Рішення № 39187756, 02.06.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/6002/14 02.06.14За позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Астон»

про стягнення 9885205 доларів США.

Суддя Сташків Р.Б.

Представники сторін:

від позивача - Іващенко Ю.В. (представник за довіреністю);

від відповідача - не з'явилися.

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (далі - Позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Астон» (далі - Відповідач) про стягнення заборгованості з повернення кредиту, сплати відсотків та пені за Кредитним договором № 2А238Д від 11.08.2008 всього в сумі 9885205 доларів США.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням Відповідачем своїх зобов'язань за вищевказаним кредитним договором.

Відповідач відзиву на позов не подав.

Представники Відповідача в судові засідання 19.05.2014 та 02.06.2014 не з'являлися, хоча судом було вчинено всі належні дії для повідомлення Відповідача про призначення справи до розгляду в засіданнях суду, про час і місце їх проведення, оскільки ухвали суду надсилалася на адресу місцезнаходження Відповідача згідно відомостей з ЄДРЮО та ФОП, а відтак, будь-які несприятливі наслідки неявки повноважних представників у судові засідання покладаються на Відповідача.

Судом враховано, що відповідно до пункту 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Обставин, які б перешкоджали чи не дозволяли розглянути спір у даному судовому засіданні судом не було встановлено. Клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.

Відтак, суд дійшов висновку про відсутність встановлених ст. 77 ГПК України підстав для відкладення розгляду справи та відповідно до статті 75 ГПК України здійснює розгляд за наявними в справі матеріалами.

У судовому засіданні 02.06.2014 за наслідками розгляду заяви Позивача про забезпечення позову, судом було оголошено про залишення її без задоволення, оскільки Позивачем, всупереч ст. 66-67 ГПК України, не доведено суду (не надано письмових та інших доказів), що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду по даній справі, а одні лише припущення Позивача належними доказами не являються. Так само як не являються належними доказами надані Позивачем інші судові рішення про стягнення з Відповідача певних сум заборгованостей та майна, які свідчать лише про наявність інших судових спорів, однак не свідчать що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду саме у даній конкретній справі.

При цьому, сума судового збору сплачена Позивачем за звернення до суду з даною заявою покладається на Позивача на йому не відшкодовується у зв'язку з визнанням судом вимог заяви необґрунтованими.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника Позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

11.08.2008 між Позивачем (Банк, Кредитор) та Відповідачем (Позичальник) було укладено Кредитний договір № 2А238Д (далі - Кредитний договір), за умовами якого Позичальнику надавалися в користування грошові кошти в розмірі 3267000 дол. США, з кінцевим строком поверненням до 25.08.2010, та зі сплатою 14% річних як базової процентної ставки за користування кредитними коштами в межах погодженого сторонами строку, та зі сплатою 28% підвищеної процентної ставки за користування кредитними коштами понад погоджений сторонам у договорі строк.

За умовами Кредитного договору, кошти надавалися Відповідачу на умовах їх забезпеченості, цільового використання, строковості, повернення та платності.

Додатковими договорами № 1 від 10.10.2008 та № 2 від 18.02.2009 сторонами було погоджено перенесення сплати частини процентів.

Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України, статтею 193 ГК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Залученими до матеріалів справи копією платіжного доручення № 378 від 13.08.2008, виписками Банку про рух коштів між ним та Позичальником, а також розрахунком заборгованості станом на 21.10.2013 підтверджується виконання Позивачем своїх зобов'язань за Кредитним договором належним чином та в повному обсязі, та надання Відповідачу обумовлених кредитних коштів, та цими ж письмовими доказами підтверджується невиконання Відповідачем своїх зобов'язань за Кредитним договором щодо повернення суми кредиту та сплати процентів належним чином та в повному обсязі, що призвело до накопичення заборгованості.

Відтак, виходячи з положень статті 610, частини 1 статті 612, статті 611 ЦК України, частини 2 статті 193 ГК України, Позичальник є порушником зобов'язання, що є підставою для застосування до нього правових наслідків, встановлених договором або законом, та зокрема у вигляді нарахування та стягнення пені відповідно до статей 546, 549 ЦК України та на підставі пунктів 5.1 та 5.3 Кредитного договору.

Перевіривши доданий Позивачем до позовної заяві розрахунок заборгованості з повернення кредиту, сплати відсотків та пені за Кредитним договором, які рахуються непогашеними перед Банком станом на 21.10.2013, і залишаються непогашеними на цей час, суд дійшов висновку про його обґрунтованість, арифметичну правильність, відповідність вимогам закону та умовам Кредитного договору.

Заперечень щодо здійснених Позивачем нарахувань та наведених ним сум, а також контррозрахунку нарахованої заборгованості та штрафних санкцій, Відповідачем суду надано не було.

А тому, враховуючи вищенаведене, суд визнає обґрунтованими вимоги Позивача про стягнення 3267000 доларів США заборгованості по кредиту, 3797524,50 доларів США заборгованості по процентам, 2820680,50 дол. США пені, та задовольняє їх.

Беручи до уваги, що абзацом другим пункту 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року за № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» передбачено, що у разі пред'явлення позову про стягнення грошової суми в іноземній валюті суду слід у мотивувальній частині рішення навести розрахунки з переведенням іноземної валюти в українську за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення, суд зазначає, що станом на 02.06.2014 офіційний курс НБУ (http://www.bank.gov.ua) становить 1187,7564 грн. за 100 доларів, а відтак:

- 3267000 доларів США заборгованості по кредиту - становить 38804001,59 грн.;

- 3797524,50 доларів США заборгованості по процентам - становить 45105340,29 грн.;

- 2820680,50 доларів США пені - становить 33502813,16 грн.

За звернення Позивача до суду з даним позовом, оскільки його вимоги були визнані судом обґрунтованими та задоволені, та оскільки судом встановлено, що Відповідач є винним у виникненні даного спору, то судовий збір відповідно до положень статті 49 ГПК України покладається на Відповідача.

Пунктом 1 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що сплачена сума судового збору повертається, зокрема, в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

За таких обставин, оскільки сума судового збору за звернення до суду з заявою про забезпечення позову при одночасному зверненні з самим позовом, входить до суми судового збору, який сплачується за звернення з позовом, то частина судового збору, сплачена Позивачем згідно окремого платіжного доручення № PROM8BDO8M від 28.03.2014 у розмірі 1827 грн. підлягає поверненню Позивачу з Державного бюджету України.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 67, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Астон» (м. Київ, вул. Смілянська, 7; ідентифікаційний код 32620102) на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» (м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50; ідентифікаційний код 14360570) 3267000 (три мільйони двісті шістдесят сім тисяч) доларів США заборгованості по кредиту, 3797524 (три мільйони сімсот дев'яносто сім тисяч п'ятсот двадцять чотири) долари США 50 центів заборгованості по процентам, 2820680 (два мільйони вісімсот двадцять тисяч шістсот вісімдесят) доларів США 50 центів пені, а також 71253 (сімдесят одну тисячу двісті п'ятдесят три) грн. судового збору.

Видати наказ.

Повернути Публічному акціонерному товариству комерційному банку «Приватбанк» (м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50; ідентифікаційний код 14360570) 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. судового збору з Державного бюджету України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 10.06.2014

Суддя Сташків Р.Б.