Рішення № 39190388, 21.05.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/52/14

21.05.14

За позовом КВАРТИРНО-ЕКСПЛУАТАЦІЙНОГО ВІДДІЛУ МІСТА МУКАЧЕВЕ

до концерну "ВІЙСЬКТОРГСЕРВІС"

про стягнення 57.545,79 грн

Суддя Балац С.В.

Представники:

позивача: не з'явилися

відповідача: не з'явилися.

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И :

КВАРТИРНО-ЕКСПЛУАТАЦІЙНИЙ ВІДДІЛ МІСТА МУКАЧЕВЕ звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до концерну "ВІЙСЬКТОРГСЕРВІС" про стягнення з останнього заборгованості в сумі 57.545,79 грн.

Суть спору: позивач свої позовні вимоги мотивує тим, що відповідачем порушено зобов'язання за укладеним сторонами договором від 01.01.2009 № 151, яке полягає в оплаті поставленої електричної енергії. Як вказує позивач, останнім на підставі договору від 01.01.2009 № 151 за 2009 та 2010 роки відпущено відповідачеві електричну енергію, яку останній оплатив частково, що призвело до виникнення у відповідача заборгованості в розмірі 57.545,79 грн та звернення позивача до господарського суду за захистом свого порушеного права та охоронюваного законом інтересу шляхом стягнення з відповідача вказаної суми заборгованості.

Також, позивач просить суд вжити заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать відповідачеві, в межах ціни позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.01.2014 прийнято позов КВАРТИРНО-ЕКСПЛУАТАЦІЙНОГО ВІДДІЛУ МІСТА МУКАЧЕВЕ до розгляду та порушено провадження у справі № 910/52/14.

Відповідач, скориставшись правом, забезпеченим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, надав суду відзив, яким позов відхилив повністю, з огляду на такі обставини. По-перше, відповідач заперечив проти позову з той підстави, що позивачем не надано суду таких доказів: 1) підтверджуючих обсяг відпущеної електричної енергії; 2) про надсилання відповідачеві рахунків на її оплату; 3) про невиконання відповідачем його грошових зобов'язань. По-друге, у розрахунку ціни позову позивачем не вказано обсягу спожитої електричної енергії та її ціни. По-третє, між сторонами спору укладені договори, на підставі яких відповідач на строк до 09.11.2010 орендував у позивача приміщення, за адресами яких останній зобов'язався забезпечувати електричною енергією, а тому, на думку відповідача, позивач знав про порушення зобов'язання з моменту припинення договорів найму. З урахуванням наведеного, відповідач, посилаючись на приписи статей 256, 257, 267 ЦК України, зазначив, що позивачем пропущено строк позовної давності.

В судовому засіданні 28 квітня 2014 року господарським судом оголошено перерву до 21 травня 2014 року, про що представники сторін спору повідомлені належним чином, підтвердженням чого слугує відповідна розписка.

Однак, в судове засідання, призначене судом на 21 травня 2014 року, повноважні представники сторін спору не з'явилися, сторони обґрунтованих пояснень з цього приводу до суду не подали.

В судовому засіданні 21 травня 2014 року судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши доводи повноважних представників сторін даної справи по суті спору та дослідивши наявні докази у матеріалах даної справи, Господарський суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В :

Між КВАРТИРНО-ЕКСПЛУАТАЦІЙНИМ ВІДДІЛОМ МІСТА МУКАЧЕВЕ, як виконавцем, (далі – позивач) та концерном "ВІЙСЬКТОРГСЕРВІС" в особі його філії, як споживачем, (далі – відповідач) укладено договір від 01.01.2009 № 151 про спільне використання технологічних мереж (далі – Договір).

Виходячи з п. 1.1 Договору, позивач взяв на себе зобов'язання забезпечувати відповідача електричною енергією за відповідними об'єктами відповідача, а останній, у свою чергу, зобов'язався своєчасно і повністю оплачувати надані йому послуги (п. 1.2 Договору).

У відповідності до п. 2.3 Договору відповідач на 1 (перше) число кожного місяця надає позивачеві інформацію про кількість спожитої електричної енергії за всіма об'єктами, яким надаються послуги за Договором. У випадку ненадання інформації, позивач має право провести нарахування плати за спожиту електричну енергію по середньомісячному споживанню.

Рахунки за надані позивачем послуги щомісячно складаються на підставі встановлених тарифів і пересилаються відповідачеві поштою або видаються представникові останнього на руки (п. 2.4 Договору).

Як встановлено сторонами у п. 2.6 Договору, рахунки або інші платіжні документи позивача за надані послуги підлягають оплаті відповідачем у п'ятиденний строк після їх отримання.

Відповідно до статей 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків (зобов'язань), які повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Пунктом 1 ст. 275 Господарського кодексу України встановлено за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі – енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Аналогічні положення містяться й в ч. 1 ст. 714 ЦК України.

Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін (ч. 2 ст. 714 ЦК України).

У відповідності до частин 1, 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Так, позивачем відповідачеві виставлені такі рахунки на загальну суму 52.742,11 грн за відпущену останньому електричну енергію в розмірі 58.835 кВт: від 18.06.2010 № 207 на суму 622,25 грн; від 15.07.2010 № 229 на суму 881,24 грн; від 15.07.2010 № 230 на суму 246,08 грн; від 16.07.2010 № 233 на суму 460,57 грн; від 19.08.2010 № 266 на суму 1.097,53 грн; від 19.08.2010 № 267 на суму 431,84 грн; від 19.08.2010 № 268 на суму 2.631,80 грн; від 19.08.2010 № 269 на суму 558,95 грн; від 21.09.2010 № 288 на суму 755,70 грн; від 21.09.2010 № 289 на суму 296,35 грн; від 21.09.2010 № 290 на суму 2.305,79 грн; від 21.09.2010 № 291 на суму 432,18 грн; від 20.10.2010 № 324 на суму 379,50 грн; від 20.10.2010 № 325 на суму 2.281,09 грн; від 20.10.2010 № 326 на суму 648,68 грн; від 20.10.2010 № 327 на суму 182,75 грн; від 17.11.2010 № 367 на суму 3.400,64 грн; від 20.12.2010 № 412 на суму 3.983,46 грн; від 21.01.2011 № 21 на суму 3.577,58 грн; від 01.02.2011 № 38 на суму 935,63 грн; від 21.02.2011 № 60 на суму 4.955,28 грн; від 15.03.2011 № 91 на суму 3.096,36 грн; від 19.04.2011 № 137 на суму 4.422,31 грн; від 20.05.2011 № 176 на суму 3.126,44 грн; від 20.06.2011 № 203 на суму 4.041,96 грн; від 20.07.2011 № 233 на суму 1.458,96 грн; від 19.08.2011 № 265 на суму 1.276,46 грн; від 03.10.2011 № 305 на суму 1.882,11 грн; від 01.11.2011 № 347 на суму 1.003,73 грн; від 01.12.2011 № 389 на суму 1.368,89 грн.

Спір між сторонами судового процесу виник внаслідок допущення відповідачем порушення грошового зобов'язання за Договором.

Обов’язок доказування відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

За результатами оцінки доказів, наявних в матеріалах справи, та виходячи з викладених вище фактичних обставин, суд дійшов висновку, що позов КВАРТИРНО-ЕКСПЛУАТАЦІЙНОГО ВІДДІЛУ МІСТА МУКАЧЕВЕ підлягає задоволенню частково, з урахуванням такого.

По-перше, позовна вимога в тій частині, яка ґрунтується на таких рахунках: від 18.06.2010 № 207, від 15.07.2010 № 229, від 15.07.2010 № 230, від 16.07.2010 № 233, від 19.08.2010 № 266, від 19.08.2010 № 267, від 19.08.2010 № 268, від 19.08.2010 № 269, від 21.09.2010 № 288, від 21.09.2010 № 289, від 21.09.2010 № 290, від 21.09.2010 № 291, від 20.10.2010 № 324, від 20.10.2010 № 325, від 20.10.2010 № 326, від 20.10.2010 № 327, від 17.11.2010 № 367, від 20.12.2010 № 412 – загальна сума складає 21.596,40 грн, задоволенню не підлягає, з огляду на таке.

Відповідачем у відзиві викладено заяву про застосування до вимог позивача наслідків спливу позовної давності.

Відповідно до календарного штемпеля відділення поштового зв'язку, відтиск якого міститься на поштовому конверті позивача, останній надіслав позов до господарського суду 30 грудня 2013 року.

Статтями 256, 257 Цивільного кодексу України унормовано, що позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

У відповідності до частин 3, 4 статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Таким чином, позовна вимога в тій частині, яка ґрунтується на вказаних вище рахунках задоволенню не підлягає, з підстав спливу строків позовної даності.

По-друге, позовна вимога в частині, яка ґрунтується на таких рахунках: від 21.01.2011 № 21 на суму 3.577,58 грн; від 01.02.2011 № 38, від 21.02.2011 № 60, від 15.03.2011 № 91, від 19.04.2011 № 137, від 20.05.2011 № 176, від 20.06.2011 № 203, від 20.07.2011 № 233, від 19.08.2011 № 265, від 03.10.2011 № 305, від 01.11.2011 № 347, від 01.12.2011 № 389 загальна вартість яких складає 31.145,71 грн, підлягає задоволенню в сумі 19.558,00 грн, оскільки згідно наявних в матеріалах справи засвідчених копій виписок з поточного рахунку позивача, відповідачем оплачені зазначені рахунки в сумі 11.587,71 грн.

Відносно тверджень відповідача про те, що договори оренди приміщень, які позивач за Договором зобов'язався забезпечити електричну енергію, укладалися із позивачем на строк до 09 листопада 2010 року, суд зазначає, що вони до уваги не приймаються та спростовуються виписками з поточного рахунку позивача, які підтверджують оплату від імені відповідача рахунків на оплату електричної енергії відпущеної у 2011 році.

З огляду на те, що даний спір виник внаслідок неправильних дій з боку відповідача, суд, керуючись приписом ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладає витрати понесені позивачем при сплаті судового збору на концерн "ВІЙСЬКТОРГСЕРВІС".

Керуючись статтями 33-34, 43, 49, статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з концерну "ВІЙСЬКТОРГСЕРВІС" (03151, м. Київ, вул. МОЛОДОГВАРДІЙСЬКА, буд. 28-А; ідентифікаційний код 33689922, з будь-якого його рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "КОНРІЛ" (89600, Закарпатська обл., місто Мукачеве, вул. БЕРЕГІВСЬКА-ОБ'ЇЗДНА, буд. 1-А; ідентифікаційний код 08439994 на будь-який його рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду) заборгованість в сумі 19.558,00 (дев'ятнадцять тисяч п'ятсот п'ятдесят вісім) грн 00 коп.; витрати по сплаті судового збору у розмірі 1.720,50 (одна тисяча сімсот двадцять) грн 50 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 28 травня 2014 року.

Суддя С.В. Балац