Рішення № 39186439, 02.06.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/25821/13 02.06.14

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова лізингова група»до1. Комунального підприємства «Спеціалізоване управління протизсувних підземних робіт» 2. Публічного акціонерного товариства Трест «Київміськбуд-1» ім. М.П. Загороднього»за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороніпозивачаПублічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк»провитребування майна з чужого незаконного володіння Головуючий суддя Босий В.П.

Судді Котков О.В.

Цюкало Ю.В.

Представники сторін:

від позивача :Бондаренко А.М.від відповідача 1:не з'явився від відповідача 2:Поліщук Ю.В.від третьої особи:Поддимай А.Б.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова лізингова група» (надалі - ТОВ «ФЛГ») звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до Комунального підприємства «Спеціалізоване управління протизсувних підземних робіт» (надалі - КП «Спеціалізоване управління протизсувних підземних робіт») про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Позовні вимоги обґрунтовані відсутністю підстав для володіння та користування відповідачем 1 майном, переданим йому за договором фінансового лізингу №119Л/05/07 від 02.07.2007 р., у зв'язку з чим позивач просить витребувати у КП «Спеціалізоване управління протизсувних підземних робіт» вказане майно.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 31.12.2013 р. звільнено позивача від сплати судового збору за подачу позову, порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 30.01.2014 р.

30.01.2014 р. від представника відповідача надійшли пояснення по справі, в яких відповідач зазначав про те, що у зв'язку з достроковим розірвання договору фінансового лізингу №119Л/05/07 від 02.07.2007 р. предмет такого договору був повернутий позивачу. Крім того, відповідач 2 просив застосувати наслідки спливу строку позовної давності.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.01.2014 р. залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк» (надалі - «Банк») та відкладено розгляд справи на 13.02.2014 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.02.2014 р. розгляд справи відкладено на 27.02.2014 р. у зв'язку з неявкою представника відповідача та необхідністю витребування додаткових доказів.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 27.02.2014 р. справу №910/25821/13 передано судді Босому В.П. у зв'язку з перебуванням судді Бойко Р.В. у відрядженні.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.02.2014 р. справу прийнято до свого провадження та призначено розгляд на 17.03.2014 р.

12.03.2014 р. до канцелярії суду від представника позивача надійшло клопотання про залучення Публічного акціонерного товариства Трест «Київміськбуд-1» імені М.П. Загороднього» в якості співвідповідача у справі з огляду на наявні докази реєстрації спірного майна саме за такою юридичною особою.

Крім того, 12.03.2014 р. від представника позивача надійшло клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову, в якому позивач просив суд накласти арешт на майно, що було передане відповідачу 2 у фінансовий лізинг на підставі договору №171л/10/08 від 01.10.2008 р., а також заборонити відповідачу 2 та іншим особам вчиняти розпорядчі дії, в тому числі укладати правочини, щодо спірного майна.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.03.2014 р. залучено до участі у справі в якості відповідача 2 - Публічне акціонерне товариство Трест «Київміськбуд-1» ім. М.П. Загороднього» (надалі - ПАТ Трест «Київміськбуд-1») та відкладено розгляд справи на 14.04.2014 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.03.2014 р. клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова лізингова група» про вжиття заходів до забезпечення позову задоволено частково, накладено арешт на належне ПАТ Трест «Київміськбуд-1» майно, а саме: Бурова установка МАІТ НR-130, 2007 року випуску (заводський номер НR1303560220, номер двигуна/номер шасі JRA00543); Бурова установка МАІТ НR-130, 2007 року випуску (заводський номер НR1303550219, номер двигуна/номер шасі JRA00529); Бурова установка МD-1500, 2007 року випуску (заводський номер 194, номер двигуна/номер шасі 10368555); Бурова установка MIDI DRILL HR 30-3, 2007 року випуску (заводський номер НR0330351137, номер двигуна/номер шасі 22Е5211122); ТРАЛ для транспортування вантажів 40 т. 2007 року випуску (напівпричіп платформа GSX 3 LP, номер двигуна/номер шасі ZCAGSX3LP700014218), в іншій частині в задоволенні клопотання відмовлено.

11.04.2014 р. через канцелярію суду представником позивача було подано пояснення, за змістом яких позивач вказував на те, що векселі, на які в судовому засіданні посилався відповідач 2, не можуть бути належним підтвердженням здійснення розрахунків за спірний предмет лізингу, оскільки: договір фінансового лізингу №171л/10/08 від 01.10.2008 р. не містить умов про можливість розрахунків шляхом видачі векселів, що суперечить положенням ст. 4 Закону України «Про обіг векселів в Україні»; оригінали таких векселів не було передано ліквідатору ТОВ «ФЛГ» попереднім керівництвом, а їх місцезнаходження не відоме, що унеможливлює отримання коштів за ними. Також, вказував на те, що акт приймання-передачі предмету лізингу у власність за спірним правочином не може вважатися належним доказом передачі спірного майна у власність відповідачу 2, оскільки на момент його складення предмет лізингу перебував у заставі Банку, а докази надання ним згоди на відчуження такого майна відсутні.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.04.2014 р. розгляд справи відкладено на 12.05.2014 р. у зв'язку із неявкою представників позивача та відповідача 1.

14.04.2014 р. представником відповідача 2 долучено до справи докази на підтвердження факту здійснення повного розрахунку за договором фінансового лізингу №171л/10/0 від 01.10.2008 р., а також передачі його у власність предмета лізингу за таким договором.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.05.2014 р. вирішено здійснювати розгляд справи колегіально у складі трьох суддів.

12.05.2014 р. суддя Босий В.П. звернувся до Голови господарського суду міста Києва із заявою щодо колегіального розгляду справи № 910/25821/13.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 12.05.2014 р. для здійснення колегіального розгляду справи визначено наступних суддів: Босий В.П. (головуючий), судді Котков О.В., Цюкало Ю.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.05.2014 р. справу прийнято до провадження колегією суддів та призначено її до розгляду на 02.06.2014 р.

Представники позивача в судове засідання з'явився, надав пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх повністю.

В судове засідання представник відповідача 1 не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, що підтверджується відмітками на звороті ухвали суду.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 01010, м. Київ, пров. Інженерний, 4-А, на яку було відправлено ухвали суду, підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, який міститься на офіційному веб-сайті Державного підприємства «Інформаційно-ресурсний центр» за адресою http://irc.gov.ua/ua/Poshuk-v-YeDR.html, матеріалами справи та вказано в позові.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач 1 повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Представник відповідача 2 в судове засідання з'явилася, вимоги ухвали суду виконала, надала пояснення по суті спору, проти задоволення позовних вимог заперечувала у повному обсязі.

Представник третьої особи в судове засідання з'явився, надав пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх повністю.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, пояснення представників учасників судового процесу, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

02.07.2007 р. між ТОВ «ФЛГ» (лізингодавець) та КП «Спеціалізоване управління протизсувних підземних робіт» (лізингоодержувач) було укладено договір фінансового лізингу №119Л/05/07, згідно з умовами якого лізингодавцем було передано у лізинг лізингоодержувачу предмет лізингу: бурова установка МАІТ НR-130, 2007 року випуску у кількості 2 шт. (заводські номери НR1303560220 та НR1303550219), бурова установка МD-1500, 2007 року випуску (заводський номер 194); бурова установка MIDI DRILL HR 30-3, 2007 року випуску (заводський номер НR0330351137), трал для транспортування вантажів 40 т. 2007 року випуску (напівпричіп платформа GSX 3 LP, номер двигуна/номер шасі ZCAGSX3LP700014218) та бетононасос SCM80HHP фірми SERMAK, (заводський номер 7856).

27.12.2007 р. між Відкритим акціонерним товариством акціонерний банк «Укргазбанк» (після зміни організаційно-правової форми - Банк) (заставодержатель) та ТОВ «ФЛГ» (заставодавець) було укладено договір застави, відповідно до умов якого заставодавець в забезпечення вимог заставодержателя за кредитним договором №134 від 26.06.2007 р. було передано в заставу Банку (з урахуванням договору №1 від 28.12.2007 р. до договору застави) наступне майно - бурова установка МАІТ НR-130, 2007 року випуску у кількості 2 шт. (заводські номери НR1303560220 та НR1303550219), бурова установка МD-1500, 2007 року випуску (заводський номер 194); бурова установка MIDI DRILL HR 30-3, 2007 року випуску (заводський номер НR0330351137), трал для транспортування вантажів 40 т. 2007 року випуску (напівпричіп платформа GSX 3 LP, номер двигуна/номер шасі ZCAGSX3LP700014218) та бетононасос SCM80HHP фірми SERMAK, (заводський номер 7856).

29.08.2008 р. у зв'язку з достроковим розірванням договору фінансового лізингу №119Л/05/07 від 02.07.2007 р. КП «Спеціалізоване управління протизсувних підземних робіт» повернуло позивачу предмет лізингу за таким договором, що підтверджується актом прийому-передачі (повернення) предмета лізингу.

01.10.2008 р. між ТОВ «ФЛГ» (лізингодавець) та ПАТ Трест «Київміськбуд-1» (лізингоотримувач) було укладено договір фінансового лізингу №171л/10/08 (надалі - «Договір лізингу»), відповідно до п. 1.1 якого лізингодавець бере на себе зобов'язання в строк не пізніше 02.10.2008 р. передати лізингоотримувачу в користування на певний у п. 1.4 даного договору строк за встановлену плату наступне майно (предмет лізингу): Бурова машина МАІТ НR-130, 2007 року випуску (заводський номер НR1303560220, номер двигуна/номер шасі JRA00543); Бурова машина МАІТ НR-130, 2007 року випуску (заводський номер НR1303550219, номер двигуна/номер шасі JRA00529); Бурова машина МD-1500, 2007 року випуску (заводський номер 194, номер двигуна/номер шасі 10368555); Бурова машина MIDI DRILL HR 30-3, 2007 року випуску (заводський номер НR0330351137, номер двигуна/номер шасі 22Е5211122); трал для транспортування вантажів 40 т. 2007 року випуску (напівпричіп платформа GSX 3 LP, номер двигуна/номер шасі ZCAGSX3LP700014218); бетононасос SCM80HHP фірми SERMAK, (заводський номер 7856).

Згідно акту приймання-передачі предмета лізингу у власність від 16.04.2010 р. на підставі додаткової угоди №2 від 01.03.2010 р. до Договору лізингу лізингодавець передав, а лізингоодержувач прийняв у власність предмет лізингу за Договором лізингу.

Спір у справі стосується наявності правових підстав для витребування на користь позивача предметів лізингу за Договором лізингу - бурової установки МАІТ НR-130, 2007 року випуску у кількості 2 шт. (заводські номери НR1303560220 та НR1303550219), бурової установки МD-1500, 2007 року випуску (заводський номер 194); бурової установки MIDI DRILL HR 30-3, 2007 року випуску (заводський номер НR0330351137), тралу для транспортування вантажів 40 т. 2007 року випуску (напівпричіп платформа GSX 3 LP, номер двигуна/номер шасі ZCAGSX3LP700014218) та бетононасосу SCM80HHP фірми SERMAK, (заводський номер 7856).

Відповідно до ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

За приписами ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Частиною 1 ст. 321 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 386 Цивільного кодексу України передбачено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Відповідно до ст. 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Статтею 391 Цивільного кодексу України встановлено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

З огляду на наведені норми, власник вправі вимагати повернення (віндикації) свого майна з чужого незаконного володіння, а також належного йому майна, придбаного володільцем від особи, яка не мала права його відчужувати. Власник вправі витребувати своє майно від особи, у якої воно фактично знаходиться у незаконному володінні.

Як на підставу неправомірного вибуття із власності спірного майна позивач вказує на те, що відповідачем 2 неналежним чином було виконано умови Договору лізингу в частині оплати предмету лізингу таких правочинів, що свідчить про відсутність правових підстав для набуття ним права власності на спірне майно. Більш того, позивач вказує на те, що спірне майно перебуває в заставі Банку, а відтак, могло бути відчужене не інакше як за його згодою.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, суд приходить до висновку про необхідність повного задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Укладений між позивачем та відповідачем 2 Договір лізингу є договором фінансового лізингу, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання в т.ч. положеннями § 1 глави 58 Цивільного кодексу України, ст. 292 Господарського кодексу України та Закону України «Про фінансовий лізинг».

Вказаний правочин є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 статті 292 Господарського кодексу України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Згідно ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Частина 2 ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» передбачає, що за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Із наявних в матеріалах справи документів вбачається, що спірне майно було придбане ТОВ «ФЛГ» у Товариства з обмеженою відповідальністю «Італгруп» на підставі договору купівлі-продажу №02-07/07-36 від 02.07.2007 р., з метою чого позивачем було взято кредит у Банку згідно кредитного договору №134 від 26.06.2007 р., на забезпечення виконання якого і було укладено Договір застави.

Тобто, позивачем, як належним власником спірного майна було передано відповідачу 2 у лізинг спірне рухоме майно, що не заперечується учасниками судового процесу.

Статтею 762 Цивільного кодексу України визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає

Згідно з ч. 1 ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором, а пунктом 3 ч. 2 ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг» передбачено, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

З огляду на викладені норми та враховуючи положення п.п. 1.6 та 1.7 Договору лізингу, виникнення у лізингоодержувача прав на отримання предметів лізингу у власність обумовлене, зокрема, належним виконанням ним грошового зобов'язання із сплати лізингових платежів.

Стосовно твердження відповідача 2 про те, що правомірність набуття ним спірного майна у власність підтверджується складеним та підписаним представниками сторін актом прийому-передачі предмета лізингу у власність від 16.04.2010 р. до Договору лізингу, за змістом якого лізингодавець передав, а лізингоодержувач прийняв у власність наступне майно (предмет лізингу): Бурова машина МАІТ НR-130, 2007 року випуску (заводський номер НR1303560220, номер двигуна/номер шасі JRA00543); Бурова машина МАІТ НR-130, 2007 року випуску (заводський номер НR1303550219, номер двигуна/номер шасі JRA00529); Бурова машина МАІТ МD-1500, 2007 року випуску (заводський номер 194, номер двигуна/номер шасі 10368555); Бурова машина HR 30-3, 2007 року випуску (заводський номер НR0330351137, номер двигуна/номер шасі 22Е5211122); трал для транспортування вантажів 40 т. 2007 року випуску (напівпричіп платформа GSX 3 LP, номер двигуна/номер шасі ZCAGSX3LP700014218); бетононасос SCM80HHP фірми SERMAK, (заводський номер 7856), суд відзначає наступне.

Із наявного в матеріалах справи договору застави від 27.12.2007 р. вбачається, що як на момент складення акту прийому-передачі предмета лізингу у власність до Договору лізингу, так і на сьогоднішній день спірне майно передано у заставу Банку, у зв'язку з чим до Державного реєстру обтяжень рухомого майна було внесено відповідні записи про обтяження спірного рухомого майна.

Частиною 2 ст. 586 Цивільного кодексу України встановлено, що заставодавець має право відчужувати предмет застави, передавати його в користування іншій особі або іншим чином розпоряджатися ним лише за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» предмет обтяження, право власності на який належить боржнику, може бути відчужений останнім, якщо інше не встановлено законом або договором.

Статтею 17 Закону України «Про заставу» визначено, що заставодавець може відчужувати заставлене майно тільки за згодою заставодержателя.

За змістом п. 3.3.4 договору застави від 27.12.2007 р. відчуження спірного майна можливо виключно за згоди Банку.

Відтак, в даному випадку має місце також факт перебування спірного майна у заставі Банку згідно договору застави від 27.12.2007 р., що свідчить про існування такої обставини як необхідність отримання згоди заставодержателя на передачу предметів лізингу у власність лізингоодержувача.

В той же час, матеріали справи не містять доказів отримання відповідної згоди на передачу спірного майна у власність відповідачу 2, а тому підстави вважати, що останнім було набуто таке майно у власність, навіть за умови повної сплати лізингових платежів, відсутні.

Таким чином, враховуючи, що на момент передачі спірного майна на користь ПАТ Трест «Київміськбуд-1» (на момент підписання акту прийому-передачі предмета лізингу у власність від 16.04.2010 р.) застава за Договором застави спірного майна не була припинена, в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна перебували записи про відповідні обтяження, згода Банку не була надана, то така передача суперечить положеннями ст. 586 Цивільного кодексу України, ст. 9 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» та ст. 17 Закону України «Про заставу», а відтак, укладений між ТОВ «ФЛГ» та ПАТ Трест «Київміськбуд-1» акт прийому-передачі предмета лізингу у власність до Договору лізингу від 16.04.2010 р. не може породжувати будь-яких прав чи обов'язків для його сторін (в т.ч. переходу прав власності).

Отже, у суду відсутні правові підстави вважати, що ПАТ Трест «Київміськбуд-1» набуло право власності на спірне майно.

Суд відзначає, що права особи (в частині витребування майна), яка вважає себе власником майна, можуть бути захищені якщо є підстави, встановлені статтею 388 Цивільного кодексу України.

Статтею 330 Цивільного кодексу України визначено, що якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Відповідно до ст. 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Положеннями ст. 388 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Тобто, в наведених положеннях законодавець встановлює три обставини за наявності яких майно може бути витребуване у добросовісного набувача (ст. 388 Цивільного кодексу України) та вказує на можливість витребування такого майна від недобросовісного набувача в будь-якому випадку (ст. 387 Цивільного кодексу України).

При цьому, встановлення факту добросовісності набувача майна не має значення в даному випадку, оскільки не було подальшого відчуження нерухомого майна на користь третіх осіб, а тому при вирішенні даного спору підлягають застосуванню саме положення ст. 387 Цивільного кодексу України.

Більш того, відповідно до ст. 10 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» у разі відчуження рухомого майна боржником, який не мав права його відчужувати, особа, що придбала це майно за відплатним договором, вважається його добросовісним набувачем згідно зі статтею 388 Цивільного кодексу України за умови відсутності в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про обтяження цього рухомого майна. Добросовісний набувач набуває право власності на таке рухоме майно без обтяжень.

Тобто, спеціальними нормами законодавства, яке регулює відносини обтяження майна (ст. 10 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»), визначено, що наявність записів про обтяження рухомого майна в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна в будь-якому випадку виключає можливість визнання набувача такого майна, у разі отримання його від особи, що не мала права його відчужувати, добросовісним.

Наявними в матеріалах справи документами підтверджується перебування в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна записів про обтяження спірного майна (витяг №16516777) на момент підписання акту прийому-передачі предмета лізингу у власність від 16.04.2010 р.

Таким чином, на момент укладання акту приймання-передачі майна у власність за Договором лізингу в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна існували відомості про обтяження спірного майна, що за змістом ст. 10 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» є самодостатньою підставою, яка виключає можливість вважати відповідача 2 добросовісним набувачем спірного майна (ухвали Верховного Суду України від 12.03.2008 р. у справі №6-10037св07 та від 06.08.2008 р. у справі №21488св07).

Неправомірне виведення майна ТОВ «ФЛГ», з урахуванням кредиту в Банку, який брався з метою купівлі спірного майна, та неможливість отримання коштів за передачу такого майна в лізинг, що здійснювалося саме з метою погашення відповідного кредиту, призвело до неможливості виконання ТОВ «ФЛГ» взятих на себе грошових зобов'язань за кредитним договором та виникнення заборгованості перед Банком у значному розмірі.

Оскільки, власником бурової установка МАІТ НR-130, 2007 року випуску (заводський номер НR1303560220, номер двигуна/номер шасі JRA00543), бурової установки МАІТ НR-130, 2007 року випуску (заводський номер НR1303550219, номер двигуна/номер шасі JRA00529), бурової установки МD-1500, 2007 року випуску (заводський номер 194); бурової установки MIDI DRILL HR 30-3, 2007 року випуску (заводський номер НR0330351137), тралу для транспортування вантажів 40 т. 2007 року випуску (напівпричіп платформа GSX 3 LP, номер двигуна/номер шасі ZCAGSX3LP700014218) та бетононасосу SCM80HHP фірми SERMAK, (заводський номер 7856), є ТОВ «ФЛГ», Банк, який видав кредит на придбання техніки, наполягає на задоволенні позовних вимог, а таке майно перебуває у володінні ПАТ Трест «Київміськбуд-1» без достатніх правових підстав, то з урахуванням положень ст.ст. 387, 388 Цивільного кодексу України таке майно підлягає витребуванню від нього на користь власника.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність повного задоволення позовних вимог та витребування з володіння відповідача 2 на користь позивача бурової установка МАІТ НR-130, 2007 року випуску (заводський номер НR1303560220, номер двигуна/номер шасі JRA00543), бурової установки МАІТ НR-130, 2007 року випуску (заводський номер НR1303550219, номер двигуна/номер шасі JRA00529), бурової установки МD-1500, 2007 року випуску (заводський номер 194); бурової установки MIDI DRILL HR 30-3, 2007 року випуску (заводський номер НR0330351137), тралу для транспортування вантажів 40 т. 2007 року випуску (напівпричіп платформа GSX 3 LP, номер двигуна/номер шасі ZCAGSX3LP700014218) та бетононасосу SCM80HHP фірми SERMAK, (заводський номер 7856).

Стосовно позовних вимог ТОВ «ФЛГ» до КП «Спеціалізоване управління протизсувних підземних робіт» суд відзначає наступне.

Із спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, який міститься на офіційному веб-сайті Державного підприємства «Інформаційно-ресурсний центр» за адресою http://irc.gov.ua/ua/Poshuk-v-YeDR.html, вбачається, що 23.11.2007 р. проведено державну реєстрацію припинення КП «Спеціалізоване управління протизсувних підземних робіт».

При цьому, залучення правонаступника відповідача 1 - Публічного акціонерного товариства «Спеціалізоване управління протизсувних підземних робіт» до участі у даній справі не є необхідним, оскільки в процесі розгляду справи суду стало відомо про те, що 29.08.2008 р. у зв'язку з достроковим розірванням договору фінансового лізингу №119Л/05/07 від 02.07.2007 р. КП «Спеціалізоване управління протизсувних підземних робіт» повернуло позивачу предмет лізингу за таким договором.

У відповідності до п. 6 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено діяльність суб'єкта господарювання, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

Отже, оскільки юридична особа КП «Спеціалізоване управління протизсувних підземних робіт» є припиненою, то провадження у справі в частині позовних вимог до нього підлягає припиненню на підставі п. 6 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України: за подачу даного позову підлягають стягненню з відповідача 2 в дохід Державного бюджету України, оскільки позивача було звільнено від сплати судового збору, а за подання заяви про вжиття заходів до забезпечення позову - з відповідача 2 на користь позивача, оскільки таке звернення було оплачено останнім самостійно.

На підставі викладеного та керуючись ст. 49, п. 6 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Провадження у справі в частині позовних вимог до Комунального підприємства «Спеціалізоване управління протизсувних підземних робіт» припинити.

2. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова лізингова група» до Публічного акціонерного товариства Трест «Київміськбуд-1» ім. М.П. Загороднього» задовольнити повністю.

3. Витребувати у Публічного акціонерного товариства Трест «Київміськбуд-1» ім. М.П. Загороднього» (04209, м. Київ, вул. Лебединська, 6; ідентифікаційний код 04012655) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова лізингова група» (04050, м. Київ, вул. Мельникова, 12; ідентифікаційний код 33602854) рухоме майно (разом з реєстраційною та технічною документацією, комплектуючими пристроями, обладнанням та інвентарем), а саме:

- бурова установка МАІТ НR-130, 2007 року випуску (заводський номер НR1303560220, номер двигуна/номер шасі JRA00543);

- бурова установка МАІТ НR-130, 2007 року випуску (заводський номер НR1303550219, номер двигуна/номер шасі JRA00529);

- бурова установка МD-1500, 2007 року випуску (заводський номер 194, номер двигуна/номер шасі 10368555);

- бурова установка MIDI DRILL HR 30-3, 2007 року випуску (заводський номер НR0330351137, номер двигуна/номер шасі 22Е5211122).

- трал для транспортування вантажів 40 т. 2007 року випуску (напівпричіп платформа GSX 3 LP, номер двигуна/номер шасі ZCAGSX3LP700014218)4

- бетононасос SCM80HHP фірми SERMAK, (заводський номер 7856).

Видати наказ.

4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства Трест «Київміськбуд-1» ім. М.П. Загороднього» (04209, м. Київ, вул. Лебединська, 6; ідентифікаційний код 04012655) в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 73 080 (сімдесят три тисячі вісімдесят) грн. 00 коп. Видати наказ.

5. Стягнути з Публічного акціонерного товариства Трест «Київміськбуд-1» ім. М.П. Загороднього» (04209, м. Київ, вул. Лебединська, 6; ідентифікаційний код 04012655) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова лізингова група» (04050, м. Київ, вул. Мельникова, 12; ідентифікаційний код 33602854) судовий збір у розмірі 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 06.06.2014 р.

Головуючий суддя В.П. Босий

Судді О.В. Котков

Ю.В. Цюкало