Ухвала суду № 39192425, 04.06.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2014 р.м.ОдесаСправа № 815/2555/13-а

Категорія: 5.2.2 Головуючий в 1 інстанції: Потоцька Н. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Осіпова Ю.В.,

суддів - Золотнікова О.С., Скрипченка В.О.,

при секретарі Голбан К.В.,

за участю представника позивачів Терентьєва А.А., представників відповідачів Покотіло Д.Ю., Боровець Ю.В. і Мальцева Д.В. та представника прокуратури Величко Т.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Одесі апеляційні скарги Південної митниці Державної митної служби України та Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2013 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Південьмортранс» до Південної митниці Державної митної служби України (правонаступник - Південна Митниця Міндоходів) про визнання протиправними дій та скасування рішення і картки відмови та позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрос КнК» до Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про стягнення коштів,-

В С Т А Н О В И В:

29.03.2013р. ТОВ «Південьмортранс» звернулося до Одеського окружного адміністративного суду із позовом до Південної митниці, в якому просило:

- визнати протиправними дії Південної митниці по видачі картки відмови та прийнятті рішення щодо коригування митної вартості товарів від 19.11.2012 р.;

- скасувати картку відмови Південної митниці №500050000/2012/01189 від 23.11.2012 р. у митному оформлені товарів та рішення про визначення митної вартості товарів №5000500000/2012/511222/2 від 23.11.12 р.;

- зобов'язати Південну митницю провести митне оформлення товарів по МД №50005000/2012/030308, МД №500050000/2012/030533 від 27.11.2012р., МД №500050000/2012/030931 від 30.11.2012 р., МД №500050000/2012/031895 від 11.12.12р., МД №500050000/2012/032278 від 14.12.2012р. за 1-м методом визначення митної вартості передбаченого ст. 58 МК України.

Також, 08.04.2013р. до окружного суду надійшов адміністративний позов 3-ї особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - ТОВ «Агрос КнК», в якому товариство просило суд стягнути з ГУ Державної Казначейської служби України в Одеській області на його користь надану фінансову гарантію в розмірі 1845995 грн.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що Митний орган прийшов до хибного висновку, про неможливість визначення митної вартості товарів шляхом послідовного використання методів, зазначених у ст.ст.58-63 МКУ, та було обрано резервний метод визначення митної вартості (ст.64 МКУ), тому митним органом була визначена митна вартість товарів (рис довгозернистий) на підставі наявних відомостей згідно цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби і винесено Рішення про коригування митної вартості товарів № 5000500000/2012/511222/2. Підставою для порівняння ціни стала МД 500050000/2012/029912 від 20.11.12 р., за якою розмитнювався аналогічний товар. Згідно з оскаржуваним рішенням вартість товару, на думку відповідача, повинна складати 1,21 долара США за 1 кілограм, проти 0,483 долара США/кг, які були задекларовані TOB «Південьмортранс». У своєму позові ТОВ «Агрос КнК» підтримало позов ТОВ «Південмортранс» та наполягало на задоволенні своїх позовних вимог.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2013 року адміністративний позов ТОВ «Південьмортранс» - задоволено частково. Визнано протиправними дії Південної митниці по видачі картки відмови та прийнятті рішення щодо коригування митної вартості товарів від 23.11.2012р. Скасовано картку відмови Південної митниці №500050000/2012/01189 від 23.11.2012р. у митному оформлені товарів та рішення про визначення митної вартості товарів №5000500000/2012/511222/2 від 23.11.2012р. У задоволенні решти позовних вимог ТОВ «Південьмортранс» - відмовлено.

Адміністративний позов ТОВ «Агрос КнК» - задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету через ГУ Державної казначейської служби України в Одеській області на користь ТОВ «Агрос КнК» (код ЄДРПОУ 25393354, юридична адреса: 04209, м.Київ, вул.Героїв Дніпра,7) сплачену фінансову гарантію в розмірі 1845994 грн. 75 коп.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду 1-ї інстанції, представниками Південної митниці та ГУ ДКС України в Одеській області відповідно, 20.05.2013р. та 22.05.2013 р. подано апеляційні скарги, в яких відповідачі, кожен окремо, зазначило, що судом, при винесенні оскаржуваної постанови порушено норми процесуального та матеріального права та просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30.04.2013 року, прийняти нову постанову, якою відмовити позивачам у задоволені усіх їх позовних вимог.

Заслухавши суддю - доповідача, виступи сторін, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку про відсутність належних підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

02.09.2012 року між компанією «Al-Gyas exports PVT. Ltd» (Індія) та ТОВ «Південьмортранс», за участю TOB «Агрос КнК», укладено зовнішньо-економічний контракт №31А1/12 на поставку продуктів харчування (рис), згідно з умовами ст.2.3 якого, TOB «Агрос КнК» здійснює усі платежі за митне оформлення товару.

На виконання умов вказаного контракту до України прибула партія рису з Індії згідно з коносаментом №MSCUK7244008 в кількості 275 тон вартістю 132825 доларів США.

23.11.2012 року TOB «Південьмортранс», відповідно до ст.53 Митного кодексу України, до Південної митниці подано вантажно-митну декларацію №500050000/2012/030210, в якій було задекларовано наступний вантаж: «рис для вживання в їжу, білий з відтінком, повністю обрушений, шліфований, пропарений, довгозерний, зі співвідношенням довжини і ширини понад 3-11000 мішків. ДСТУ 6292-93. Сорт-перший. Биті - 4,96 %. Врожай - 2012 р. Дата виготовлення - 08/2012р. Не в первинній упаковці. Торгівельна марка: відсутня. Фірма-виробник: «Al-Gyas exports PVT. Ltd. Країна виробництва: Індія», а також інші документи для митного оформлення товару (рису), задекларована митна вартість якого становить 132825 доларів США, що складає 0,483 долара США за 1 кг рису.

Разом з вказаною вище декларацією позивачем, згідно із ст.53 МК України, до Південної митниці в обґрунтування зазначеної митної вартості було надано й інші документи, обов'язкові для надання митному органу, а саме: Контракт 31А1/12 від 02.09.2012 р; Прайс-лист виробника від 13.10.2012р.; Інвойс №АЕ/СІ/438/12-13; Сертифікат якості №022873; Коносамент MSCUK7244008 та Експортна декларація SB №2176354.

Однак, під час здійснення митних процедур по МД №500050000/2012/030210 Південною митницею було надано «Картку відмови» в прийнятті митної декларації та митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №500050000/2012/01189 та прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів №500050000/2012/511222/2 від 23.11.2012 року.

До такого рішення Митний орган дійшов в зв'язку з неможливістю визначення митної вартості товарів шляхом послідовного використання методів, зазначених у ст.ст. 58-63 МКУ, та обрав резервний метод визначення митної вартості (ст.64 МКУ), яким була визначена митна вартість товарів (рис довгозернистий) на підставі наявних відомостей згідно цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби. Безпосередньо основною підставою для порівняння ціни стала МД №500050000/2012/029912 від 20.11.2012 р., за якою підприємством позивача раніше вже розмитнювався аналогічний товар. Згідно з оскаржуваним рішенням вартість товару, на думку відповідача, повинна складати 1,21 долара США за 1 кілограм, проти 0,483 долара США/кг, які були задекларовані TOB «Південьмортранс».

Не погодившись із визначеною відповідачем митною вартістю товару, позивач, з метою випуску вказаного товару у вільний обіг та з урахуванням рішення про коригування митної вартості, подав до митного органу нову митну декларацію №500050000/2012/030308 від 27.11.2012р.

При цьому, відповідно до умов зовнішньоекономічного контракту від 02.09.2012 року №31Аl/12, ТОВ «Агрос КнК» здійснило оплату всіх митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом ТОВ «Південьмортранс», а також сплатило різницю між сумою митних платежів, обчислених згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, у вигляді гарантії у розмірі 1845994,75 грн.

В подальшому, принципово не погоджуючись з вказаними вище діями та рішенням митного органу, ТОВ «Південьмортранс» та ТОВ «Агрос КнК» оскаржили їх до суду.

Вирішуючи справу по суті та частково задовольняючи позови зазначених підприємств, суд 1-ї інстанції виходив з часткової обґрунтованості заявлених позовних вимог, а також з того, що дії та оскаржувані рішення відповідача є неправомірними та не відповідаючим діючому законодавству.

Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, погоджується з такими висновками суду 1-ї інстанції і вважає їх обґрунтованими, з огляду на наступне.

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Як слідує зі змісту п.п.23,24 ч.1 ст.4 Митного кодексу України, «митне оформлення» - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; «митний контроль» - це сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Також, ст.49 Митного кодексу України визначено, що «митною вартістю» товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У відповідно ж до вимог ст.52 зазначеного Кодеску, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Так, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;

2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

При цьому, згідно з п.2 ч.3 цієї статті, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

Так, ч.2 ст.53 МК України визначений перелік документів, які декларант подає митному органу щодо підтвердження митної вартості товарів і обраний метод її визначення, а саме:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Статтею 265 МК України визначено, що митний орган здійснює також контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу. Такий контроль може здійснюватися в установленому порядку із застосуванням різних форм, у тому числі відповідно до ст.ст.60,69 цього Кодексу, після закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів.

Порядок же контролю правильності визначення митної вартості товарів після закінчення операції митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів та донарахування обов'язкових платежів безпосередньо визначається Кабінетом Міністрів України.

Так, Митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості. Якщо ж митний орган дійшов висновку, що визначена декларантом митна вартість нижча, ніж прямі витрати на виробництво цього товару, в тому числі сировини, матеріалів та/або комплектуючих, які входять до складу товару, митний орган має право зобов'язати декларанта визначити митну вартість іншим способом, ніж він використав для її визначення.

Статтею 54 МК України (в редакції від 13.03.2012р.) визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч.1 ст.58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень ст.55 цього Кодексу.

Окрім того, Митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний: здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; - надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування.

Слід вказати, що для підтвердження митної вартості товарів подаються, зокрема, бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Частиною 3 ст.53 МКУ визначений перелік додаткових документів, які може витребувати митний орган, який містить, серед інших документів, виписку з бухгалтерської документації.

Частиною 4 ст.53 цього Кодексу передбачено, що якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу подає, у тому числі, виписку з бухгалтерських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України.

Таким чином, законодавцем лише в останньому випадку (додаткові документи при взаємозв'язку) визначено особу, якою надається бухгалтерська документація - покупець. В інших випадках така особа не конкретизується.

Отже, беручи до уваги різноманітність складових митної вартості, які відповідно до положень Кодексу повинні включатись при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, а також методів її визначення, бухгалтерською документацією можуть бути підтверджені наступні витрати: комісійні та брокерська винагорода; вартість упаковки; роялті; витрати на страхування; витрати на транспортування;витрати на навантаження, вивантаження, обробку товарів, пов'язану з їх транспортуванням; частина виручки від подальшого перепродажу товарів, що оцінюються; вартість сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів, інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів, мастильних матеріалів, палива, інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, необхідних для виробництва оцінюваних товарів, які покупець безоплатно передає для виробництва оцінюваних товарів; торговельні надбавки, звичайні витрати, понесені в Україні на навантаження, вивантаження, транспортування, страхування, суми податків, що підлягають сплаті в Україні у зв'язку з ввезенням чи продажем товарів, вартість доданої подальшої обробки (інформація, необхідна при використанні методу на основі віднімання); вартість матеріалів та витрат, понесених виробником при виробництві оцінюваних товарів, обсяг прибутку та загальних витрат в країні виробництва, загальні витрати при продажу в Україну з країни вивезення на завантаження, розвантаження, обробку, транспортування до місця ввезення на митну територію України (інформація, необхідна при використанні методу на основі додавання).

Але, при цьому слід зазначити, що такі документи можуть бути надані лише у випадку, якщо виробник (експортер) готовий надати органам влади країни - імпортера відповідну інформацію.

Враховуючи вищезазначене, особами, які надають бухгалтерські документи, можуть бути: виробник; продавець; покупець; агент покупця/продавця; посередник; перевізник тощо.

Таким чином, митний орган для підтвердження числових значень складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, має право вимагати подання бухгалтерської документації.

Слід вказати, що вказане також підтверджується і міжнародною практикою.

Так, у посібнику до Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994р. (Brief Guide to the Customs Valuation Agreement) Всесвітньою митною організацією зазначається, що для цілей визначення митної вартості може бути необхідним дослідження витрат на виробництво товару, чия вартість оцінюється, а також іншої інформації, яка може бути отримана з країн, інших, ніж країна імпорту.

Цією Угодою також передбачено, що бухгалтерська документація повинна бути підготовлена у спосіб, сумісний з загальновизнаними принципами бухгалтерського обліку в країні.

У Додатку І (Тлумачні примітки «Використання загальновизнаних принципів бухгалтерського обліку» до Угоди) до того ж визначено, що термін «загальновизнані принципи бухгалтерського обліку» відноситься до визнаного консенсусу або суттєвої авторитетної підтримки в межах країни у конкретний момент стосовно того, які економічні ресурси та зобов'язання повинні обліковуватися, як активи та пасиви, які зміни в активах та пасивах повинні обліковуватися, яким чином мають вимірюватися активи і пасиви та зміни в них, яка інформація повинна розкриватися і яким чином вона повинна розкриватися і які слід готувати фінансові звіти. Ці стандарти можуть бути як широкими орієнтирами загального застосування, так і детальними практичними методами та процедурами.

Для цілей Угоди митна адміністрація кожного Члена СОТ використовує інформацію, підготовлену у спосіб, сумісний із загальновизнаними принципами бухгалтерського обліку в країні, які є доречними для відповідної Статті Угоди.

Отже, за таких обставин, судова колегія надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, як і окружний суд, вважає за необхідне зазначити, що митним органом, в даному випадку, не було надано належного обґрунтування щодо витребування у підприємства позивача конкретних документів бухгалтерського обліку, між іншим і у розрізі міжнародного законодавства.

Окрім того, апеляційний суд критично ставиться і до посилань митного органу на сумніви щодо достовірності поданих відомостей, які викликані розбіжністю у вазі товару заявленого у експортній декларації та митній декларації, оскільки в судовому засіданні митний орган не надав достатніх доказів, які б це підтвердили.

Так, як вже було зазначено вище, ч.2 ст.53 МК України визначений обов'язковий перелік документів, які декларант подає митному органу щодо підтвердження митної вартості товарів і обраний метод її визначення.

Таким чином, уважно дослідивши обставини справи, судами обох інстанцій встановлено, що всі необхідні документи, визначені приписами Митного кодексу України, позивачем були подані до митного органу, зокрема, митна декларація та декларація митної вартості, зовнішньоекономічний контракт від 02.09.2012 року № 31А1/12, інвойс №АЕ/СІ/438/12-13, коносамент, прайс-лист виробника і продавця, сертифікати якості та відповідності, пакувальний лист, експортну декларацію, а також інші документи, перелік яких, зокрема, наведений у картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів.

Згідно з ч.3 вказаної норми МК, у разі якщо документи, зазначені у ч.2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10-ти календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Зі змісту згаданої норми Закону вбачається, що витребування додаткових документів у декларанта допускається лише в окремих випадках, т.б. прямо передбачених цією статтею.

Як вбачається зі спірного рішення про корегування митної вартості товарів від 23.11.2012 року, підставою для витребування відповідачем у позивача додаткових документів щодо підтвердження митної вартості товарів за першим методом її визначення стала наявність розбіжностей в поданих документах. Але, при цьому у даному рішенні конкретно не визначено, у чому саме полягають ці розбіжності.

Згідно з вимогами ч.2 ст.55 Митного кодексу України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити окрім інших обов'язкових відомостей, обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, наявну в митного органу інформацію (у т.ч. щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом, а також вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених ч.3 ст.53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом.

Однак, в порушення зазначеної норми Закону, наведена відповідачем у рішенні про корегування митної вартості товарів інформація має неконкретний характер, не розкриває у повній мірі тих невідповідностей у поданих документах, які нібито були виявлені митним органом, що унеможливлювало надання ТОВ «Південьмортранс» пояснень з цього приводу та усунення відповідних недоліків шляхом подання додаткових документів.

В свою чергу, ч. 7 ст. 54 Митного кодексу України регламентовано, що у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Дослідивши подані позивачем у порядку, передбаченому ч.2 ст.53 МК України, документи, а саме - декларацію №500050000/2012/030210, декларацію митної вартості, зовнішньоекономічний контракт від 02.09.2012 року №31Аl/12, інвойс від 05.09.2012 року №АЕ/СІ/438/12-13, коносамент, прайс-лист виробника і продавця товару, лист банку про здійснення оплати по контракту, сертифікати якості та відповідності, висновок ДП «Укрпромзовнішекспертиза» щодо заявленої митної вартості, пакувальний лист, експортну декларацію, апеляційним судом встановлено, що вказані документи не містять в собі будь-яких розбіжностей ані щодо ціни товару, ані щодо будь-яких реквізитів сторін та інш.

Частиною 3 ст. 54 Митного кодексу України встановлено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень ст.55 цього Кодексу.

А у відповідності до п.2 ч.4 цієї статті, митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана.

Згідно з ч.6 ст.54 Митного кодексу України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Отже, з урахуванням зазначеного, судова колегія, як і суд 1-ї інстанції, вважає протиправними дії Південної митниці щодо витребування у ТОВ «Південьмортранс» додаткових документів, у зв'язку із відсутністю обґрунтованих підстав стверджувати про виявлені невідповідності у поданих документах.

Згідно з п.4.4. «Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа» (затв. наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012р. №631), митний орган відмовляє у прийнятті митної декларації виключно з таких підстав: МД не містить усіх відомостей або подана без рахунка або іншого документа, який визначає вартість товару та у випадках, встановлених Кодексом, ДМВ; ЕМД не містить встановлених законодавством обов'язкових реквізитів; МД подано з порушенням інших вимог, встановлених Кодексом. У разі відмови у прийнятті МД посадовою особою митного органу відповідно до розділу VІІ цього Порядку оформлюється картка відмови за формою, наведеною в додатку 2 до цього Порядку.

Виходячи з положень ст.54 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених ч.6 ст.54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч.1 ст.58 цього Кодексу.

Таким чином, законодавством України встановлено, що при відсутності застережень щодо застосування основного методу, визначених у ч.1 ст.58 цього Кодексу, та наявності документів, перелік яких зазначений в ч.2 ст.53 МК України, застосовується «основний метод» визначення митної вартості товарів.

В свою чергу, ч.1 ст.58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:

а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;

б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);

в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Проте, Південною митницею, в свою чергу, фактично не встановлювалось застережень щодо ТОВ «Південьмортранс»і беззаперечних доказів про їх наявність до суду не надано, у зв'язку з чим, судова колегія вважає обґрунтованим застосування позивачем щодо товару, який ввозився ним на митну територію України, методу визначення митної вартості - «за ціною договору» (контракту).

До того ж, згідно зі ст.57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) та другорядними методами: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Частинами 3,6 цієї статті також визначено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною 8 ст.57 Митного кодексу України встановлено, що у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених ст.64 цього Кодексу.

Як видно з матеріалів справи, обґрунтовуючи самостійне визначення митницею вартості задекларованих позивачем товарів з застосуванням «резервного шостого методу», відповідач посилався на неможливість визначення митної вартості цих товарів за «основним методом» , т.б. за ціною договору. При цьому, підставами для такого висновку стали наявність розбіжностей у поданих ТОВ «Південьмортранс» до митного оформлення документах та ненадання ним додаткових документів на запит митного органу, а також те, що задекларована позивачем митна вартість товару (0, 483 доларів США/кг) не відповідає ціновій інформації, яка міститься в ЄАІС Держмитслужби України (1,21 дол. США/кг).

Частиною 2 ст.57 МК України, в свою чергу, встановлено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Разом з тим, в ході розгляду справи судами обох інстанцій було з'ясовано, що подані з метою митного оформлення товару документи, пов'язані з Контрактом № 31Аl/12, укладеним із компанією «Al-Gyas exports PVT. Ltd» (Індія), на підставі якого здійснювалась поставка товару, не містили будь-яких розбіжностей, в тому числі і щодо ціни товару, а виявлені Південною митницею розбіжності при порівнянні документів за різними контрактами за участю різних продавців, фактично не можливо було усунути поданням будь-яких додаткових документів, в тому числі тих, що були витребувані митним органом - випискою з бухгалтерських документів, каталогів (прайс-листів) виробника.

Крім того, слід вказати, що положення ст.ст.57,58 Митного кодексу України не містять в собі такої підстави неможливості застосування 1-го методу визначення митної вартості імпортованих товарів як відмінність задекларованої позивачем митної вартості цих товарів від цінової інформації, яка міститься в ЄАІС Держмитслужби України.

Таким чином, посилання відповідача в обґрунтування відмови у застосуванні першого методу визначення митної вартості на ненадання ТОВ «Південьмортранс» витребуваних митним органом додаткових документів, суд вважає необґрунтованими, оскільки відповідно до вказаних норм законодавства України витребування додаткових документів у ТОВ «Південьмортранс» було безпідставним, а документи, що витребувались митним органом, не мали суттєвого значення для митного оформлення за поданою позивачем митною декларацією. Зазначені ж Південною митницею обставини не є достатніми підставами, що свідчать про неможливість застосування першого основного методу, відповідно, і не може мати правовим наслідком відмову у застосуванні цього методу, а також застосування резервного методу визначення митної вартості.

Окрім того, відповідачем належним чином також не доведено і правомірність застосування ним саме «резервного методу» визначення митної вартості та неможливості застосування інших другорядних методів, що відповідно до вимог Митного кодексу України повинні йому передувати, з огляду на таке.

Фактично позиція митного органу говорить про те, що «у разі наявності в ціновій базі більш високих цін, навіть за наявності додаткових пояснень з боку декларанта, вони приймаються за базу для визначення митної вартості товарів».

Проте, з такої позицією митного органу не можна погодитися, оскільки вона не ґрунтується на системному аналізі статті VII ГАТТ і Угоди про застосування статті VII ГАТТ.

Так, зокрема, статтею VII ГАТТ встановлено: сумісним зі Статтею VII було б припущення, що "дійсна вартість" може бути представлена ціною, зазначеною у рахунку, плюс будь-які не включені до неї збори за виправдані витрати, які є звичайними складовими "дійсної вартості", а також плюс будь-яка виняткова знижка чи інше зменшення звичайної конкурентної ціни (додаток I до статті VII ГАТТ);оцінка імпортованого товару для митних цілей не повинна базуватися, зокрема, на довільній або фіктивній вартості (підпараграф 2 (а) статті VII ГАТТ).

При цьому, слід зазначити, що основною метою прийняття цієї Угоди про застосування статті VII ГАТТ, в тому числі, є: вироблення правил для їх застосування положень статті VII ГАТТ з тим, щоб надати більшої однорідності та певності при їх застосуванні; визнання потреби в справедливій, однорідній та нейтральній системі оцінювання товарів для митних цілей, яка запобігає використанню довільних або надуманих митних вартостей; визнання, що основою для оцінювання товарів для митних цілей більшою мірою має бути контрактна вартість товарів, які оцінюються.

Також, Угодою про застосування статті VII ГАТТ встановлено, первинний метод митного оцінювання визначений у Статті 1 (тобто, за ціної угоди з товарами, як і ввозяться), і імпортні товари повинні оцінюватися відповідно до положень цієї Статті, коли умови, передбачені в ній, виконано.

Митна вартість імпортних товарів є контрактною вартістю, тобто ціною, фактично сплаченою або що підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт до країни імпорту, скоригованою відповідно до положень ст.8 за умови, що:

(a) немає жодних обмежень стосовно розпорядження або використання товарів покупцем;

(b) продаж або ціна не підпадають під якусь умову або міркування, відповідно до якого вартість не може бути визначена відносно товарів, що оцінюються;

(c) жодна частина виручки за будь-який подальший перепродаж, розпорядження або використання товарів покупцем не перейде прямо або опосередковано продавцеві, якщо тільки не може бути зроблене відповідне коригування відповідно до положень ст.8;

(d) покупець і продавець не пов'язані між собою або якщо покупець і продавець пов'язані, то контрактна вартість прийнятна для митних цілей згідно з положеннями параграфа 2 ст.1.

Якщо ж згадані вище умови не виконуються, митна вартість не може бути визначена відповідно до ціни угоди з товарами, які ввозяться, послідовно застосовуються інші методи митної оцінки.

Крім того, згідно Рішення 6.1 Технічного комітету з митної оцінки СОТ, «випадки, коли митні адміністрації мають підстави для сумнівів щодо точності або достовірності задекларованої вартості». Крім того, згідно з цим рішенням: у разі, якщо після подання декларації митний орган має підстави для обґрунтованого сумніву щодо точності та достовірності даних, зазначених у декларації або в документах, що додаються до неї, митний орган має право витребувати від декларанта додаткові пояснення, включаючи документи та інші докази того, що заявлена митна вартість відповідає загальній сумі коштів, що була сплачена або підлягає сплаті за імпортовані товари, скорегованій відповідно до положень ст.8 Угоди про застосування статті VII ГАТТ;

Якщо ж після отримання додаткової інформації митний орган все одно має сумні в щодо точності або достовірності заявленої митної вартості, а також у разі відсутності відповіді він може вважати, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена відповідно до ціни угоди з товарами, які ввозяться.

Необхідно звернути увагу й на те, що це Рішення 6.1 Технічного комітету з митної оцінки СОТ застосовується перш за все для попередження митного шахрайства. Ключовим моментом є наявність у митного органу обґрунтованого сумніву щодо точності та достовірності задекларованої митної вартості.

Однак, діючим митним законодавством України згадане Рішення 6.1 імплементоване неповністю. Зокрема, незрозумілим лишається, коли у митного органу можуть виникати обґрунтовані сумніви. Виходячи із світовою практики такі сумніви можуть виникати в таких випадках: наявні ознаки підробки документів; неточності у документах; арифметичні помилки в документах; розбіжності між документами, тощо.

При цьому, митний орган повинен належним чином обгрунтувати наявність підстав для сумнівів у задекларованій митній вартості. Відсутність обґрунтування сумнівів має наслідком довільного визначення митної вартості у суперечить положенням Угоди про застосування статті VII ГАТТ.

Таким чином, виходячи з норм СОТ, під час контролю митної вартості, визначеної за ціною угоди з товарами, які ввозяться (метод 1) митний орган повинен упевнитись, що виконуються усі умови застосування методу 1 (пункти (а)-(b), а саме:

- у точності задекларованої митної вартості, тобто врахування всіх належних додавань до неї;

- у достовірності задекларованої митної вартості, тобто у відсутності фальсифікації документів та перекручення відомостей про митну вартість.

В разі ж відсутності зауважень, митний орган повинен прийняти ціну угоди в якості бази для визначення митної вартості. При цьому, наявність інших цін в базі митного органу значення не має.

Як слідує з ч.4 ст.57 МК України, застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями ст.ст.59,60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Проте, всупереч твердженням позивача про не проведення такої процедури із ним відповідач Південна митниця не надав до суду будь-яких документальних підтверджень дотримання ним встановленого порядку застосування другорядних методів визначення митної вартості, зокрема, проведення обов'язкових консультацій із декларантом.

Згідно ч.1, 2 ст.64 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у ст.ст.58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Так, з матеріалів справи вбачається, що під час визначення митним органом митної вартості товару ним була застосована вартість товару за іншою декларацією, митне оформлення товару за якою відбулось раніше, т.б. від 14.11.2012р. №500060006/2012/029912.

Однак, дослідивши зазначену декларацію, судова колегія встановила, що шляхом її подання декларувався товар, що має інші характеристики, ніж задекларований ТОВ «Південьмортранс» товар, а саме: товар був походженням з Індії, але від іншого виробника -компанії «Рhoenix comtrade PVT» та мав інші якісні показники.

При цьому, відповідачем також не доведено, що умови постачання за вказаною ним декларацією відповідають умовам постачання товару на адресу ТОВ «Південьмортранс».

Таким чином, приймаючи спірне рішення про визначення митної вартості імпортованих ТОВ «Південьмортранс» товарів, відповідачем фактично була застосована вартість товару, який відрізняється від задекларованого позивачем як за видом та виробником, так і обсягами та умовами поставки.

Окрім того, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що згідно «Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа» (затв. Наказом МФ України від 30.05.2012р. №631), при здійсненні митного оформлення МД виконуються такі митні формальності:

4.5.1. Перевірка дотримання строків подання МД (у випадках, визначених законодавством).

4.5.2. Перевірка наявності відміток про завершення переміщення товарів (у випадках, визначених законодавством з питань державної митної справи).

4.5.3. Контроль співставлення (автоматизоване порівняння) даних, які містяться в ЕК МД (ЕМД), та інших документів, поданих для митного оформлення, зокрема:

- співставлення реквізитів уповноваженого банку, зазначеного у графі 28 МД, з даними, що містяться в переліку вповноважених банків України в ЄАІС митних органів України;

- співставлення курсу валюти України до іноземної валюти, зазначеного у графі 23 МД, з офіційним курсом валюти України до іноземної валюти, у якій складені рахунки та відомості про яку зазначено в лівому підрозділі графи 22 МД, на день подання МД до оформлення;

- перевірка наявності діючих (не скасованих) спеціальних санкцій, застосованих до українського суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності і/або іноземного суб'єкта господарської діяльності згідно зі ст.37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»;

- співставлення з картками відмови та МД, в оформленні яких відмовлено;

- співставлення відомостей, що підтверджують дотримання встановлених законодавством заборон та обмежень щодо переміщення товарів через митний кордон України, з інформацією, що міститься в уніфікованих електронних дозвільних документах, що надходять з інших державних органів;

- співставлення відомостей про нарахування митних та інших платежів, а також про застосування заходів гарантування їх сплати з інформацією, що міститься в електронних гарантійних документах, виданих гарантами та розміщених в ЄАІС митних органів України, та з інформацією про наявність та суму коштів авансових платежів (передоплати), внесених платником податків згідно зі ст.299 Кодексу на рахунки, відкриті на ім'я митного органу, як попереднє грошове забезпечення сплати майбутніх митних платежів;

- співставлення з інформацією, що надходить з митних та правоохоронних органів іноземних держав.

4.5.4. Контроль із застосуванням системи управління ризиками, в тому числі оцінка ризику за МД шляхом аналізу ЕК МД та ЕК ДМВ (ЕМД та ЕДМВ) за допомогою АСАУР.

4.5.5. Перевірка правильності класифікації товарів.

4.5.6. Перевірка правильності визначення країни походження товарів.

4.5.7. Перевірка дотримання встановлених до задекларованих товарів заходів нетарифного регулювання (відсутність визначених законодавством заборон щодо переміщення або поміщення у відповідний митний режим задекларованих товарів; наявність відповідних документів, наявність в МД відомостей про відповідні документи або відомостей про відмітки у товаросупровідних документах).

4.5.8. Перевірка наявності задекларованих товарів у митному реєстрі об'єктів права інтелектуальної власності.

4.5.9. Перевірка правильності застосування пільг в оподаткуванні.

4.5.10. Перевірка правильності визначення митної вартості товарів.

Отже, посадова особа, яка проводить митний огляд, перевiряє в обсязi, що вiдповiдає метi проведення митного огляду, вiдповiднiсть пред'явлених товарiв даним, унесеним декларантом до граф 6, 18, 19, 21, 27, 30, 31, 34, 35, 38, 50 ВМД, i несе вiдповiдальнiсть за непроведення чи неналежне проведення такої перевiрки.

Таким чином, з урахуванням зазначеного та оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, апеляційний суд приходить до аналогічного, що і суд 1-ї інстанції, висновку про те, що приймаючи картку відмови в прийнятті митної декларації, оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 23.11.2012 року №500050000/2012/01189 та рішення про коригування митної вартості товарів від 23.11.2012 року №500050000/2012/511222/2, Південна митниця діяла не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, у зв'язку з чим позовні вимоги ТОВ «Південьмортранс» про визнання протиправними дій Південної митниці з видачі вказаної картки відмови та прийнятті зазначеного рішення про коригування митної вартості, скасування спірних картки відмови та рішення про коригування митної вартості дійсно підлягають задоволенню.

Також, при цьому, судова колегія при прийнятті остаточного рішення по даній справі вважає за необхідне врахувати і залишену без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.08.2013 року постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15.04.2013р. (по справі №1570/7839/2012), якою скасована картка відмови Південної митниці ДМС від 19.11.2012р. №500050000/2012/011181 в прийнятті МД та рішення від 19.11.2012р. №500050000/2012/511215/2, які, в свою чергу, стали однією з підстав для збільшення митної вартості розмитненого товару по спірній митній декларації по розглядаємій справі.

В іншій же частині п/вимог ТОВ «Пвіденьмортранс» на думку судової колегії, суд 1- дійшов також правильного висновку про відмову в їх задоволенні, оскільки на момент розгляду справи митне оформлення вказаних товарів завершене в повному обсязі та ці товари випущені у вільних обіг, що підтверджується матеріалами справи та не оспорювалось в судовому засіданні сторонами. У зв'язку з цим повторне розмитнення цих товарів є неможливим, відтак, не підлягають ці товари і повторному визначенню їх митної вартості.

Разом з тим, в свою чергу, виходячи з вимог Митного кодексу України, скасування рішення про коригування заявленої митної вартості, яким збільшено митну вартість товару, внаслідок чого товар був випущений у вільний обіг за умови сплати відповідної гарантії, є підставою для повернення сплаченої гарантії як суми, що сплачувалась як різниця між митною вартістю, визначною декларантом, та митною вартістю, протиправно визначеною митним органом.

Внаслідок здійснення митного оформлення митної декларації №500050000/2012/030308 за митною вартістю товару, яка була встановлена відповідачем у рішенні про коригування митної вартості товарів від 23.11.2012 року №500050000/2012/511222/2 та відповідно до умов контракту №31Аl/12, ТОВ «Агрос КнК» реально здійснило оплату всіх митних платежів та надало фінансову гарантію на різницю між сумою митних платежів, визначеною декларантом, та сумою платежів, обчисленою митним органом, у розмірі 415480,14 грн., яка після спливу встановленого строку була перерахована до Державного бюджету України.

У відповідності до вимог п.14.1.115 ст.14 Податкового кодексу України. сплачена ТОВ «Агрос КнК» на підставі рішення про коригування митної вартості фінансова гарантія у розмірі 1845994,75 грн. є надмірно сплаченим грошовим зобов'язанням.

Відповідно ж до змісту п.43.5. ст.43 ПК України, контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові Державного казначейства України. На підставі отриманого висновку орган Державного казначейства України протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків у порядку, встановленому Державним казначейством України. Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі Державному казначейству України для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

Отже, з урахуванням висновків суду про незаконну відмову у прийнятті митної декларації №500050000/2012/030210, оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України та застосуванні резервного методу визначення митної вартості товарів, судова колегія вважає також обґрунтованими і позовні вимоги 3-ї особи - ТОВ «Агрос КнК» про стягнення з Державного бюджету через ГУ Державної казначейської служби України в Одеській області на користь товариства надмірно сплачених коштів на загальну суму 1845994,75 грн.

До того ж, ще слід зауважити й про те, що відповідно до ст.ст.11,71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст.86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

А відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, що, в даному випадку, не було зроблено представниками відповідачів в судах 1-ї та 2-ї інстанцій.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж у апеляційних скаргах доводи правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Отже, за таких обставин, судова колегія, діючи в межах доводів апеляційних скарг, відповідно до ст.200 КАС України, залишає ці апеляційні скарги без задоволення, а постанову окружного суду - без змін.

Керуючись ст.ст.195,196,198,200,205,206,254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційні скарги Південної митниці Державної митної служби України та Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області - залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2013 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Головуючий: Ю.В. Осіпов

Судді: О.С. Золотніков

В.О. Скрипченко