Постанова № 39187069, 10.06.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

10 червня 2014 року 14:45 № 826/6430/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомПриватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування»до Національної комісії, що здійснює державне регулювання ринків у сфері фінансових послугпроскасування частково розпорядження від 10.04.2014р.,

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Страхування» (далі по тексту - позивач) звернулось з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання ринків у сфері фінансових послуг (далі по тексту - відповідач) про скасування розпорядження №1047 від 10.04.2014р. «Про застосування заходу впливу до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» в частині: п. 1 резолютивної частини Розпорядження щодо припису усунути порушення законодавства про фінансові послуги в частинах п. 4 - 7, 9, 12, 16 - 17 констатуючої частини Розпорядження; п. 2 резолютивної частини Розпорядження: Приписати позивачу вжити заходів для недопущення в подальшому порушень законодавства про фінансові послуги, зазначених в п. 7, 10, 13 констатуючої частини цього Розпорядження.

Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржуване в частині розпорядження прийнято відповідачем протиправно, а тому підлягає скасуванню.

Відповідач проти заявленого позову заперечив, посилаючись на те, що оскаржуване розпорядження в частині прийнято правомірно та у відповідності до норм чинного законодавства.

В судовому засіданні 26.05.2014р. суд по справі перейшов в письмове провадження на підставі статті 128 КАС України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Національною комісією, що здійснює державне регулювання ринків у сфері фінансових послуг проведено перевірку ПАТ «Страхова компанія «АХА Страхування» за результатами якої 18.02.2014р. складено Акт №141/13-15/13/7 про правопорушення ПАТ «Страхова компанія «АХА Страхування» вимог законодавства про фінансові послуги.

На підставі Акту №141/13-15/13/7 відповідачем прийнято розпорядження №1047 про застосування до позивача заходу впливу та приписано усунути порушення законодавства про фінансові послуги зазначені, зокрема в оскаржуваних частинах п. 4- 7, 9, 12, 16 - 17 констатуючої частини Розпорядження та повідомити відповідача про усунення порушень з наданням підтверджуючих документів у термін до 15.05.2014р. та приписано позивачеві вжити заходів для недопущення в подальшому порушень законодавства про фінансові послуги, зазначених у п. 7, 10, 13 констатуючої частини цього Розпорядження та повідомити відповідача про виконання з наданням підтверджуючих документів до 15.05.2014р.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Повноваження Нацкомфінпослуг визначені Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та іншими законами, а також Положенням про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, затвердженим Указом Президента України від 23.11.2011 № 1070/2011 (далі - Положення).

Відповідно до п. 10 частини першої статті 28 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, у межах своєї компетенції: у разі порушення законодавства про фінансові послуги, нормативно-правових актів національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, застосовує заходи впливу та накладає адміністративні стягнення.

Згідно з п. 1 частини першої статті 40 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, може застосовувати такі заходи впливу: зобов'язати порушника вжити заходів для усунення порушення.

Відповідно до п. 4 частини першої статті 37 Закону України «Про страхування» Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг має право: видавати приписи страховикам про усунення виявлених порушень вимог законодавства про страхову діяльність, а у разі їх невиконання зупиняти чи обмежувати дію ліцензій цих страховиків до усунення виявлених порушень або приймати рішення про відкликання ліцензій та виключення з державного реєстру страховиків (перестраховиків).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, відповідно до акта виконаних робіт від 21.03.2013р. №DRP0000270 за договором доручення від 02.01.2013р. №108п-13дт страховий агент ТОВ «Фін Дніпро» отримав агентську винагороду на таких умовах: дата оплати страхової премії - 20.03.2013р.; розмір фактично отриманої на рахунок Страховика страхової премії - 1 394 141,76грн.; ставка винагороди страхового агента - 70%; та норматив витрат на ведення справи відповідно до Правил - 40% та дата оплати страхової премії - 21.03.2013р.; розмір фактично отриманої на рахунок Страховика страхової премії - 0,02грн.; ставка винагороди страхового агента - 50%; та норматив витрат на ведення справи відповідно до Правил - 40%.

Відповідно до акта виконаних робіт від 17.06.2013р. №СNT898643 за договором доручення від 02.01.2013р. №108п-13дт страховий агент ТОВ «Фін Дніпро» отримав агентську винагороду на таких умовах: дата оплати страхової премії - 12.06.2013р.; розмір фактично отриманої на рахунок Страховика страхової премії - 1 000 000,00грн.; ставка винагороди страхового агента - 70%; та норматив витрат на ведення справи відповідно до Правил - 40% та дата оплати страхової премії - 17.06.2013р.; розмір фактично отриманої на рахунок Страховика страхової премії - 394 141,76грн.; ставка винагороди страхового агента - 50%; та норматив витрат на ведення справи відповідно до Правил - 40%.

Відповідно до акта виконаних робіт від 09.09.2013р. №СNT901996 за договором доручення від 02.01.2013р. №108п-13дт страховий агент ТОВ «Фін Дніпро» отримав агентську винагороду на таких умовах: дата оплати страхової премії - 18.09.2013р.; розмір фактично отриманої на рахунок Страховика страхової премії - 1 394 141,76грн.; ставка винагороди страхового агента - 70%; та норматив витрат на ведення справи відповідно до Правил - 40%.

Відповідно до акта виконаних робіт від 16.03.2013р. №ZAPa001979 за договором доручення від 01.03.2013р. №121П-13зп страховий агент ФОП ОСОБА_2 отримав агентську винагороду на таких умовах: дата оплати страхової премії - 15.03.2013р.; розмір фактично отриманої на рахунок Страховика страхової премії - 185 460,16грн.; ставка винагороди страхового агента - 65%; та норматив витрат на ведення справи відповідно до Правил - 40%.

Відповідно до акта виконаних робіт від 15.07.2012р. №СNT6886065 за договором доручення від 01.07.2012р. №007-ч/12к (оу) страховий агент ФОП ОСОБА_1 отримав агентську винагороду на таких умовах: дата оплати страхової премії - 01.07.2012р.; розмір фактично отриманої на рахунок Страховика страхової премії - 28 678,39грн.; ставка винагороди страхового агента - 46%; та норматив витрат на ведення справи відповідно до Правил - 40% та дата оплати страхової премії - 01.07.2012р.; розмір фактично отриманої на рахунок Страховика страхової премії - 88 312,85грн.; ставка винагороди страхового агента - 54,6%; та норматив витрат на ведення справи відповідно до Правил - 40%.

Відповідно до акта виконаних робіт від 31.07.2012р. №СNT900476 за договором доручення від 23.11.2012р. №23/11 страховий агент ТОВ «АВТ Баварія» отримав агентську винагороду на таких умовах: дата оплати страхової премії - 31.07.2012р.; розмір фактично отриманої на рахунок Страховика страхової премії - 74 311,86грн.; ставка винагороди страхового агента - 40,3%; та норматив витрат на ведення справи відповідно до Правил - 40%.

Відповідно до акта виконаних робіт від 01.09.2012р. №ZAPa001310 за договором доручення від 30.07.2012р. №059-П/123П страховий агент СПД ОСОБА_3 отримав агентську винагороду на таких умовах: дата оплати страхової премії - 23.08.2012р.; розмір фактично отриманої на рахунок Страховика страхової премії - 135 881,00грн.; ставка винагороди страхового агента - 55%; та норматив витрат на ведення справи відповідно до Правил - 40%.

Відповідно до акта виконаних робіт від 31.10.2012р. №SIM0266110 за договором доручення від 04.01.2013р. №6/11 страховий агент ФОП ОСОБА_4 отримав агентську винагороду на таких умовах: дата оплати страхової премії - 31.10.2012р.; розмір фактично отриманої на рахунок Страховика страхової премії - 93 766,50грн.; ставка винагороди страхового агента - 60%; та норматив витрат на ведення справи відповідно до Правил - 40%.

Відповідач дійшов висновку про порушення позивачем ч. 3 ст. 16 Закону України «Про страхування» в частині укладання договорів страхування не відповідно до правил страхування та порушення вимог п. 1.14 Ліцензійних умов в частині невиконання Страховиком вимог, установлених законодавством України у сфері регулювання страхової діяльності протягом дії ліцензії.

Відповідно до п. 5 Розпорядження, відповідачем при перевірці актів виконаних робіт, по яких здійснювалися виплати комісійних винагород з обов'язкових видів страхування, виявлено перевищення максимальних розмірів комісійних винагород, які виплачувалися страховим агентам ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, зокрема по обов'язковому страхуванню цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що є порушенням абз. 2 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про удосконалення механізму державного регулювання тарифів у сфері страхування» від 04.06.1994р. №358, в частині по обов'язковому страхуванню цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів більше 20%.

З приводу вказаного, суд зазначає наступне.

Згідно з 1 абз. ст. 15 Закону України «Про страхування» страхова діяльність в Україні може провадитися за участю страхових посередників. Страховими посередниками можуть бути страхові або перестрахові брокери, страхові агенти.

Відповідно до 2 абз. ст. 15 Закону України «Про страхування» посередницька діяльність страхових та перестрахових брокерів у страхуванні та перестрахуванні здійснюється як виключний вид діяльності і може включати консультування, експертно-інформаційні послуги, роботу, пов'язану з підготовкою, укладанням та виконанням (супроводом) договорів страхування (перестрахування), в тому числі щодо врегулювання збитків у частині одержання та перерахування страхових платежів, страхових виплат та страхових відшкодувань за угодою відповідно із страхувальником або перестрахувальником, інші посередницькі послуги у страхуванні та перестрахуванні за переліком, встановленим Уповноваженим органом. Консультування, експертно-інформаційні послуги, роботу, пов'язану з підготовкою, укладанням та виконанням (супроводом) договорів страхування (перестрахування), в тому числі щодо врегулювання збитків у частині одержання та перерахування страхових платежів, страхових виплат та страхових відшкодувань за угодою відповідно із страхувальником або перестрахувальником, інші посередницькі послуги у страхуванні та перестрахуванні за переліком, встановленим Уповноваженим органом - це все дії, які спрямовані на забезпечення договору страхування, а отже, суд погоджується з думкою відповідача, що винагорода агента (комісійна винагорода) входить в склад витрат на ведення справи.

Щодо п. 6 та п. 7 Розпорядження, суд зазначає наступне.

Відповідно до бухгалтерської довідки за період з 01.06.2012 по 16.12.2013 позивач надавав безвідсоткові поворотні фінансові позики, частина з яких не повернута.

Враховуючи наведене, відповідач дійшов висновку, що позивачем порушено вимоги законодавства у сфері ринків фінансових послуг, а саме:

- частини восьмої статті 2 Закону України «Про страхування» щодо здійснення діяльності, яка не може бути предметом безпосередньої діяльності страховика;

- пункту 2.11 розділу 2 Ліцензійних умов щодо здійснення діяльності, яка не може бути предметом безпосередньої діяльності страховика;

- частини другої статті 5 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» щодо надання страховиком фінансових послуг всупереч обмеженням стосовно надання таких фінансових послуг, встановлених законами про діяльність відповідної фінансової установи та нормативно-правовими актами державних органів, що здійснюють регулювання ринків фінансових послуг.

Згідно з частиною третьою підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України поворотна фінансова послуга - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими, коштами, та є обов'язковою для повернення.

Пунктом 5 частини першої статті 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» визначено, що фінансова послуга це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Відповідно до статті 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» надання коштів у позику вважається фінансовою послугою.

Поворотна фінансова допомога за своєю цивільно-правовою природою є позикою, а отже фінансовою послугою, яку не мав права здійснювати позивач відповідно до вимог страхового законодавства, а саме частини 14 статті 2 Закону України «Про страхування», яка передбачає, що предметом безпосередньої діяльності страховика може бути лише страхування, перестрахування і фінансова діяльність, пов'язана з формуванням, розміщенням страхових резервів та їх управлінням.

Крім того, надання безвідсоткової поворотної фінансової позики не є операціями для забезпечення власних господарських потреб.

Позивач з посиланням на cт. 9-1 та cт. 13 Кодексу законів про працю України стверджує, що підприємства, установи, організації в межах своїх повноважень і за рахунок власних коштів можуть встановлювати додаткові порівняно з законодавством трудові і соціально-побутові пільги для працівників та додаткові пільги. Даними статтями передбачена виплата інших видів трудових виплат, зокрема таких, як доплати, надбавки та премії, а надання безвідсоткової поворотної фінансової позики не передбачено.

Статтями 44 та 69 Господарського кодексу України на які звернув увагу позивач, теж не передбачено надання безвідсоткової поворотної фінансової позики.

Пунктом 9 Розпорядження, встановлено, що у договорах добровільного медичного страхування та добровільного страхування здоров'я на випадок хвороби від 30.09.2013 № 084МС/13К та від 09.10.2013 № 107МС/13 корп, строк дії яких не закінчився, відсутні підписи застрахованих осіб, які свідчать про їх згоду на здійснення страхування.

Таким чином, відповідачем правомірно встановлено порушення позивачем ст. 3 Закону України «Про страхування» в частині відсутності підписів застрахованих осіб, які б свідчили про їх згоду на здійснення страхування.

Пунктом 12 Розпорядження встановлено, що у договорі обов'язкового страхування нерухомого майна (нерухомості), що є предметом іпотеки від ризиків випадкового знищення, випадкового пошкодження або псування від 02.06.2013 № 499ои/13п та у Договорі добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів від 17.06.2013 № 1203/005707 відсутній страховий тариф.

Таким чином, відповідачем правомірно встановлено порушення позивачем абзацу одинадцятого частини четвертої статті 16 Закону України «Про страхування» в частині відсутності в договорі страхування страхового тарифу.

Пунктом 16 Розпорядження встановлено, що позивачем укладалися Договори страхування подорожуючих за кордон за Програмами страхування, які не передбачені Правилами страхування, зокрема за період 01.06.2012 по 16.12.2013 було укладено 116 992 договори страхування осіб, які виїжджають за кордон, серед них 55 494, які діяли станом на момент проведення перевірки. Умови зазначених договорів передбачають страхування за Програмами страхування осіб, які виїжджають за кордон: Програма страхування «С», Програма страхування «G» та Програма страхування «Р», проте самі умови Програм страхування в договорах відсутні. Також, підпунктом 6.1.1 пункту 6.1 зазначених договорів передбачено, що згідно з Правилами добровільного страхування медичних витрат страховим випадком є подія, передбачена Програмою, наведеною в частині А Договору, але умови Програм страхування в договорах відсутні.

Правила добровільного страхування медичних витрат № 019, які є чинними на момент укладання вищезазначених договорів страхування (далі - Правила), також не містять умов страхування за Програмою страхування «С», Програмою страхування «G» та Програмою страхування «Р». До того ж відсутність в Правилах вказаних Програм страхування свідчить про відсутність тарифів, які обчислені (математично) актуарієм та затверджені правилами страхування, які б застосовувалися при розрахунку страхового платежу за Договорами страхування подорожуючих за кордон.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем правомірно встановлено порушення позивачем частини третьої статті 16 Закону України «Про страхування» в частині укладення договорів страхування не у відповідності з Правилами страхування; та пункту 1.14 Ліцензійних умов в частині невиконання Страховиком вимог, установлених законодавством України у сфері регулювання страхової діяльності протягом дії ліцензії.

Пунктом 17 Розпорядження встановлено, що між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Стікон» укладено договір (поліс) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 25.06.2011 № АА/5879130.

Громадянином ОСОБА_8 та громадянкою ОСОБА_9 03.04.2012 було подано до Товариства заяву про виплату страхового відшкодування у зв'язку з настанням 12.09.2011 події, що має ознаки страхового випадку, внаслідок якої було пошкоджено транспортний засіб MITSUBISHI OUTLANDER, державний реєстраційний номер НОМЕР_1. Разом із заявою було подано копії всіх необхідних документів, передбачених статтею 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Позивачем складено калькуляцію/висновок від 21.10.2011 № в03057, відповідно до якого вартість матеріального збитку пошкодженого транспортного засобу MITSUBISHI OUTLANDER, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, становить 5 882, 85 гривні.

Відповідно до статті 5 Закон України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» суб'єктами оціночної діяльності є: суб'єкти господарювання - зареєстровані в установленому законодавством порядку фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які здійснюють господарську діяльність, у складі яких працює хоча б один оцінювач, та які отримали сертифікат суб'єкта оціночної діяльності відповідно до цього Закону; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, які отримали повноваження на здійснення оціночної діяльності в процесі виконання функцій з управління та розпорядження державним майном та (або) майном, що є у комунальній власності, та у складі яких працюють оцінювачі.

Позивачем затверджено страхові акти від 13.12.2013 №2011/V/OMTPL05352/VESKO44051 та від 13.12.2013 № 2011/V/OMTPLO44055, відповідно до яких сума страхових відшкодувань громадянам ОСОБА_8 та ОСОБА_9 становить по 2 686, 42 гривні.

Позивачем було виплачено страхове відшкодування громадянам ОСОБА_8 та ОСОБА_9, що підтверджується платіжними дорученнями від 30.12.2013 № 81481 та № 81483.

Відповідач зазначає, що у пакеті документів, наданому позивачем на вимогу інспекційній групі, відсутні документи, що підтверджують право позивача визначати вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу.

Таким чином, відповідачем правомірно встановлено порушення позивачем ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» щодо визначення розміру відшкодування витрат, пов'язаних із пошкодженням транспортного засобу, не у відповідності з порядком, встановленим законодавством.

Стосовно не підтвердження повноважень особи, яка підписала оскаржуване розпорядження, суд зазначає, що в матеріалах справи міститься розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.04.2014р. №331-р про тимчасове покладення виконання обов'язків Голови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, на Полякова М.А., який і підписав оскаржуване розпорядження.

Крім того, на думку позивача п. 2.1 Положення про застосування Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, заходів впливу за порушення законодавства про фінансові послуги» встановлений вичерпний перелік заходів впливу, які може застосовувати комісія, зокрема: зобов'язати порушника вжити заходів для усунення порушення.

Однак, оскаржуваним розпорядженням позивача зобов'язано вжити заходів для недопущення в подальшому порушень законодавства про фінансові послуги.

З приводу вказаного, суд погоджується з думкою відповідача, що п. 2 оскаржуваного розпорядження не є заходом впливу, який несе будь-які негативні наслідки для позивача, а є інформаційним написом для відповідача, як регулятора ринку фінансових послуг для недопущення в подальшому та застереження не вчиняти правопорушення по договорах страхування строк дії яких закінчився, і підприємство не могло фізично усунути порушення даних договорів.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем правомірно прийнято розпорядження №1047 від 10.04.2014р. «Про застосування заходу впливу до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» в частині: п. 1 резолютивної частини Розпорядження щодо припису усунути порушення законодавства про фінансові послуги в частинах п. 4 - 7, 9, 12, 16 - 17 констатуючої частини Розпорядження; п. 2 резолютивної частини Розпорядження: Приписати позивачу вжити заходів для недопущення в подальшому порушень законодавства про фінансові послуги, зазначених в п. 7, 10, 13 констатуючої частини цього Розпорядження.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, на думку суду відповідач виконав покладений на нього обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним розпорядження «Про застосування заходу впливу до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» №1047 від 10.04.2014р. в частині: п. 1 резолютивної частини Розпорядження щодо припису усунути порушення законодавства про фінансові послуги в частинах п. 4 - 7, 9, 12, 16 - 17 констатуючої частини Розпорядження; п. 2 резолютивної частини Розпорядження: Приписати позивачу вжити заходів для недопущення в подальшому порушень законодавства про фінансові послуги, зазначених в п. 7, 10, 13 констатуючої частини цього Розпорядження, позивачем не надано суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, а тому адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» задоволенню не підлягає.

Оскільки судове рішення ухвалене на користь суб'єкта владних повноважень, судові витрати, відповідно з частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 128, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позову Приватному акціонерному товариству «Страхова компанія «АХА Страхування» відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Повний текст постанови виготовлений 10.06.2014р.

Суддя В.В. Амельохін