Рішення № 39190673, 10.06.2014, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.06.2014 р. Справа №917/814/14

За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1

до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Калина", с. Книшівка, Гадяцький район, Полтавська область, 37322

про стягнення грошових коштів у сумі114544,87 грн.

Суддя Мацко О.С.

Представники:

від позивача: ОСОБА_2

від відповідача: не з'явився, повідомлений належним чином

Суть спору: розглядається позовна заява про стягнення 114544,87 грн. заборгованості за Договором на виконання робіт №10/04-13/К від 10.04.2013 р., з яких: 101114,60 грн. - основна заборгованість, 6709,58 грн. - пеня за період з 18.06.2013 р. по 14.12.2013 р., 2518,42 грн. - 3 % річних за період з 18.06.2013 р. по 16.04.2014 р. та 4202,27 грн. - інфляційних збитків за період з жовтня 2013 р. по березень 2014 р.

Позивач на задоволенні позову наполягає.

Відповідач явку представника у судове засідання 20.05.2014р. та 10.06.2014р. не забезпечив, вимог ухвал суду від 05.05.2014р. та від 20.05.2014р. не виконав (ухвали отримані відповідачем, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення - в матеріалах справи). Жодних доказів у спростування позову відповідач не надав.

Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

В зв'язку з тим, що необхідних для вирішення спору доказів, наявних у матеріалах справи достатньо, господарський суд неодноразово повідомляв належним чином відповідача про дату, час і місце судового розгляду, строк розгляду справи, встановлений ГПК України, закінчується, то справа розглядається без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

10.04.2013 р. між сторонами був укладений договір №10/04-13/К підряду на виконання механізованих сільськогосподарських робіт (далі - Договір), згідно якого відповідач (замовник) доручає, позивач (підрядник) зобов'язується виконати у відповідності до умов цього договору сільськогосподарські роботи по обробітку ґрунту (надалі - роботи) колісним трактором моделі: JOHN DEERE (надалі - техніка) в кількості 2 шт., а відповідач зобов'язується прийняти ці роботи та оплатити їх на умовах цього Договору (п. 1.1 Договору).

В пункті 5.1 Договору сторони погодили, що ціна за виконання позивачем робіт за цим договором становить 140,00 грн., в т.ч. ПДВ за 1 гектар земельної площі за роботи зі своїм причіпним обладнанням та 115,00 грн. в т.ч. ПДВ, за 1 га земельної площі за роботи з причіпним обладнанням замовника, про що зазначається в акті виконаних робіт.

Згідно п.6.1. зазначеного договору відповідач повинен здійснити розрахунок за отримані послуги на протязі 15 банківських днів з моменту підписання сторонами акту виконаних робіт.

Строк виконання підрядником сільськогосподарських робіт по культивації ґрунту за цим договором становить з "10" квітня 2013 року до "31" травня 2013 року. За погодженням сторін строк виконання договору може бути продовженим з "01" вересня 2013 року по "15" грудня 2013 року. Всі погодження надаються в письмовій формі (п.7.1 Договору).

Згідно пункту 9.1 Договору, здача-приймання виконаних за цим договором робіт здійснюється сторонами протягом двох днів з дня закінчення виконання підрядником робіт шляхом підписання уповноваженими представниками сторін акту виконаних робіт, в якому зазначаються обсяги/кількість, якість та інші показники виконаних підрядником робіт.

Підписавши даний договір сторони погодили, що цей договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами та діє до моменту його остаточного виконання (п. 10.1 Договору).

Так, як вказує позивач, на виконання умов договору ним надані послуги відповідачу по культивації ґрунту на площі 842,39 га, згідно укладеного договору, з належною якістю та в повному обсязі на загальну суму 101114,60 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивачем надано підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт приймання-передачі виконаних робіт від 27.05.2013 р., кінцевий термін розрахунку за яким (згідно умов договору) спливає 17.06.2013р. (а.с. 8, оригінал оглянуто у засіданні 10.06.14р.) та згідно якого вартість виконаних робіт складає 101114,60 грн. Також позивачем виписано рахунок № 12 від 27.05.2013р. на цю суму (а.с.9). Однак, як вказує позивач, жодних платежів в рахунок погашення боргу від відповідача не надходило.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що позивач належним чином виконував зобов'язання за вищезазначеним Договором щодо надання послуг. Відповідач, відповідно до Акту приймання-передачі виконаних робіт, виконані роботи прийняв без зауважень, але не оплатив їх у встановлені у Договорі строки, у зв'язку з чим заборгованість останнього на момент подання позову та розгляду даної справи, за даними позивача, складає 101114,60 грн.

Крім того, п. 11.3. Договору передбачено, що у разі несвоєчасного виконання замовником своїх зобов'язань за п. 6.1. цього договору замовник сплачує підрядчику пеню в розмірі облікової ставки Національного банку України від несплаченої суми за кожен день прострочення.

На підставі даного пункту договору та ст. 625 ЦК України позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 6709,58 грн. пені за період з 18.06.2013 р. по 14.12.2013 р., 2518,42 грн. - 3 % річних за період з 18.06.2013 р. та 4202,27 грн. - інфляційних за період з жовтня 2013 р. по березень 2014 р. (розрахунок в матеріалах справи, а.с. - 6).

Таким чином, загальна сума, заявлена до стягнення, становить 114544,87 грн.

При винесенні рішення суд виходив з наступного:

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України). Відповідно до ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов'язки відповідно до договору.

Як визначено статтею 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, встановлених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (стаття 837 Цивільного кодексу України).

Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або за згодою замовника - достроково (ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України).

Пунктом 4 статті 882 Цивільного кодексу України передбачено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

На підставі матеріалів справи, поданих сторонами доказів суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення основного боргу в сумі 101114,60 грн. є правомірними, обґрунтованими, підтверджуються належними та допустимими доказами (договір підряду №10/04-13/К підряду на виконання механізованих сільськогосподарських робіт від 10.04.2013 р., Акт приймання-передачі виконаних робіт від 27.05.2013 р., рахунок №12 від 27.05.2013 р.) та підлягають задоволенню. Дані обставини відповідачем не спростовані.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. ст. 612 ЦК України).

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ст.547 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України). Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст.551 ЦК України).

З огляду на ч.6 ст.232 Господарського кодексу, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Судом перевірено методику розрахунку пені, 3% річних та інфляційних збитків з використанням калькулятора ІПС "Законодавство". За результатами проведеного перерахунку, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення 2518,17 грн. 3 % річних за період з 18.06.2013 р. по 16.04.2014 р. та 4202,27 грн. інфляційних збитків за період з жовтня 2013 р. по березень 2014 р., 3318,78 грн. пені за період з 18.06.2013 р. по 14.12.2013 р. В частині стягнення 3390,80 грн. пені суд відмовляє в задоволенні, оскільки п. 11.3 договору передбачено нарахування пені у розмірі облікової ставки НБУ, а позивач нарахував та просить стягнути пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що суперечить умовам договору; в частині стягнення 0,25 грн. 3% річних суд відмовляє в задоволенні в зв'язку з невірним розрахунком.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Частиною 1 ст.43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Позивач надав належні докази обґрунтованості та правомірності позовних вимог; відповідач правами, наданими йому ГПК України, не скористався, жодних заперечень проти позову не надав. За викладеного, застосовуючи основні конституційні засади судочинства, принцип верховенства права, виходячи з фактичних обставин справи, з'ясування природи дійсних правовідносин між сторонами у даному спорі та чинного законодавства України, яке повинно застосовуватися до них при вирішенні спору, господарський суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог. Судовий збір, сплачений позивачем, підлягає відшкодуванню йому за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог(ст.49 ГПК України).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.33,43,49,75,82-85 ГПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Калина"(с. Книшівка, Гадяцький район, Полтавська область, 37322 р/р 2600000111653 в ПАТ КБ "Фінансова Ініціатива", МФО 380054, код ЄДРПОУ 03772312) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, р/р НОМЕР_2 в ПГРУ КБ "ПриватБанк", МФО 331401, ІПН НОМЕР_1) 101114,60 грн. основного боргу, 3318,78 грн. пені, 2518,17 грн. 3 % річних; 4202,27 грн. інфляційних збитків, 2223,07 грн. судового збору.

3.Видати наказ після набрання цим рішення законної сили.

4. В іншій частині позову - відмовити.

Суддя О.С. Мацко