Постанова № 39186111, 15.05.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

15 травня 2014 року 16:00 №826/3549/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., при секретарі судового засідання Давиденко Л.В., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Фавор»додержавної податкової інспекції у Святошинському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києвіпровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08.11.2013 №0001842203,ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Фавор» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до державної податкової інспекції у Святошинському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08.11.2013 №0001842203.

Під час судового розгляду справи, в судовому засіданні 03.04.2014, позивач уточнив позовні вимоги і просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 08.11.2013 №0001842203 в частині 509 520,00 грн., оскільки сума в розмірі 34 477,50 грн. (сформований податковий кредит по взаємовідносинам з публічним акціонерним товариством «Київенерго» на суму 23 858,66 грн. та штрафні санкції на суму 10 618,84 грн.) товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «Фавор» визнана та сплачена.

Позовні вимоги мотивовано тим, що державною податковою інспекцією у Святошинському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві на підставі хибних висновків акту перевірки від 25.10.2013 №260/26-57-22-03-07/21505980, необґрунтовано прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.11.2013 №0001842203 в частині 509 520,00 грн.

Відповідач проти позову заперечив з огляду на обґрунтованість висновків акту перевірки від 25.10.2013 №260/26-57-22-03-07/21505980 та, відповідно, податкового повідомлення-рішення від 08.11.2013 №0001842203.

В судове засідання 03.04.2014 відповідач не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, докази чого містяться в матеріалах справи.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи, що в судове засідання не з'явився представник відповідача, хоча і був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, а також зважаючи на відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд дійшов висновку про розгляд справи №826/3549/14 у порядку письмового провадженні.

Всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Святошинському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві проведено документальну планову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Фавор» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2011 по 31.12.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 по 31.12.2012.

Перевіркою встановлено порушення товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «Фавор» пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість на суму 362 665,00 грн.

За наслідками перевірки державною податковою інспекцією у Святошинському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві складено акт від 25.10.2013 №260/26-57-22-03-07/21505980 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.11.2013 №0001842203, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 543 997,50 грн., у тому числі: 362 665,00 грн. - основний платіж, 181 332,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Як вбачається з акту перевірки державної податкової інспекції у Святошинському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві від 25.10.2013 №260/26-57-22-03-07/21505980 висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено з огляду на:

- відсутність факту реальності господарських операцій між товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «Фавор» та товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Скат» за договором від 01.09.2012 №3;

- порушень порядку заповнення податкових накладних по постачальнику відокремленого підрозділу національного університету біоресурсів і природокористування України «Агрономічна дослідна станція».

З матеріалів справи вбачається, що між товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «Фавор» (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Скат» (перевізник) укладено договір перевезення вантажів від 01.09.2012 №3 усл., відповідно до якого перевізник бере на себе зобов'язання щодо надання послуг перевезення вантажів наданих замовником. Згідно розділу 1 названого договору умови перевезення, вартість послуг та інші деталі умов конкретного перевезення визначається окремим додатком до цього договору і є його невід'ємною частиною. Виконання перевезень вантажів підтверджується актом виконаних робіт, підписаним представниками обох сторін.

На підтвердження виконання умов договору, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копії договору перевезення вантажів від 01.09.2012 №3 усл.; актів здачі-прийняття робіт за відповідні періоди; податкових накладних за відповідні періоди; маршрутних накладних за відповідні періоди.

У свою чергу, державною податковою інспекцією у Святошинському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві на спростування реальності господарських операцій, здійснених між товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «Фавор» та товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Скат» вказано на акти державної податкової інспекції у Печерському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві від 19.12.2012 №5563/22-4/35264344, від 25.03.2013 №278/22.10/35264344, від 01.04.2013 №295/22.4/35264344, якими встановлено відсутність реальної можливості поставок послуг (вантажного перевезення) іншими підприємствами товариству з обмеженою відповідальністю «Компані Скат».

Разом з тим, суд звертає увагу, що в акті державної податкової інспекції у Святошинському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві від 25.10.2013 №260/26-57-22-03-07/21505980 відсутній аналіз господарських операцій між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Скат».

Тобто висновки акту перевірки в цій частині зроблено на припущеннях, без аналізу руху активів в процесі здійснення господарських операцій, без наявності доказів щодо порушення фіскальних інтересів держави внаслідок таких взаємовідносин.

За таких обставин, відповідачем не надано суду доказу щодо наявності на момент вчинення господарських операцій дефекту у правовому статусі контрагента позивача; всупереч вимогам податкового законодавства України, висновки податкового органу в спірних правовідносинах базуються на аналізі обставин, які не можуть бути самостійною підставою для нарахування суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість; під час перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Фавор» відповідачем не перевірявся рух активів у процесі здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, первинні документи по господарським операціям не досліджувались.

Суд звертає увагу, що з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит та віднесення сум понесених витрат до складу валових витрат товариства не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Таким чином, недотримання контрагентом позивача товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Скат» податкової дисципліни (що відповідачем також не доведено) має правові наслідки саме для цього контрагента, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Аналогічна правова позиція була висловлена також Вищим адміністративним судом України, зокрема, в ухвалах суду від 29.01.2014 №К/9991/81114/11, від 22.01.2014 № К/9991/37637/12, від 17.02.2014 № К/800/50945/13, від 19.02.2014 № К/800/61338/13, від 11.03.2014 №К/800/1128/14, від 03.03.2014 № К/800/12888/13.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Щодо другого епізоду зафіксованого в акті перевірці порушення, суд наголошує на наступному.

З матеріалів справи вбачається, що між товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «Фавор» (споживач) та відокремленим підрозділом національного університету біоресурсів і природокористування України «Агрономічна дослідна станція» (виробник) укладено договір постачання від 26.03.2011 №36-м, відповідно до якого споживач купує у виробника молоко цільне коров'яче при базисних масових частках жиру - 3,4 %, білка - 3%, сухих речовин - не менше 10,6% та густотою 1027 кг/м3 , з температурою охолодження не вище 10 °С.

На підтвердження виконання умов договору, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копії договору постачання від 26.03.2011 №36-м; товарно-транспортних накладних на перевезення молочної сировини за відповідні періоди; податкових накладних за відповідні періоди; свод поставок молока тощо.

Державною податковою інспекцією у Святошинському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві вказано, що в податкових накладних, виданих відокремленим підрозділом національного університету біоресурсів і природокористування України «Агрономічна дослідна станція» у графі «особа (платник податку) покупець» зазначено не ТОВ «Фірма «Фавор», а ТзОВ «Фірма «Фавор».

Суд вважає за необхідним зазначити, що податковим органом не оспорюється реальність господарських операцій позивача з відокремленим підрозділом національного університету біоресурсів і природокористування України «Агрономічна дослідна станція», а лише вказується на відсутність права у товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Фавор» включати до складу податкового кредиту за червень, липень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2012 року суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, що виписані відокремленим підрозділом національного університету біоресурсів і природокористування України «Агрономічна дослідна станція», оскільки вони оформлені з порушеннями вимог статті 201 Податкового кодексу України.

Разом з тим, суд не може погодитися із зазначеними в акті перевірки від 25.10.2013 №260/26-57-22-03-07/21505980 висновками з огляду на наступне.

Зазначений в податкових накладних застарілий скорочений термін ТзОВ замість правильного ТОВ не може бути вирішальним фактором, для визнання податкових накладних недійсними.

Так, з огляду на надані позивачем податкові накладні, суми податку на додану вартість за якими були віднесені до податкового кредиту за червень, липень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2012 року, всі зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних (відповідачем це не заперечується), індивідуальний податковий номер платника податків позивача, його адреса вказані в податкових накладних вірно. Зазначене дає підстави суду вважати їх належними для внесення до реєстру отриманих податкових накладних та включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту у період їх отримання.

Оскільки інших недоліків окрім неправильного зазначення форми організації товариства (ТОВ замість вказаного в накладних ТзОВ), у наданих податкових накладних судом не встановлено, що не спростовано представником відповідача, таке помилкове в них зазначення повинно розглядатись як окремий недолік, що не тягне втрати ними статусу належних документів.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 17.07.2013 у справі №К/800/7790/13.

З матеріалів справи вбачається, що оскаржуваним податковим повідомленням-рішення від 08.11.2013 №0001842203 позивачеві визначено грошове зобов'язання із податку на додану вартість у сумі 543 997, 50 грн.

Позивач оскаржує податкове повідомлення-рішення від 08.11.2013 лише в частині 509 520,00 грн., оскільки сума зобов'язання в розмірі 34 477,50 грн. (сформований податковий кредит по взаємовідносинам з публічним акціонерним товариством «Київенерго» на суму 23 858,66 грн. та штрафні санкції на суму 10 618,84 грн.) товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «Фавор» визнана та сплачена згідно платіжного доручення від 13.11.2013 №11.

Враховуючи, що відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що фінансово-господарські операції між товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «Фавор» та його контрагентом не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності, а зазначений в податкових накладних застарілий скорочений термін ТзОВ замість правильного ТОВ не може бути вирішальним фактором, для визнання податкових накладних недійсними, позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Фавор» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08.11.2013 №0001842203 в частині 509 520,00 грн., підлягають задоволенню.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Святошинському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві від 08.11.2013 №0001842203 в частині визначення грошового зобов'язання із податку на додану вартість у сумі 509 520,00 грн.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.