Рішення № 39187803, 10.06.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/17167/13 10.06.14

За позовомпублічного акціонерного товариства «Трест «Київмісьбуд-3»довідкритого акціонерного товариства «Спеціалізоване будівельно-монтажне управління»простягнення 109 746,00 грн. Суддя Кирилюк Т.Ю.

Представники:

позивача Гаврилець О.В. (довіреність від 30.01.2012), Друзь Х.О. (довіреність від 25.03.2014)

відповідача Позняк Н.В. (довіреність №2 від 01.01.2013)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Трест «Київмісьбуд-3» звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до відкритого акціонерного товариства «Спеціалізоване будівельно-монтажне управління» про стягнення заборгованості у розмірі 109 746,00 грн. Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням Відповідачем зобов'язань з оплати наданих йому транспортних послуг.

Рішенням господарського суду міста Києва від 18.11.2013 позов задоволено повністю. Стягнуто з Відповідача на користь Позивача 109 746,00 грн. заборгованості та 2 194,93 грн. витрат по сплаті судового збору.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.01.2014 рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2013 у справі № 910/17167/13 залишено без змін.

Постановою Вищого Господарського суду України від 20.03.2014 постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.01.2014 та рішення господарського суду м. Києва від 18.11.2013 скасовано, справу направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду міста Києва від 28.03.2014 № 04-23/114 призначено повторний автоматичний розподіл справи № 910/17167/13, за результатами якого справу передано для подальшого розгляду судді Кирилюк Т.Ю.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.03.14 розгляд справи призначено на 22.04.14.

Перед судовим засіданням 22.04.2014 через відділ діловодства суду представником Позивача надано письмові пояснення щодо предмету позову, якими підтримано викладені у позовній заяві вимоги повністю.

У судовому засіданні 22.04.2014 представником Відповідача надано клопотання про витребування у Позивача додаткових доказів, у задоволенні якого судом відмовлено з огляду на наявність витребуваних документів у матеріалах справи.

Крім того, представником Відповідача у судовому засіданні надано заяву про застосування правових наслідків спливу строків позовної давності.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні оголошено перерву до 20.05.2014.

Після судового засідання 22.04.2014 представником Відповідача через відділ діловодства суду надано клопотання про витребування у Позивача додаткових письмових пояснень, у задоволенні якого судом відмовлено з огляду на його необґрунтованість.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.05.2014 у зв'язку з неявкою представника Відповідача у судове засідання розгляд справи відкладено на 03.06.2014 та продовжено строк вирішення спору до 12.06.2014.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.05.2014 у зв'язку з неявкою представника Позивача у судове засідання розгляд справи відкладено на 10.06.2014.

У судовому засіданні 10.06.2014 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Запис розгляду даної судової справи здійснено за допомогою програмно-апаратного комплексу «Діловодство спеціалізованого суду».

Заслухавши пояснення представника Відповідача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Сторонами у справі 16.04.2010 укладено договір підряду №56 на виконання будівельно-монтажних робіт на об'єкті будівництва підземного паркінгу на 248 машино-місць при реконструкції Національного спортивного комплексу «Олімпійський» по вулиці Червоноармійській 55 у місті Києві.

За умовами пункту 1.1 договору №56 від 16.04.2010 Відповідач зобов'язався виконати визначений комплекс земляних робіт, а Позивач - прийняти ці роботи та сплатити їх вартість.

Відповідно до пунктів 1.5 та 5.1 договору №56 Відповідач зобов'язався виконувати роботи власними та залученими силами, у тому числі забезпечувати будівництво необхідною будівельною технікою.

Відповідач за умовами договору №56 мав право залучати необхідні для виконання своїх зобов'язань матеріально-технічні ресурси інших осіб, у тому числі і Позивача.

Матеріали справи свідчать, що протягом серпня та вересня 2010 року Відповідачем було залучено до виконання своїх зобов'язань за договором №56 транспортні засоби Позивача.

Таким чином, між сторонами у справі у зазначений період часу фактично існували правовідносини за договором будівельного підряду та правовідносини, пов'язані з наданням транспортних послуг, які є пов'язаними відносно об'єкту будівництва, проте, з формально-юридичної точки зору є окремими і мають розглядатись як окремі відносини сторін.

Предметом даного судового розгляду є спір, який виник внаслідок використання Відповідачем транспортних засобів Позивача.

Згідно пункту 11.1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України N 363 від 14.10.1997 та Інструкції про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та транспортної роботи, затвердженої наказом Міністерства транспорту від 07.08.1996 р. N 228/253, надання послуг перевезення можливе лише за наявності первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом, зокрема, подорожнього листа вантажного автомобіля - типова форма №2 (що діє у межах України), товарно-транспортної накладної типової форми №1-ТН та талону замовника типової форми N1-ТЗ.

Матеріали справи містять копії талонів замовника форми №1-ТЗ та подорожніх листів вантажного автомобіля типової форми №2 (а.с. 94-247 т. 1), які містять підпис та штамп Відповідача. Відповідно до подорожніх листів автомобілі Позивача направлялись у розпорядження Відповідача (графа 14) без визначення певних маршрутів з написом «по об'єктах» (графи 30 та 31 мали заповнюватись Відповідачем).

Таким чином, наявними у матеріалах справи належними та допустимими доказами підтверджується факт використання Відповідачем протягом серпня та вересня 2010 року автомобілів Позивача для власних потреб.

Крім того, зазначений висновок підтверджується і підписаними сторонами у справі актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000005 від 31.08.2010 на суму 84 480,00 грн. та № ОУ-0000007 від 30.09.2010 на суму 25 266,00 грн., підписаними сторонами без будь-яких претензій та зауважень.

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства та скріплюється печаткою (стаття 207 Цивільного кодексу України). Відбиток печатки ставиться на документах для посвідчення їхньої дійсності. В свою чергу, відповідальність і контроль за дотриманням порядку зберігання печаток і штампів, а також законністю користування ними покладається на керівників підприємств або інших осіб призначених керівниками. Крім того, підроблення посвідчення або іншого офіційного документа, який видається чи посвідчується підприємством, установою, організацією, чи іншою особою, яка має право видавати чи посвідчувати такі документи, і який надає права або звільняє від обов'язків, з метою використання його підроблювачем чи іншою особою або збут такого документа, а також виготовлення підроблених печаток, штампів чи бланків підприємств, установ чи організацій незалежно від форми власності, інших офіційних печаток, штампів чи бланків з тією самою метою або їх збут, є кримінальним злочином, визначеним статтею 358 Кримінального кодексу України. Зважаючи на те, що лише підпис особи, уповноваженої на підписання правочину від імені юридичної особи, може бути скріплений печаткою підприємства, Відповідач, ставлячи під сумнів підпис вчинений від імені уповноваженого представника відповідача, не звертає уваги на той факт, що його підпис скріплений печаткою підприємства. Доказів втрати печатки Відповідача або доказів звернення до правоохоронних органів з заявою про її викрадення або несанкціоноване використання матеріали справи не містять.

Відповідно, міркування представника Відповідача про невизначеність особи, яка виконала підписи в документах, у тому числі і в актах прийняття послуг, суд розцінює як спробу неправомірного ухилення від виконання грошових зобов'язань.

Крім того, доводи Відповідача про відсутність у Позивача товарно-транспортних накладних судом не приймаються до уваги як такі, що не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки Позивачем не здійснювалось перевезення довіреного йому як перевізнику вантажу.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (стаття 509 Цивільного кодексу України).

Зобов'язання виникають, у тому числі, з договорів та інших правочинів (стаття 509 Цивільного кодексу України).

Частиною першою статті 205 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частини першої статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Згідно приписів статті 181 Господарського кодексу України, допускається укладання господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладання даного виду договорів.

Таким чином, твердження позовної заяви про укладення сторонами у справі правочину, який містить ознаки договору про надання послуг, що в свою чергу, вказує на наявність у сторін цивільних прав і обов'язків, є вірним та відповідає дійсним обставинам і законодавчим приписам.

Статями 525 та 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Розмір плати визначено сторонами у справі при підписанні актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000005 від 31.08.2010 та №ОУ-0000007 від 30.09.2010 загальною сумою 109 746,00 грн. (вартість наданих послуг).

У той же час, сторонами не визначено строків оплати визначеної актами прийняття грошової суми.

Відповідно до частини другої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк виконання боржником зобов'язання не встановлений, кредитор має право його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк з від дня пред'явлення вимоги.

Позивачем 22.08.2012 було направлено Відповідачу вимогу про виконання грошового зобов'язання (лист №3/137-1 від 22.08.2013), що підтверджено фіскальним чеком Укрпошти та описом поштового вкладення.

Таким чином, обов'язок сплатити вартість отриманих відповідно до актів №ОУ-0000005 від 31.08.2010 та №ОУ-0000007 від 30.09.2010 послуг виник у Відповідача з урахуванням часу поштового обігу не пізніше 6 вересня 2013 року. Відповідно, судом відмовлено у задоволенні заяви Відповідача про застосування правових наслідків спливу строків позовної давності, оскільки Позивач на час звернення до суду не втратив свої право на отримання примусового захисту.

Оцінивши надані сторонами у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, судом встановлено, що позов публічного акціонерного товариства «Трест «Київмісьбуд-3» до відкритого акціонерного товариства «Спеціалізоване будівельно-монтажне управління» про стягнення 109 746,00 грн. вартості послуг з використання автотранспортних засобів підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на Відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Спеціалізоване будівельно-монтажне управління» (01013, м. Київ, вул. Будіндустрії, буд. 2; ідентифікаційний код 04012922) на користь публічного акціонерного товариства «ТРЕСТ «Київміськбуд-3» (03058, м. Київ, вул. Леваневського, буд. 5; ідентифікаційний код 04012678) 109 746,00 грн. (сто дев'ять тисяч сімсот сорок шість гривень 00 коп.) вартості наданих послуг та 2 194,93 грн. (дві тисячі сто дев'яносто чотири гривні 93 коп.) витрат по сплаті судового збору.

3.Видати наказ.

Повне рішення складено: 13.06.2014.

СуддяТ.Ю. Кирилюк