Рішення № 39187801, 03.06.2014, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" червня 2014 р. Справа № 910/694/14

Господарський суд Київської області у складі судді Саванчук С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1,

50072, м. Кривий Ріг, вул. Достатку, 11

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спар-Центр»,

08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Ломоносова, 1

про стягнення 31 854,42 грн.

за участю представників:

позивача - ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_2 виданий 07.05.2014);

відповідача - не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином.

Обставини справи:

До господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спар-Центр» (далі - відповідач) про стягнення 31 854,42 грн., з яких: 29 009,97 грн. - основний борг, 2 118,62 грн. - пеня, 725,83 грн. - 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань зі здійснення розрахунку за товар, що поставлений позивачем.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.01.2014 розгляд справи призначено на 04.02.2014.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.02.2014 розгляд справи відкладено на 04.03.2014.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.03.2014 розгляд справи відкладено на 20.03.2014.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.03.2014 розгляд справи відкладено на 03.04.2014.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.04.2014 справу № 910/694/14 передано за територіальною підсудністю до господарського суду Київської області, розгляд справи призначено на 22.05.2014.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 9544/14 від 22.05.2014) позивачем подано додаткові докази, необхідні для розгляду справи, вказані докази долучено до матеріалів справи.

У судове засідання 22.05.2014 представник відповідача не з'явився, розгляд справи відкладено на 03.06.2014.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 10631/14 від 03.06.2014) позивачем подано додаткові докази, вказані докази долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 03.06.2014 представник позивача повністю підтримав позовні вимоги з підстав, що викладені у позові. Відповідач письмовий відзив на позовну заяву не подав, представника у судові засідання не направив, не повідомивши про причини, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце судових засідань.

Нез'явлення у судове засідання представника відповідача та неподання відповідачем письмового відзиву на позов не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 03.06.2014 оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутнього представника позивача у судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

Між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Спар-Центр" (далі - покупець) укладено договір поставки від 01.11.2012 № 169 (далі - Договір), відповідно до умов якого, постачальник зобов'язується в порядку та на умовах визначених Договором в асортименті, кількості та за цінами, вказаними у Специфікації/Прайс-листі, яка є невід'ємною частиною Договору, передавати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах визначених Договором прийняти товар та оплатити його вартість (пункт 1.1. Договору).

Відповідно до пункту 3.2. Договору, загальну ціну за даним Договором складає сумарна вартість поставлених партій товару згідно з накладними, за якими було поставлено товар покупцю.

Згідно з пунктом 3.3. Договору, покупець зобов'язаний оплачувати кожну партію переданого постачальником товару протягом 14 календарних днів з дня її поставки, але, у будь-якому випадку, не раніше моменту надання постачальником усіх необхідних документів, що засвідчують момент передачі товару, підтверджують його якість та відповідність установленим стандартам.

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє один рік. Якщо за місяць до закінчення строку дії Договору жодна сторона письмово не повідомить одна одну про припинення договору, Договір вважається пролонгованим на той самий строк і на тих саме умовах на кожний наступний рік (пункт 7.1. Договору).

На виконання умов Договору, позивач на суму 29 339,27 грн. за видатковими накладними: від 24.01.2013 № 26 на суму 5 245,40 грн., від 24.01.2013 № 27 на суму 2 512,13 грн., від 24.01.2013 № 28 на суму 579,96 грн., від 26.01.2013 № 30 на суму 2 557,68 грн., від 26.01.2013 № 31 на суму 1 599,76 грн., від 29.01.2013 № 33 на суму 2 514,56 грн., від 29.01.2013 № 34 на суму 2 751,41 грн., від 30.01.2013 № 35 на суму 11 578,37 грн., що підписані у двосторонньому порядку уповноваженими представниками сторін та скріплені відбитками їх печаток, поставив відповідачу товар, а відповідач вказаний товар отримав. До матеріалів справи долучені копії зазначених накладних.

Підписи представників обох сторін на вказаних видаткових накладних скріплені відбитками їх печаток, що також оцінюється судом як підтвердження юридичними особами - позивачем та відповідачем - фактів здійснення господарських операцій з поставки товару.

Як зазначається позивачем та підтверджується матеріалами справи, після поставки товару відповідач здійснив часткову оплату вартості товару у розмірі 329,30 грн., що підтверджується банківською довідкою від 19.05.2014 № 54-4-451/369, яка засвідчена підписом уповноваженої особи банківської установи та скріплена відбитком її печатки (оригінал у матеріалах справи).

За таких обставин, за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 29 009,97 грн. - різниця між загальною вартістю товару та перерахованими коштами.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору на підставі доказів у справі. Зокрема, відповідно до частини 2 статті 32 Господарського процесуального кодексу України - на підставі письмових доказів та пояснень представників сторін.

Згідно із частиною 1 статті 36 Господарського процесуального кодексу України, письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до статей 32, 36 Господарського процесуального кодексу України господарським судом взято до уваги у якості письмових доказів: зазначені вище видаткові накладні - у якості письмових доказів передачі товару позивачем та прийняття товару уповноваженою особою відповідача, банківську довідку від 19.05.2014 № 54-4-451/369 - у якості письмового доказу для встановлення розміру перерахованих відповідачем позивачу коштів і, відповідно, наявності заборгованості.

Крім того, на підтвердження позовних вимог, позивачем надано в матеріали справи копії податкових накладних на поставку товару, що виписані позивачем на господарські операції за спірними видатковими накладними.

Податкові накладні, що надано позивачем, складено ним у період дії Податкового кодексу України, відповідно до пунктів 201.1, 201.4., 201.6., 201.7. статті 201 якого платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Зважаючи не викладене, судом оцінюються податкові накладні, що виписані позивачем, як докази того, що позивачем відображені господарські операції за спірними видатковими накладними, що оплачені відповідачем лише частково, у своїх податкових зобов'язаннях.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем грошове зобов'язання перед позивачем, строк виконання якого настав, виконане частково.

У судовому засіданні оглянуто оригінали видаткових накладних, за якими поставлено товар відповідачу. Суд дійшов висновку, що видаткові накладні, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оформлені відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Положення "Про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку", затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 24 травня 1995 року № 88.

Відсутність у видаткових накладних зазначення прізвища та посади осіб, які отримували товар та осіб, які відвантажували товар не звільняє відповідача від обов'язку оплати отриманого товару, оскільки підписи представників обох сторін на вказаних видаткових накладних скріплені відбитками їх печаток та штампів, що є підтвердженням юридичними особами - позивачем та відповідачем, фактів здійснення господарських операцій з поставок товару.

Враховуючи вищевикладені обставини справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з частиною 2 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Враховуючи вищевикладене, наявні у справі докази, що досліджені судом, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача 29 009,97 грн. заборгованості за поставлений товар є доведеною та обґрунтованою, а, відтак, підлягає задоволенню.

Позивач, на підставі пункту 5.3. Договору, заявляє до стягнення з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення, яка за розрахунком позивача складає 2 118,62 грн.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання. Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" вiд 22.11.1996 № 543/96-ВР визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Крім того, відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

З метою всебічного, повного і об'єктивного розгляду обставин справи, суд здійснив перерахунок розміру пені та з'ясував, що наданий позивачем розрахунок є арифметично вірним та відповідає обставинам справи, а тому, позовна вимога про стягнення 2 118,62 грн. пені підлягає задоволенню у повному обсязі.

Окрім того, у зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання, позивач на підставі статті 625 Цивільного кодексу України заявляє до стягнення 3% річних в розмірі 725,83 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З метою всебічного, повного і об'єктивного розгляду обставин справи, суд здійснив перерахунок розміру 3 % річних та з'ясував, що наданий позивачем розрахунок є арифметично вірним і відповідає обставинам справи, а тому, позовна вимога про стягнення 725,83 грн. 3 % річних підлягає задоволенню у повному обсязі.

На підставі аналізу вищезазначених норм чинного законодавства, дослідження матеріалів та всебічного розгляду всіх обставин справи, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 29 009, 97 грн. основного боргу, 2 118,62 грн. пені та 725,83 грн. 3% річних є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростованими, а, відтак, підлягають задоволенню.

Відшкодування судового збору, сплаченого позивачем у розмірі 1827,00 грн., відповідно до частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.

Керуючись статтями 4, 22, 32, 33, 36, 43, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спар-Центр" (08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Ломоносова, 1, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 36148976) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 29 009 (двадцять дев'ять тисяч дев'ять) грн. 97 коп. основної заборгованості, 2 118 (дві тисячі сто вісімнадцять) грн. 62 коп. пені, 725 (сімсот двадцять п'ять) грн. 83 коп. 3% річних та 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 10.06.2014.

Суддя С.О. Саванчук