Постанова № 39188820, 26.05.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 травня 2014 року 16:55 № 826/5285/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кобилянського К.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ДЦ Делта Спорт»до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, скасування податкового повідомлення-рішення від 18.02.2014 №24926552209ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЦ Делта Спорт» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві з наступними позовними вимогами:

1. Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів м. Києві під час проведення документальної невиїзної позапланової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЦ ДЕЛТА СПОРТ», за результатами якої складено акт від 30.01.2014 № 92/26-55-22-09/32554627 «Про результати документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ «ДЦ ДЕЛТА СПОРТ» (код ЄДРПОУ 32554627) з питань правильності обчислення податкових зобов'язань та податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «ПЕРІТУС АЛЬЯНС» (код ЄДРПОУ 38780059) за липень - серпень 2013» (позовна вимога № 1);

2. Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 18.02.2014 № 24926552209 (позовна вимога № 2);

3. Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві вилучити з інформаційної бази даних «Податковий блок» інформацію, внесену на підставі акту від 30.01.2014 № 92/26-55-22-09/32554627 «Про результати документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ «ДЦ ДЕЛТА СПОРТ» (код ЄДРПОУ 32554627) з питань правильності обчислення податкових зобов'язань та податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «ПЕРІТУС АЛЬЯНС» (код ЄДРПОУ 38780059) за липень - серпень 2013» (позовна вимога № 3);

4. Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві відновити в інформаційній базі даних «Податковий блок» дані податкової звітності Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЦ ДЕЛТА СПОРТ» шляхом внесення показників, зазначених у податкових деклараціях з податку на додану вартість по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю «ПЕРІТУС АЛЬЯНС» за період з 01.07.2013 по 31.08.2013 (позовна вимога № 4);

5. Встановити строк Державній податковій інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на виконання рішення суду п'ять робочих днів з дати набрання ним законної сили та зобов'язати подати звіт про виконання рішення суду (позовна вимога № 5).

Ухвалами суду від 23.04.2014 відкрито провадження, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду в судовому засіданні на 29.04.2014, яке в подальшому відкладалось з метою отримання додаткових доказів по справі для вирішення спору по суті заявлених позовних вимог.

Під час розгляду справи представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі та зазначив, що не погоджується з висновками Акту перевірки щодо порушення позивачем відповідних положень Податкового кодексу України, оскільки висновки відповідача за наслідками проведеної перевірки щодо порушень позивачем положень Податкового кодексу України при визначенні суми податкового кредиту є хибними, базуються виключно на суб'єктивних припущеннях перевіряючих, які не мають підтвердження належними доказами.

Представник відповідача проти позову заперечував, при цьому посилаючись на те, що під час проведення перевірки встановлено господарські взаємовідносини позивача з підприємством, яке, на думку податкового органу, має ознаки фіктивності. А тому, правочини, що укладені між позивачем та контрагентом є такими, що не мали на меті настання реальних наслідків, а у позивача відсутнє законне право на віднесення сум по спірним правовідносинам до податкового кредиту. За таких обставин, податковий орган просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Справа розглянута в порядку письмового провадження, з огляду на положення ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України за поданим сторонами письмовим клопотанням про розгляд справи за їх відсутності в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

18 лютого 2014 відповідачем на підставі акту перевірки № 92/26-55-22-09/32554627 від 30.01.2014 прийнято оскаржуване податкове повідомлення - рішення № 24926552209, яким позивачу за порушення ст. 185, п.п. 198.3, 198.6, 201.4, 201.10 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на загальну суму 2394156 грн., в т.ч. за основним платежем сумі 1596104 грн., штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 798052 грн.

Як вбачається з акту перевірки та письмових заперечень відповідача, збільшення грошового зобов'язання та застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій ґрунтується на обставинах відсутності об'єктів оподаткування податком на додану вартість внаслідок припущень ДПІ щодо проведення ТОВ «Перітус Альянс» транзитних фінансових операцій, спрямованих на надання вигоди третім особам з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, які (фінансові операції) не мають реального характеру (а.с 42 Том І).

До висновків про відсутність об'єктів оподаткування, проведення транзитних фінансових операцій та вчинення операцій, які не мають реального характеру, відповідач прийшов на підставі акту про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Перітус Альянс» від 07.11.2013 № 1757/26-59-22-01-18/38780059, складеному ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві. (а.с. 16 Том І).

На думку представника відповідача, вказані вище обставини є достатніми та належними доказами неправомірності формування позивачем податкового кредиту.

Окружний адміністративний суд міста Києва відхиляє такі доводи відповідача, вмотивовуючи це наступним.

Відповідно до ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Таким чином, відсутність об'єкту оподаткування та господарська операція, що не має реального характеру (безтоварна господарська операція) є тотожними поняттями.

Надаючи правову оцінку посиланням відповідача на вчинення між позивачем і ТОВ «Перітус Альянс» операцій, що не мають реального характеру, тобто безтоварних господарських операцій, оформлених лише на папері, суд зазначає наступне.

Чинне законодавство України не містить в собі визначення поняття «безтоварність» (господарської операції).

Водночас, Закон України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» пов'язує господарську операцію не з самим по собі фактом підписання цивільно-правової угоди (договору), а з безпосереднім фактом руху активів платника податків та рухом його коштів. Відтак, для того, щоб господарська операція вважалася законною, необхідною умовою є реальність її виконання, тобто пов'язаність змісту та обсягу господарської операції, що відображена в первинних документах з рухом товару, наданням послуг, виконанням робіт.

Укладення правочину має бути передумовою фактичного досягнення тих цілей, на настання яких він спрямований. Згідно статті 234 Цивільного кодексу України угода, яка не спрямована на настання реальних правових наслідків є фіктивною. Отже, суд приходить до висновку, що фіктивна і безтоварна операція є тотожними поняттями.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України фіктивне підприємництво це створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона.

Стаття 205 Кримінального кодексу України встановлює відповідальність за дії, які з зовнішнього боку є цілком легальними. При цьому, ключовою характеристикою виступає змістовний момент, а саме фіктивність - відсутність у осіб, які стоять за створеним або придбаним суб'єктом підприємництва, справжнього наміру здійснювати діяльність, зафіксовану в установчих документах і пов'язану з виробництвом товарів, виконанням робіт або наданням послуг. Зазначені особи мають на меті інше - прикриваючись юридичною особою, вони прагнуть приховати свою незаконну діяльність.

Частиною 4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до ч. 4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

За змістом статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до буквального тлумачення зазначеної норми, преюдиційними обставинами, що звільнені від доказування є обставини, встановлені безпосередньо: 1) або вироком у кримінальній справі; 2) або постановою про адміністративний проступок.

Відтак, висновки, в даному випадку, відсутності об'єктів оподаткування ПДВ, до яких прийшов контролюючий орган через призму ознак фіктивності контрагента позивача, яка (фіктивність) встановлена в інших процесуальних документах, як то акт перевірки позивача та акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Перітус Альянс», не сприймається судом як преюдиційна обставина, відповідно до частини четвертої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України.

Окрім того, вирішуючи справу по суті заявлених позовних вимог, суд приймає до уваги те, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.01.2014 по справі №826/19396/13-а, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.03.2014 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Перітус Альянс» задоволено частково. В тому числі, визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві по проведенню документальної невиїзної позапланової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Перітус Альянс», за результатами якої складено акт 07 листопада 2013 №1757/26-59-22-01-18/38780059 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Перітус Альянс» (код за ЄДРПОУ 38780059) з контрагентами, з якими платником задекларовані взаємовідносини за період з 01.07.2013 по 30.09.2013». Зобов'язано Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві вилучити з інформаційної бази даних «Податковий блок» інформацію, внесену на підставі акту від 07 листопада 2013 року № 1757/26-59-22-01-18/38780059 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Перітус Альянс» (код за ЄДРПОУ 38780059) з контрагентами, з якими платником задекларовані взаємовідносини за період з 01.07.2013 по 30.09.2013». Зобов'язано Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві відновити в інформаційній базі даних «Податковий блок» дані податкової звітності Товариства з обмеженою відповідальністю «Перітус Альянс» шляхом внесення показників, зазначених у податкових деклараціях з податку на додану вартість за період з 01 липня 2013 року по 30 вересня 2013 року.

Таким чином, станом на дату розгляду і вирішення даної справи, з огляду на положення ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва відхиляє в якості доказу протиправної поведінки позивача посилання відповідача на акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Перітус альянс» від 07.11.2013 № 1757/26-59-22-01-18/38780059.

В той же час, з акту перевірки позивача вбачається за можливе прийти до висновку про те, що під час проведення перевірки податковим органом детально здійснено аналіз первинних бухгалтерських/податкових документів по взаємовідносинам позивача з ТОВ «Перітус Альянс», наданих до позивачем до перевірки, а саме: договір №ПА19-07/13 від 19.07.2013, податкові та видаткові накладні (а.с. 29 - 41 Том І).

Окружним адміністративним судом міста Києва не здійснювалось детального аналізу податкових та видаткових накладних, що перелічених в акті перевірки та які наявні в матеріалах справи (а.с. 127 - 298 Том І; Том ІІ; а.с. 1 - 114 Том ІІІ) адже акт перевірки жодних зауважень до змісту та обсягу господарських операцій, що вказані в даних первинних документах в собі не містить. Не містить також в собі акт перевірки і жодних доказів невідповідності первинних документів вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

В підтвердження власної правової позиції позивачем до матеріалів справи надано: 1) докази відсутності дебіторської-кредиторської заборгованості, що вбачається з належним чином завіреної копії оборотно-сальдової відомості по рахунку 631 та банківських виписок (а.с. 127 - 311 Том ІІІ); сертифікатів відповідності товару (а.с. 83 - 104 Том IV).

Суд вважає за можливе, в даному випадку, прийняти вказані документи в якості належних доказів наявності об'єктів оподаткування податком на додану вартість по спірним господарським операціям, адже окрім посилань на акт про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача, акт перевірки № 92/26-55-22-09/32554627 від 30.01.2014 інших доводів стосовно неправомірної поведінки позивача в собі не містить.

За таких обставин, є можливим прийти до висновку, що не прийняття до уваги змісту та обсягу господарських операцій, вказаних в наданих до перевірки документах, як наслідок, твердження про відсутність об'єктів оподаткування по спірним господарським операціям, ґрунтується виключно на порушеннях норм податкового законодавства контрагентом позивача, внаслідок чого, на думку ДПІ, первинні документи не спричиняють змін в бухгалтерському та податковому обліку позивача, а останній позбавлений законного права на віднесення сум по документам до податкового кредиту.

Відповідно до ст. 1 розділу І Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з до п. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Тобто, відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підтвердженням здійснення господарської операції є належним чином оформлені первинні документи, що містять дані про зміст господарських операцій.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

У відповідності до п. «а» ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Таким чином, податкова накладна є документом, який є підставою для нарахування податкового кредиту.

Між тим, наявність податкових та видаткових накладних є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту та витрат, але не вичерпною, оскільки підставою для виникнення права на податковий кредит та витрати є, зокрема, реальність господарських операцій, на підставі яких сформовано податковий кредит та витрати.

Як вже зазначалось, фактичне здійснення господарських операцій підтверджується належним чином оформленими первинними документами, які повністю відповідають вимогам, встановленим статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХІV - містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, скріплені печатками контрагентів.

За таких обставин, суд відхиляє посилання відповідача на невідповідність первинних документів вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», адже самі по собі порушення норм податкового законодавства іншими, аніж позивач особами, в розумінні ч. 4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України, не можуть бути доказом протиправної поведінки позивача.

Підсумовуючи все вищевикладене, суд вважає за необхідне зазначити, що в розумінні ст. 16 Податкового кодексу України, навіть за умови допущення попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару/надання послуг певних порушень податкового законодавства, дані обставини можуть мати негативні наслідки саме для таких постачальників та не впливають на право позивача (добросовісного платника податку) на віднесення відповідних сум до складу податкового кредиту та витрат.

Податковий кодекс України не містить в собі таких підстав для збільшення платнику податків грошового зобов'язання з ПДВ, як наявність розбіжностей між податковим кредитом покупця та податковими зобов'язаннями відповідача, та/або наявністю висновку посадової особи податкового органу щодо ознак «фіктивності» контрагента, а фактичність господарських операцій позивача з контрагентом підтверджується належним чином завіреними копіями письмових доказів, що наявні в матеріалах справи.

За таких обставин, доводи, викладені в акті перевірки, спростовуються належними та допустимими доказами, що наявні в матеріалах справи, а обставини, на які посилається представник відповідача, не можуть бути достатніми доказами відсутності об'єктів оподаткування/неможливості фактичного здійснення господарських взаємовідносин між позивачем та контрагентами.

Товари, отримані позивачем, не є обмеженими в цивільному обороті, не отримані внаслідок вчинення злочину, а сама по собі операція з придбання таких товарів не може бути визначена судом як порушення встановленого порядку.

Частиною 1 ст. 91 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Отже, за змістом зазначеної норми державна реєстрація юридичної особи є юридично значимою дією, з якою цивільне та господарське законодавство пов'язує виникнення цивільної правоздатності.

Як вбачається з пояснень позивача, а зворотного акт перевірки не містить, на момент вчинення господарських правовідносин між позивачем та контрагентом і на момент фактичного виконання даних господарських відносин, контрагент позивача, як юридична особи був внесений в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та був зареєстрованим платником податку на додану вартість.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов'язань може свідчити про незаконність формування податково кредиту/витрат, однак таких обставин в ході розгляду даної справи встановлено не було.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принципи верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Вищевказана позиція Окружного адміністративного суду м. Києва узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини. Так, основним висновком у рішенні від 22.01.2009 у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» № 3991/03 Європейський суд з прав людини зазначив, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою податку на додану вартість, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної податком на додану вартість поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що під час проведення перевірки відповідачем не встановлено наявності належних доказів неправомірного формування позивачем податкового кредиту в сумі 1 596 104 грн.; матеріали справи аналогічних доказів в собі також не містять, внаслідок чого податкове повідомлення - рішення від 18.02.2014 №24926552209 підлягає визнанню протиправним та скасуванню, а позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

В той же час, суд не погоджується з обґрунтованістю позовних вимог № 1, № 3, № 4, № 5, враховуючи наступне.

З позовної заяви та пояснень представника позивача не вбачається за можливе встановити, які конкретно дії контролюючого органу під час проведення перевірки позивач вважає протиправними. З урахуванням того, що наказ на проведення перевірки позивачем не оскаржувався (зворотного матеріали справи в собі не містять), контрольний захід фактично проведено, за результатами якого складено акт перевірки та винесено оскаржуване в рамках даної адміністративної справи податкове повідомлення - рішення, суд не знаходить наявності порушеного права позивача у формі дій відповідача під час проведення перевірки, внаслідок чого в цій частині позовних вимог слід відмовити.

Стосовно позовних вимог № 3 і № 4 щодо зобов'язання відповідача вилучити та відновити в електронній базі даних «Податковий блок» відповідні показники податкової звітності, суд зазначає, що представниками ТОВ «ДЦ Детла Спорт» помилково обрано спосіб захисту порушеного права ідентичний тому, який обрано контрагентом позивача ТОВ «Перітус Альянс» в рамках адміністративної справи № 826/19396/13-а, адже підставою для внесення змін в електронні бази даних органів податкової служби, в даному випадку, став не сам по собі акт перевірки/неможливості проведення зустрічної звірки, а конкретне податкове повідомлення - рішення, яке в рамках даної справи визнано судом протиправним та скасоване.

При цьому, оскільки судове рішення не повинне містити приписів, що прогнозують можливі порушення з боку відповідача та зобов'язання його до вчинення чи утримання від вчинення дій на майбутнє (п. 10.3 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20.05.2013 № 7), а доказів не відновлення показників податкової звітності за наслідками скасованого податкового повідомлення - рішення матеріали справи в собі не містять, позовні вимоги № 3 та № 4 є передчасними, внаслідок чого в їх задоволенні слід відмовити.

Стосовно позовної вимоги № 5 про встановлення строку Державній податковій інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на виконання рішення суду протягом п'яти робочих днів з дати набрання ним законної сили та зобов'язання подати звіт про виконання рішення суду, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає за доцільне в задоволенні цієї частини позовних вимог відмовити, адже з мотивувальної частини даної постанови судом не вбачається необхідності зобов'язувати відповідача до вчинення певних дій.

Крім того, щодо позовної вимоги № 5, суд зазначає, що вона не підлягає задоволенню, оскільки у відповідності до положень статті 267 Кодексу адміністративного судочинства України це право суду, у випадку ухвалення рішення в адміністративній справі не на користь суб'єкта владних повноважень, зобов'язувати його подати до суду звіт про виконання судового рішення.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінивши докази, наявні в матеріалах справи, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає, що адміністративний позов ТОВ «ДЦ Делта Спорт» підлягає задоволенню частково.

Керуючись статтями 69-71, 94, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов ТОВ «ДЦ Делта Спорт» задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 18.02.2014 №24926552209.

3. В решті позову - відмовити.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ «ДЦ «Делта Спорт» (код ЄДРПОУ 32554627) судові витрати в сумі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя К.М. Кобилянський