Ухвала суду № 39192145, 22.05.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/18108/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Соколова О.А. Суддя-доповідач: Лічевецький І.О.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е., при секретарі - Війтович Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 березня 2014 року адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Айронпласт» до державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИВ

Товариство з обмеженою відповідальністю «Айронпласт» (надалі за текстом - «ТОВ «Айронпласт») звернулось до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 81726552201 від 08 листопада 2013 р., яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на додану вартість на 488 233 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 березня 2014 року адміністративний позов задоволено повністю.

В апеляційній скарзі державна податкова інспекція у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (надалі за текстом - «ДПІ у Печерському районі»), посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення і прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Київський апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що посадовцями ДПІ у Печерському районі проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Айронпласт» з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні фінансово-господарських операціях по взаємовідносинах з ПП «Інфініті Центр» у періоді з 01.08.2012 року по 31.10.2012 р., TOB «Білдінг Груп Плюс» у період з 01.10.2012 р. по 28.02.2013 р., ТОВ «Спецторгпостач» у період з 01.02.2013 р. по 30.04.2013 р., ТОВ «Рарт» у період з 01.02.2013 р. по 31.03.2013 р., ТОВ «Леонор» у період з 01.02.2013 р. по 28.02.2013 р., ТОВ «Інтер-Аркол» у період 01.11.2012 р. по 30.11.2012 р.

Результати перевірки оформлено актом № 526/26552201/36848787 від 18.10.2013 р.

Згідно цьому акту позивачем порушено вимоги ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок віднесення до податкового кредиту сум, сплачених контрагентам, у складі вартості товарів та послуг.

Такий висновок податкового органу вмотивовано наступним.

Згідно договору поставки товарів № 10812 від 01.08.2012 р. ТОВ «Інфініті центр» зобов'язалось передати у власність ТОВ «Айронпласт» полікарбонат та комплектуючі до нього, а позивач - прийняти та оплатити товар.

Відповідно до договору № 011012 від 01.10.2012 р. ТОВ «Білдінг Груп Плюс» взяло на себе зобов'язання із поставки позивачеві полікарбонату та комплектуючих до нього.

За умовами договору № 010213 від 01.02.2013 р. ТОВ «Спецторгпостач» зобов'язалось поставляти та передавати у власність ТОВ «Айронпласт» полікарбонат та комплектуючі до нього.

01 листопада 2012 р. між позивачем та ТОВ «Інтер-Аркол» укладено договір № 35 на перевезення вантажу ТОВ «Айронпласт».

Згідно договору № 010213 від 01.02.2013 р. ТОВ «Рарт» зобов'язалось доставляти автомобільним транспортом вантаж позивача.

Відповідно до договору № 01022013 від 01.02.2013 р. ТОВ «Леонор» взяло на себе зобов'язання із надання позивачеві послуг із передпродажної підготовки товарів.

На підставі цих договорів були складені акти виконаних робіт, видаткові та податкові накладні.

Розрахунки позивач здійснив шляхом безготівкового перерахунку коштів, а сплачений ПДВ відніс до податкового кредиту.

Разом з тим, згідно актів ДПІ у Шевченківському районі м. Києва «Про неможливість проведення зустрічної звірки» від 21.06.2013 р., від 17.06.2013 р., від 21.06.2013 р., від 06.06.2013 р., від 03.05.2013 р., від 21.06.2013 р. ТОВ «Інфініті Центр», ТОВ «Білдінг Груп Плюс», ТОВ «Спецторгпостач», ТОВ «Інтер-Аркол», ТОВ «Рарт», ТОВ «Леонор» за юридичною адресою не знаходяться.

На думку органу доходів та зборів наведене свідчить, що на підставі названих договорів кошти позивачем перераховувались без мети реального настання правових наслідків, що призвело до заниження податку на додану вартість на 390 586 грн.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, ДПІ у Печерському районі прийнято податкове повідомлення-рішення № 81726552201 від 08 листопада 2013 р., яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на додану вартість на 488 233 грн., у тому числі 390 586 грн. за основним платежем та 97 647 грн. за штрафними санкціями.

Питання, пов'язані з формуванням платником податку на додану вартість податкового кредиту врегульовано ст. 198 Податкового кодексу України (надалі за текстом - «ПК України»).

Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За змістом наведених правових норм податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операцій, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

На підтвердження товарності укладених угод позивачем було надано копії: договорів № 10812 від 01.08.2012 р., № 011012 від 01.10.2012 р., № 010213 від 01.02.2013 р., № 35 від 01 листопада 2012 р., № 010213 від 01.02.2013 р., № 01022013 від 01.02.2013 р., видаткових накладних, рахунків на оплату, актів надання послуг, актів приймання-передачі робіт (надання послуг), податкових накладних, платіжних доручень, які свідчать, що зобов'язання за договорами між позивачем та його контрагентами виконувались сторонами у повному обсязі.

Таким чином, на момент проведення перевірки у ТОВ «Айронпласт» були наявні всі необхідні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, для віднесення до податкового кредиту сум податку, сплаченого позивачем контрагентам у складі вартості товарів та послуг, а аналіз наданих позивачем податкових накладних, інших первинних та платіжних документів свідчить про дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту по операціям з ТОВ «Інфініті Центр», ТОВ «Білдінг Груп Плюс», ТОВ «Спецторгпостач», ТОВ «Інтер-Аркол», ТОВ «Рарт», ТОВ «Леонор».

За таких обставин, судова колегія погоджується з висновком окружного адміністративного суду про те, що позивачем було додержано встановлений чинним законодавством порядок формування податкового кредиту за спірними господарськими операціями.

Посилання ДПІ у Печерському районі на акти «Про неможливість проведення зустрічної звірки» обґрунтовано не взято судом до уваги, оскільки відсутність контрагента за юридичною адресою не є підставою для висновку про неправомірність формування покупцем податкового кредиту з податку на додану вартість.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що місцевим адміністративним судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

За правилами ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 160, 198, 200, 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 березня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі в 20-ти денний строк з дня складення ухвали в повному обсязі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, з подачею документу про сплату судового збору, а також копій касаційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, та копій оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Головуючий суддя І.О.Лічевецький

суддя Т.М.Грищенко

суддя В.Е.Мацедонська

Ухвала складена в повному обсязі 29 травня 2014 р.

.

Головуючий суддя Лічевецький І.О.

Судді: Грищенко Т.М.

Мацедонська В.Е.