Рішення № 39190413, 04.06.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/1767/14 04.06.14

За позовомКиївської міжрегіональної митниці МіндоходівдоПриватного підприємства «Інвестцентр»простягнення 84 969,46 грн.Головуючий суддя Босий В.П.

Судді Ломака В.С.

Пукшин Л.Г.

Представники сторін:

від позивача:Куліш Н.П.від відповідача:не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Київська міжрегіональна митниця Міндоходів (надалі - «Митниця») звернулася до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства «Інвестцентр» (надалі - «Підприємство») про стягнення 84 969,46 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок розірвання договору реалізації майна, що перейшло у власність держави №40с/№3 від 19.04.2012 р. відповідачем не було повернуто залишки нереалізованого майна, у зв'язку з чим позивач вказує на обов'язок відповідача відшкодувати вартість такого майна у розмірі 84 969,46 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.02.2014 р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 24.02.2014 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.02.2014 р. відкладено розгляд справи до 19.03.2014 р. у зв'язку із неявкою представника відповідача та неподанням витребуваних доказів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.03.2014 р. відкладено розгляд справи на 07.04.2014 р. у зв'язку із неявкою представника відповідача та неподанням витребуваних доказів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.04.2014 р. призначено колегіальний розгляд справи.

07.04.2014 р. суддя Босий В.П. звернувся до в.о. Голови господарського суду міста Києва із заявою щодо колегіального розгляду справи № 910/1767/13.

Розпорядженням в.о. Голови господарського суду міста Києва від 07.04.2014 р. для здійснення колегіального розгляду справи визначено наступних суддів: Босий В.П. (головуючий), судді Стасюк С.В., Ломака В.С.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.04.2014 р. справу прийнято до свого провадження колегією суддів та призначено розгляд справи на 12.05.2014 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.05.2014 р. розгляд справи відкладено на 04.06.2014 р.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 04.06.2014 р. справу передано для розгляду колегії суддів у складі: Босий В.П. (головуючий), Ломака В.С., Пукшин Л.Г. у зв'язку з поданням суддею Стасюком С.В. заяви про велику завантаженість справами.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.06.2014 р. справу прийнято до розгляду колегією суддів.

В судове засідання представник позивача з'явилася, на виконання вимог ухвали суду надала пояснення стосовно суті спору, позовні вимоги підтримала повністю.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, що підтверджується відмітками на звороті ухвали суду.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 03150, м. Київ, вул. Лабораторна, 8-А, на яку було відправлено ухвали суду, підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, №12-229 08.04.2014 р., матеріалами справи та вказано в позові.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

03.02.2011 р. між Київською регіональною митницею, правонаступником якої є Митниця, (замовник) та Підприємством (виконавець) було укладено договір реалізації майна, що перейшло у власність держави №03 (надалі - «Договір 1»).

Відповідно до п. 1.1 Договору 1 замовник передає, а виконавець приймає з метою подальшої реалізації майно, що в установленому порядку перейшло у власність держави.

Пунктом 1.2 Договору 1 визначено, що перелік майна, його кількість та вартість встановлюється в актах опису, оцінки та передачі майна, які за умовами підписання їх сторонами стають невід'ємною частиною договору.

Пунктом 2.3.1. Договору 1 передбачено, що виконавець зобов'язаний прийняти майно за місцем його знаходження попредметно, згідно з актом опису, оцінки та передачі майна та в установленому законодавством порядку реалізувати майно.

Відповідно до п. 4.4. Договору 1 кошти, одержані від реалізації майна, перераховуються виконавцем на рахунок замовника на наступний день від продажу. У разі несвоєчасного перерахування належних сум за реалізовані товари, виконавець сплачує пеню у розмірі 120 відсотків облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення з належної до сплати суми або відповідна сума стягується згідно з законодавством.

Згідно з п. 5.2. 1 Договору у випадку втрати чи псування виконавцем майна, останній у повному обсязі сплачує замовнику вартість майна.

Пунктом 7.1 Договору 1 визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання виконавцем умов даного договору, замовник має право в односторонньому порядку розірвати договір.

Відповідно до п. 8.1 Договору 1 він вступає в силу із дня підписання і діє до 31.12.2011 р.

19.04.2012 р. між сторонами було укладено договір реалізації майна, що перейшло у власність держави №40с/№3 (надалі - «Договір 2») на тих самих умовах, що і Договір №1.

Згідно актів опису, оцінки та передачі товарно-матеріальних цінностей №09 від 07.04.2011 р., №10 від 07.04.2011 р., №12 від 07.04.2011 р. та №29 від 28.1.2011 р. позивачем було передано, а відповідачем прийнято майно з метою подальшої реалізації згідно умов Договорів.

Листом №14/5-13/26990 від 05.12.2012 р. позивач звернувся до відповідача з повідомленням про розірвання Договору 2 в односторонньому порядку та вимагав повернути передане на реалізацію майно або перерахувати кошти за вже реалізоване майно в порядку п. 7.2 Договору 2.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем зобов'язання по поверненню нереалізованого майна, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 84 969,46 грн.

Укладені сторонами договори є договорами комісії, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 69 Цивільного кодексу України.

Вказані договори є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 1011 Цивільного кодексу України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Матеріалами справи (актів опису, оцінки та передачі товарно-матеріальних цінностей №09 від 07.04.2011 р., №10 від 07.04.2011 р., №12 від 07.04.2011 р. та №29 від 28.1.2011 р.) підтверджується факт передання відповідачу майна з метою подальшої реалізації згідно умов Договорів на суму 477 929,87 грн.

При цьому, в порядку п. 3.2 Договорів, сторонами була проведена переоцінка товарно-матеріальних цінностей, що підтверджується актами переоцінки товарно-матеріальних цінностей №№16-18 від 17.05.2011 р. та №№3, 4, 6, 7 від 14.06.2012 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 1025 Цивільного кодексу України комітент має право відмовитися від договору комісії.

Пунктом 7.1 Договорів визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання виконавцем умов даного договору, замовник має право в односторонньому порядку розірвати договір.

Відповідно до п. 7.2 Договору 2 він вважається розірваним лише після того, як сторони урегулювали майнові та фінансові відносини, у тому числі: замовнику повернуті кошти за реалізоване майно або нереалізоване майно, яке було передано виконавцю, а також повернуті виконавцю невикористані або діючі довіреності; замовнику передано звіт виконавця за виконану роботу на останню звітну дату; замовником і виконавцем складений акт звірки взаєморозрахунків.

Листом №14/5-13/26990 від 05.12.2012 р. позивач звернувся до відповідача з повідомленням про розірвання Договору 2 в односторонньому порядку та вимагав повернути передане на реалізацію майно або перерахувати кошти за вже реалізоване майно в порядку п. 7.2 Договору 2.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 7.3 Договору визначено, що процедури, обумовлені в п. 7.2 цього договору, проводяться протягом 10 днів з дня отримання однією із сторін пропозиції щодо розірвання договору.

Таким чином, з урахуванням приписів ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України та п. 7.2 Договору відповідач повинен був повернути позивачу кошти за реалізоване майно або нереалізоване майно протягом 10 днів з дня отримання листа №14/5-13/26990 від 05.12.2012 р.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Суд відзначає, що відповідачем належних та допустимих доказів на підтвердження факту повернення позивачу майна на загальну суму 84 969,46 грн. не надано. Крім того, в матеріалах справи відсутні докази наявності такого майна у позивача станом на момент звернення до суду із даним позовом.

Частиною 1 ст. 1021 Цивільного кодексу України визначено, що комісіонер відповідає перед комітентом за втрату, недостачу або пошкодження майна комітента.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Матеріалами справи підтверджується факт наявності у Підприємства залишку неповернутого майна, що було передано на реалізацію, на загальну суму 84 969,46 грн. станом на момент звернення позивача до суду. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Підприємством обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги Митниці про стягнення з Підприємства заборгованості у розмірі 84 969,46 грн. є правомірними та обґрунтованими, а тому задовольняються судом в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Київської міжрегіональної митниці Міндоходів задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Інвестцентр» (03150, м. Київ, вул. Лабораторна, 8-А; ідентифікаційний код 38716451) на користь Київської міжрегіональної митниці Міндоходів (03680, м. Київ, бул. І. Лепсе, 8-А; ідентифікаційний код 38716451) заборгованість у розмірі 84 969 (вісімдесят чотири тисячі дев'ятсот шістдесят дев'ять) грн. 46 коп. та судовий збір у розмірі 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 10.06.2014 р.

Головуючий суддя В.П. Босий

Судді В.С. Ломака

Л.Г. Пукшин