Рішення № 39192551, 03.06.2014, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16

тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" червня 2014 р. Справа № 911/1527/14

Господарський суд Київської області у складі судді Саванчук С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженоювідповідальністю “Схід-Фарм”,

91007, м. Луганськ, вул. Лутугінская, буд. 1 Ч

до Приватного акціонерного товариства “Альба Україна”

08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Шевченка, буд. 100

про стягнення 83 751,58 грн.

за участю представників:

позивача – не з’явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином;

відповідача – не з’явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином.

Обставини справи:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Схід-Фарм” (далі – позивач) до Приватного акціонерного товариства “Альба Україна” (далі – відповідач) про стягнення 83 751,58 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошових зобов’язань за договором купівлі-продажу від 21.01.2013 № 1.

Ухвалою господарського суду Київської області від 07.03.2014 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 22.05.2014.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 9190/14 від 19.05.2014) позивачем подано документи на виконання вимог ухвали суду від 07.03.2014 та заяву про розгляд справи без участі представника позивача.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 9513/14 від 22.05.2014) відповідачем подано клопотання про відкладення розгляду справи у зв’язку з неможливістю забезпечити участі представника у судовому засіданні.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 9514/14 від 22.05.2014) відповідачем подано витребувані судом докази. Вказані докази долучені до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду Київської області від 22.05.2014 розгляд справи відкладено на 03.06.2014.

У судове засідання 03.06.2014 представники позивача та відповідача не з’явилися, про час, дату та місце судового засідання повідомлені належним чином.

На підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 03.06.2014 оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд –

встановив:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю “Схід-Фарм” (далі – продавець) та Приватним акціонерним товариством “Альба Україна” (далі – покупець) укладено договір купівлі-продажу від 21.01.2013 № 1 (далі – Договір), відповідно до умов якого продавець зобов’язується передавати вироби медичного призначення (далі – товар) у власність покупця, а покупець зобов’язується приймати та оплачувати їх на умовах даного Договору (пункт 1.1. Договору).

Згодом сторонами укладено додаткові угоди до Договору: від 21.01.2013 № 1, від 21.01.2013 № 2, від 24.04.2013 № 3, від 30.09.2013 № 4, відповідно до яких внесено зміни та доповнення до Договору.

Згідно з пунктами 6.1, 6.2. Договору, товар вважається зданим продавцем та прийнятим покупцем по кількості – з моменту підписання сторонами видаткової накладної. Для отримання товару на складі покупця, уповноважена особа покупця надає належним чином оформлену довіреність на отримання товару.

Договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2013. У випадку, якщо жодна із сторін не заявить свій намір розірвати або змінити Договір за 1 місяць до його закінчення, даний договір вважається пролонгованим наступний і кожний слідуючий календарний рік (пункт 11.6. Договору).

Згідно з пунктом 1. Додаткової угоди № 1, оплата поставленого товару в період з 01 лютого 2013 року до 31 грудня 2013 року проводиться на таких умовах: покупець сплачує за проданий товар на умовах відстрочення платежу 75 календарних днів з дати надання звіту про продаж товару. Сторони погодили, що до 5-го числа кожного місяця, слідуючого за звітним, покупець надає продавцю звіти про продаж товарів поставлених відповідно до умов Договору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, на виконання умов Договору, поставив відповідачу товар, що підтверджується наданими разом з позовною заявою в матеріали справи видатковими накладними: від 07.10.2013 № 68 на суму 34 855,27 грн., від 07.10.2013 № 69 на суму 2 829,96 грн., від 21.10.2013 № 72 на суму 31 197,06 грн., від 21.10.2013 № 73 на суму 3 961,94 грн., від 04.11.2013 № 76 на суму 71 171,27 грн., від 04.11.2013 № 77 на суму 25 520,88 грн., що підписані у двосторонньому порядку уповноваженими представниками сторін, а відповідач, за довіреностями (від 08.10.2013 № А 49959; від 22.10.2013 № А 50304; від 05.11.2013 № А 50688) вказаний товар отримав.

Підписи уповноважених представників сторін на видаткових накладних скріплені відбитками печаток обох сторін, що оцінюється судом як підтвердження юридичною особою – відповідачем, фактів вчинення господарських операцій з отримання товару. До матеріалів справи долучені копії зазначених накладних та довіреностей.

Таким чином, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість за вказаними видатковими накладними у розмірі 144 605,33 грн.

Згідно з наданими до матеріалів справи виписками з банківської установи, в якій відкрито поточний банківський рахунок позивача, за періоди з 03.04.2014 до 04.04.2014, з 10.04.2014 до 11.04.2014, з 27.03.2014 до 28.03.2014 та банківської довідки від 13.05.2014 № 113-06-1/20-2/05/505 за весь період спірних відносин з відповідачем, судом встановлене перерахування коштів відповідачем позивачу за вищезазначеними видатковими накладними у розмірі 60 853,75 грн.

Докази повної оплати товару за видатковими накладними, стягнення боргу за якими є предметом позову, у матеріалах справи відсутні.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору на підставі доказів у справі. Зокрема, відповідно до частини 2 статті 32 Господарського процесуального кодексу України - на підставі письмових доказів та пояснень представників сторін.

Згідно із частиною 1 статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до статей 32, 36 Господарського процесуального кодексу України господарським судом взято до уваги у якості письмових доказів: зазначені вище видаткові накладні та довіреності – у якості письмових доказів передачі товару позивачем та прийняття товару уповноваженою особою відповідача, банківські виписки з рахунку позивача та банківську довідку – у якості письмових доказів для встановлення розміру та призначень перерахованих відповідачем позивачу коштів і, відповідно, наявності заборгованості.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України).

Статтею 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Умовами Договору встановлено, що оплата товару здійснюється на умовах відстрочення платежу 75 календарних днів з дати надання звіту про продаж товару. Сторони погодили, що до 5-го числа кожного місяця, наступного за звітним, покупець надає продавцю звіти про продаж товарів поставлених відповідно до умов Договору.

Матеріали справи не містять доказів передання відповідачем звітів про продаж товарів позивачу, що свідчить про порушення відповідачем умов Договору та не може бути підставою для несплати вартості товару понад визначений Договором строк, що включає в себе термін надання відповідачем звітів про продаж товару та 75-денний термін відстрочення платежу.

Підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і відповідає вимогам статті 9 вказаного Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення відносин, є підставою виникнення обов’язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Оскільки товар відповідачем прийнято, що підтверджується підписами уповноваженої особи відповідача та відбитками його печатки на вищевказаних видаткових накладних, матеріали справи не містять доказів заперечень відповідача при отриманні товару щодо неналежності виконання позивачем зобов'язань з поставки товару за Договором, суд дійшов висновку, що строк виконання зобов’язання настав, відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України.

Відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача 83 751,58 грн. основної заборгованості є доведеною, обґрунтованою, відповідачем не спростованою та підлягає задоволенню.

Відповідно до ціни позову у розмірі 83 751,58 грн., що визначена у позовній заяві, судовий збір мав бути сплачений у розмірі 1 827,00 грн., оскільки згідно з Законом України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі, що виражається у відсотковому співвідношенні до ціни позову та не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати.

Проте, з наявного у матеріалах справи оригіналу платіжного доручення від 27.03.2014 № 235 вбачається, що судовий збір сплачено позивачем у розмірі 2 892,10 грн., тобто, більшому, ніж передбачено законом.

Згідно з пунктом 1 частини 1, частиною 2 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається, зокрема, в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом (у розмірі переплаченої суми).

Питання про повернення сплаченої суми судового збору вирішується господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів, у тому числі й за відсутності заяви (клопотання) сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення суми судового збору. Про таке повернення зазначається, зокрема, в резолютивній частині судового рішення, яким закінчується розгляд справи по суті.

Вказану правову позицію викладено у підпункті 5.2. пункту 5. постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» від 21.02.2013 № 7.

З огляду на зазначене, судовий збір, що сплачений позивачем при поданні позову згідно платіжного доручення від 27.03.2014 № 235 підлягає частковому поверненню позивачу з державного бюджету у розмірі 1 065,10 грн.

Відшкодування судового збору, сплаченого позивачем у розмірі 1 827,00 грн., відповідно до частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.

Керуючись статтями 4, 22, 32, 33, 36, 43, 49, 75, 82 – 85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Альба Україна» (08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Шевченка, буд. 100, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 22946976) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Схід-Фарм” (91007, Київська обл., м. Луганськ, вул. Лутугінская, 1 Ч, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 38476424) 83 751 (вісімдесят три тисячі сімсот п’ятдесят одна) грн. 58 коп. основної заборгованості та 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

3. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю “Схід-Фарм” (91007, Київська обл., м. Луганськ, вул. Лутугінская, 1 Ч, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 38476424) 1 065 (одна тисяча шістдесят п’ять) грн. 10 коп. судового збору, що зайво сплачений згідно платіжного доручення від 27.03.2014 № 235.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 10.06.2014.

Суддя С.О. Саванчук