Рішення № 39183987, 04.06.2014, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"04" червня 2014 р.Справа № 916/1003/14

За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "СНІК ВУД ІНДАСТРІ"

до відповідача: державного підприємства Міністерства оборони України "Одеський завод будівельних матеріалів"

про розірвання договору

Суддя Цісельський О.В.

Представники:

Від позивача: Мельниченко Р.В., довіреність №13 від 20.01.2014р.

Від відповідача: Вдовіченко К.А., довіреність №316 від 21.05.2014р.

Відповідно до ст.77 ГПК України оголошувалась перерва в судовому засіданні з 16.04.2014р. до 11 год. 40 хв. 12.05.2014р., з 19.05.2014р. до 14 год. 20 хв. 26.05.2014р., з 26.05.2014р. до 14 год. 20 хв. 02.06.2014р., з 02.06.2014р. до 11 год. 00 хв. 04.06.2014р.

СУТЬ СПОРУ: Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "СНІК ВУД ІНДАСТРІ", звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до державного підприємства Міністерства оборони України "Одеський завод будівельних матеріалів", в якій просить суд: з 01.03.2014р. розірвати укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "СНІК ВУД ІНДАСТРІ" та державним підприємством Міністерства оборони України "Одеський завод будівельних матеріалів" договір про відшкодування витрат на охорону №25 від 05.04.2012р.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 21.03.2014р. позовну заяву (вх.№994/14) прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №916/1003/14 та справу призначено до розгляду в судовому засіданні.

Клопотання відповідача про відкладення розгляду справи від 31.03.2014р. (вх.№7953/14) - судом задоволено, про що свідчить відповідна ухвала суду.

31.03.2014р. позивач звернувся до суду із заявою про зменшення позовних вимог (вх.№2-1233/14), відповідно до якої просить суд: розірвати укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "СНІК ВУД ІНДАСТРІ" та державним підприємством Міністерства оборони України "Одеський завод будівельних матеріалів" договір про відшкодування витрат на охорону №25 від 05.04.2012р.

Письмове клопотання позивача про продовження строку розгляду справи від 19.04.2014р. (вх.№2-1956/14) судом задоволено, у зв'язку з чим розгляд справи було продовжено до 04.06.2014р.

Представник позивача заявлені позовні вимоги підтримує та просить суд задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача заявлені позовні вимоги не визнає та просить суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі з підстав викладених у відзиві на позов (вх.№8211/14 від 02.04.2014р. та вх.№14067/14 від 30.05.2014р.).

В процесі розгляду справи учасниками процесу були надані додаткові докази, які оглянуті судом та залучені до матеріалів справи.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Дослідивши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

05 квітня 2012р. між державним підприємством Міністерства оборони України "Одеський завод будівельних матеріалів" (Виконавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "СНІК ВУД ІНДАСТРІ" (Замовник), було укладено договір про відшкодування витрат на охорону №25, за умовами п.1.1. якого, предметом даного Договору є відшкодування Замовником - Виконавцю витрат за охорону орендованого майна.

Відповідно до п.1.2. Договору, відшкодуванню підлягають послуги з охорони, що надаються спеціалізованим підприємством, (установою чи організацією), з якою Виконавцем укладено Договір про охорону майна останнього.

Із змісту п.2.1. Договору вбачається, що плата за охорону визначається на підставі розрахунку, визначеного пропорційно від загального розміру площі охорони - до площі орендованого Замовником майна і станом на 01.04.2012р. становить з урахуванням ПДВ за базовий місяць охорони (квітень 2012р.) - 13 742 (тринадцять тисяч сімсот сорок дві гривні 00 копійок) гривні. Плата за перший місяць охорони - квітень 2012р. визначається шляхом коригування цієї плати, яка зазначена у абзаці І цього пункту на індекси інфляції за період з першого числа за базовим місяця до останнього числа першого місяця охорони.

Як визначено у п.п.4.1., 4.2. Договору, розрахунки між сторонами проводяться у безготівковому порядку. Вартість плати за охорону узгоджується даним Договором.

Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до його припинення, узгодженого обома Сторонами на умовах визначених пунктом 7.4. цього Договору (п.7.1. Договору).

Пунктом 7.4. Договору визначено, що дія Договору припиняється за ініціативою Замовника тільки за згодою Виконавця, а за ініціативою Виконавця - з попередженням Замовника (без його згоди) не менш ніж за місяць. Припинення Договору не звільняє сторони від виконання зобов'язань, які виникли під час дії Договору.

15 січня 2014р. товариство з обмеженою відповідальністю "СНІК ВУД ІНДАСТРІ" звернулось до відповідача з листом №5, відповідно до якого зазначило про те, що послуги охорони з боку відповідача надаються неналежним чином.

21 січня 2014р. позивач звернувся до відповідача з пропозицією про розірвання договору №15.

23 січня 2014р. відповідач у відповідь на пропозицію позивача розірвати договір звернувся до позивача з листом №13, відповідно до якого зазначив про не згоду розірвати договір.

Приймаючи до уваги вищенаведене, позивач вважає, що безпідставна відмова відповідача від розірвання договору про відшкодування витрат на охорону є неправомірною, що і стало підставою для товариства з обмеженою відповідальністю "СНІК ВУД ІНДАСТРІ" звернутись до господарського суду Одеської області із даним позовом за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Дослідивши обставини справи, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню, з наступних правових підстав.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до ст.627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Згідно ст.651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Зі змісту ст.652 Цивільного кодексу України вбачається, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

У разі розірвання договору внаслідок істотної зміни обставин суд, на вимогу будь-якої із сторін, визначає наслідки розірвання договору виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв'язку з виконанням цього договору. Зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Умовами ст.653 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Статтею 654 Цивільного кодексу визначено форму зміни або розірвання договору, зокрема: зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Статтею 901 Цивільного кодексу України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Умовами ст.902 Цивільного кодексу України передбачено, що виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Приписами ст.903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов'язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов'язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 905 Цивільного кодексу України визначає строк договору про надання послуг, зокрема строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 907 Цивільного кодексу України визначено, що договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.

Таким чином, суд зазначає, що закон пов'язує можливість розірвання договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю чотирьох умов, визначених ч.2 ст.652 ЦК України, при істотній зміні обставин, а з підстав того, що позивачем належним чином не доведено суду обставин, які б підтверджували сукупність і наявність таких чотирьох умов, у розумінні ст.33 ГПК України, позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "СНІК ВУД ІНДАСТРІ" є недоведеними та необґрунтованими.

Аналогічну правову позицію про те, що підстав для розірвання спірного договору немає, якщо заінтересована сторона не довела одночасну наявність чотирьох умов, визначених ч.2 ст.652 ЦК України, викладено в постанові Вищого господарського суду України від 18 жовтня 2011 року у справі №5004/84/11.

Відповідно до вимог ст.ст.32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні товариства з обмеженою відповідальністю "СНІК ВУД ІНДАСТРІ" задоволенню судом не підлягають.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. У позові товариства з обмеженою відповідальністю "СНІК ВУД ІНДАСТРІ" - відмовити повністю.

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.

Повний текст рішення складено 10.06.2014р.

Суддя Цісельський О.В.