Постанова № 39192656, 12.06.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" червня 2014 р. Справа№ 44/664-б

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Доманської М.Л.

суддів: Пантелієнка В.О.

Шипка В.В.

за участю секретаря Волошина З.В.

та представників:

від ініціюючого кредитора: Семеній В.І. (дов. від 07.05.2012 № 714/04);

від засновника ПП Підприємства "НБС КО" гр. ОСОБА_3: ОСОБА_4 (дов. від 25.11.2013 № 2240);

від арбітражного керуючого: Кирик В.К. (посв. від 18.04.2013 НОМЕР_1);

від боржника: не з'явилися;

розглянувши апеляційну скаргу засновника ПП Підприємства "НБС КО" гр. ОСОБА_3

на постанову господарського суду міста Києва від 17.05.2010

на ухвалу господарського суду міста Києва від 21.06.2011

у справі № 44/664-б (суддя - Чеберяк П.П.)

за заявою Відкритого акціонерного товариства "Телевізійний завод "Славутич"

до Підприємства "НБС КО"

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду міста Києва від 17.05.2010 у справі № 44/664-б визнано ПП Підприємство "НБС КО" банкрутом, припинено процедуру розпорядження майном, відкрито ліквідаційну процедуру, визнано розмір вимог кредитора: Відкритого акціонерного товариства "Телевізійний завод "Славутич" (далі ВАТ "Телевізійний завод "Славутич") на суму 552 888,83 грн., задоволено клопотання кредитора та призначено ліквідатором у справі № 44/664-б арбітражного керуючого Кирика Віктора Кириловича, зобов'язано ліквідатора у п'ятиденний строк з дня прийняття постанови про визнання боржника банкрутом подати до офіційних друкованих органів оголошення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури з метою виявлення, встановлення всіх кредиторів боржника та повідомлення їх (кредиторів) про визнання боржника банкрутом, та надати суду докази публікації вищевказаного оголошення протягом двох тижнів з моменту опублікування, зобов'язано ліквідатора письмово повідомити про визнання ПП Підприємство "НБС КО" банкрутом усіх відомих йому кредиторів боржника, які в місячний строк з дня одержання повідомлення можуть направити ліквідатору заяви з вимогами до банкрута.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.06.2011 у справі № 44/664-б затверджено звіт ліквідатора; затверджено баланс банкрута станом на 01.01.2011; визнано кредитора банкрута ВАТ "Телевізійний завод "Славутич" на суму 552 888,83 грн.; затверджено реєстр вимог кредиторів боржника на загальну суму 552 888,83 грн.; ліквідовано банкрута - Приватне підприємство Підприємство "НБС КО" як юридичну особу в зв'язку з банкрутством; дію мораторію припинено; провадження у справі № 44/664-б припинено та інше.

Не погодившись з вказаними постановою та ухвалою суду першої інстанції, апелянт звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою від 18.12.2013, в якій просить скасувати постанову господарського суду міста Києва від 17.05.2010 та ухвалу господарського суду міста Києва від 21.06.2011 по справі № 44/664-б, поновити провадження у справі № 44/664-б та направити на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

В обґрунтування апеляційної скарги засновник ПП Підприємства "НБС КО" гр. ОСОБА_3 посилається на те, що оскаржувана постанова та ухвала прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

У апеляційній скарзі апелянт зазначає, що суд першої інстанції, виніс постанову про визнання боржника банкрутом та ухвалу про затвердження звіту ліквідатора та припинення провадження у даній справі без належного дослідження обставин справи, посилаючись на те, що в матеріалах справи відсутні докази направлення ліквідатором запиту до ДПІ щодо виявлення рахунків та останній не звертався до банку із заявою про закриття рахунків боржника. Разом з тим, апелянт зазначає про те, що оскаржувані процесуальні документи прийняті з порушенням норм процесуального права, наголошуючи на неналежному повідомленні судом першої інстанції про час і місце розгляду справи, а саме ухвала суду першої інстанції від 22.03.2010 (якою було призначено справу до розгляду на 17.05.2010) та ухвала від 19.05.2011 (якою було призначено справу до розгляду на 21.06.2011) боржнику не були направлені, тому вказане порушення норм процесуального права є в будь - якому випадку підставою для скасування судових рішень.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.05.2014 у справі № 44/664-б прийнято до провадження апеляційну скаргу засновника ПП Підприємства "НБС КО" гр. ОСОБА_3 на постанову господарського суду міста Києва від 17.05.2010 та ухвалу господарського суду міста Києва від 21.06.2011 у даній справі та призначено розгляд вказаної апеляційної скарги на 28.05.2014.

27.05.2014 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від ініціюючого кредитора надійшло клопотання про припинення апеляційного провадження та клопотання про відкладення розгляду справи з продовженням терміну розгляду апеляційної скарги.

28.05.2014 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від представників апелянта надішли клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з відсутністю можливості прибути на призначене засідання суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.05.2014 у даній справі було продовжено строк вирішення спору та відкладено розгляд справи на 11.06.2014.

11.06.2014 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від апелянта надійшли додаткові пояснення, в яких останній зазначив, що арбітражним керуючим не було здійснено дій для фінансового оздоровлення банкрута та пояснення щодо статусу апелянта, як учасника провадження у даній справі, в якому зазначив, що апелянт має процесуальне право оскаржити постанову та ухвалу у даній справі у відповідності до норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", оскільки дані судові рішення стосуються його прав та інтересів як єдиного засновника боржника у справі.

11.06.2014 у судовому засіданні судовою колегією було оголошено перерву до 12.06.2014, у відповідності до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

12.06.2014 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від апелянта надійшло клопотання про відкладення розгляду справи до 17.06.2014 за для надання необхідних доказів у справі.

Представник ініціюючого кредитора та арбітражний керуючий заперечили проти задоволення клопотання апелянта про відкладення розгляду справи.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи приписи ст.ст. 101, 102 ГПК України про межі та строки перегляду справ в апеляційній інстанції, той факт, що від ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження від 15.05.2014 пройшов майже місяць і апелянтом вже подавалось клопотання про відкладення розгляду справи, яке було задоволене судом. Крім того, у судовому засіданні 11.06.2014 оголошувалась перерва для надання сторонами відповідних доказів та пояснень. За таких обставин, клопотання апелянта про відкладення розгляду апеляційної скарги задоволенню не підлягає.

Судова колегія обговоривши на місці вказані обставини, вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за наявними у справі матеріалами.

Згідно з ч. 1 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Представники апелянта в судових засіданнях апеляційної інстанції апеляційну скаргу підтримали та просили її задовольнити, представник ініціюючого кредитора та арбітражний керуючий Кирик В.К. (ліквідатор боржника) не визнали апеляційну скаргу і просили її відхилити, а оскаржувані процесуальні документи залишити без змін.

Розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Конституцією України кожному гарантується право на судовий захист, апеляційне та касаційне оскарження.

Також, Конституція України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Вказана конституційна норма конкретизована законодавцем в ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

Отже, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення названим Законом ставиться в залежність від положень процесуального закону.

Таким чином, ГПК України повинен містити імперативні норми про те, в яких випадках особа має право оскаржити рішення суду в апеляційному чи касаційному порядку.

Згідно з ГПК України апеляційні скарги на ухвали, постанови місцевого господарського суду у справах про банкрутство можуть подавати сторони та інші учасники судового процесу, зазначені у цьому Кодексі та Законі України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

В даному випадку, відповідно до приписів розділу Х "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" застосовуються норми цього Закону в редакції, що діяла до 19.01.2013 (далі по тексту - Закон).

Відповідно до ст. 5 Закону провадження у справах про банкрутство регулюється Законом, ГПК України, іншими законодавчими актами України.

Частиною 2 ст. 4-1 ГПК України встановлено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом.

Згідно ст. ст. 4, 43 ГПК України судове рішення є законним та обґрунтованим лише у випадку всебічного повного та об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності у відповідності з нормами матеріального та процесуального права.

Щодо тверджень ініціюючого кредитора стосовно того, що апелянт не є стороною у справі у відповідності до Закону, то суд апеляційної інстанції вважає за доцільне зазначити, що згідно наявного у справі витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ОСОБА_3 є єдиним засновником ПП Підприємство „НБС КО". За приписами Закону, єдиний засновник підприємства, у разі його звернення у відповідній справі про банкрутство (у тому числі із апеляційною скаргою) є учасником провадження у справі про банкрутство відповідного підприємства, оскаржувані процесуальні документи стосуються його прав та інтересів.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду м. Києва від 09.10.2009 порушено провадження у справі № 44/664-б та призначено підготовче засідання на 16.11.2009.

Ухвалою підготовчого засідання від 16.11.2009 розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Кирика Віктора Кириловича, якого зобов'язано було скласти та подати господарському суду на затвердження реєстр вимог кредиторів боржника.

У газеті „Урядовий кур'єр" в редакції від 08.12.2009 № 228 (4134) було опубліковано оголошення про порушення справи про банкрутство ПП Підприємство „НБС КО".

Ухвалою попереднього засідання від 16.02.2010 затверджено реєстр вимог кредитора на загальну суму 552 888,83 грн. та зобов'язано розпорядника майна ПП Підприємство "НБС КО" арбітражного керуючого Кирика Віктора Кириловича надати суду протокол зборів кредиторів щодо обрання комітету кредиторів, а також протокол засідання комітету кредиторів щодо вирішення питання про відкриття ліквідаційної процедури або процедури санації боржника, призначення ліквідатора або керуючого санацією боржника.

16.03.2010 до місцевого господарського суду від арбітражного керуючого надійшло клопотання про призначення судового засідання, на якому буде вирішено питання про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури. Арбітражним керуючим надано суду протокол засідання зборів кредиторів від 17.02.2010, протоколи засідання комітету кредиторів від 18.02.2010, від 22.02.2010 №2.

Ухвалою суду першої інстанції від 22.03.2010 розгляд справи було призначено на 17.05.2010 з викликом у судове засідання представників сторін та арбітражного керуючого, на звороті ухвали міститься відмітка про направлення вказаної ухвали учасникам судового процесу, у тому числі боржнику.

Постановою господарського суду м. Києва від 17.05.2010 боржника визнано банкрутом; відкрито ліквідаційну процедуру; ліквідатором призначено Кирика Віктора Кириловича, якого зобов'язано провести ліквідаційну процедуру та надати суду звіт ліквідатора; припинено повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном з 17.05.2010; ліквідатора зобов'язано провести ліквідаційну процедуру та надати суду свій звіт та ліквідаційний баланс банкрута у строк до 17.05.2011, інше.

Дана постанова мотивована тим, що відповідно до наявних матеріалів справи вимоги кредитора, включені до реєстру кредиторів залишились незадоволеними, пропозицій від інвесторів щодо оздоровлення фінансового становища боржника господарському суду чи вимог комітету кредиторів боржника щодо санації боржника або припинення провадження у даній справі не надходило, комітет кредиторів на засіданні комітету кредиторів боржника 22.02.2010 вирішив: внести пропозиції господарському суду про скорочення строку процедури розпорядження майна боржника, визнання його банкрутом, призначення ліквідаційної процедури та призначення ліквідатором арбітражного керуючого Кирика В.К. Враховуючи вищевикладене та норми Закону, судом першої інстанції було вірно визнано боржника банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в цій частині. Так, в матеріалах справи містяться належні докази щодо наявності непогашеної і визнаної судом грошової заборгованості боржника перед кредитором та докази, що підтверджують неспроможність боржника погасити цю заборгованість через незадовільний результат застосування заходів щодо свого фінансового оздоровлення, що не спростовано апелянтом в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 8 ст. 16 Закону комітет кредиторів має право звернутись до господарського суду з клопотанням про визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури та про призначення ліквідатора.

Згідно з абз. 4 ст. 1 Закону суб'єкт господарської діяльності може бути визнаний банкрутом тільки в разі встановлення господарським судом його неспроможності відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

Крім того, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, стосовно того, що матеріалами справи підтверджена неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку його силами зобов'язання щодо сплати заборгованості перед кредитором, майна, за рахунок якого можна погасити борги, не виявлено, на час винесення оскаржуваної постанови наявні інші ознаки, що свідчать про припинення підприємницької діяльності боржника. Отже, вищезазначені обставини були правовою підставою визнання боржника банкрутом.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону у випадках, передбачених цим Законом, господарський суд приймає постанову про визнання боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру.

Заяв та клопотань щодо відкриття процедури санації, які передбачені ч. 8 ст. 16 Закону, до господарського суду м. Києва не надходило.

Доводи апелянта стосовно того, що перед боржником наявна заборгованість третьої особи у розмірі 392 200,00 грн., за рахунок якої може бути покритий борг за вимогою ініціюючого кредитора, належним чином не підтверджені. Надані суду апеляційної інстанції копії документів беззаперечно не доводять існування дебіторської заборгованості, зазначеної апелянтом у поясненнях, тим більше виникає сумнів щодо можливості її повернення, вказане не доведено апелянтом.

Згідно з ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону у постанові про визнання боржника банкрутом господарський суд відкриває ліквідаційну процедуру, призначає ліквідатора в порядку, передбаченому для призначення керуючого санацією. Господарський суд має право призначити ліквідатором особу, яка виконувала повноваження розпорядника майна або (та) керуючого санацією боржника.

Враховуючи вищевикладені обставини, колегія суддів вважає, що апелянт, не надав суду апеляційної інстанції належних доказів на підтвердження своїх доводів та вимог, заявлених в апеляційній скарзі. Враховуючи вказані норми Закону та дослідивши подані заявником докази, судова колегія вважає, що судом першої інстанції правомірно визнано боржника банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Наведені в апеляційній скарзі доводи стосовно відсутності в матеріалах справи доказів направлення ліквідатором запиту щодо виявлення рахунків не є суттєвими, оскільки у судовому засіданні апеляційної інстанції представник апелянта на запитання судової колегії відповів, що йому не відомо про наявність відкритих рахунків боржника та наявності коштів на цих рахунках боржника, про наявність будь-якого майна боржника. Разом з тим, з моменту порушення справи про банкрутство пройшов тривалий час, а боржник по своїх зобов'язаннях не розрахувався. Тому наведені апелянтом обставини не впливають на правильність прийнятого місцевим судом рішення.

Доводи апелянта відносно того, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм процесуального права, не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи, з огляду на те, що боржник був повідомлений за фактичною адресою (адресою для листування), повідомленою суду стороною відповідно до ст. 64 ГПК України. Вказана ж адреса боржника зазначена у документах, які підтверджують безспірність вимог ініціюючого кредитора до боржника, а саме: у судовому рішенні господарського суду м. Києва від 30.10.2007 у справі № 2/330, яке набрало законної сили, та документах виконавчого провадження (постанова про відкриття виконавчого провадження від 03.12.2008 та постанові про повернення виконавчого документа стягувачеві від 10.07.2009). Також, як доказ того, що на вказану адресу боржника і Верховним Судом України було направлено процесуальні документи, при розгляді справи за участю тих же сторін, що і в даній справі, ініціюючим кредитором було подано лист Верховного суду України від 29.07.2009 № 3-3131 к 09 (представники боржника приймали участь у розгляді вказаної справи), чого представники апелянта не спростували. Крім того, у судовому засіданні апеляційної інстанції представник апелянта, на запитання суду, відповів, що раніше за вказаною адресою знаходився офіс боржника.

Матеріалами справи підтверджено, що під час процедури розпорядження майном розпорядник майна боржника - Кирик В.К. належним чином виконував свої обов'язки з урахуванням інтересів боржника, тому у суду є підстави вважати, що права та інтереси боржника при винесенні оскаржуваної постанови не порушені.

В апеляційній скарзі відсутні доводи, які спростовують факт наявності ознак неспроможності боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредитора не інакше, як через застосування ліквідаційної процедури, у зв'язку з чим підстави для зміни чи скасування оскаржуваної постанови суду першої інстанції про визнання боржника банкрутом відсутні.

В подальшому, 11.04.2011 до господарського суду м. Києва надійшли на затвердження звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута станом на 01.01.2011.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.06.2011 у справі № 44/664-б затверджено звіт ліквідатора; затверджено баланс банкрута станом на 01.01.2011; визнано кредитора банкрута ВАТ "Телевізійний завод "Славутич" на суму 552 888,83 грн.; затверджено реєстр вимог кредиторів боржника на загальну суму 552 888,83 грн.; ліквідовано банкрута - ПП Підприємство "НБС КО" як юридичну особу в зв'язку з банкрутством; провадження у справі № 44/664-б припинено; дію мораторію припинено та інше.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників апелянта, суд апеляційної інстанції не погоджується з їх твердженнями про неналежне виконання обов'язків ліквідатора щодо виявлення активів банкрута, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 32 Закону після завершення усіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс, до якого додаються показники виявлення ліквідаційної маси; відомості про реалізацію об'єктів ліквідаційної маси, реєстр вимог кредиторів з даними про розміри погашених вимог кредиторів; документи, які підтверджують погашення вимог кредиторів.

Чинним законодавством про банкрутство передбачено можливість затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу в судовому засіданні, з викликом учасників провадження у справі, зокрема ліквідатора, членів комітету кредиторів, окремих кредиторів.

Крім того, законодавцем передбачено обов'язковий перелік додатків до звіту ліквідатора, які подаються суду разом із звітом ліквідатора та є предметом дослідження в судовому засіданні за підсумками ліквідаційної процедури, яке проводиться за участю кредиторів (комітету кредиторів).

Звіт ліквідатора та поданий ним ліквідаційний баланс є підсумковими документами, які підтверджують належне проведення ліквідатором всіх заходів ліквідаційної процедури, повне вчинення ним дій по виявленню кредиторів та активів боржника, за результатом розгляду яких суд приймає рішення про можливість відновлення платоспроможності боржника або встановлює неможливість задоволення вимог конкретних кредиторів та приймає рішення про його ліквідацію та припинення провадження у справі.

Суд апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що судом першої інстанції в процесі розгляду звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу банкрута вірно встановлено, що ліквідатором вчинено належні дії по виявленню активів та пасивів боржника, доведено неможливість відновлення платоспроможності боржника внаслідок вжиття ліквідатором заходів та необхідність його ліквідації.

Згідно з ч. 6 ст. 31 Закону при реалізації своїх прав та обов'язків арбітражний керуючий зобов'язаний діяти сумлінно та розумно з урахуванням інтересів боржника та його кредиторів.

Згідно з ст. 25 Закону з дня свого призначення ліквідатор виконує повноваження керівника боржника банкрута, аналізує фінансове становище банкрута, очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу, здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута згідно з законодавством, вживає заходів спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб.

Судом апеляційної інстанції, зі звіту ліквідатора та поданих ним до суду першої інстанції документів, відповідно до вимог ч. 1 ст. 25 Закону, встановлено, що ліквідатором, з метою розшуку, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб, вжиття заходів щодо захисту майна боржника, здійснення нагляду та контролю за управлінням і розпорядженням майном боржника, забезпечення збереження та ефективного використання майнових активів та формування ліквідаційної маси було направлено запити до відповідних компетентних органів, у тому числі до Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, до Головного управління земельних ресурсів, Інспекції державного технічного нагляду, Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку.

Судовою колегією було досліджено відповіді на запити ліквідатора, які не підтвердили наявність відповідних активів у боржника. Крім іншого було встановлено відсутність нерухомого майна на праві власності, транспортних засобів, правовстановлюючих документів на земельні ділянки, цінних паперів.

Доводи апелянта стосовно того, що ліквідатор не звернувся до банку із заявою про закриття рахунків боржника, не дають підстав вважати, що оскаржувана ухвала прийнята з порушеннями норм Закону, з огляду на те, що п. 8 резолютивної частини оскаржуваної ухвали судом першої інстанції зобов'язано обслуговуючий банк боржника закрити рахунки боржника, тобто суд здійснив усі можливі дії у відповідності до вимог Закону. До того ж доказів наявності відкритих рахунків та тим більше грошових коштів на таких рахунках не надано суду ані першої інстанції, ані апеляційної інстанції.

Розглянувши матеріали справи, звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс, суд першої інстанції правомірно зазначив, що ліквідатором виконані всі необхідні дії для виявлення активів боржника.

Враховуючи, що у боржника відсутні майно та кошти для задоволення вимог наявного кредитора, відновлення його платоспроможності неможливе, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс боржника підлягають затвердженню, а боржник - ліквідації, вказаного апелянт не спростував в суді апеляційної інстанції.

Згідно зі ст. 40 Закону затвердження звіту ліквідатора в порядку, передбаченому ст. 32 цього Закону, є підставою для припинення провадження у справі.

Згідно з ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог і заперечень.

У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Доводи апелянта відносно того, що оскаржувана ухвала прийнята з порушенням норм процесуального права, наголошуючи на неналежному повідомленні судом першої інстанції про час і місце розгляду справи боржника, не береться судом до уваги: з огляду на те, що по-перше, згідно з ст. 25 Закону з дня свого призначення ліквідатор виконує повноваження керівника боржника банкрута; по-друге, в резолютивній частині оскаржуваної ухвали зазначається юридична адреса боржника та на зворотньому боці ухвали від 19.05.2011 про призначення засідання на 21.06.2011 є відмітка про направлення ухвали усім учасникам судового процесу, у тому числі ліквідатору та банкруту, тому у суду відсутні підстави вважати, що судом було порушено норми процесуального права, на які посилається апелянт. Суд враховує, що ліквідатором було подано оголошення до офіційних друкованих органів про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, яке містило: повне найменування боржника, його поштову (фактичну) та юридичну адресу, банківські реквізити; найменування та адресу господарського суду, в провадженні якого знаходиться справа про банкрутство, дату прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом, номер справи, відомості про ліквідатора. Разом з тим, судовою колегією було досліджено акт державного виконавця від 24.03.2009, в якому останній зазначає про те, що за юридичною адресою боржника: м. Київ, вул. Кропивницького, 18, боржника та його майна не розшукано.

Доводи, наведені в апеляційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судом першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та для скасування ухвали суду першої інстанції, яка оскаржується.

При цьому, судовою колегією, при дослідженні оскаржуваної ухвали від 21.06.2011 про затвердження звіту ліквідатора, встановлено, що судом першої інстанції в п. п. 4-8 її резолютивної частини невірно зазначено першу цифру коду ЄДРПОУ банкрута, а саме: замість 24588707, зазначено 34588707.

За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги засновника ПП Підприємства "НБС КО" гр. ОСОБА_3 від 18.12.2013, зміни чи скасування постанови суду першої інстанції від 17.05.2010 у справі № 44/664-б. При цьому, враховуючи вищевикладене, судова колегія дійшла до висновку про внесення зміни у п.п. 4-8 резолютивної частини ухвали суду першої інстанції від 21.06.2011 у даній справі щодо першої цифри коду ЄДРПОУ боржника, вірним кодом ЄДРПОУ ПП Підприємства "НБС КО" слід вважати: 24588707. В решті оскаржувана ухвала відповідає вимогам чинного законодавства, порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до скасування даного процесуального документу, судовою колегією не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", статями 4-1, 33, 34, 43, 99, 101- 106 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу засновника ПП Підприємства "НБС КО" гр. ОСОБА_3 від 18.12.2013 залишити без задоволення.

2. Постанову господарського суду м. Києва від 17.05.2010 у справі № 44/664-б залишити без змін.

3. Внести зміни у п. п. 4 - 8 резолютивної частини ухвали господарського суду м. Києва від 21.06.2011 у справі № 44/664-б щодо першої цифри коду ЄДРПОУ ПП Підприємства "НБС КО" та вірним кодом ПП Підприємства "НБС КО" вважати 24588707. В решті ухвалу господарського суду м. Києва від 21.06.2011 у справі № 44/664-б залишити без змін.

4. Матеріали справи № 44/664-б повернути до господарського суду м. Києва.

Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ГПК України.

Повний текст постанови підписаний 12.06.2014.

Головуючий суддя М.Л. Доманська

Судді В.О. Пантелієнко

В.В. Шипко