІV).

В розумінні Закону України від 16.07.1999р. № 996-ХІV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 1 ст. 9 названого Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 названої правої норми також закріплено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарських операцій і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі - Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (установи), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. (п. 2.2 Положення).

Згідно з п. 2.3 Положення первинні документи, створені в електронному вигляді, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

В силу п. 2.4 Положення первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Отже, документами, що є підставою для внесення записів до бухгалтерського обліку є накладні, витратні накладні, товарно-транспортні накладні тощо. Відсутність відповідних первинних документів, які підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей є порушенням встановлено порядку ведення бухгалтерського обліку.

На підтвердження дотримання порядку ведення бухгалтерського обліку в частині ведення обліку товарних запасів на складі, позивачем під час перевірки було надано оборотно-сальдову відомість по рахунку 281 за період вересень - грудень 2013 року. Будь-яких інших документів ані до заперечень на Акт перевірки, ані до скарг - надано не було.

Посилання позивача на відсутність з боку працівників податкового органу під час перевірки вимог щодо надання первинних документів про оприбуткування\відвантаження товарів, на підставі яких складено оборотно-сальдову відомість, суд до уваги не приймає.

Відповідно до пункту 8 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010р. № 984, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за № 34/18772, протягом трьох робочих днів з дня отримання акта документальної перевірки платник податків має право надати до контролюючого органу, що призначив перевірку, документи, визначені в акті перевірки як відсутні. Такі документи надаються платником податків до органу державної податкової служби разом із супровідним листом та відповідним описом, у якому зазначаються: назви, номери та дати, кількість аркушів наданих документів. Такий опис засвідчується (скріплюється) підписами посадових осіб платника податків або його законних представників та печаткою платника податку (за наявності).

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття органом державної податкової служби податкового повідомлення - рішення за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені ним у податковій звітності, але не надані під час перевірки (крім випадків, передбачених абзацом 2 пункту 44.7 статті 44 розділу II Податкового кодексу України), такі документи повинні бути враховані органом державної податкової служби під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Крім того, у відповідності до пункту 5.2. названого Порядку, посадовими особами податкового органу в акті перевірки було зазначено перелік первинних документів, які були відсутні під час контрольного заходу, що дало суб'єкту господарювання можливість після ознайомлення з вказаним актом подати їх.

Зазначені документи не були надані ТОВ «Вітіс Груп» і під час розгляду справи судом.

Наявні у матеріалах справи копії накладної на переміщення №44361 від 04.12.2013р., товарно-транспортної накладної від 04.12.2013р., акту №44361/1 від 04.12.2013р. та оборотно-сальдової відомості по рахунку № 281 за вересень 2013 року - грудень 2013 року на думку суду не підтверджують дотримання позивачем вимог п. 12 ст. 3 Закону України від 06.07.1995р. №265/95-ВР, оскільки оформлені у зв'язку з внутрішнім переміщенням товару - 378 плішок вина Грандіаль ігристе брют біл. сух. 0,75 та жодним чином не підтверджують факту обліку зазначеного товару позивачем у зв'язку з його отриманням від іншого або інших суб'єктів господарювання, та ці документи не є первинними в розумінні Закону від 16.07.1999р. № 996-ХІV (в редакції на момент спірних правовідносин).

Не звільняє позивача від обов'язку здійснювати облік товарних запасів у встановленому законодавством порядку і укладений з ТОВ «УВК Україна» договір про надання комплексних логістичних послуг, оскільки останнім на виконавця - ТОВ «УВК Україна» покладено обов'язок саме щодо ведення обліку руху товарів на складі.

При цьому судом враховується те, що в ході проведення перевірки було встановлено факт зберігання товарів з метою їх реалізації, а також у позивача на складі була в наявності чинна ліцензія на право здійснення оптової торгівлі алкогольними напоями, що підтверджується даними Акта перевірки.

З огляду на те, що позивачем не підтверджено дотримання вимог п. 12 ст. 3 Закону України від 06.07.1995р. №265/95-ВР, суд дійшов висновку про правомірність накладення на нього штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) на підставі ст. 20 такого Закону спірним податковим повідомленням - рішенням.

Такі висновки суду узгоджуються з позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною в ухвалі від 04.12.2013р. № К/9991/13654/11 та постанові від 04.09.2013р. № К/9991/12491/12.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України).

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог, у зв'язку з чим адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 2, ст. 9, ст.ст. 69 - 71, ст. 94, ст.ст. 158-163, ст. 167, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітіс Груп» відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими в ст.ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

Суддя О.В. Дегтярьова