Постанова № 39190762, 11.06.2014, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" червня 2014 р. Справа № 914/2469/13

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді Д.Новосад

суддів Г.Орищин

Г.Мельник

розглянувши апеляційні скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2,село Черлянське Передмістя, Городоцький район, Львівська область, б/н від 07.04.2014 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Райфайзен Лізинг Аваль",м.Київ, б/н від 07.04.2014

на рішення господарського суду Львівської області від 25.03.2014

у справі № 914/2469/13

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Райфайзен Лізинг Аваль", м. Київ

до відповідача: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, с. Черлянське Передмістя Городоцького району Львівської області

про стягнення 620 068,03 грн.

за зустрічною позовною заявою фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, с. Черлянське Передмістя Городоцького району Львівської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль", м. Київ

про стягнення 303 824,24 грн. коштів, сплачених на відшкодування вартості предмету лізингу; визнання недійсним частини пункту 10.3.2. додатку №4 до договору фінансового лізингу №1X2835-08/08 від 01.07.09, а саме: "заборгованість лізингоодержувача зі сплати вартості предмета лізингу, визначена за правилами п.5.9. цих Загальних умов для лізингового періоду, який слідує за періодом вилучення (повернення) предмету лізингу або в якому має місце дострокове припинення договору"; визнання недійсним п. 6.3. договору фінансового лізингу №1X2835-08/08 від 01.07.09 в частині неповернення лізингових платежів сплачених на відшкодування вартості предмету лізингу; зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" здійснити перерахунок суми комісії лізингодавця по договору фінансового лізингу №1X2835-08/08 від 01.07.09 за період з 01,07.09 по 31.01.12; зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" здійснити перерахунок розміру заборгованості лізингоодержувача в порядку п.3.1. договору фінансового лізингу №1X2835-08/08 від 01.07.09 станом на 31.01.12

За участю представників сторін:

від позивача (за первісним позовом): Луцик М.Б. - представник;

від відповідача (за первісним позовом): ОСОБА_6 - представник.

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду Львівської області від 25.03.2014 у справі № 914/2469/13 (суддя Березяк Н.Є.) визнано недійсними в порядку п. 1 ст. 83 ГПК України ч. 5 пункту 10.3.2. додатку №4 до договору фінансового лізингу №LC2835-08/08 від 01.07.2009 та пункт 6.3 договору фінансового лізингу №LC2835-08/08 від 01.07.2009. Позовні вимоги ТзОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" задоволено частково. Стягнуто з ФОП ОСОБА_2 на користь ТзОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" 126352,08 грн. заборгованості з яких: 76686,69 грн. - комісія лізингодавця без ПДВ (заборгованість по виставленим рахункам на дату вилучення); 13253,90 грн. - комісія лізингодавця без ПДВ (2% за дострокове розірвання договору фінансового лізингу); 26973,20 грн. - додаткові витрати з ПДВ (заборгованість по виставленим рахункам на дату вилучення); 7087,00 грн. - додаткові витрати з ПДВ (суми, які відшкодовують витрати лізингодавця та не були сплачені лізингоодержувачем), 1854,92 грн. -3% річних; 496,37 грн. - інфляційні втрати та 2527,04 грн. судового збору. В решті частині позовних вимог ТзОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" відмовлено. В частині зустрічних позовних вимог стосовно визнання недійсними частин пункту 10.3.2. додатку №4 до договору фінансового лізингу №LC2835-08/08 від 01.07.2009 та пункту 6.3 цього ж договору, провадження у справі припинено. В задоволенні решта частини зустрічних позовних вимог ФОП ОСОБА_2 відмовлено.

З даним рішенням не погоджується позивач та відповідач, оскаржили його в апеляційному порядку. Відповідач (позивач за зустрічним позовом) - Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 у своїй апеляційній скарзі просить рішення господарського суду Львівської області від 25.03.2014 року у справі №914/2469/13 скасувати в частині відмови у задоволенні зустрічного позову та прийняти нове рішення, яким зустрічний позов задоволити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що відмова лізингодавця передати у власність предмет лізингу є рівноцінною відмові продавця продати товар. Статтею 662 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Враховуючи те, що відповідач відмовився від Договору лізингу та вилучив предмет лізингу, позивач має право вимагати повернення сплачених ним сум спрямованих на придбання предмету лізингу. Тому, поверненню підлягають 303 824,24 грн. сплачені останнім в якості платежів на відшкодування частини вартості предмету лізину. Заборгованість зі сплати комісії лізингодавця не може бути включена до складу заборгованості розрахованої в порядку п.3.1. Договору лізингу, адже природа виникнення цієї суми є абсолютно іншою і пунктом 3.1. не передбачено включення до складу заборгованості комісії лізингодавця.

Позивач (відповідач за зустрічним) - ТзОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" у своїй апеляційній скарзі просить скасувати рішення господарського суду Львівської області від 25.03.2014 у справі №914/2469/13 в частині визнання недійсними в порядку п.1 ст.83 ГПК України ч.5 пункту 10.3.2 додатку №4 до договору фінансового лізингу та пункт 6.3 договору фінансового лізингу і прийняти в цій частині нову постанову, якою задоволити позовні вимоги ТзОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" у повному обсязі, а також стягнути з ФОП ОСОБА_2 493 715, 95 грн. заборгованості, в іншій частині рішення залишити без змін. В обґрунтування апеляційної скарги ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" посилається на те, що відповідно до п.1 ч.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству. Згідно п.2 ч.1 ст.83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони. Однак, сторони не подавали суду відповідну заяву щодо визнання недійсним повністю або частково договору фінансового лізингу. Також сторонами не подавалось суду відповідне клопотання про застосування передбаченого судом права на вихід за межі позовних вимог. Одночасно апелянт посилається на непов'язаність визнаного судом недійсним у частині договору із позовними вимогами. У відповідності до п.5 листа Верховного суду України від 01.04.2012р. "Висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п.1 ч.1 ст.111-16 ГПК України" за змістом частини 2, 3 ст.653 ЦК України домовленість сторін про розірвання договору лізингу не виключає проведення між сторонами розрахунків за зобов'язаннями, що виникли до розірвання договору, у тому числі застосування заходів майнової відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань, з урахуванням умов договору та структури лізингових платежів, на що не звернуто уваги судом першої інстанції. Скаржник вважає, що суд першої інстанції не прийняв до уваги умови договору і розрахунки сум, що підлягають стягненню, та безпідставно відмовив у частині вимог.

Позивач (за первісним позовом) з доводами скаржника, наведеними в апеляційній скарзі, не погодився з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

Відповідач (за первісним позовом) надав суду відзив на апеляційну скаргу б/н від 14.05.2014, в якому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги ТзОВ "Райффайзен Лізинг Аваль".

22.04.2014 автоматизованою системою документообігу суду апеляційні скарги ФОП ОСОБА_2,село Черлянське Передмістя, Гордоцький район, Львівська область, б/н від 07.04.2014 та ТзОВ "Райфайзен Лізинг Аваль", м.Київ, б/н від 07.04.2014, розподілено до розгляду судді-доповідачу Новосад Д.Ф.

З урахуванням положень ст. 4-6 ГПК України, п. 3.1.7 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, п. 6 рішення зборів суддів (протокол № 6 від 28.12.2010) зі змінами, внесеними рішенням зборів суддів (протокол № 13 від 03.08.2012), розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 24.04.2014 в склад колегії по розгляду апеляційних скарг ФОП ОСОБА_2 та ТзОВ "Райфайзен Лізинг Аваль" введено суддів - Михалюк О.В., Мельник Г.І.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 24.04.2014 подані скаржниками матеріали визнано достатніми для прийняття їх до провадження в апеляційній інстанції, розгляд справи призначено на 28.05.2014. Розгляд апеляційних скарг відкладався на 11.06.2014 з підстав, викладених в ухвалі Львівського апеляційного господарського суду від 28.05.2014.

У зв'язку з перебуванням судді Михалюк О.В. на лікарняному розпорядженням в.о. голови Львівського апеляційного господарського суду від 11.06.2014 в склад колегії по розгляду апеляційних скарг ФОП ОСОБА_2 та ТзОВ "Райфайзен Лізинг Аваль" введено суддю - Орищин Г.В.

В судове засідання 11.06.2014 з'явилися представники позивача та відповідача, яким права та обов'язки, передбачені ст.ст. 22, 28 ГПК України, роз'яснено. Відводів складу суду не заявлено.

Розглянувши апеляційні скарги, відзиви на апеляційні скарги, дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача в судовому засіданні, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають, рішення господарського суду Львівської області від 25.03.2014 у справі № 914/2469/13 слід залишити без змін.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, 29.07.2008 між ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" (позивачем) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (відповідачем) укладено договір оренди (фінансового лізингу) № L2835-08/08.

Відповідно до п. 1.1 договору лізингодавець на підставі договору купівлі-продажу (поставки) № Р2835-08/08 від 29.07.2008 зобов'язався придбати у свою власність і передати на умовах фінансового лізингу без надання послуг з управління та технічної експлуатації, у тимчасове володіння та користування за плату майно, найменування, технічний опис, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого зазначаються в специфікації, а лізингоодержувач зобов'язався прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього договору.

На підставі акту приймання-передачі від 21.10.2008 предмет лізингу передано відповідачу.

В зв'язку з наявністю у відповідача простроченої заборгованості за договором оренди (фінансового лізингу) в сумі 290 991,73 грн. сторони дійшли згоди здійснити її реструктуризацію, про що була укладена відповідна угода від 01.07.2009. На підставі вказаної угоди сторони погодили внести зміни до договору, погодивши його та додатки 1, 2 та 4 до нього у новій редакції.

З матеріалів справи вбачається, що 01.07.2009 між позивачем та відповідачем укладено договір про внесення змін до договору фінансового лізингу від 29.07.2008 № L 2835-08/08, на підставі якого втратила чинність попередня редакція договору.

Пунктом 1.7 договору № LC 2835-08/08 сторони погодили, що строк лізингу складається з періодів у кількості 64 місяців.

Пунктом 1.8 договору сторони домовилися додатково до зобов'язання у гривні, визначити зобов'язання у грошовому еквіваленті іноземної валюти - долар США. У відповідності до загальних умов фінансового лізингу, визначених у додатку №4 (п.5.3), лізингоодержувач взяв на себе зобов'язання щомісяця авансом до 8 числа поточного місяця, на підставі рахунку лізингодавця, сплачувати поточні лізингові платежі.

Відповідно до п. 4.2. договору лізингоодержувач взяв на себе зобов'язання сплачувати відсотки за фінансування придбання предмета лізингу у період з моменту підписання даного договору до повної виплати лізингоодержувачем заборгованості лізингодавцю, визначеної за ставкої LIBOR 3M плюс 10,289218% від всієї суми заборгованості визначеної в порядку п. 3.1. цього договору. Сума відсотків в грошовому еквіваленті іноземної валюти підлягає перерахунку в гривню за курсом продажу зі сплатою ПДВ. Згідно з п. 4.3. договору лізингоодержувач зобов'язався також протягом строку лізингу щомісяця сплачувати лізингодацю авансом поточні лізингові платежі, які розраховуються на перший робочий день кожного лізингового періоду за поточний місяць та складаються з суми, що ставиться в погашення вартості предмета лізингу та комісії лізингодавця.

Пунктом 4.4. договору сторони погодили, що розмір комісії для кожного періоду лізингу розраховується за ставкою, визначеною в п. 4.2. цього договору, від заборгованості лізингоодержувача у грошовому еквіваленті іноземної валюти для відповідного періоду лізингу згідно графіку. Відповідно до п. 4.5. договору перерахунок лізингових платежів, розрахованих у грошовому еквіваленті іноземної валюти, здійснюється лізингодавцем за курсом розрахунку платежів плюс ставка збору до пенсійного фонду з купівлі іноземної валюти, що діє на момент виставлення рахунку, та комісія АТ "Райффайзен Банк Аваль" з купівлі валюти, згідно офіційного сайту лізингодавця.

Як вбачається з матеріалів справи, 24.01.2012 позивач за первісним позовом, у зв'язку з порушенням відповідачем умов договору щодо слати лізингових платежів, вимогою № 177-01/12 повідомив відповідача про усунення порушення та сплати заборгованості протягом 3-ох днів, а також попередив про наслідки дострокового припинення договору. Відповідач вказані порушення не усунув, у зв'язку з чим позивач листом № 235-01/12 від 30.01.2012 повідомив лізингоодержувача про відмову від договору лізингу з 31.01.2012 та вимагав в добровільному порядку відповідно до умов договору повернути предмет лізингу.

Вірно встановлено місцевим господарським судом, що в подальшому 16.02.2012 приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_8 вчинено виконавчий напис про повернення предмету лізингу його власнику - ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль". За актом вилучення предмета лізингу, останній переданий власнику 23.03.2012. Факт вилучення предмета лізингу досліджувався господарським судом м. Києва у справі № 5011-41/11484-2012 за позовом ФОП ОСОБА_2 до ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" про визнання виконавчих написів такими, що не підлягають виконанню та повернення предметів лізингу. Зокрема, рішенням господарського суду м. Києва від 25.02.2013 у вищезазначеній справі частково задоволено позов ОСОБА_2, визнано такими, що не підлягають виконанню виконавчі написи, вчинені нотаріусом; в задоволенні позовної вимоги про повернення предметів лізингу - відмовлено. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.05.2013 апеляційну скаргу ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" задоволено, рішення господарського суду м. Києва від 25.02.2013 в частині визнання виконавчих написів такими, що не підлягають виконанню скасовано. Прийнято в цій частині нове рішення, яким в задоволенні даних позовних вимог ФОП ОСОБА_2 відмовлено. Рішення господарського суду м. Києва від 25.02.2013 в частині відмови у поверненні предметів лізингу залишено без змін.

В ході розгляду зазначеної справи судом з'ясовано те, що рішенням господарського суду м. Києва від 20.06.2011 у справі № 48/171, яке набрало законної сили, відмовлено у задоволенні позову про визнання недійсними договорів фінансового лізингу та зобов'язання повернути кошти. Даним рішенням встановлено правомірність визначення розміру лізингових платежів у еквіваленті іноземної валюти та відсутність підстав для визнання договору в цій частині недійсним.

Внаслідок дострокового припинення договору лізингу, за умовами розділу 10 загальних умов, позивачем виставлено відповідачу рахунок № LС2835-08/08r1-064 від 26.11.2012 на загальну суму 608 530,95 грн. Відтак, позивач просить стягнути з відповідача вказану суму заборгованості в судовому порядку з урахуванням 3% річних та інфляційних втрат.

ФОП ОСОБА_2 подав зустрічний позов, в якому просив стягнути з ТзОВ "Райфайзен Лізинг Аваль" 303 824,24 грн. сплачених коштів на відшкодування вартості предмету лізингу; визнати недійсним частини пункту 10.3.2 Додатку №4 до Договору фінансового лізингу від 01.07.2009 № LС 2835-08/08, а саме: "заборгованість лізингоодержувача зі сплати вартості Предмета лізингу, визначена за правилами п.5.9 цих Загальних умов для лізингового періоду, який слідує за періодом вилучення ( повернення) Предмету лізингу або в якому має місце дострокове припинення договору"; визнати недійсним п.6.3 Договору фінансового лізингу від 01.07.2009 № LС 2835-08/08 в частині неповернення лізингових платежів сплачених на відшкодування вартості предмету лізингу; зобов'язати ТзОВ "Райфайзен Лізинг Аваль" здійснити перерахунок суми комісії лізингодавця по Договору фінансового лізингу № LС 2835-08/08 від 01.07.2009 за період з 01.07.2009 по 31.01.2012; зобов'язати ТзОВ "Райфайзен Лізинг Аваль" здійснити перерахунок розміру заборгованості лізингоодержувача в порядку п.3.1 Договору фінансового лізингу № LС 2835-08/08 від 01.07.2009 за період з 01.07.2009 по 31.01.2012.

Відповідно до ст. 806 ЦК України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Статтею 628 ЦК України передбачено, що сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Вірно встановлено місцевим господарським судом, що з договору фінансового лізингу №LC2835-08/08 від 01.07.2009 та додатку № 4 до нього прослідковується, що укладений між сторонами договір поєднує в собі елементи договорів оренди та купівлі-продажу.

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Згідно з ч. 2 ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Як вбачається з матеріалів справи, 31.01.2012 договір лізингу розірвано в односторонньому порядку з ініціативи лізингодавця, в зв'язку з неналежним виконанням лізингоодержувачем умов договору в частині сплати лізингових платежів.

Відповідно до ч. 1 ст. 665 ЦК України у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Отже, у даному випадку, позивач розірвавши договір лізингу відмовився від продажу предмета лізингу, а тому, відповідно до приписів ч. 1 ст. 665 ЦК України втратив право на отримання його вартості. Відтак, вимога лізингодавця в частині відшкодування вартості предмету лізингу після припинення договірних відносин та повернення предмету лізингу суперечить приписам ст. 665 ЦК України. Аналогічної правової позиції дотримується і Верховний суд України у постанові від 01.10.2013 № 11/5005/2290/2012.

Статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину, згідно з якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частиною 1 ст. 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення його сторонами вимог, які встановлені ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України.

Колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду про припинення провадження у справі за зустрічним позовом в частині визнання недійсними частин пункту 10.3.2. додатку №4 до договору фінансового лізингу №LC2835-08/08 від 01.07.2009 та пункту 6.3 цього ж договору, враховуючи відмову позивача за зустрічним позовом.

Проте, згідно з приписами п.1 ст.83 ГПК України, якщо у вирішенні спору буде встановлено, що зміст договору суперечить чинному законодавству, то господарський суд повинен за власною ініціативою визнати цей договір недійсним повністю або у певній частині. Про обов'язок господарського суду за власною ініціативою визнати договір недійсним повністю або у певній частині при встановленні невідповідності змісту договору чинному законодавству наголошено в п. 7 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14.07.2004 № 01-8/1270 "Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів".

Враховуючи вищенаведене, господарський суд Львівської області правомірно визнав недійсними ч. 5 п. 10.3.2 додатку № 4 до договору фінансового лізингу №LC2835-08/08 від 01.07.2009 та п.6.3 зазначеного договору. Відтак, з огляду на те, що, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (ч. 1 ст. 216 ЦК України), то позовні вимоги про стягнення 316 609,27 грн. - відшкодування частини вартості предмета лізингу (сума непогашеної вартості); та 112 465,28 грн. - відшкодування вартості предмета лізингу (заборгованість по виставленим рахункам на дату вилучення) - задоволенню не підлягають. Дані суми є платежами на відшкодування вартості предмета лізингу, які, як встановлено судом, не покладаються на лізингоодержувача після розірвання договору лізингу та вилучення його предмету.

Як вбачається з позовної заяви, позивач просив стягнути з відповідача 346 085,89 грн. - відшкодування частини вартості предмета лізингу (суму курсової різниці). Господарський суд вірно зробив висновки про безпідставність таких вимог, оскільки підставою для визначення курсової різниці є п.п. 1.8, 2.4 договору лізингу та п.п. 5.9, 5.11 додатку №4 до договору. Отже, сторони погодили додатково до визначення зобов'язання у гривні, визначити зобов'язання в грошовому еквіваленті іноземної валюти - долар США. Зобов'язання за цим договором попередньо визначаються в еквіваленті іноземної валюти та в подальшому перераховуються у гривню за формулою: грошовий еквівалент вартості предмета лізингу в іноземній валюті множиться на курс продажу.

Таким чином, курсова різниця визначається співвідношенням заборгованості до вартості предмета лізингу у гривні до валютної заборгованості лізингоодержувача після періоду в якому мало місце дострокове розірвання договору за мінусом відшкодування частини вартості предмета лізингу. Оскільки, позивач відмовився від договору лізингу та вилучив його предмет, стягнення вказаної суми є безпідставним з тих самих підстав, що і стягнення інших неоплачених сум відшкодування вартості предмета лізингу.

Позивачем (за первісним позовом) нараховано відповідачу 180 266,36 грн. комісії лізингодавця без ПДВ (заборгованість по виставленим рахункам до вилучення предмету лізингу). Однак, перевіривши правильність нарахування вказаної суми, апеляційна інстанція погоджується з судом першої інстанції про часткове задоволення позову в частині стягнення з відповідача комісії лізингодавця в сумі 76 686,69 грн., оскільки комісія лізингодавця розраховується за правилами п. п. 4.2, 4.3, 4.4 договору фінансового лізингу від 01.07.2009 №LC2835-08/08.

Відповідно до п. 4.2. договору, лізингоодержувач сплачує відсотки за фінансування придбання предмета лізингу у період з моменту підписання цього договору до повної виплати лізингоодержувачем заборгованості лізингодавцю, визначеної за правилами цього договору за ставкою LIBOR 3M плюс 10,289218 % від всієї суми заборгованості, визначеної в порядку п.3.1. цього договору. Сума відсотків в грошовому еквіваленті іноземної валюти підлягає перерахунку у гривню за курсом продажу, крім того ПДВ.

Пунктом 4.4. договору сторони погодили, що розмір комісії для кожного періоду лізингу розраховується за ставкою, визначеною в п. 4.2 цього договору від заборгованості лізингоодержувача у грошовому еквіваленті іноземної валюти для відповідного періоду лізингу згідно графіку (додаток 1 до договору).

Враховуючи наведене, перерахунок комісії лізингодавця у еквіваленті іноземної валюти слід здійснювати за формулою, а саме: заборгованість лізингоодержувача у грошовому еквіваленті іноземної валюти на початок відповідного звітного періоду множиться на LIBOR 3M плюс 10,289218 % ділиться на 365 днів та множиться на кількість днів у місяці. Отриманий результат множиться на курс долара США та множиться на 1,005 комісії банку. Отже, перевіривши перерахунок комісії лізингодавця за період з 01.02.2011 по 31.01.2012 комісія становить 76 686,69 грн., а не нараховані позивачем 180 266,66 грн. Тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача комісії в сумі 103 579,67 грн. обґрунтовано не задоволені.

Крім того, позивач (за первісним позовом) просив суд стягнути з відповідача додаткові витрати з ПДВ (суми, які відшкодовують витрати лізингодавця). До таких витрат позивач відносить: витрати на зберігання предмета лізингу (3 270,00 грн. з ПДВ), витрати на страхування предмета лізингу (5 601,56 грн. з ПДВ), витрати, пов'язані з вчинення виконавчого напису нотаріусом (3 817,00 грн. з ПДВ).

Пунктом 6.4. та 6.6 договору лізингу передбачено, що у разі припинення або розірвання цього договору всі витрати, пов'язані з вилученням предмета лізингу, його наступним перепродажем, транспортуванням, збереженням, витрати пов'язані із вчиненням виконавчого напису нотаріуса та інші платежі здійснюється за рахунок лізингоодержувача або відшкодовуються лізингодавцем в повному обсязі.

Позивач нарахував відповідачу 3 270,00 грн. витрат, пов'язаних із зберіганням предмета лізингу. Вказана сума витрат є доведена належними доказами та вірно задоволена судом в повному обсязі.

В обґрунтування витрат в сумі 5 601,56 грн. (з ПДВ) по страхуванню предмета лізингу, позивач покликається на страховий сертифікат №300/200/000069 від 09.10.2009, виставлені рахунки фактури: №3000/200/000069-11 від 26.03.2012; №2000/290/000473 від 14.08.2012, та на відповідні платіжні доручення: №17855 від 26.04.2012, №21633 від 28.08.2012. Однак, вказана сума є необґрунтованою, оскільки п.п. 7.1, 7.3 додатку №4 до договору фінансового лізингу передбачено, що лізингоодержувач зобов'язується за свій рахунок протягом строку лізингу забезпечити страхування предмета лізингу в страховій компанії згідно визначеного лізингодавцем переліку. При цьому, договір лізингу розірвано 31.01.2012, предмет лізингу передано лізингодавцю 23.03.2012. Отже, правовідносини на умовах укладеного договору між сторонами припинились. Крім того, законом та укладеним між сторонами договором лізингу не передбачено обов'язку лізингоодержувача відшкодовувати витрати по страхуванню предмета лізингу після припинення дії договору. Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про безпідставність нарахованої суми відшкодування страхових виплат поза межами строку дії договору.

Витрати позивача, пов'язані з вчиненням виконавчого напису нотаріуса в сумі 3 817,00 грн. підставно судом першої інстанції визнано обґрунтованими. Крім того, судом обґрунтовано задоволено позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 2 % річних за розірвання договору лізингу в сумі 13 253,90 грн. Зокрема, підставність нарахування вказаної суми передбачається в ч. 1 п. 10.3.2. загальних умов фінансового лізингу. Згідно вказаного пункту лізингоодержувач зобов'язаний сплатити лізингодавця комісію в розмірі 2% від суми непогашеної вартості предмета лізингу. Нарахування на вказану суму ПДВ 20% в сумі 2 650,76 грн. є безпідставним, з огляду на відсутність такої вимоги в умовах договору. Крім заявлених вище позовних вимог, позивач нарахував відповідачу також 3% річних в сумі 9 102,96 грн. та інфляційні втрати в сумі 2 434,12 грн. за період з 11.12.2012 по 10.06.2013. Визначивши дійсний розмір заборгованості відповідача за первісним позовом, господарським судом Львівської області обгрунтовано частково задоволено позов в частині стягнення 3% річних, а саме на суму 1 854,92 грн. та в частині інфляційних втрат 496,37 грн .

Враховуючи вищенаведене, місцевим господарським судом вірно визначено, що за первісним позовом загальна сума, яка підлягає до задоволення та стягненню з ФОП ОСОБА_2 становить 126 352,08 грн.

ФОП ОСОБА_2 заявив зустрічну позовну вимог про стягнення з ТзОВ "Райффаезен Лізинг Аваль" 303 824,24 грн. та зобов'язання провести перерахунок.

Відповідно до ч.4 ст. 653 ЦК України, сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлене договором або законом.

Матеріалами справи підтверджено, що 303 824,24 грн. сплачено відповідачу за зустрічним позовом в період дії договору лізингу, а саме до 31.01.2012. До зазначеного періоду лізингоодержувач користувався предметом лізингу та зобов'язаний сплачувати всі передбачені договором платежі. Враховуючи вищенаведене, в задоволенні зустрічних вимог правомірно судом відмовлено.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що посилання скаржників, викладені ними в апеляційних скаргах, є безпідставними, документально не обґрунтованими, такими, що не ґрунтуються на законодавстві, належним чином досліджені судом першої інстанції, а відтак, скаржники в порушення вимоги ст.ст. 33, 34 ГПК України, не довели тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень.

Беручи до уваги наведене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Львівської області від 25.03.2014 у справі № 914/2469/13 прийняте на підставі матеріалів справи, у відповідності до норм матеріального та процесуального права, посилання скаржників, викладені ними в апеляційних скаргах, висновків господарського суду Львівської області не спростовують, а відтак, не визнаються такими, що можуть бути підставою, у відповідності до ст. 104 ГПК України, для скасування оскаржуваного рішення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Рішення господарського суду Львівської області від 25.03.2014 у справі № 914/2469/13 залишити без змін, апеляційні скарги - без задоволення.

2. Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку.

3. Матеріали справи скерувати до господарського суду Львівської області.

Повний текст постанови виготовлено: 13.06.2014

Головуючий-суддя Д. ОСОБА_7

Суддя Г.Орищин

Суддя Г. Мельник