Ухвала суду № 39188597, 03.06.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2014 року Справа № 1835/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Сеника Р.П.,

суддів Попка Я.С., Хобор Р.Б.,

розглянувши у порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Івано - Франківську на постанову Івано - Франківського окружного адміністративного суду від 16.01.2014 року по справі № 809/3857/13-а за позовом Державної податкової інспекції у м. Івано- Франківську до Товариства з обмеженою відповідальністю «Станіславська торгова компанія» про визнання недійсним господарського зобов'язання та стягнення коштів отриманих за договором поставки в сумі 81 348 гривень, -

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2011 року Державна податкова інспекція в м. Івано-Франківську звернулася в суд з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Станіславська торгова компанія», приватного підприємства «Меліта-Агро» про визнання недійсним господарського зобов'язання, що виникло на підставі договору поставки, укладеного між ТОВ «СТК» та ПП «Меліта-Агро» та стягнення в дохід держави коштів в розмірі 81 348 гривень, одержаних за вказаним договором.

Позовні вимоги мотивовані тим, що укладений договір поставки за №2/1606 від 30.06.2009 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Станіславська торгова компанія» та приватним підприємством «Меліта-Агро» не спрямований на реальне настання правових наслідків, суперечить інтересам держави і суспільства, а тому слід застосувати санкції, передбачені ст. 228 ЦК України. Такий висновок обґрунтовується обставинами викладеними в акті про результати планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Станіславська торгова компанія» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 року по 30.09.2010 року за №656/23-2/32873692 від 09.02.2010 року.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21.09.2011 року, провадження у даній справі в частині позовних вимог звернутих до приватного підприємства «Меліта-Агро» було закрито у зв'язку із припиненням юридичної особи.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.01.2014 року, провадження у даній в частині позовних вимог щодо визнання недійсним зобов'язання, що виникло на підставі договору поставки №2/1606 від 30.06.2009 року закрито на підставі п.1 ч.1 статті 157 КАС України, оскільки справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.01.2014 року у задоволенні позову відмовлено.

Постанову суду першої інстанції оскаржила Державна податкова інспекція в м. Івано-Франківську подавши на неї апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначає, що судове рішення винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування такого рішення. Під час розгляду справи, судом безпідставно відмовлено у задоволенні позову і з тих підстав, що податковим органом не доведено наявності доказів кримінальної відповідальності посадових осіб та відповідальності суб'єктів господарювання за ухилення від сплати податків або інші податкові правопорушення. На підставі наведеного апелянт просить скасувати постанову Івано -Франківського окружного суду від 16.01.2014 року та ухвалити нове рішення яким задоволити позовні вимоги ДПІ у м. Івано - Франківську ГУ Міндоходів в Івано - Франківській області до ТОВ «Станіславська торгова компанія» про стягнення 81 348 грн.коштів, одержаних за нікчемними правочинами.

Особи, що беруть участь у справі, в судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступало, а тому колегія суддів, у відповідності до ч. 1 ст. 197 КАС України, вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таку може бути вирішено на основі наявних у ній доказів. Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 09.02.2011 року, працівниками ДПІ в м. Івано-Франківську проведено планову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Станіславська торгова компанія» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 року по 30.09.2010 року, за результатами якої складено Акт від 09.02.2011 року за №656/23-2/32873692. В ході проведення перевірки до ДПІ у Михайлівському районі Запорізької області, ДПІ в м. Івано-Франківську був надісланий запит щодо проведення зустрічної перевірки ПП «Меліта-Агро». Згідно відповіді ДПІ у Михайлівському районі Запорізької області, стан платника «8» - до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням та направлено акт позапланової невиїзної документальної перевірки ПП «Меліта-Агро» від 22.06.2010 року за №70/23/36508401 та повідомлено, що згідно ст. 203, п.1,2 ст. 215, ч.1 ст. 216, ст.228 ЦК України, встановлено нікчемні правочини, зокрема правочин між ПП «Меліта-Агро» та ТОВ «СТК» на загальну суму ПДВ - 13 558 грн.

30.06.2009 року між ТОВ «СТК» та ПП «Меліта-Агро» був укладений договір поставки за №2/1606. За умовами даного договору ПП «Меліта-Агро» зобов'язувалось поставити, а покупець - ТОВ «СТК» оплатити та прийняти обладнання в лінію розливу.

Вказаний товар відвантажено ПП «Меліта-Агро» згідно накладної №85 від 14.09.2009 року та виписано податкові накладні за №26 від 23.07.2009 року, за №81 від 03.09.2009 року та за №82 від 11.09.2009 року. Кошти за отриманий комплект запчастин перераховані 23.07.2010 року.

Вказаний висновок ДПІ в м. Івано-Франківську й слугував підставою звернення з даним позовом до суду на підставі положень статті 228 ЦК України.

Дослідивши подані докази та надавши їм належну правову оцінку, суд приходить висновку, що в задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступних мотивів.

Частиною 3 статті 228 ЦК України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Аналогічні санкції встановлені й статтею 208 Господарського кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), відповідно до якої, якщо господарське зобов'язання визнано недійним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язаннями, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Однак, слід зазначити, що на відміну від положень статті 208 ГК України, у відповідності до змісту частини 3 статті 228 ЦК України, обов'язковою умовою застосування наслідків укладення правочину вчиненого з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства є визнання його недійсним судом.

Згідно з вимогами вищенаведених норм Цивільного та Господарського кодексів України передбачені ними санкції застосовує лише суд. Це правило відповідає статті 41 Конституції України, згідно з якою конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Оскільки зазначені санкції є конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в доход держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, то вони належать не до цивільно-правових, як зазначає позивач в позовній заяві, а до адміністративно-господарських санкцій як такі, що відповідають визначенню, наведеному в частині першій статті 238 Господарського кодексу України.

Слід також, зазначити, що стаття 228 ЦК України доповнена частиною 3 в грудні 2010 року та набрала законної сили з 01.01.2011 року. Тобто, на момент укладення та виконання правочинів відповідачем ТОВ «СТК» з ПП «Меліта-Агро», вказаної норми не існувало.

Слід зазначити, що в матеріалах справи відсутні обставини, встановлені податковим органом на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, відповідач діяв з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства.

Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угоди між відповідачем ТОВ «СТК» та ПП «Меліта-Агро», що мали місце під час здійснення підприємницької діяльності відповідачем, оскільки мета є суб'єктивною ознакою, притаманною фізичним особам, юридичні особи діють через органи управління і як наслідок через фізичних осіб, які входять до складу таких органів управління, а тому для встановлення умислу та мети в діях юридичної особи необхідно довести наявність умислу та мети в діях фізичних осіб, що діяли від імені відповідної юридичної особи.

Доказів на підтвердження факту порушення відповідачем встановленого порядку здійснення підприємницької діяльності, ухилення від сплати податків, наявності шкоди заподіяної державі, зокрема таких як, чинні податкові вимоги, надіслані відповідачу в зв'язку з несплатою ним сум податкових зобов'язань, що виникли внаслідок укладання та виконання спірних зобов'язань за спірними договорами або відомості про наявність податкового боргу у відповідача, представником ДПІ в м. Івано-Франківську, також суду не надано. Не доведено також позивачем й наявності доказів кримінальної відповідальності посадових осіб та відповідальності суб'єктів господарювання за ухилення від сплати податків або інші податкові правопорушення. Позивачем по даній справі не було надано суду постанови про притягнення до кримінальної відповідальності відповідальних осіб ТОВ «СТК» чи ПП «Меліта-Агро» та визнання їх винними у вчиненні злочину, передбаченого ст. 212 КК України, яка б набрала законної сили.

Відповідно до п. 1.3 оглядового листа Вищого арбітражного суду України № 01-8/481 від 20.04.2001 року зазначено, що порушення сторонами договору законодавства про податки не є підставою для визнання його недійсним. Якщо податковим органом не подано доказів спрямованості укладеної угоди на вчинення порушення податкового законодавства, несплата податків (обов'язкових платежів) не є підставою для визнання угоди недійсною.

Суд апеляційної інстанції погоджується, що діяльність по поставці та придбанню обладнання в лінію розливу, виконання якої стало предметом договору відносно якого податковим органом зроблено висновок щодо його нікчемності, не є забороненою, немає й інших законодавчих обмежень стосовно їх виконання.

Згідно із статтею 122 КАС України, судовий розгляд адміністративної справи здійснюється в судовому засіданні з викликом осіб, які беруть участь у справі, після закінчення підготовчого провадження. Особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі наведеного, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також відсутня невідповідність висновків суду обставинам справи.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Івано - Франківську - залишити без задоволення.

Постанову Івано - Франківського окружного адміністративного суду від 16.01.2014 року по справі №809/3857/13а - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили.

Головуючий Р.П. Сеник

Судді Я.С. Попко

Р.Б. Хобор