Ухвала суду № 39190318, 10.06.2014, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 138/636/14-а

Головуючий у 1-й інстанції: Лисенко Т.Ю.

Суддя-доповідач: Залімський І. Г.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2014 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючий суддя: Залімський І. Г.

судді: Граб Л.С. Боровицький О. А.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 15 травня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Могилів-Подільської міської ради, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_3 про визнання протиправним рішення , -

В С Т А Н О В И В :

В березні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області із позовом до Могилів-Подільської міської ради про визнання протиправним рішення.

Ухвалою Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 15 травня 2014 року позов залишено без розгляду.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач оскаржив його в апеляційному порядку.

Сторони у справі повноважних представників у судове засідання не направили, хоча повідомлялись про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала - скасуванню, з направленням справи до суду першої інстанції для продовження, з наступних підстав.

Залишаючи без розгляду позов ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.107 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо подано заяву про поновлення цього строку, то чи є підстави для її задоволення).

Відповідно до ч.1 ст.99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною 2 вказаної статті визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Правовий припис "в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого законом" означає, що позов має подаватися лише в тих межах часу, який встановлений законом. Крім того, можливість захисту прав та інтересів залежить від дотримання строків, встановлених на цей випадок законом.

Встановлення процесуальних строків законом та судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними певних процесуальних дій, передбачених КАС України не зловживаючи ними.

В силу ч.1 ст.100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала

Тобто, встановивши факт пропуску особою строку звернення до суду, суд має вжити заходів щодо з'ясування причин пропуску строку звернення до адміністративного суду та встановити чи були ці причини поважними.

З матеріалів справи вбачається, що позивач про оскаржуване рішення дізнався в лютому 2014 року в судовому засіданні під час розгляду цивільної справи №2-2/13 (2/138/1/14) за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про знесення самочинно збудованої прибудови та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_2 про знесення самочинно збудованої будівлі та прибудови.

Суд першої інстанції вказує, що про порушення своїх прав позивач міг дізнатись щонайменше у квітні 2012 року, посилаючись на повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.86). Разом з цим, дане повідомлення не містить інформації стосовно того, хто його отримав та, що саме отримала ця особа.

Таким чином, суд не в повній мірі дослідив питання поважності причин пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду, чим обмежив законне право позивача на доступ до правосуддя.

Згідно з частиною 1 статті 17 Закону України „Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основних свобод та протоколи до неї і практику Європейського суду, як джерела права.

Так, у справі Delcourt v. Belgium Європейський суд зазначив, що "у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції (Європейська конвенція про захист прав людини і основних свобод 1950 року, ратифікована Законом України від 17.07.97 №475/97), право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення". У справі Bellet v. Frаnсе Суд зазначив, що "стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права". Отже, як свідчить позиція Суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Як випливає з рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Іліан проти Туреччини", правило встановлення обмежень до суду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.

Отже, перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши ст.8 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо залишення позову без розгляду.

Згідно із ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 3 ст. 199 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду.

Згідно ст. 204 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Зважаючи на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним, так як прийняте з порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, ухвалу суду першої інстанції належить скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 199, 204, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 15 травня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Могилів-Подільської міської ради, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_3 про визнання протиправним рішення, - скасувати.

Справу направити до Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області для продовження розгляду.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту постановлення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Залімський І. Г.

Судді Граб Л.С.

Боровицький О. А.