Постанова № 39190931, 11.06.2014, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 червня 2014 р. № 820/8589/14

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Мороко А.С.,

при секретарі судового засідання - Тріпутень М.Ю.,

за участю представника позивача - Агічеєвої О.А.,

представника відповідача - Лук'янцева С.О. за довіреностями,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Побутелектротехніка" до державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Побутелектротехніка" звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 05.05.2014 року № 0000192206.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірне податкове повідомлення-рішення ґрунтується на помилкових судженнях суб'єкта владних повноважень, що викладені в акті перевірки № 1068/22-06/24136939 від 22.04.2014 року.

Відповідач проти позову заперечував, надавши письмові заперечення на нього, в якому зазначив, що при проведенні перевірки позивача податковий орган діяв у межах та у спосіб встановлений чинним законодавством України, висновки перевірки зафіксовані належним чином, а отже і винесене податкове повідомлення рішення є законним. Просив у позові відмовити в повному обсязі.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Фахівцями державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області проведено позапланову документальну виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог валютного законодавства по контракту № 0310/01 від 03.10.2013 року за період з 03.10.2013 року по 28.02.2014 року.

Результати перевірки оформлені актом № 1068/22-06/24136939 від 22.04.2014 року, яким зафіксовані порушення позивачем вимог діючого законодавства України, а саме: статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», в результаті чого у жовтні 2013 року порушено строки розрахунків по договору № 0310/01 від 03.10.2013 року з Rokon International, Inc.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 05.05.2014 року № 0000192206, яким на позивача накладено пеню за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, за невиконання зобов'язань та порушення вимог валютного законодавства в розмірі 13671,53 грн.

З такою позицією відповідача суд не погоджується з наступних підстав.

Як встановлено судом, 03 жовтня 2013 року між позивачем (Покупець) та Rokon International, Inc (США) (Продавець) укладено контракт № 0310/01, відповідно до умов якого Продавець поставляє товари на загальну суму 43857,37 доларів США, а Покупець сплачує та приймає товари, зазначені в специфікації, яка є невід'ємною частиною контракту.

31 листопада 2013 року позивач, відповідно до умов контракту, сплатив аванс в розмірі 43857,37 доларів США, що підтверджується платіжним дорученням в іноземній валюті № 2 від 31.10.2013 року.

22 січня 2014 року товар перетнув митний кордон України, про що свідчить штамп Південної митниці "Під митним контролем" на коносаменті на судно № UАОSS077 від 16.01.2014 року.

28 січня 2014 року товар поміщений у митний режим імпорту, про що свідчить попередня митна декларація ІМ 40 ДЕ № 807110000/2014/325.

11 лютого 2014 року позивачем оформлена митна декларація ІМ 40 ДЕ №1000/2014/000728.

Саме з дати оформлення цієї вантажно-митної декларації відповідач пов'язує момент ввезення товару на митну територію України. Таку позицію відповідача суд вважає хибною з огляду на наступне.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Законом України від 06.11.2012 року № 5480-VІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення інструментів впливу на грошово-кредитний ринок" статтю 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", із змінами та доповненнями, доповнено новою частиною такого змісту: " Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті".

Згідно пункту 1 Постанови Національного банку України від 14.11.2013 року № 453 "Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті", зареєстрованої в Мін'юсті 15 листопада 2013 року за № 1951/24483, розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів. Постанова набирає чинності з 20 листопада 2013 року та діє до 17 травня 2014 року.

Згідно з статтею 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", Порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару)

Згідно статті 1 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" імпорт (імпорт товарів) - купівля (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних суб'єктів господарської діяльності товарів з ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установами та організаціями України, розташованими за її межами.

При цьому, відповідно до вказаної статті, момент здійснення експорту (імпорту) - момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

Поняття "момент перетину товаром митного кордону України" визначається також нормами Митного кодексу України.

Так, зокрема, пунктом 4 частини 1 статті 4 Митного кодексу України встановлено, що ввезення товарів, транспортних засобів на митну територію України, вивезення товарів, транспортних засобів за межі митної території України - сукупність дій, пов'язаних із переміщенням товарів, транспортних засобів через митний кордон України у будь-який спосіб у відповідному напрямку.

Відповідно до частини 1 статті 321 Митного кодексу України, товари, транспортні засоби комерційного призначення перебувають під митним контролем з моменту його початку і до закінчення згідно із заявленим митним режимом.

Частиною 2 статті 321 Митного кодексу України встановлено, що у разі ввезення на митну територію України товарів, транспортних засобів комерційного призначення митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України

Згідно з частиною 1 статті 248 Митного кодексу України, митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Відповідно до частини 2 статті 248 Митного кодексу України, засвідчення органом доходів і зборів прийняття товарів, транспортних засобів комерційного призначення та документів на них до митного оформлення здійснюється шляхом проставляння відбитків відповідних митних забезпечень (у тому числі за допомогою інформаційних технологій), інших відміток на митній декларації або документі, який відповідно до законодавства її замінює, а також на товаросупровідних та товарно-транспортних документах у разі їх подання на паперовому носії.

Таким чином, з правового аналізу наведених норм вбачається, що перебування товару "Під митним контролем" неможливе без його фактичного ввезення в Україну, тому первинним є фактичне перетинання товаром митного кордону України в пункті пропуску, підтвердженням якого в режимі імпорту є проставлення на товаросупровідному документі відтиску "Під митним контролем" з відповідною датою перетину митного кордону.

Крім того, згідно пункту 20 частини 1 статті 4 Митного кодексу України, митна декларація - заява встановленої форми, в якій особою зазначено митну процедуру, що підлягає застосуванню до товарів, та передбачені законодавством відомості про товари, умови і способи їх переміщення через митний кордон України та щодо нарахування митних платежів, необхідних для застосування цієї процедури.

При цьому, зазначена норма закону не містить жодних положень про те, що вантажно-митна декларація є єдиним документом, яким засвідчується факт та дата фактичного переміщення через митний кордон України товарів.

У зв'язку з наведеним, суд приходить до висновку, що оформлена вантажна митна декларації не є єдиним документом, яким підтверджується факт і дата фактичного переміщення товару через митний кордон України, оскільки перебування товару під митним контролем неможливо без його фактичного ввозу на територію України, підставою для якого в режимі імпорту є наявність вантажно-товаросупровідного документа, з відтиском штампу "під митним контролем" з відповідною датою, що підтверджує факт перетину митного кордону України.

Таким чином, суд встановив, що товар за вищевказаним контрактом надійшов на митну територію України в межах термінів, передбачених статтею 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", що підтверджується штампом Південної митниці "Під митним контролем" на коносаменті на судно № UАОSS077 від 16.01.2014 року та попередньою митною декларацією ІМ 40 ДЕ № 807110000/2014/325 від 28.01.2014 року, згідно якої товар перебуває в митному режимі імпорту.

Згідно з частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем вказаного процесуального обов'язку стосовно спірного податкового повідомлення-рішення не виконано, тому суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог ТОВ "Побутелектротехніка" в повному обсязі та скасування податкового повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 05.05.2014 року № 0000192206.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства.

Керуючись статтями 159-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 05.05.2014 року № 0000192206.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Побутелектротехніка" (61024, м. Харків, вул. Ольмінського, буд. 17, кв. 2, ідентифікаційний код юридичної особи 24136939) судовий збір у розмірі 182 (сто вісімдесят дві) грн. 70 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 13 червня 2014 року.

Суддя А.С. Мороко