Постанова № 39190739, 12.06.2014, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" червня 2014 р.Справа № 923/305/14Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Мирошниченко М. А.,

суддів: Головей В. М. та Шевченко В.В.

(склад колегії суддів сформовано на підставі автоматичного розподілу справ між суддями та розпорядження в.о. голови суду № 830 від 08.05.2014 р.)

при секретарі судового засідання - Максіміхіній Ю.В.

за участю представників :

Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2- ОСОБА_3.(на підставі доручення),

ТОВ „Агротекс-Миколаїв" - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одеса апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Агротекс- Миколаїв" на рішення господарського суду Херсонської області від 03.04.2014 р. по справі № 923/305/14 за позовом Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю „Агротекс- Миколаїв" про стягнення118 332 ,06грн.

ВСТАНОВИЛА:

17.03.2014 р. (Вх.№313) Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 далі позивач) у господарському суді Херсонської області пред'явлено позов до Товариства з обмеженою відповідальністю „Агротекс- Миколаїв" (далі відповідач) про стягнення 122 836,61грн., з яких 109 150,00 грн. -основного боргу, 9452,69 грн. -пені, 2162,07 грн. - три процентів річних, та 2073,85грн.- інфляційних витрат. Позивач також просив стягнути з відповідача понесені ним судові витрати. (а.с.2-3).

Свої вимоги, з посиланням на ст.ст. 903 і 625 ЦК України, позивач мотивував тим, що відповідач не розрахувався з ним у встановлені строки за надані послуги за договором про надання послуг №22 від 25.06.2013р. і має заборгованість по його оплаті в розмірі 109 159,00 грн., на яку він (відповідач) нарахував передбачені умовами договору пеню і ст..625 ЦК України три проценти річних та інфляційні втрати.

Ухвалою господарського суду Херсонської області від 18.03.2014 року за вказаним позовом порушено провадження у справі № 923/305/14. ( а.с.1)

02.04.2014 р. відповідач надав суду відзив на позов, в якому визнав позовні вимоги частково, а саме в частині стягнення заборгованості в розмірі 109 159,00 грн. В решті частини позову (стягненні пені, 3% річних та інфляційних витрат) він просив відмовити пославшись на те, що, по -перше, позивачем невірно розраховано розмір вказаних стягнень і розмір пені повинен дорівнювати 9330,08 грн., 3% річних -2135,15 грн., інфляційних втрат -130,29гр., а по-друге, позивач не надав суду доказів на підтвердження отримання відповідачем рахунку №1 від 10.07.2012р., а саме з отриманням цього рахунку, протягом п'яти банківських днів з дня отримання, згідно умов договору в нього виникають зобов'язання по оплаті послуг, а у позивача право нараховувати пеню, 3% річних та інфляційні втрати.(а.с.25).

03.0.2014 р. позивач звернувся до суду з заявою про зміну позовних вимог у якій просив стягнути з відповідача 118 332 ,06грн.,з яких 109 150,00 грн. -основного боргу, 6103,43грн. -пені, 1659,68 грн. - три процентів річних, та 1418,95 грн. - інфляційних витрат (а.с.39).

Рішенням господарського суду Херсонської області від 3.04.2014 року (повний текст якого складено суддею Немченко Л.М. 08.04.2014 р.) позовні вимоги позивача, з урахуванням його заяви про зміну позовних вимог, задоволено повністю, а саме стягнуто з відповідача на користь позивача 109 150,00 грн. -основного боргу, 6103,43грн. -пені, 1659,68 грн. - три процентів річних, 1418,95 грн. - інфляційних витрат та 2366,64 грн. відшкодування понесених позивачем витрат по сплаті судового збору. Суд також повернув позивачу з Державного бюджету України зайво сплачений судовий збір в розмірі 90,13 грн.

Рішення місцевого суду вмотивовано тим, що позивач довів належними доказами, що він надав відповідачу послуги передбачені договором про надання послуг №22 від 25.06.2013 р., однак відповідач у встановлені строки не розрахувався за ці послуги і має зазначену позивачем заборгованість, а тому ця заборгованість та нараховані на неї пеня, 3% річних та інфляційні втрати, розмір яких позивач розрахував правильно, підлягають стягненню.

Частково не погоджуючись з вказаним судовим рішенням відповідач звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою у який просить це рішення в частині задоволення позовних вимог позивача про стягнення 6103,43грн. -пені, 1659,68 грн. - три процентів річних, 1418,95 грн. - інфляційних витрат скасувати.

В обґрунтування своєї позиції скаржник посилається на те, що місцевий суд стягуючи вказані суми не врахував того, що позивач не надав суду доказів на підтвердження отримання відповідачем рахунку №1 від 10.07.2012 р., а саме з отриманням цього рахунку, протягом п'яти банківських днів з дня отримання, згідно умов договору в нього виникають зобов'язання по оплаті послуг, а у позивача право нараховувати пеню, 3% річних та інфляційні втрати.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 12.05.2014 року зазначену апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 12.06.2014 р. об 11:00 год., про що всі учасники судового процесу повідомлені належним чином.

Фіксація судового процесу здійснювалась за допомогою технічних засобів.

Скаржник (відповідач) в судове засідання не з'явився , хоча повідомлявся належним чином про розгляд справи, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення поштового відправлення. Клопотань про відкладення розгляду справи не заявив , про причини свого нез'явлення суд не повідомив .

Враховуючи вказані обставини, а також думку представника позивача, колегія суддів прийняла рішення про розгляд справи за відсутністю скаржника (відповідача).

Представник позивача в усних поясненнях наданих суду просив суд залишити скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Згідно ст. 85 ГПК України в судовому засіданні оголошувались лише вступна та резолютивна частини судової постанови.

Заслухавши усні пояснення представника позивача, обговоривши доводи викладені в апеляційній скарзі, дослідивши обставини справи та наявні у ній докази, а також перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія встановила наступне.

Як свідчать матеріали справи та це встановлено місцевим господарським судом 25.06.2013 р. між відповідачем ( замовником) та позивачем (виконавцем) було укладено договір про надання послуг №22 (далі договір), згідно умов якого виконавець взяв на себе зобов'язання провести збирання зернових, технічних та масляних культур на площах замовника та здати їх за актами про надання послуг замовнику, а останній прийняти ці послуги і оплатити.

При цьому згідно п.3.5. договору замовник повинен здійснити оплату по факту виконання послуг відповідно до рахунку виконавця, протягом п'яти банківських днів з дня його отримання.

У п.5.4.договору сторони визначили, що сторона яка прострочили виконання зобов'язання за цим договором сплачує іншій стороні пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення від вартості невиконаного зобов'язання.

Сторони також обумовили, що договір діє з моменту його підписання і до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором і що закінчення дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору (п.8.1 і п.8.2 договору).

25.06.2013р. сторони уклали додаткову угоду №1 до договору у якій згідно приписів п.3.1. договору визначили опис послуг, розмір площі обробки, ціну послуг та розмір втрат від збирання.

З наявного у матеріалах справи акту №1 від 10.07.2013р. (складеного у відповідності до п.3.3. договору), підписаного сторонами та скріпленого їх печатками, вбачається що виконавець надав замовнику послуги згідно умов договору в повному обсягу, у встановлені строки та належної якості на загальну суму 109 150,00 грн., а замовник прийняв ці послуги без будь-яких претензій.

З матеріалів справи вбачається, що позивач 02.08.2013р. звертався до відповідача з претензією про сплату вказаної заборгованості, у який в обґрунтування своєї позиції робив послання на акт приймання робіт №1 від 10.07.2013 р. та на рахунок №1 від 10.07.2013 р., нібито отриманий відповідачем 10.07.2013р. (а.с.20-23).

Позивач посилається на те, що незважаючи на те, що він направляв відповідачу рахунок і претензію, останній не оплатив вказані послуги, що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків, згідно якого за позивачем рахується вказана заборгованість.

Відповідач у своєму відзиві на позов визнає факт несплати вказаних послуг однак заперечує що позивач виставляв йому рахунок на їх оплату і тому підстави для нарахування позивачем йому пені, річних та втрат від інфляції відсутні.

Встановивши ці обставини місцевий суд дійшов висновку, щодо обґрунтованості позовних вимог позивача в повному обсягу, тобто і в частині стягнення пені, річних та втрат від інфляції у визначених позивачем розмірах.

Проте колегія суддів не може погодитись з цією позицією з огляду на наступне.

Згідно приписів ст.252 ЦК України строк визначається, роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуча настати. А згідно ст..253 цього Кодексу перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або події, з якою пов'язано його початок.

Як зазначалось вище, згідно п.3.3. договору надання послуг та їх прийняття підтверджується актом приймання послуг, підписаним обома сторонам, а згідно п.3.5 договору замовник (відповідач) повинен здійснити оплату по факту виконання послуг відповідно до рахунку виконавця, протягом п'яти банківських днів з дня його отримання.

Зі змісту цих умов, з урахуванням приписів вищезазначених правових норм, вбачається, що зобов'язання замовника оплатити виконавцю послуги виникають не здати їх надання та/або дати складання акту приймання послуг, а за умови обов'язкового настання кількох послідовних подій, а саме складання (підписання) сторонами акту про надання послуг + направлення виконавцем, і що головне, отримання замовником рахунку за надані послуги, а право позивача на нарахування відповідачу за порушення умов договору передбаченої умовами договору пені та ст..625 ЦК України річних та втрат від інфляції, виникає після закінчення п'яти банківських днів з дня отримання вказаного рахунку.

В матеріалах справи наявний, наданий позивачем суду рахунок №1 від 10.07.2013р. на сплату відповідачем послуг на суму 109 150, 00грн.

Проте доказів того, що він направляв цей рахунок відповідачу будь-яким чином (листом, кур'єром або особисто) і що відповідач дійсно отримав цей рахунок ( відповідач не визнає факту отримання вказаного рахунку) позивач суду у порушення приписів ст..33 ГПК України не надав, хоча в даному випадку саме він повинен довести обставини на які посилається, тобто довести факт отримання відповідачем вказаного рахунку.

Посилання позивача, на те що факт отримання відповідачем рахунку підтверджується тим, що отримавши претензію про оплату послуг відповідач не направив йому будь-яких зауважень, тобто своєю мовчазною згодою підтвердив обставини викладені в претензії, зокрема одержання вказаного рахунку саме 10.07.2013р. (а.с.17) на переконання колегії суддів не може прийматись до уваги з огляду на таке.

Дійсно у зазначеній претензії (докази отримання якої відповідачем містяться у матеріалах справи) позивач посилається на нібито отримання 10.07.2013р відповідачем рахунку №1 від 10.07.2013 р., однак таке посилання не підтверджує самого факту направлення цього рахунку відповідачу і отримання ним його.

Та обставина, що відповідач не дав відповідь на претензію не може бути визнана його мовчазною згодою (визнанням) щодо зазначених в претензії даних, в т.ч. стосовно отримання ним рахунку, а може лише свідчити про неповажливе відношення відповідача до свого контрагента за договором.

Додані позивачем до претензії докази чек про оплату поштових послуг та повідомлення про вручення поштового підправлення (а.с22,23) датовані 02.08.2013р. лише підтверджують факт направлення позивачем відповідачу цієї претензії і отримання її відповідачем 06.08.2013р., однак не підтверджують направлення позивачем 10.07.2013р. або у будь-яку іншу дату вказаного рахунку.

Слід зазначити, що представник позивача в усних поясненнях наданих суду апеляційної інстанції визнав, що докази направлення відповідачу рахунку, крім посилання на це в претензії, відсутні .

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що позивач у порушення приписів ст..ст. 33 і 34 ГПК України не довів належними та достатніми доказами факту відправлення відповідачу рахунку і отримання останнім цього рахунку, а саме лише з наявністю факту отримання відповідачем цього рахунку і не здійснення його оплати на протязі п'яти банківських днів, у позивача, згідно умов договору, виникає право нараховувати відповідачу пеню, річні та втрати від інфляції.

Місцевий суд не звернув уваги на вказані обставини і не зважаючи на те, що зазначив у рішенні про відсутність доказів отримання відповідачем рахунку, не дав при цьому оцінку цієї обставини, і як наслідок дійшов помилкового висновку, що обґрунтованості вимог позивача в частині стягнення пені, річних та втрат від інфляції.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку що висновок місцевого суду в частині визнання обґрунтованими вимог позивача про стягнення пені, річних та втрат від інфляції суперечить фактичним обставинам справи, наявним у ній доказів (відсутністю доказів отримання відповідачем рахунку від позивача), умовам договору та приписам чинного законодавства, а тому це рішення в цієї частині підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову в задоволенні цих вимог.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 99, 101-105, ГПК України, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду,

ПОСТАНОВИЛА:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Агротекс- Миколаїв" задовольнити.

2. Рішення господарського суду Херсонської області від 03.04.2014 р. по справі № 923/305/14 в частині стягнення 6103,43 грн. -пені, 1659,68 грн. - 3% річних та 1418,95 грн. - інфляційних витрат скасувати та викласти резолютивну частину в наступній редакції.

„Позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю „Агротекс- Миколаїв" про стягнення 118 332,06 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Агротекс- Миколаїв" та користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2:

109 150 (сто дев'ять тисяч сто п'ятдесят) грн.. 00 коп.-основного боргу.

2182 (дві тисячі сто вісімдесят дві) грн.. 98 коп. - часткове відшкодування понесених витрат по сплаті судового збору при поданні позову.

В решти частині позову (стягненні 6103,43грн. -пені, 1659,68 грн. - три процентів річних, та 1418,95 грн. - інфляційних витрат ) відмовити.

Повернути позивачу Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 з Державного бюджету України зайво сплачений судовий збір в розмірі 90 грн.13 коп.."

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Агротекс-Миколаїв" 913 (дев'ятсот тринадцять) грн.. 50 коп. - відшкодування понесених витрат по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги.

4. Зобов'язати господарський суд Херсонської області видати накази відповідно до резолютивної частини цієї постанови.

Постанова, згідно ст. 105 ГПК України, набуває законної сили з дня її оголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписано 12.06.2014 р.

Головуючий: Мирошниченко М. А.

Судді: Головей В.М.

Шевченко В.В.