Постанова № 39186971, 10.06.2014, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/1251/14

10 червня 2014 року м. РівнеРівненський окружний адміністративний суд у складі судді Кравчук Т.О., при секретарі судового засідання Цвіркун О.О. за участю:

представника позивача: Лесюка В.І.,

представника відповідача: Махаринця М.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Реалбуд-М" до Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області пропро визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ВСТАНОВИВ:

До Рівненського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Реалбуд-М" з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.01.2014 року №0000222202, згідно з яким позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)" у сумі 69367,42 грн., з яких: 55493,94 грн. - за основним платежем; 13873,48 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, що визначено податковим органом на підставі акта перевірки від 19.13.2013 року №42/22-02/38116600.

В основу прийнятого податкового повідомлення-рішення покладені висновки податкового органу про неправомірне віднесення позивачем до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість згідно податкової накладної, незареєстрованої у Єдиному реєстрі податкових накладних, що позбавляє права на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та зобов'язує включити відповідні суми податку на додану вартість до суми податкових зобов'язань за відповідний період.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що такі висновки податкового органу є надуманими та не відповідають дійсним обставинам справи, пояснюючи суто технічною помилкою у даті складання податкової накладної (місяць), допущеної при оформленні додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2013 року, та виправленої шляхом подання уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок у межах строку, встановленого Податковим кодексом України від 02.12.2010 року №2755-VI. Таким чином, твердження відповідача про формування позивачем податкового кредиту за рахунок сум податку на додану вартість у податкових накладних, незареєстрованих у Єдиному реєстрі податкових накладних, на думку позивача, є помилковими, та спростовуються доданою в матеріали справи квитанцією про реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних. Відтак, як вважає позивач, нарахування податковим органом суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість в результаті зменшення суми податкового кредиту та застосування штрафних санкцій за порушення податкового законодавства в частині формування податкового кредиту, є неправомірним, тому спірне податкове-повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, додатково підкреслив, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит за рахунок суми податку на додану вартість на підставі податкової накладної №21 від 30.08.2013 року, зареєстрованої у Єдиному реєстрі податкових накладних, однак у зв'язку з допущенням технічної описки у додатку 5 до податкової декларації за жовтень 2013 року у даті складання податкової накладної, а саме: було зазначено 9.2013 замість вірного 8.2013, позивач подав 18.12.2013 року контролюючому органу уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок з додатком 5 з відкорегованою датою податкової накладної на суму податку на додану вартість у розмірі 55493,93 грн. Представник позивача у суді наголосив, що при оформленні акта камеральної перевірки від 19.12.2013 року відповідачем не було враховано даний факт, а також положення пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, відповідно до якого податковий орган зобов'язаний провести документальну позапланову перевірку у разі подання платником уточнюючого розрахунку з відповідного податку за період, який перевірявся контролюючим органом, в результаті якої з'ясувати дійсні обставини формування податкового кредиту за відповідний період, що дозволило б, на думку представника позивача, уникнути негативних наслідків для позивача у вигляді зменшення податкового кредиту, нарахування суми податкового зобов'язання та застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Відповідач проти позову заперечував, подав суду письмові заперечення, у яких зазначив, що оскільки у ході камеральної перевірки податковим органом було виявлено формування позивачем податкового кредиту за рахунок суми податку на додану вартість на підставі податкової накладної, незареєстрованої у Єдиному реєстрі податкових накладних, керуючись положеннями статті 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI відповідач правомірно визначив позивачу суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість та застосував штрафну (фінансову) санкцію, а тому вважає спірне податкове повідомлення-рішення правомірним та обґрунтованим, у зв'язку з чим просив суд відмовити у задоволенні позову.

У судовому засіданні представник відповідача заперечував проти позову з підстав, викладених у письмових запереченнях, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши залучені до матеріалів справи та зібрані судом письмові докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судом, у грудні 2013 року посадовими особами Державної податкової інспекції у м. Рівному проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю "Реалбуд-М" за 2013/10 року, за результатами якої складено Акт від 19.12.2013 року №42/17-16-22-02.

Як вбачається з акта камеральної перевірки податковим органом виявлено неправомірне віднесення позивачем до складу податкового кредиту за жовтень 2013 року суми 55493,94 грн. податку на додану вартість по взаєморозрахунках з Товариством з обмеженою відповідальністю "Альянс-Трансгруп" на підставі податкової накладної №21 від 30.09.2013 року незареєстрованої у Єдиному реєстрі податкових накладних, в результаті чого завищено суму податкового кредиту за жовтень 2013 року на 55493,94 грн., чим порушено пункти 201.6, 201.10 статті 201, пункти 198.2, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI.

На підставі акта камеральної перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.01.2014 року №0000222202, згідно з яким позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)" у сумі 69367,42 грн., з яких: 55493,94 грн. - за основним платежем; 13873,48 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням позивач подав первинну скаргу до Головного управління Міндоходів у Рівненській області, яку рішенням №95/10/1706-10-05-105/31 від 01.04.2014 року залишено без задоволення, та повторну скаргу до Міндоходів України, яку також рішенням №202616199-99-10-01-15 від 17.04.2014 року залишено без задоволення.

Вважаючи винесене податкове повідомлення-рішення від 23.01.2014 року №0000222202 протиправним, позивач звернувся до суду з позовом.

Згідно матеріалів справи, 20.11.2013 року позивач подав податковому органу податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2013 року, яка прийнята 20.11.2013 року о 14:51:05 год., що підтверджується копією квитанції №2 в матеріалах справи. Як вбачається з додатка 5 (розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів) позивач відніс до складу податкового кредиту, зокрема, 77287,37 грн. за рахунок суми податку на додану вартість на підставі податкової накладної за вересень 2013 року на суму постачання 386436,84 грн. по взаєморозрахунках з Товариством з обмеженою відповідальністю "Альянс-Трансгруп" (інд. податковий номер 382883617166).

У той же час, 18.12.2013 року позивачем сформовано Уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за жовтень 2013 року, який надісланий електронною поштою та прийнятий податковим органом 18.12.2013 року, що підтверджується копією квитанції в матеріалах справи. Як вбачається з уточнюючого додатка 5 (розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів) позивач відкорегував склад податкового кредиту з податку на додану вартість замінивши суму у 77287,37 грн. віднесену на підставі податкової накладної за вересень 2013 року по взаєморозрахунках з Товариством з обмеженою відповідальністю "Альянс-Трансгруп" (інд. податковий номер 382883617166) на суму у 21793,43 грн. на підставі податкової накладної за вересень 2013 року по взаєморозрахунках з Товариством з обмеженою відповідальністю "Альянс-Трансгруп" (інд. податковий номер 382883617166) та суму у 55493,93 грн. на підставі податкової накладної за серпень 2013 року по взаєморозрахунках з Товариством з обмеженою відповідальністю "Альянс-Трансгруп" (інд. податковий номер 382883617166).

З наведеного Уточнюючого розрахунку вбачається, що всі показники, у т.ч. податкового кредиту, суми податку, що підлягає сплаті, залишились незмінними.

Такі обставини представник позивача пояснив тим, що оскільки позивачем самостійно було виявлено допущення технічної помилки у поданому додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2013 року у даті податкової накладної №21 від 30.08.2013 року на суму податку на додану вартість у 55493,94 грн. (зазначено вересень 2013 року замість вірного серпень 2013 року), позивач сформував та подав податковому органу уточнюючий розрахунок разом з додатком 5, яким виправив допущену технічну помилку. Крім того, як зазначив у ході судового розгляду представник позивача, на запит податкового органу за вих. №10341/16-17-22/02 від 06.12.2013 року листом за вих. №54 від 20.12.2013 року позивач надав контролюючому органу копію податкової накладної №21 від 30.08.2013 року на суму податку на додану вартість 55493,94 грн., копію рахунку-фактури №СФ-0000127 від 30.08.2013 року на суму 332963,61 грн., копію акта №ОУ-0000076 здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 332963,61 грн. (копії наявні в матеріалах справи).

Разом з тим, податкова накладна №21 від 30.08.2013 року на суму податку на додану вартість 55493,94 грн. зареєстрована у Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується квитанцією №1 та не заперечувалось представником відповідача.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Порядок нарахування та справляння податку на додану вартість, у тому числі підстави та порядок формування податкового кредиту по податку на додану вартість, регламентовано розділом V Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI.

Відповідно до пункту 198.2. статті 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (пункт 201.6. статті 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI).

Відповідно до пункту 201.10. статті 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Згідно з пунктом 198.6. статті 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Водночас, слід зазначити, що згідно з пунктом 50.1. статті 50 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI У разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку;

б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються (абзац шостий пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI у редакції на момент виникнення спірних правовідносин).

При цьому, пунктом 50.2. статті 50 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI передбачено, що платник податків під час проведення документальних планових та позапланових перевірок не має права подавати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніше податкових декларацій за будь-який звітний (податковий) період з відповідного податку і збору, який перевіряється контролюючим органом.

В даному випадку, як встановлено під час розгляду справи, позивачем у жовтні 2013 року сформовано податковий кредит з помилковим зазначенням у додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2013 року періоду виписки податкової накладної №21 - вересень 2013 року та у грудні 2013 року подано уточнюючий розрахунок, яким, відповідно до фактичної дати виписки вищевказаної податкової накладної контрагентом, уточнено у додатку № 5 період виписки податкової накладної - серпень 2013 року, що не призвело до змін у структурі податкових зобов'язань та податкового кредиту. При цьому слід врахувати, що документальна планова та/або позапланова перевірка позивача не проводились, що означає подання позивачем згаданого уточнюючого розрахунку до початку проведення перевірки, що узгоджується з вимогами пункту 50.2. статті 50 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, про що йшлося вище.

Під час розгляду справи з боку податкового органу не надано доказів відмови у реєстрації податкової накладної №21 від 30.08.2013 року в Єдиному реєстрі податкових накладних та не спростовано факт її реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, як і не спростовано обставини своєчасності її реєстрації. Строк включення податку на додану вартість за цією податковою накладною до складу податкового кредиту не перевищує строк у 365 днів, визначений пунктом 198.6. статті 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI. При цьому, під час розгляду справи відповідачем не надано доказів подвійного включення сум податку на додану вартість за зазначеною податковою накладною до податкового кредиту. У ході судового розгляду справи представником податкового органу не надано і доказів відмови у прийнятті уточнюючого розрахунку, як не наведено і жодних доводів щодо безтоварності вказаної операції.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивачем не допущено порушень норм податкового законодавства у зв'язку з поданням уточнюючого розрахунку.

Натомість, з його поданням позивачем усунуто помилку щодо періоду виписки податкової накладної, що не призвело до завищення податкового кредиту, заниження податкових зобов'язань та не призвело до втрат бюджету, що, крім іншого, виключає нарахування штрафних санкцій.

Відтак, суд зазначає, що висновки податкового органу, викладені в акті камеральної перевірки щодо неправомірного формування податкового кредиту, не враховують зазначених фактичних обставин та не ґрунтуються на вимогах податкового законодавства, а відтак не можуть бути підставою для донарахування позивачу податкових зобов'язань, у тому числі застосування штрафних санкцій.

Окремо суд зазначає, що подання платником уточнюючого розрахунку до податкової декларації, поданої за період, що перевірявся, або неподання платником уточнюючого розрахунку протягом 20 робочих днів після дати складення довідки про проведення електронної перевірки, якою встановлено порушення податкового законодавства, за правилами пункту 50.3. статті 50 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI є лише підставою для проведення позапланової перевірки.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку, як приходить до висновку суд, відповідачем не доведено вчинення позивачем порушень, які б давали підстави для висновку про необґрунтованість формування податкового кредиту та донарахування у зв'язку з цим суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість та застосування штрафних санкцій, а відтак відповідачем не доведено законності та обґрунтованості оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, у зв'язку з чим податкове повідомлення рішення від 23.01.2014 року №0000222202 є протиправним та підлягає скасуванню.

За наведених обставин позов підлягає задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір у сумі 182,70 грн. Доказів понесення інших судових витрат позивач суду не надав.

Таким чином, судові витрати щодо сплати судового збору у сумі 182,70 грн. підлягають присудженню з Державного бюджету на користь позивача.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області від 23.01.2014 року №0000222202, згідно з яким позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)" у сумі 69367,42 грн., з яких: 55493,94 грн. - за основним платежем; 13873,48 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Присудити на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Реалбуд-М" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 182 (сто вісімдесят дві) гривні 70 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні, - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Кравчук Т.О.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 12 червня 2014 року.

Приходько О.Г.